Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
22-ц/824/17837/2025
м. Київ Справа № 752/8936/24
25 грудня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
при секретарі - Тітковій І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі: Київської міської ради Єфімова Антона Анатолійовича на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2025 року, постановлену під головуванням судді Слободянюка А.В. у цивільній справі за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі: Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гаврилова Ольга Василівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай Ірина Володимирівна, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного та водного фондів, -
У квітні 2024 року заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі: Київської міської ради звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гаврилова Ольга Василівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай Ірина Володимирівна, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області в якому просив суд: усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:402:0038 за адресою: АДРЕСА_1 шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай Ірини Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 73107303 від 14.05.2024 та здійснену 13.05.2024 на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта 2935075280000, номер запису про право власності 54992353), з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на нього; усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:402:0038 за адресою: АДРЕСА_1 шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай Ірини Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 73146028 від 15.05.2024 та здійснену 14.05.2024 на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта 2935075280000, номер запису про право власності 55026352), з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на нього;усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:402:0038 за адресою: АДРЕСА_1 шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай Ірини Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 73167400 від 16.05.2024 та здійснену 16.05.2024 на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта 2935075280000, номер запису про право власності 55044560), з одночасним припиненням права власності ОСОБА_3 на нього; усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:402:0038 за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_3 повернути земельну ділянку площею 0,1905 га з кадастровим номером 8000000000:90:402:0038 за адресою: АДРЕСА_1 територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради; усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, у користуванні та розпорядженні об'єктом природно-заповідного та водного фондів шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:402:0038 площею 0,1905 та за адресою: АДРЕСА_1 з одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень; стягнути з відповідачів на користь Київської міської прокуратури судовий збір в сумі 15 140 грн, сплачений за подання позовної заяви.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05 лютого 2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
20 травня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_3 (далі - відповідач-3) - адвоката Желізняка К.О. надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху з підстав невнесення прокурором на депозитний рахунок суду грошових коштів, які дорівнюють вартості спірного майна, а також відсутності експертно-грошової оцінки спірної ділянки. Клопотання обґрунтовує тим, що Законом України №4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року були внесені зміни до норм ЦК та ЦПК України, відповідно до яких спори щодо усунення перешкод у здійсненні власниками - органами місцевого самоврядування права користування та розпоряджання своїм майном повинні вирішуватись на підставі статей 387 і 388 ЦК України. Також згідно з доповненнями до ст. 390 ЦК України суд одночасно із задоволенням позову органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь територіальної громади повинен вирішити питання про здійснення органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Та відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, у разі подання органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь територіальної громади, до позову повинні додаватись документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна та оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки), чого прокурором не було здійснено, що, на думку представника відповідача, є підставою для залишення позовної заяви без руху.
11 липня 2025 року від заступника керівника Київської міської прокуратури надійшли письмові заперечення на клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без руху, у яких вказується на безпідставність заявленого клопотання. Посилаючись на положення ст. 58 Конституції України, вказує на незворотності дії в часі абз. 2 ч. 4 ст. 177 ЦПК України, оскільки ч. 4 ст. 177 ЦПК України набрала чинності 09 квітня 2025 року, а позовна заява була подана прокурором 23 квітня 2024 року та на момент її направлення відповідала вимогам ст. 177 ЦПК України.
Не погоджується також, що до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України №4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року, оскільки введений механізм компенсації вартості майна, яке незаконно вибуло з володіння держави чи територіальної громади, застосовується виключно у разі, якщо відповідачем є добросовісний відповідач. Однак відповідачі, за обставинами справи, при купівлі спірних земельних ділянок діяли недобросовісно, зважаючи на їх правовий статус як земель водного і природно-заповідного фондів, а також на поведінку відповідачів після відкриття провадження у справі - спірні земельні ділянки були спочатку об'єднані, а потім були двічі відчужені з інтервалом в 1 день. Також, на думку прокурора, невнесення ним вартості спірного майна на депозитний рахунок виключає можливість постановлення рішення про витребування майна від добросовісного набувача, але не виключає можливість розгляду справи та ухвалення судом рішення про витребування майна у недобросовісного набувача.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 23 липня 2025 року позов заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гаврилова Ольга Василівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай Ірина Володимирівна, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного та водного фондів, залишено без руху.
Надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для долучення експертно-грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:90:402:0038, чинної на дату подання заяви про зміну предмета позову, а також внесення на депозитний рахунок Голосіївського районного суду м. Києва прокурором або Київською міською радою, в інтересах якої поданий даний позов, грошових коштів у розмірі вартості спірної земельної ділянки.
Ухвала суду мотивована тим, що Законом України № 4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року, який набув чинності 09 квітня 2025 року, було внесено зміни, зокрема, до ст. ст. 261, 388, 390 і 391 ЦК України, у зв'язку з чим позивач має надати експертно-грошову оцінку земельної ділянки, яка є предметом позову в цій справі, чинну на дату подання заяви про зміну предмета позову, а також внести на депозитний рахунок Голосіївського районного суду м. Києва прокурором або Київською міською радою, в інтересах якої поданий даний позов, грошові кошти у розмірі вартості спірної земельної ділянки.
28 липня 2025 року від заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі: Київської міської ради на виконання вимог ухвали надійшли письмові пояснення в яких заявник зазначав, що позовну заяву було подано до суду 23 квітня 2024 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до ЦК України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача».
Вказує на те, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотньої дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2025 року позовну заяву заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі: Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гаврилова Ольга Василівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай Ірина Володимирівна, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного та водного фондів залишено без розгляду.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 13 жовтня 2025 року заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі: Київської міської ради Єфімов Антон Анатолійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суд першої інстанції не враховав, що положення Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12.03.2025 № 4292-ІХ (далі - Закон № 4292-ІХ) щодо обов'язку внесення на депозитний рахунок суду грошової суми в розмірі оцінки земельних ділянок на дату подання позову не застосовуються у спірних правовідносинах.
Позовну заяву заступником керівника Київської міської прокуратури подано до суду 23.04.2024 та зареєстровано судом.
Вказує на те, що способом захисту порушених інтересів держави у спірних правовідносинах є пред'явлення негаторного позову у порядку ст. 391 ЦК України щодо усунення перешкод у користуванні і розпорядженні землями природно-заповідного та водного фондів. Водночас положення Закону № 4292-ІХ стосуються виключно захисту інтересів держави шляхом пред'явлення віндикаційного позову про витребування майно у добросовісного набувача.
Зазначає, що позовна заява прокурора на час направлення до суду відповідала вимогам, викладеним у цій статті. В законодавстві України, в тому числі у Законі № 4292-ІХ відсутні норми, які вказують на те, що абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України має зворотну дію в часі.
11 грудня 2025 року до Київського апеляційного суду від представника ОСОБА_3 адвоката Старостіної О.Ю. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якій представник зазначав, що не погоджується з доводами апеляційної скарги та просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
В судове засідання з'явився представник позивача Биховцова О.А., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Представник ОСОБА_3 адвокат Старостіна О.Ю. в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Інші учасники в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, а тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності не з'явившихся сторін.
Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції посилався на те, що згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, від 5 квітня 2001 року №3-рп/2001,від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правові відносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи, але це положення стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Суд першої інстанції зазначив, що положення Закону №4292-ІХ від 12 березня 2025 року якраз і пом'якшують цивільно-правову відповідальність добросовісних набувачів, яким у даній справі за результатами її розгляду може бути встановлено відповідача - фізичну особу, звільняючи їх від обов'язку пред'явлення окремого позову до держави чи територіальної громади в разі задоволення позову вищевказаної категорії та захищають такого добросовісного набувача шляхом перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду.
Тому цей Закон має зворотну дію в часі, в тому числі і абз. 2 ч. 4 ст. 177 ЦПК України та ст. 390 ЦК України, якими врегульовано порядок компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна.
Також суд першої інстанції відхилив доводи прокурора про те, що відповідачі, за обставинами справи, при купівлі спірних земельних ділянок діяли недобросовісно, зважаючи на їх правовий статус як земель водного і природно-заповідного фондів, а також на поведінку відповідачів після відкриття провадження у справі - спірні земельні ділянки були спочатку об'єднані, а потім були двічі відчужені з інтервалом в 1 день.
Суд першої інстанції вважав такі доводи прокурора суперечать визначенню добросовісного набувача, передбаченого нормами ст. 388 ЦПК України, та фактично базуються на припущеннях. При цьому, давати оцінку обставинам добросовісності чи недобросовісності дій відповідачів при набутті у власність спірної земельної ділянки, судом може бути з'ясовано при вирішенні спору по суті, а не на стадій залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з невиконанням ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Форма та зміст позовної заяви, яка подається до суду, визначені у ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України (в редакції чинній на час звернення прокурора до суду) до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За змістом позовних вимог, поданий прокурором позов у даній справі є негаторним (на підставі ст. 391 ЦК України).
09.04.2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ від 12.03.2025 року, згідно з яким ст. 390 ЦК України доповнено частиною 5 наступного змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Частину 4 статті 177 ЦПК України доповнено абзацом 2 такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
У зв'язку із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 29 травня 2025 року позов керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області, що діє в інтересах держави в особі: Обухівської районної державної адміністрації залишено без руху та надано час для усунення недоліків шляхом внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми в розмірі оцінки (експертно-грошова оцінка земельних ділянок) здійсненої в порядку, визначеному Законом України «Про оцінку земель», чинної на дату подання позовної заяви.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
З матеріалів справи вбачається, що позовна заява, подана прокурором у квітні 2024, відповідала вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, в редакції, чинній на дату звернення до суду.
Нова редакція ч. 4 ст. 177 ЦПК України набула чинності 09.04.2025 року, тобто після подачі позовної заяви.
Апеляційний суд зазначає, що хоча позов подано прокурором до набрання чинності вищезгаданими змінами, однак внесення суми компенсації на депозитний рахунок суду є обов'язковим у справах, в яких суд першої інстанції ще не ухвалив рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності Законом №4292-ІХ.
Враховуючи вищевикладене, внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду є обов'язковою умовою для вирішення спору.
Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» також було внесено зміни, зокрема, до ч. 4 ст. 177 і ч. 2 ст. 185 ЦПК України, доповнивши їх наступним змістом: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви»; «якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму».
Так, вищевказані зміни до норм процесуального закону внесені після відкриття провадження у справі, водночас норми вищевказаних статтей ЦК України, підлягатимуть застосування судом під час ухвалення судового рішення у даній справі, оскільки мають зворотню дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, добросовісність якого, в свою чергу, може бути спростована виключно в ході розгляду справи.
Колегія суддів зауважує, що згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 9 лютого 1999року №1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи, але це положення стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Крім того, положення Закону №4292-ІХ від 12.03.2025 року пом'якшують цивільно-правову відповідальність добросовісних набувачів, яким у даній справі за результатами її розгляду може бути встановлено відповідачу - фізичній особі, звільняючи її від обов'язку пред'явлення окремого позову до держави чи територіальної громади в разі задоволення позову вищевказаної категорії та захищають такого добросовісного набувача шляхом перерерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду. Тому цей Закон має зворотню дію в часі, в тому числі і абз. 2 ч. 4 ст. 177 ЦПК України та ст. 390, 391 ЦК України, якими врегульовано порядок компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна.
З огляду на вказані норми закону колегія суддів дійшла висновку, що позивач звертаючись з даним позовом до суду зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, станом на дату подання позовної заяви.
Позивач не усунув недоліки позовної заяви, а саме не вніс на депозитний рахунок суду першої інстанції грошових коштів у розмірі вартості спірної земельної ділянки.
За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2025 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі: Київської міської ради.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі: Київської міської ради Єфімова Антона Анатолійовича залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена
в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 26 грудня 2025 року
Головуючий: Судді: