03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 755/18776/24 Головуючий у суді першої інстанції - Савлук Т.В. Номер провадження № 22-ц/824/17778/2025 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
24 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Савлук Т.В., у місті Києві, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
У жовтні 2024 року ТОВ «Євро-Реконструкція» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, в якому просило суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 31 112,30 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 4 450,93 грн., 3% річних у розмірі 1 248,61 грн., та судовий збір в розмірі 3 028 гривень.
Позовні вимоги мотивовано тим, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії від 01 червня 2012 року № 198.
ОСОБА_1 , ОСОБА_3 є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_2 . Однак відповідачі з січня 2018 року своєчасно не вносили плату за послуги з постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість станом на 31 серпня 2024 року у розмірі 31 112,30 грн, що є предметом спору.
Крім того, відповідачі як боржники, що прострочили виконання грошового зобов'язання, на підставі положень статті 625 ЦК України, зобов'язані також сплатити зазначену суму боргу з урахуванням інфляційної складової в розмірі 4 450,93 грн та 3% річних у розмірі 1 248,61 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року позов ТОВ «Євро-Реконструкція» - задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованість за послуги з постачання гарячої води в розмірі 31 112,30 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 4 540,93 грн, та 3% річних у розмірі 1 248,61 грн, а всього на загальну суму 36 901,84 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» судові витрати по сплаті судового збору в рівних частках в розмірі 1 514 грн, з кожного.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що позивачем не правильно здійснювалось нарахування заборгованості за користування послугою централізованого постачання гарячої води.
Вказує, що нарахування за послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання та холодного водопостачання і водовідведення відбуваються залежно від наявності квартирних або загально будинкового приладів обліку.
Якщо у помешканні є квартирні лічильники, то нарахування відбуваються на підставі переданих споживачем даних. Тобто, різниця між поточними та попередніми показаннями множиться на тариф, що вказаний у рахунку-повідомленні.
Позивач нараховував об'єм споживання відповідачами гарячої води не за показаннями засобів обліку, а за нормами споживання, а саме 3 куб. м на особу, що є протиправним, та призводить до хибного нарахування заборгованості.
06 січня 2006 року в квартирі було встановлено лічильник гарячої води №200507020534 та лічильник холодної води № 060600004857, що підтверджується копією свідоцтва про прийом та повірку лічильників води.
06 травня 2021 року між ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , укладено Договір про надання сантехнічних послуг із заміни засобів обліку води №251174, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з демонтажу та монтажу квартирних засобів води за адресою: АДРЕСА_2 . Цього ж дня, складено Акт здачі-приймання наданих послуг №251174, відповідно до якого ОСОБА_1 було надано послуги із заміни лічильників води (2 шт.) та чистку фільтру грубої очистки.
06 травня 2021 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , складено Акт №251174 демонтажу (розпломбування) засобу обліку води для проведення заміни, відповідно до якого було проведено демонтаж лічильника холодної води: ETR-UA, заводський номер 060600004857, показання лічильника 00925; демонтаж лічильника гарячої води: ГВП ETR-UA, заводський номер 200507020534, показники лічильника 00393.
06 травня 2021 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,, складено Акт №251174 складено акт №251174, відповідно до якого проведено монтаж лічильників води: ХВ Ecomess, заводський №2021.0073402, показання лічильника 000, встановлено пломбу 00062223; ГB Ecomess, заводський №2021.0075828, показання лічильника 000, встановлено пломбу 00062224.
21 травня 2021 між ПрАТ АК «Київводоканал» та ОСОБА_5 було складено АКТ №111797 про приймання на абонентський облік засобів вищевказаних обліку.
В апеляційній скарзі звертає увагу, що після заміни балансоутримувача з АТ «Київводоканал» на ТОВ «Євро-Реконструкція», відповідачі неодноразово звертались до позивача з проханням опломбувати вказані лічильники, разом з тим, останні відмовляли у здійсненні таких дій, посилаючись спочатку на карантинні обмеження, а в подальшому на воєнні дії.
Крім того, на постійній основі передавались показники лічильника з нульовими показниками через сайт позивача, разом з тим. незважаючи на вищевказане, передача показників просто ігнорувалась.
31 липня 2024 року представником виконавця послуг ТОВ «Євро-Реконструкція» в присутності споживача ОСОБА_7 , складено пломбування засобу (-ів) обліку, заводський номер: 0075828; показання 0,0; номера встановлених пломб (ВМП) М17246455, С81515011; дата повірки липень 2024.
Звертає увагу, що з моменту прийняття на баланс лічильників встановлених в квартирі до моменту їх пломбування позивачем, лічильники не змінювались, а показники лічильників гарячого водопостачання не змінились, та залишаються: 000.
Вважає, що оскільки з 2006 року в квартирі встановлені лічильники гарячого водопостачання, а тому нарахування плати за таку послугу має здійснюватися за показниками засобів обліку, а не за нормами споживання гарячої води.
Вказує, що починаючи з 2013 року вони не користувались центральним водопостачанням гарячої води, оскільки було встановлено бойлер, а тому не зобов'язані сплачувати за послугу якою вони не користувались, в зв'язку з чим, заборгованість відсутня.
Щодо нарахування з боку позивача індексу інфляції за весь час прострочення, вказує, що оскільки позивачем не доведено факту виникнення у відповідачів зобов'язання щодо сплати боргу за фактично спожиті житлово-комунальні послуги, тому у задоволенні вимоги про стягнення з відповідачів інфляційних витрат у розмірі та трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі має бути відмовлено.
Враховуючи вищевикладене, просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
06 листопада 2025 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника ТОВ «Євро - реконструкція» - Смолярчук О.О. на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Вказує, що у період з 01 січня 2018 року по 30 червня 2024 року квартира відповідачів не обліковувалася у ТОВ «Євро - реконструкція», як така, що обладнана індивідуальним (розподільним) засобом обліку гарячої води.
Для здійснення нарахувань на підставі показників індивідуального (розподільного) засобу обліку гарячої води, споживачам необхідно дотримуватись правил користування індивідуальними засобами обліку води, а саме: індивідуальні засоби обліку води обов'язково мають бути прийняті на абонентський облік надавача послуг, опломбовані надавачом послуг, вчасно повірені, а їхні показники щомісяця мають передаватись до теплопостачальної організації.
Індивідуальний (розподільний) засіб обліку гарячої води не обліковується в ТОВ «Євро - реконструкція»: відповідно до акту № 251174 від 06 травня 2021 року про демонтаж засобу обліку води для проведення зміни складеним ОСОБА_6 (не працівником ТОВ «Євро - реконструкція» у індивідуального засобу обліку гарячої води № 200507020534 встановлена пломба ЖЕК, а не ТОВ «Євро - реконструкція»; договір про надання комунальних послуг у вказаний період не укладався з мешканцями квартири; докази звернень до ТОВ «Євро - реконструкція» щодо взяття на облік індивідуального засобу обліку гарячої води відсутні; докази передачі у вказаний період показників індивідуального засобу обліку гарячої води ТОВ «Євро - реконструкція» відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ «Євро-Рекострукція» на підставі ліцензії від 01 червня 2012 року за № 198, що підтверджується переліком житлових будинків, затвердженим Головою Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації 20 серпня 2015 року.
За даними Електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА», вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 - по теперішній час.
За даними Електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА», відповідно до наданої інформації, з якої вбачається, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 - по теперішній час.
Відповідачі з січня 2018 року не вносили плату за отримані послуги з постачання постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі - 31 112,30 грн., втрати від інфляції у розмірі - 4 540 ,93 грн., а також 3% річних у розмірі - 1 248,61 грн, які нараховано відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Євро-Рекострукція», суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі є споживачами послуг позивача, наданими за адресою: АДРЕСА_2 тому, враховуючи порушення відповідачами виконання зобов'язань по сплаті коштів за оплату житлово-комунальних послуг за період з січня 2018 року по лютий 2022 року включно, тому вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості у заявленому розмірі та з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних є обґрунтованими.
Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.
Апеляційний суд переглядає оскаржуване судове рішення лише в частині задоволених позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Вказані Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який набрав чинності з 10 грудня 2017 року, визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Таке за змістом положення містила ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону чинної до 10 грудня 2017 року.
Правилами встановлено, що централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.
Централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем холодного та гарячого водопостачання.
Згідно з ст. ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Положеннями ч. 2 ст. 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Наявність правовідносин між сторонами за договорами теплопостачання, отже і виникнення цивільних прав та обов'язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого теплопостачання, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених судом фактичних обставин у своїй сукупності дозволяють колегії суддів апеляційного суду зробити висновок про те, що у відповідачів наявна заборгованість зі сплати послуг з постачання централізованого опалення/постачання теплової енергії, а також гарячого водопостачання та наявність порушеного права ТОВ «Євро-Реконструкція» в цій частині вимог.
Оскільки правовідносини, які складися між сторонами, є грошовими зобов'язаннями у силу вимог статті 509 ЦК України, тому позивач має право на отримання заборгованості за надані послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та гарячого водопостачання із урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Платежі, встановлені у ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер.
Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 , від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 22.09.2020 у справі №918/631/19.
З матеріалів справи вбачається, що позивач по справі реалізував своє право на пред'явлення позову до відповідачів про стягнення заборгованості, трьох відсотків річних та інфляційних втрат як споживачів послуг.
Перевіривши наданий розрахунок заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за період з січня 2018 року по серпень 2024 року за адресою: АДРЕСА_2 , апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат було здійснено помісячно, як то вимагає закон.
Крім того, позивачем при здійсненні вказаного розрахунку було також враховано положення постанови Кабінету Міністрів України №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05 березня 2022 року, відповідно до якої з 24 лютого 2022 року та до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням.
Так, із надано розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем не здійснювались нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат починаючи з лютого 2022 року.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції не врахована та обставина, що в квартирі встановлений лічильник гарячої води, за показниками якого і має проводиться оплата, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки у період, за який позивачем нарахована відповідачам заборгованість зі споживання гарячої води, лічильник не був прийнятий на абонентський облік надавача послуг.
Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги про те, що в квартирі встановлений бойлер (водонагрівач), лічильники холодного та гарячого водопостачання, відповідно до показань яких мали нараховуватися обсяги споживання, виходячи з наступного.
Згідно п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, які діяли до 01 травня 2022 року, у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку. Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: у разі відсутності засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 цих Правил.
Згідно п. 31 чинних Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 р. № 690, у разі відсутності інформації про показання вузлів обліку та/або недопущення споживачем виконавця або іншої особи, яка здійснює розподіл обсягів послуг, до відповідного вузла обліку для зняття показань після закінчення тримісячного строку з дня недопуску виконавець зобов'язаний здійснювати розрахунки з такими споживачами як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.
Враховуючи, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що на час спірних правовідносин нею вчасно знімалися та передавалися показання квартирного засобу обліку виконавцю, позивачем правомірно здійснено нарахування заборгованості за наданими послугами згідно з показаннями будинкових засобів обліку і діючими тарифами.
Інші посилання апеляційної скарги ґрунтуються на власному тлумаченні і розумінні стороною відповідача спірних правовідносин та положень законодавства, вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що районним судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.
Судді :
_______________ ________________ ______________
М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв