справа № 759/11661/24
провадження № 22-ц/824/11655/2025
26 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Трепака Олександра Івановича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 січня 2025 року в складі судді Єросової І. Ю.,
встановив:
31.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі - ТОВ «МІЛОАН») ( первісний кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір №103196870.
Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН».
Відповідно до п. 2.1. кредитного договору, кредитні кошти надаються ТОВ «МІЛОАН» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.
Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «МІЛОАН» грошових коштів у сумі, визначеній у п. 1.2 кредитного договору, за реквізитами, зазначеними у п. 2.1 кредитного договору.
28.11.2023 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №28112023, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників № 2 від 28.11.2023 до договору факторингу №28112023 від 28.11.2023, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 30 992, 50 грн, з яких: 7 700 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 22 522, 50 грн - сума заборгованості за відсотками; 770 грн - заборгованість за комісією.
Всупереч умовам кредитного договору, не зважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ'за кредитним договором №103196870 в сумі 30 992,50 грн.
З огляду на викладене, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості за кредитним договором №103196870 в розмірі 30992,50 грн.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 14 січня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором, укладеним між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , № 103196870 від 08.07.2023 у розмірі 30 992,50 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами укладено кредитний договір, всупереч умовам якого відповідач не виконав свого зобов'язання, не здійснив платежу для погашення існуючої заборгованості, а тому заявлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими.
12.05.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Трепак О. І. подав апеляційну скарг, в якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 січня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Посилається на те, що розгляд справи проведено в порядку спрощеного провадження, без виклику сторін та без врахування заперечень відповідача, який не мав відомостей про наявність цієї справи у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції порушено права відповідача на судовий захист, не виконано вимоги ст. 251, 253 ЦПК України, а відповідач у свою чергу був позбавлений можливості подати до суду додаткові докази перебування на військовій службі.
Вважає, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на припущеннях.
В матеріалах відсутні будь-які докази видачі кредиту відповідачу шляхом перерахування коштів на зазначений в договорі картковий рахунок. Про перерахування кредитних коштів зазначено в єдиному документі - кредитному договорі. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про виконання кредитором свого зобов'язання щодо видачі кредитних коштів.
Копія заяви на отримання кредиту №103196870 від 08.07.2023 не підписана позичальником одноразовим ідентифікатором у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, а тому є неналежним доказом.
ОСОБА_1 також не був ознайомлений із паспортом споживчого кредиту, про що свідчить відсутність його підпису у вигляді одноразового ідентифікатора, що суперечить вимогам статті 9 Закону України "Про споживче кредитування".
Додаток №1 до кредитного договору - Графік платежів, не підписаний уповноваженою особою ТОВ "Мілоан", витяг з Реєстру боржників №2 не підписаний первісним кредитором та ТОВ "ФК "ЕАПБ".
Розрахунок заборгованості за кредитним договором виготовлено представником позивача, якому довіреністю від 07.12.2023 повноважень на виготовлення бухгалтерських документів не надавалось.
Таким чином подані позивачем докази щодо заборгованості не є підтвердженням виконання банківських операцій.
23.06.2025 представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Свої доводи мотивує тим, що позивач не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів (касовими та меморіальними) на отримання та повернення відповідачем кредитних коштів за укладеним з первісним кредитором договором, оскільки не є первісним кредитором, а дані документи відповідно до п.35 Положення Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, формуються, складаються та зберігаються в установі банку, який видавав кредит.
У відповідності до умов кредитного договору кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку, вказану позичальником при укладенні кредитного договору. Отже, доступ до виписок по картці, на яку перераховано кредитні кошти, має банк-емітент та відповідач.
Ні первісний кредитор, ні ТОВ «ФК «ЄАПБ» не мало та не має доступу до даної інформації, так як дана інформація - є банківською таємницею.
Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів.
Однак, відповідачем не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорах, або доказів того, що вказані карткові рахунки йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.
Кредитний договір є укладеним, чинним, останній не був розірваний в судовому порядку, підтверджує факт наявності між сторонами відповідних правовідносин, їх зміст та погоджені сторонами обставини щодо передання в кредит відповідачу коштів у погодженому розмірі.
Доводи відповідача щодо необґрунтованості доданого розрахунку заборгованості та його неналежності не можуть бути враховані. Адже, належних та допустимих доказів, які спростовують інформацію, викладену у розрахунку заборгованості, відповідачем не подано.
25.06.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Трепак О. І. надав відповідь на відзив, в якому підтримав доводи поданої апеляційної скарги.
Вважає, що саме позивач має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на у мовах, встановлених договором.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до положень частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 08.07.2023 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 укладено договір про споживчий кредит № 103196870.
Вказаний кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора V74363, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 1.1. цього договору кредитодавець зобов'язуються на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначений у п. 1.2. договору. Позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше остаточного погашення заборгованості, згідно п. 1. 4. договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.
Сума (загальний розмір) кредиту становить 7 700 грн (п. 1.2. договору).
Кредит надається загальним строком на 105 днів з 08.07.2023 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточних періодів ( п. 1. 3 договору).
Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 23.07.2023 (рекомендована дата платежу) ( п. 1.3.1. договору).
Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 21.10.2023 (дата остаточного погашення заборгованості) (п. 1.3.2. договору).
Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 ( п. 2.1 договору).
28 листопада 2023 року між ТОВ «МІЛОАН» (клієнт) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) укладено договір факторингу №28112023.
За цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових кошті та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід'ємною частиною договору. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників , сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід'ємною частиною договору ( п.1.1. договору).
Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому - передачі Реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржника стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору ( п. 1. 2).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників №2 до договору факторингу №28112023 від 28 листопада 2023 року, боржником є ОСОБА_1 , номер кредитного договору 103196870, сума заборгованості 7 700 грн, сума заборгованості за відсотками 22 522,50 грн, сума заборгованості за комісією 770 грн, разом 30 992,50 грн.
Вказаний витяг сформований представником ТОВ "ФК "ЕАПБ" 17.05.2024, не містить підписів клієнта та фактора, а також відомостей про скріплення його печатками сторін.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 103196870 від 08.07.2023, за період з 28.11.2023 по 30.04.2024, станом на 30.04.2024 заборгованість за кредитним договором № 103196870 від 08.07.2023 не погашена, залишок заборгованості складає 30 992, 50 грн.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частин першої, сьомої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Оцінивши надані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що останні не є достатніми доказами, які б доводили обґрунтованість вимог позивача.
Так, відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, саме кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
У свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року по справі № 755/2284/16-ц.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Разом із тим, колегія суддів зауважує, що ТОВ ФК «ЄАПБ» не надано доказів на підтвердження передання відповідачу кредитних коштів.
У свою чергу, слід зазначити, що обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 року по справі 755/18920/18.
Доданий до позовної заяви роздрукований розрахунок заборгованості за договорами не є належним доказом надання відповідачу кредитних коштів, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 13.05.2020 року по справі №219/1704/17.
За вказаних обставин, а саме у зв'язку з недоведенням позивачем факту перерахування кредитних коштів, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, підстави для стягнення на користь позивача заборгованості у заявленому в позові розмірі відсутні.
Посилання позивача на необхідність застосування положень статті 204 ЦК України, яка встановлює презумпцію правомірності правочину, є необґрунтованим, оскільки підставою для відмови в задоволенні позову є недоведеність позовних вимог належними доказами, а не недійсність кредитного договору.
Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Отже, ухвалене судом рішення, у зв'язку неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, а також неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю заявлених позовних вимог.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на ухвалення судового рішення про відмову в позові, з ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3 633,60 грн.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Трепака Олександра Івановича задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 січня 2025 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3 633,60 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук