03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 355/751/25 Головуючий у суді першої інстанції - Цирулевська М.В. Номер провадження № 22-ц/824/17500/2025 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
24 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», поданою представником Заведій Катериною Станіславівною, на заочне рішення Баришівського районного суду Київської області від 08 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Цирулевської М.В., у селищі Баришівка, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У квітня 2025 року ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просило суд стягнути з останнього на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 17318,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту становить 4800,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 11668,00 грн; заборгованість за комісією- 850,00 грн та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказувало, що 27 січня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 8119807 (надалі також договір № 8119807 від 27.01.2024, договір, кредитний договір).
Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Мілоан» взяло на себе зобов'язання надати ОСОБА_1 на умовах, визначених договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Кредит надається загальним строком на 105 днів з 27 січня 2024 року і складається із пільгового (15 днів) та поточного (90 днів) періодів.
Сума (загальний розмір) кредиту становить 5 000 грн. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1 575 грн, які нараховуються за ставкою 2,10 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом означеного періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 10 350 грн, які нараховуються за ставкою 2,30 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом означеного періоду. Умовами кредитного договору передбачена видача кредитних коштів позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на картковий рахунок.
Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
За доводами позовної заяви, ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов'язання, перерахувавши суму кредиту ОСОБА_1 . Відповідач не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов'язання.
28 травня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги № 106-МЛ/Т, згідно із умовами якого ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до боржників ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідача.
Оскільки відповідачка у добровільному порядку не виконує взяті на себе за кредитним договором зобов'язання позивач був вимушений звернутися до суду для врегулювання спірного питання у судовому порядку.
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 08 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ «ФК «Кредит - Капітал».
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» подало апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що на підтвердження надання відповідачу кредиту позивач надав копію платіжного доручення № 121395109 від 27 січня 2024 року, з якого слідує, що ТОВ «Мілоан» перерахувало на ім'я отримувача ОСОБА_1 на кредит рах. № НОМЕР_1 кредитні кошти в сумі 5 000 грн у дорученні вказано номер транзакції, сума транзакції, дату проведення транзакції та номер картки, на яку перераховані кошти, де зокрема сума транзакції збігається з сумою наданого кредиту, дата проведення транзакції з датою укладеного договору та зазначено частково номер картки, на яку перераховані кошти, який збігається з реквізитами платіжної банківської картки, вказаної в п. 2.1 Договору.
Відповідач не надав будь-яких доказів на спростування обставин, що кошти, визначені в електронному договорі у розмірі 5 000 грн надійшли в його розпорядження на належну його банківську картку, отримання та користування кредитними коштами, а також спростування розміру заборгованості по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку.
Вказано, що позивачу не відомий повний номер картки, як і первісному кредитору. Повний номер картки вводиться позичальником та автоматично зашифровується і зберігається у самій платіжній системі, через яку здійснюється платіж.
Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували належне виконання відповідачем зобов'язань та які б спростовували суму заборгованості.
Суд апеляційної інстанції забезпечив право відповідача ОСОБА_1 подати відзив (заперечення) на апеляційну скаргу, направивши ухвалу Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року про відкриття апеляційного провадження, разом з апеляційною скаргою шляхом поштового направлення на адресу зазначену в позовній заяві на в апеляційній скарзі.
Ухвалу про відкриття провадження ОСОБА_1 отримав 04 листопада 2025 року, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням (а.с. 143).
Останнім днем для подання відзиву, з урахуванням положень ст. 124 ЦПК України, було 14 листопада 2025 року.
Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено договір про споживчий кредит № 8119807 від 27 січня 2024 року, за умовами якого ТОВ «МІЛОАН» взяло на себе зобов'язання надати ОСОБА_1 на умовах, визначених договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором (п. 1.1 договору).
Пунктом 6.1. кредитного договору передбачено, що цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Додатком № 2 до договору про споживчий кредит № 8119807 від 27 січня 2024 року є заява на отримання кредиту №8119807 (а.с. 26).
За умовами договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 5 000 грн (п. 1.2 договору). Кредит надається строком на 105 днів з 27 січня 2024 року по 11 травня 2024 року, що становить строк кредитування та включає: пільговий період (15 днів, по 11 лютого 2024 року) та поточний період (90 днів, по 11 травня 2024 року) (п. 1.3 договору).
Кінцевий термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата остаточного погашення заборгованості): 11 травня 2024 року (п. 1.4 договору).
Комісія за надання кредиту: 850 грн, яка нараховується за ставкою 17,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1 договору).
Відповідно до п.п. 1.5.2, 1.5.3 договору проценти за користування кредитом: протягом пільгового періоду - 1 575 грн, які нараховуються за ставкою 2,10 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом означеного періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 10 350 грн, які нараховуються за ставкою 2,30 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом означеного періоду.
Відповідно до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 .
На підтвердження укладення та підписання відповідачем кредитного договору позивачем надана довідка про ідентифікацію від 14 жовтня 2024 року, з якої вбачається, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 8119807 від 27 січня 2024 року, ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником здійснено із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 314010, надісланого позичальнику 27 січня 2024 року о 20:14 год на номер телефону НОМЕР_2 (а.с. 28).
На підтвердження надання кредиту ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» надало копію платіжного доручення № 121395109 від 27 січня 2024 року на суму 5 000 грн, в якому зазначений отримувач ОСОБА_1 , номер картки № НОМЕР_1 та призначення платежу: кошти згідно договору 8119807.
Судом першої інстанції встановлено, що копія означеного платіжного доручення не містить відмітки про час його прийняття та виконання банком, не містить повного номера картки.
Відповідно до графіку платежів за договором про споживчий кредит (Додаток № 1 до кредитного договору) платіж повернення кредиту та сплати комісії і процентів мав бути внесений відповідачем 11 травня 2024 року (а.с. 25).
На підтвердження заборгованості ОСОБА_1 позивачем надано виписку з особового рахунка за кредитним договором № 8119807 від 27 січня 2024 року, підписану представником ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (а.с. 35).
Також позивачем надано відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором, за підписом генерального директора ТОВ «МІЛОАН» (а.с. 32-34).
28 травня 2024 року між ТОВ «Мілоан» (кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 106-МЛ, за умовами якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» за плату, а ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуває права вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників до означеного договору відступлення права вимоги. Позивачем надані докази на підтвердження виконання зобов'язань, у тому числі, проведення розрахунків між сторонами означеного договору відступлення прав вимоги (а.с. 34-49).
Із акту приймання-передачі реєстру боржників від 28 травня 2024 року до договору відступлення права вимоги № 106-МЛ від 28 травня 2024 року вбачається, що новий кредитор прийняв реєстр боржників від кредитора у загальній кількості 3412 (а.с. 46).
Між тим, сформований представником ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» витяг з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог №106-МЛ від 28 травня 2024 року містить лише його підпис, підпис представника ТОВ «Мілоан» відсутній (а.с. 50).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із недоведеності обставин, на які посилається позивач у позові, зокрема, про передачу ТОВ «Мілоан» відповідачу 5 000 грн на виконання кредитного договору № 8119807 від 27 січня 2024 року.
Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором кредиту, позивач посилався на те, що 27 січня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 8119807 вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
На підтвердження надання відповідачу та зарахування на її банківську карту кредитних коштів в розмір 5 000 грн позивачем надано суду першої інстанції договір від 27 січня 2024 року№ 8119807 та платіжне доручення про зарахування кредитних коштів 27 січня 2024 року на суму 5 000 грн. на ім'я ОСОБА_1 .
Оцінюючи вищевказаний доказ, суд першої інстанції правомірно зазначив, що вказаний доказ не підтверджує факт отримання відповідачем коштів на підставі укладеного договору та наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі, який зазначає позивач, а отже є неналежним; матеріали справи не містять доказів про те, що відповідач володів або користувався банківською карткою НОМЕР_1 , даний номер не є повним; позивач також не просив суд витребувати ухвалою суду в емітента карти НОМЕР_1 інформацію про факт зарахування коштів, дату зарахування коштів та їх суму.
Разом з тим, як зазначив суд першої інстанції, та з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що платіжне доручення не може вважатися належним доказом надання ОСОБА_1 кредиту на підставі вказаного договору, оскільки за формою та змістом не відповідає вимогам, установленим Законом України «Про платіжні послуги» у відповідній редакції. Надана ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» копія платіжного доручення є документом, який створено самою фінансовою установою, не містить відмітки банку або іншої уповноваженої установи про проведення платежу.
Таким чином, позивачем не надано належного доказу того, що заявлена сума кредитних коштів в розмірі 5 000 грн була перерахована на картковий рахунок саме відповідачки у справі.
Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що розрахунок заборгованості, на який посилається позивач (під назвою документу «Виписка з особового рахунка за кредитним договором від 27 січня 2024 року № 8119807), не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості; даний розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості є документом, що створений самим позивачем, а відтак інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Висновок суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, в яких відсутні належні докази перерахування та отримання відповідачем кредиту в розмірі 5 000 грн. за договором від 27 січня 2024 року№ 8119807 про надання споживчого кредиту.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи у розділі відомостей про позичальника в договорі про надання споживчого кредиту від 27 січня 2024 року № 8119807 зазначено прізвище, ім'я, по батькові ОСОБА_1 , адресу його проживання, ідентифікаційний код та серію і номер паспорта.
Однак, кредитний договір не містить відомостей про одноразовий ідентифікатор, який має бути згенерований при підписанні відповідачем ОСОБА_1 цього договору.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності належних та допустимих доказів здійснення безготівкового перерахування суми кредиту на банківський рахунок позичальника, у зв'язку з чим позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 , заборгованості за договором споживчого кредиту № 8119807від 27 січня 2024 року, не підлягає задоволенню.
Щодо оцінки договору факторингу від 28 травня 2024 року № 106-МЛ, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит - Капітал», згідно якого останній отримав право вимоги за кредитним договором № 8119807 від 27 січня 2024 року колегія суддів зазначає, що такий договір не оспорюється сторонами та не є предметом розгляду у цій справи, а тому висновки суду першої інстанції щодо цього не впливають на правильність вирішення спору по суті.
За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», подану представником Заведій Катериною Станіславівною, залишити без задоволення.
Заочне рішення Баришівського районного суду Київської області від 08 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.
Судді :
_______________ ________________ ______________
М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська Фінагеєв В.О.