1[1]
26 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження заапеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року у кримінальному провадження №120241000200004402 від 01.11.2024 за ч. 1 ст. 121 КК України,
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 07 вересня 2025 року включно.
Своє рішення суд мотивував тим, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому застосування саме такого запобіжного заходу як тримання під вартою є виправданим та таким, що здатен запобігти заявленим ризикам.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року, ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що прокурором не доведено існування ризиків, жодних доказів на підтвердження існування вказаних ризиків також не надано, що, на переконання апелянта, свідчить про можливість застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Також просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року, мотивуючи тим, що резолютивна частина ухвали проголошена 10.07.2025, однак повний текст ухвали учасникам не вручався. Апелянт отримав копію оскаржуваної ухвали 07.08.2025 на електронну пошту, на підтвердження чого надає скріншот з поштової скриньки.
Розглянувши клопотання захисника, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, колегія суддів уважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження як такий, що пропущений з поважних причин, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні докази, що спростовують його доводи у цій частині.
В судове засідання суду апеляційної інстанції учасники судового провадження, належним чином повідомленні про дату та час судового засідання, не прибули, а обвинувачений клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін не заявляв. Тому згідно з ч. 4 ст. 422-2 КПК України суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без їх участі.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши надані в копіях необхідні матеріали кримінального провадження, колегія суддів уважає, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції об'єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, оскільки прокурором доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зважаючи на наведене, підстав вважати, що менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим належну процесуальну поведінку, колегія суддів не вбачає.
Доводи апелянта про відсутність даних, які ставили би під сумнів належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 у разі зміни йому запобіжного заходу на більш м'який, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відсутні об'єктивні дані на їх підтвердження..
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
На думку колегії суддів, обставини, зазначені захисником в апеляційній скарзі, не можуть бути беззаперечними підставами для скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки вони не виключають наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема наявність соціальних зв'язків, позитивну характеристику, не зменшують ризики невиконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків у разі зміни йому запобіжного заходу на більш м'який.
На переконання колегії суддів, таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року та зміни обвинуваченому запобіжного заходу, а тому апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.176-178, 183, 331, 404, 405, 407, 418, 419, 421 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання захисника задовольнити, строк на апеляційне оскарження ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року поновити.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: ______________ ________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/824/5210/2025
Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_7
Доповідач: ОСОБА_1