26 грудня 2025 року м. Київ
Справа №753/21021/24
Апеляційне провадження №22-ц/824/8895/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Верланова С.М., Поліщук Н.В.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Лужецької О.Р. 06 лютого 2025 року в м. Києві, у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний-19» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків,
У жовтні 2023 року позивачзвернувся до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати внесків на утримання багатоквартирним будинком, у якому просив суд стягнути з останньоїна користь позивача заборгованість у розмірі 51232, 77 грн, яка складається з: 36198, 65 грн - сума основного боргу, 11937, 71 грн - інфляційні нарахування за весь час прострочення; 3096, 41 грн - 3% річних за весь час прострочення.
Позовні вимоги мотивував тим, що ЖБК «Молодіжний-19» забезпечує управління (утримання) багатоквартирним будинком та прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 . Позивач вказував, що відповідач своєчасно та у повному обсязі не сплачувала обов'язкових внесків на утримання будинку та прибудинкової території вказаного будинку, внаслідок чого за нею утворилася заборгованість, що стало підставою для звернення до суду з даним позов.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 лютого 2025 року позовну заяву Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний -19» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний -19» заборгованість у розмірі 51232, 77 грн, з яких: сума основного боргу - 36198, 65 грн, інфляційні нарахування - 11937, 71 грн, 3% річних - 3096, 41 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний -19» судовий збір у розмірі 3028 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що судом було встановлено факт порушення прав позивача відповідачем, а тому позовні вимоги підлягали задоволенню в повному обсязі.
Не погодилась із зазначеним рішенням суду відповідач, нею подана апеляційна скарга, в якій стверджується про порушення судом норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи. Відповідач вказує на те, що не є членом кооперативу, квартира, яка їй належить на праві приватної власності була придбана у ОСОБА_2 .. Про те, що вказана квартира входила до кооперативу, відповідач не знала.
Вказує, що кооперативна квартира спочатку є власністю кооперативу як юридичної особи, а після повної виплати членом кооперативу пайового внеску переходить в його приватну власність як фізичної особи.
Зазначає, що оскільки вона не є членом кооперативу, то будь -які послуги, які надає кооператив щодо обслуговування господарських будівель, прибудинкових споруд, а також прибудинкової території повинні бути визначені шляхом укладення договору.
На підставі вищевикладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.
Позивач не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.
У порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з такого.
Судом встановлено, що ЖБК «Молодіжний-19» забезпечує належне утримання будинку та прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується копією нотаріально посвідченого договору купівлі продажу квартири від 26 грудня 2006 року /а.с.10-11/.
Згідно з п.1.6. розділу 1 Статуту ЖБК «Молодіжний-19», затвердженого загальними зборами членів ЖБК «Молодіжний-19» кооператив діє виключно в цілях управління багатоквартирним будинком, зокрема, забезпечення належного утримання спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно п.1.7. Статуту Кооператив діє виключно за кошти, що надходять від власників/співвласників квартир та/або приміщень у будинку як сплата за відповідні послуги Кооперативу і за рахунок доходів та фінансової допомоги від добровільних внесків або дотацій Держави, отриманих і використаних Кооперативом відповідно до мети його діяльності.
Відповідно до п. 1.14. Статуту, місцезнаходження кооперативу та будинку: АДРЕСА_3 .
Метою діяльності Кооперативу, зокрема, є забезпечення належного утримання будинку та прибудинковою територією (п.2.1.1. Статуту).
За змістом п.п. 5.1. Статуту, членами кооперативу можуть бути власники/співвласники квартир та/або нежитлових приміщень - фізичні особи, які досягли 16-ти річного віку та юридичні особи, які виявили бажання приймати участь у життєдіяльності Кооперативу.
Пунктом 5.11. Статуту визначено, що у випадку, коли власник/співвласник квартири або нежитлового приміщення у житловому будинку не бажає бути стороною Публічного договору на надання послуг з управління багатоквартирним будинком після набуття ним права власності на квартиру або нежитлове приміщення за будь-яких підстав, передбачених чинним законодавством України, він має право протягом місяця подати до Правління Кооперативу у письмовому вигляді зауваження та/або обгрунтовані заперечення до істотних умов щодо відповідного Публічного договору. У випадку неподання заяви протягом вказаного терміну Публічний договір вважається укладеним з дня набуття новим власником/співвласником права власності. Новий власник/співвласник зобов'язаний виконувати вимоги Статуту, в тому числі п.1.7.
Згідно п.7.1. -7.3. Статуту члени кооперативу та власники/співвласники квартир та/або приміщень зобов'язані виконувати вимоги Статуту Кооперативу, рішення Загальних зборів членів Кооперативу і Правління Кооперативу.
Члени Кооперативу та власники/співвласники квартир та/або приміщень зобов'язані виконувати вимоги Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, Житлового, Цивільного, Господарського кодексів України та інших вимог чинного законодавства України.
Члени Кооперативу та власники/співвласники квартир та/або приміщень зобов'язані вчасно здійснювати оплату послуг, отриманих від Кооперативу, згідно умов Публічного договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком. Обов'язки по здійсненню оплати послуг у власника квартири або власника частки квартири виникають з моменту набуття права власності на квартиру або нежитлове приміщення або їх частини.
Згідно з протоколом від 22 червня 2017 року, засіданням правління ЖБК «Молодіжний-19» було встановлено розмір внеску з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 4,70 грн./кв.м., з 01 червня 2017 року /а.с.15-16/.
Відповідно до витягу з протоколу №1 загальних зборів членів ЖБК «Молодіжний-19» з 01 січня 2020 року затверджено щомісячний внесок на утримання будинку в розмірі 6,50 грн./кв.м. /а.с.17-19/.
Протоколом №4 від 06 березня 2024 року загальних зборів членів ЖБК «Молодіжний-19» з 01 березня 2024 року було затверджено загальнообов'язкові щомісячні внески управління (утримання) багатоквартирного будинку у розмірі 9,00 грн./кв.м. /а.с.20-23/.
До компетенції загальних зборів членів належить складення та затвердження кошторису, а якому передбачаються плановані витрати на обслуговування, ремонт та управління багатоквартирним будинком, розмір сплати за послуги Кооперативу та планований загальний розмір грошових коштів, які формуються за рахунок отримання сплати за послуги, а також розмір грошових коштів, необхідний для покриття планованих витрат.
Загальними зборами членів ЖБК «Молодіжний-19» було затверджено розмір внеску на управління будинку щодо квартири АДРЕСА_4 , а саме:
- з лютого 2018 року - у розмірі 4,70 грн * 81,5 кв.м.= 383, 05 грн/місяць;
- з січня 2020 року - у розмірі 6,50*81,5 кв.м. = 529, 75 грн/місяць;
- з березня 2024 року - у розмірі 9,00 грн * 81,5 кв.м. = 733, 50 грн/місяць /а.с.18-23/.
З розрахунку заборгованості вбачається, що розмір боргу відповідача за період з лютого 2018 року по серпень 2024 року становив 51232, 77 грн, з яких, 36198, 65 грн - сума основного боргу, 11937, 71 грн - інфляційні нарахування за весь час прострочення; 3096, 41 грн - 3% річних за весь час прострочення. Поміж тим, з вказаного розрахунку вбачається, що відповідач частково погашала заборгованість за вказаними послугами, а саме у червні 2019 року нею було сплачено 2000 грн та у серпні 2020 року нею було сплачено 1500 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
У відповідності до ч.1 ст 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Згідно з вимогами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
Як роз'яснив Верховний Суд України у правовій позиції від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, закріплена в п. 10 ч. 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово - комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування до таких правовідносин правових норм, установлених у статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами. Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово - комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
Згідно із ст. 94 ГК України кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється Житловим кодексом УРСР, Цивільним, Земельним кодексами України, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства України.
У відповідності до ст. 8 Закону України «Про кооперацію» статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.
Статут кооперативу повинен містити такі відомості: найменування кооперативу, його тип та місцезнаходження; мета створення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності; склад його засновників; умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього; права і обов'язки членів та асоційованих членів кооперативу;порядок внесення змін до статуту кооперативу; порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов'язань щодо їх сплати;форми участі членів кооперативу в його діяльності; порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах; порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу; порядок розподілу його доходу та покриття збитків; порядок обліку і звітності у кооперативі; порядок реорганізації і ліквідації кооперативу та вирішення пов'язаних з цим майнових питань; порядок скликання загальних зборів; умови і порядок повернення паю.
Статут може містити інші пов'язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству.
Статтею 12 Закону України « Про кооперацію» визначено, що основними правами члена кооперативу є:
участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління;
користування послугами кооперативу;
одержання кооперативних виплат та виплат на паї;
одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом;
право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб;
право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов'язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.
Основними обов'язками члена кооперативу є:
додержання статуту кооперативу;
виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу;
виконання своїх зобов'язань перед кооперативом;
сплата визначених статутом кооперативу внесків.
Законами, що регулюють діяльність окремих типів кооперативів або кооперативів за напрямами їх діяльності, та статутом кооперативу можуть бути передбачені додаткові права та обов'язки його членів.
Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступили до організованого кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку (ст. 137 Житлового кодексу УРСР).
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про кооперацію» до компетенції загальних зборів членів кооперативу належить визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу.
Згідно із ст. 24 Закону України «Про кооперацію» кооперативи реалізують товари та надають послуги за цінами і тарифами, встановленими самостійно; кооперативи мають право реалізувати товари та надавати послуги за цінами і тарифами, що встановлюються на договірних засадах, окремо для членів кооперативу та інших осіб.
Статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність (cт.8 ЗУ «Про кооперацію» (№1087-V від 10 липня 2003 року).
Спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулюються, зокрема, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року.
В силу ч.ч.1,3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
За визначеннями наданими у п.п. 5,6,12 ст.1 Закону України «Про комунальні послуги»:
житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (п.5);
індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п.6);
послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору (п.12);
управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб (п.14).
Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник (ч. 2 ст. 19 вищевказаного Закону).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, від 02 листопада 2020 року у справі № 753/7790/16-ц, 28 липня 2021 року у справі № 554/7740/17.
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що хоча у ч. 1ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Отже, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 грудня 2020 року у справі №761/48615/18-ц (провадження №61-14819св20).
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16 вказав на те, що згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги.
Крім того, обов'язок сплатити за надані й спожиті послуги випливає також з положення ч. 1 ст. 11 ЦК України про те, що цивільні права та обов'язки випливають із дій осіб, що передбачені актом цивільного законодавства. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
В порядку визначеному ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено та відповідачем не заперечується, що вонв є власником квартири за адресою: АДРЕСА_5 . Вказана квартира має загальну площу 81,5 кв.м..
Доводи апеляційної скарги відповідача що вона не є членом кооперативу не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки як вбачається з п.5.11. Статуту відповідач, після набуття нею права власності на квартиру мала право протягом місяця подати до Правління Кооперативу будь-які заперечення до істотних умов щодо відповідного публічного договору. У разі, якщо вона цього не зробила, публічний договір вважається укладеним з дня набуття новим власником права власності. Статутом було чітко визначено, що новий власник зобов'язаний виконувати вимоги Статуту, в тму числі і п.1.7.
Відповідач в свою чергу не повідомляла про неналежне утримання ЖБК «Молодіжний-19» будинку, не надсилала на його адресу будь-які претензії. При цьому, відповідач мала б розуміти, що Кооператив забезпечує надання електроенергії, вивозу сміття, обслуговування ліфтів, диспетчеризації, що потребує значних коштів, які якраз таки надходять від мешканців, членів кооперативу.
Вивчивши довідку про заборгованість за утримання будинку, суд приходить до висновку, що позивач правомірно звернувся з позовними вимогами до відповідача про стягнення 51232,77 грн. боргу за утримання будинку, оскільки нарахування відбувалось згідно розрахунку загальнгої площі квартири, помноженої на встановленими загальними зборами ЖБК «Молодіжний-19» тарифами.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач частково сплачувала вартість отриманих послуг на користь ЖБК «Молодіжний-19», внаслідок чого у відповідачки за період з 01 березня 2018 року по 16 вересня 2024 року утворилася заборгованість за утримання будинку у розмірі 36198, 65 грн.
За несвоєчасну сплату вартості житлово-комунальних послуг ЖБК «Молодіжний-19» нараховано відповідачу інфляційні втрати в розмірі 11937,71 грн та 3 % річних в сумі 3096,41 грн.
Задовольняючи позовні вимоги ЖБК «Молодіжний-19» до відповідача про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків та прибудинкової території, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідач зобов'язаний оплатити вказані послуги, оскільки він фактично користувався ними. Докази на підтвердження зворотного в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції надана вірну оцінку доказам, що були предметом дослідження в судовому засіданні суду першої інстанції, ним повно і об'єктивно з'ясовані дійсні обставини справи, перевірені доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким надана належна правова оцінка. Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 лютого 2025 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: С.М. Верланов
Н.В. Поліщук