25 грудня 2025 року місто Київ
Справа № 755/17805/25
Апеляційне провадження № 22-ц/824/19134/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 26 вересня 2025 року про повернення скарги без розгляду (ухвалену у складі судді Катющенко В.П., інформація щодо дати складення повного тексту ухвали - відсутня)
за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа: приватний виконавець Байрамов Талят Рефатович на бездіяльність приватного виконавця,-
До Дніпровського районного суду м. Києва 17 вересня 2025 року надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця Байрамова Т.Р.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 вересня 2025 року скаргу повернути скаржнику без розгляду.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 09 жовтня 2025 року подала через Дніпровський районний суд міста Києва апеляційну скаргу, якою просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 26 вересня 2025 року та направити справу до суду першої інстанції для розгляду скарги по суті.
В апеляційній скарзі зазначає, що при розгляді скарги, суд першої інстанції повинен був керуватися нормою 185 ЦПК України та залишити її скаргу без руху з наданням скаржниці можливості для усунення недоліків.
Відповідно до ч. 2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вимоги ст. 369 ЦПК України дану справу слід розглядати в письмовому провадженні.
За правилами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача Желепи О. В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам ухвала суду відповідає.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року).
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.
Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у скарзі не зазначено: ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження, відомості про стягувача (повне найменування, місцезнаходження, електронний кабінет) та не додано доказів направлення копій скарги іншим учасникам справи.
Так, частиною 3 статті 448 ЦПК України передбачено, що скарга повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається скарга;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
4) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються;
5) ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження;
6) номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа;
7) дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця;
8) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;
9) викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги;
10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до скарги.
Відтак, ч. 3 ст. 448 ЦПК України чітко визначено, яка за формою та змістом має бути скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.
За правилами п. 2 ч. 4 ст. 448 ЦПК України до скарги додаються докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що скарга ОСОБА_1 не відповідає вимогам ч. 3 ст. 448 ЦПК України, оскільки не містить відомостей про ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження, а також заявником не вказано інших учасників справи, а саме: стягувача за виконавчим провадженням та не зазначено його повне найменування, місцезнаходження, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Також, в порушення вимог п.2 ч.4 ст. 448 ЦПК України, до скарги не долучено докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 448 ЦПК України суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що при розгляді скарги, суд першої інстанції повинен був керуватися нормою 185 ЦПК України та залишити скаргу без руху з наданням скаржниці можливості для усунення недоліків, оскільки скарга на бездіяльність державного або приватного виконавця подається відповідно до спеціальної норми, а саме, статті 448 ЦПК України, яка не передбачає залишення скарги без руху, а надає повноваження суду повертати скаргу, яка не відповідає вимогам, щодо форми та змісту скарги. Тому доводи про обов'язок застосування судом ст. 185 ЦПК України є помилковими та не відповідають процесуальним нормам, які вірно були застосовані судом.
Виходячи з вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті та повернув її скаржнику без розгляду.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвала районного суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів робить висновок, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375,389 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 26 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня їїухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів.
Суддя-доповідач: О.В. Желепа
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова