25 грудня 2025 року місто Київ
Справа № 755/11225/25
Провадження № 22-ц/824/15450/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
сторони: позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк»
відповідач ОСОБА_1
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, -
У червні 2025 року Білоконь І.В. від імені та в інтересах ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року позовну заяву АТ «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості повернуто позивачу.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах, які були подані до суду, представник позивача - адвокат Білоконь І.В., подаючи від імені ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» позовну заяву, надала на підтвердження своїх повноважень копії: ордеру на надання правничої (правової) допомоги № 1363242 від 13 жовтня 2023 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю РН № 1639 від 21 травня 2019 року, договору № 1/20ю про надання правової допомоги від 31 грудня 2020 року, додаткової угоди № 4 від 07 січня 2025 року до договору № 1/20ю про надання правової допомоги від 31 грудня 2020 року.
Однак, при цьому представником не було надано трудового договору, що позбавляє суд пересвідчитись у належних повноваженнях Білоконь Інни Вікторівни.
Так, доказами підтвердження повноважень брати участь у справі в порядку самопредставництва працівник (юрисконсульт) має надати суду: докази того, що особа обіймає певну посаду (наказ, трудовий договір), а також докази, які дозволяють встановити обсяг повноважень вказаної посадової особи (статут, положення, трудовий договір (контракт).
При цьому, у відповідному трудовому договорі (контракті) має міститись положення щодо повноважень юрисконсульта на представництва інтересів юридичної особи в суді.
Відсутність відповідних положень у трудовому договорі (положенні/посадовій інструкції) є підставою для відмови у допуску до участі у справі.
раховуючи вище зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що представником позивача на підтвердження своїх повноважень не надано належних та допустимих доказів на здійснення представництва інтересів позивача, що унеможливлює встановлення повноважень Білоконь І.В., яка уповноважена діяти від імені ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА», що є підставою для повернення позовної заяви особі, яка її подала відповідно до положення п. 1 ч. 4 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України.
Не погоджуючись з такою ухвалою, представником ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» - адвокатом Білоконь І.В. подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 серпня 2025 року відкрито провадження у даній справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку.
Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях 175 і 177 ЦПК України.
Зокрема, відповідно до частини сьомої статті 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Згідно частин 1 та 3 статті 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Частина 1 статті 60 ЦПК України визначає, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до частини 4 статті 62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
До позовної заяви, поданої та підписаної адвокатом Білоконь І.В. від імені ПрАТ "СК «УНІКА», були додані копії: ордеру на надання правничої (правової) допомоги № 1363242 від 13 жовтня 2023 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю РН № 1639 від 21 травня 2019 року, договору № 1/20ю про надання правової допомоги від 31 грудня 2020 року, додаткової угоди № 4 від 07 січня 2025 року до договору № 1/20ю про надання правової допомоги від 31 грудня 2020 року.
Отже, адвокатом Білоконь І.В. до позовної заяви додані належні документи, передбачені вищезазначеними нормами ЦПК України, на підтвердження своїх повноважень на представлення інтересів позивача у суді, у тому числі і на підписання позовної заяви.
Посилання суду першої інстанції на необхідність надання адвокатом у підтвердження своїх повноважень трудового договору не ґрунтується на нормах процесуального права, які таких вимог не містять.
Посилання судді першої інстанції на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 817/66/16 є безпідставним, так як він прийнятий у справі, обставини у якій не є тотожними до обставин даної справи.
Також безпідставними є висновок суду про необхідність надання адвокатом Білоконь І.В. у підтвердження своїх повноважень трудового договору, так як у позовній заяві не зазначено, що адвокат Білоконь І.В. представляє позивача у порядку самопредставництва.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України).
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Європейський суд з прав людини при розгляді справ виходить із того, що, реалізуючи положення Конвенції необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції. Як свідчить позиція Верховного Суду у численних справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Відтак, повернення позовної заяви із підстав, наведених суддею першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, гарантованого йому національним та європейським законодавством права на доступ до правосуддя.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про наявність підстав для повернення позовної заяви.
У зв'язку з цим колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії апеляційним судом не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» - задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна