Справа № 361/11011/25 Головуючий у суді І інстанції Червонописький В.С.
Провадження № 22-ц/824/17636/2025 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
25 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С.А., суддів: Журби С.О., Таргоній Д.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 8» на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2025 року у справі за заявою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 8» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по внесках і платежах співвласників об'єднання,
У вересні 2022 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 8» (далі - ОСББ «Соборний 8»)звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по внесках і платежах співвласників об'єднання за період з січня 2021 року по жовтень 2022 року в сумі 44 197,95 грн та витрат по сплаті судового збору у розмірі 302,80 грн.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2025 рокуу видачі судового наказу відмовлено.
Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що в заяві про видачу судового наказу заявник зазначив період виникнення боргу із січня 2021 року по жовтень 2022 року, однак заяву подав до суду 19 вересня 2025 року, що перевищує строк позовної давності та є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, заявник в особі представника - адвоката Грабчака В.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати з мотивів порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а заяву про видачу судового наказу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що у зв'язку з карантином та воєнним станом перебіг строків позовної давності був призупинений з 02 квітня 2020 року по 04 вересня 2025 року (пункти 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України).
Відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшов.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу.
Згідно із частиною другою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У зв'язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав.
Судом встановлено, що 19 вересня 2025 року ОСББ «Соборний 8» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по внесках і платежах співвласників об'єднання за період з січня 2021 року по жовтень 2022 року в сумі 44 197,95 грн та витрат по сплаті судового збору у розмірі 302,80 грн.
Вимоги заяви ОСББ «Соборний 8» обґрунтовувало тим, що ОСОБА_1 до 27 жовтня 2022 року була власником квартири АДРЕСА_1 . У вказаному будинку 11 червня 2015 року створено і зареєстровано ОСББ «Соборний 8»(далі також - ОСББ), яке було балансоутримувачем і здійснювало утримання та обслуговування будинку. Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» не передбачається укладання договору між власниками квартир і нежитлових приміщень та об'єднанням. Боржник за період із січня 2017 року по березень 2023 року (останній платіж був здійснений у березні 2023 року в сумі 50,00 грн) лише частково сплачувала послуги ОСББ з утримання будинку та прибудинкової території, що підтверджується відповідним розрахунком, і фактично повністю погасила заборгованість станом на 01 січня 2021 року. Проте, відповідно до розрахунку заборгованість боржника станом на 01 листопада 2022 року складає 44 197,95 грн.
Крім того, заявник зазначив, що відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України строки позовної давності було призупинено з 02 квітня 2020 року. Зазначена норма втратила чинність у зв'язку із скасуванням карантину 30 червня 2023 року. Натомість норма пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України зупиняла строки позовної давності із 17 березня 2022 року у зв'язку із воєнним станом і скасована лише 04 вересня 2025 року.
Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції вказав, що заявником заявлено вимогу про стягнення заборгованості за період з січня 2021 року по жовтень 2022 року, що перевищує загальну позовну давність, встановлену законом для такої вимоги та відповідно до пункту 5 частини першої статті 165 ЦПК України є підставою для відмови у видачі судового наказу, оскільки заявлений спір має бути вирішений у порядку позовного провадження.
Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.
Положеннями статті 160 ЦПК України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
В порядку пункту 3 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Статтею 256 ЦК України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 ЦК України в їх сукупності і взаємозв'язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Таким чином, право заявника на звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню відповідної заяви.
За частинами другою, третьою статті 263 ЦК України у разі виникнення обставин для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.
За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 ЦК України.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд з цим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан тривав до 04 вересня 2025 року.
Так, Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (далі - Закон № 4434-IX) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено. Закон № 4434-IX набрав чинності 04 вересня 2025 року.
Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, що заявник просив стягнути з боржника суму боргу за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової територіїза період за період з січня 2021 року по жовтень 2022 року включно, тобто останнім днем для звернення до суду у межах трирічного строку позовної давності був січень 2023 року, однак цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану до 04 вересня 2025 року.
Подібний правовий висновок Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25).
Отже, висновок суду першої інстанції про відмову ОСББ «Соборний 8» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по внесках і платежах співвласників об'єднання на підставі пункту 5 частини першої статті 165 ЦПК України визнається колегією суддів помилковим.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа без достатніх та розумних причин не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це становитиме порушення права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду щодо відмови у видачі судового наказу на підставі пункту 5 частини першої статті 165 ЦПК України є необґрунтованим та не відповідає нормам процесуального законодавства, тому відповідно до вимог статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Оскільки справа передається для продовження розгляду до суду першої інстанції, відсутні підстави для розподілу судових витрат у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 8» задовольнити частково.
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2025 року скасувати, справу № 361/11011/25 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: С.А. Голуб
С.О. Журба
Д.О. Таргоній