Справа №759/13159/25 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/6259/2025 Доповідач: ОСОБА_2
11 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 25 листопада 2025 року в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 ,
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 25 листопада 2025 року задоволено клопотання прокурора та, крім іншого, продовжено стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 23 січня 2026 року (включно), без визначення розміру застави і постановлено утримувати його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 25 листопада 2025 року в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 . Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора відмовити та замінити ОСОБА_6 запобіжний захід або визначити розмір застави.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги зазначає про те, що оскаржувана ухвала є незаконною, у зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а також неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Зауважує, що прокурором не надано до суду відомостей або доказів існування ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема дані ризики лише вказані в клопотанні. При цьому, зміст клопотання мав шаблонний характер, тобто прокурор взагалі не звертає увагу на конкретні фактичні дані, які б підтверджували існування ризиків, натомість обґрунтовує їх абстрактно, загально та шаблонно.
Крім того, судом також не враховані обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме позитивні характеристики та наявність на утриманні ОСОБА_6 трьох малолітніх дітей.
Звертає увагу на те, що саме по собі інкриміноване йому діяння не може кваліфікуватись за ст.113 КК України. Отже, в даному випадку можлива інша кваліфікація, що потребує ретельної перевірки, що, на думку апелянта, є підставою для визначення розміру застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Враховуючи, що стороною захисту не заявлено такого клопотання, яке б узгоджувалося з наведеним положенням ч. 4 ст. 422-1 КПК України щодо участі сторін кримінального провадження, розгляд даної апеляційної скарги здійснюється без участі сторін.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27 ч.3 ст.28 ч.2 ст.113 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжкого злочину.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції посилався на доведеність існування заявлених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були оцінені судом першої інстанції в сукупності та встановив, що відсутні підстави для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів.
Колегія суддів в повній мірі погоджується з такими висновками місцевого суду, враховуючи, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, про високу імовірність настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, свідчать обставини встановлені судом першої інстанції та які характеризують особу ОСОБА_6 . Так, обвинувачений, перебуваючи на волі зможе ухилятися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування), і на це вказують такі обставини, як характер протиправних дій, в яких він обвинувачується; мотиви, за яких він вчинив дії, що ставляться йому у провину; тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у даному кримінальному правопорушенні; знищити, сховати або спотворити будь-які предмети та речі, що мають істотне значення для встановлення істини у кримінальному провадженні; незаконно впливати на свідків, експертів, інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, шляхом незаконного впливу на достовірність їх показань у даному кримінальному провадженні під час судового розгляду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, перешкодити викриттю організатора (керівника) організованої групи; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачуються.
Також, суд відповідно до вимог ст. 178 КПК України взяв до уваги дані про особу обвинуваченого, а саме його вік, стан здоров'я, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об'єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування останнього під вартою, відомості про місце проживання, соціальні зв'язки обвинуваченого.
Таким чином, доводи обвинуваченого за змістом апеляційної скарги про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відсутність обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, є безпідставними, оскільки суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Зважаючи на наведене, підстав вважати, що менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим належної процесуальної поведінки, колегія суддів не вбачає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції об'єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, оскільки прокурором доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Посилання ОСОБА_6 на те, що він позитивно характеризується та має на утриманні трьох малолітніх дітей, саме по собі не може слугувати підтвердженням його належної процесуальної поведінки та відсутності ризиків, з якими закон пов'язує можливість застосування або продовження такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Крім того, відповідно до положень ч.4 ст.183 КПК України, суд обґрунтовано не визначив розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.27 ч.3 ст.28 ч.2 ст.113 КК України.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що інкриміноване йому діяння не може кваліфікуватись за ст.113 КК України та можлива інша кваліфікація, колегія суддів вважає передчасними на даному етапі провадження, оскільки рішення щодо правильності кваліфікації дій особи за пред'явленим обвинуваченням, суд приймає лише на підставі досліджених доказів, яким оцінка надається в нарадчій кімнаті під час судового розгляду кримінального провадження.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які на час розгляду питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою жодним чином не зменшились і в сукупності з даними про особу обвинуваченого на даному етапі провадження, вказують на наявність підстав для продовження строку дії обраного йому запобіжного заходу.
Рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
Враховуючи, що будь-яких порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не встановлено, колегія суддів за наслідками апеляційного розгляду, вважає за необхідне ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 25 листопада 2025 року в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4