Справа №357/10463/24 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/6205/2025 Доповідач: ОСОБА_2
11 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 ,
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без визначення розміру застави строком на 60 діб, тобто до 17 січня 2026 року включно, утримуючи в державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Захисник ОСОБА_7 , не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2025 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 .
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги зазначає про те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та винесена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Так, прокурором не надано переконливих доказів наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
На переконання захисника, на даний час відсутнє будь-яке підтвердження наявності ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки під час затримання ОСОБА_6 не намагався втекти від працівників поліції, не чинив опору, сумлінно виконував обов'язки, покладені Законом на затриманого та підозрюваного. Разом з тим, ОСОБА_6 раніше не судимий, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, постійне місце проживання.
Крім того, на думку захисника, ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України є надуманим. Так, ЄСПЛ визнав, що абстрактна можливість перешкоджати кримінальному провадженню є недостатньою для обґрунтування обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Крім того, посилання прокурора на наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, є лише припущенням, оскільки відсутні докази існування такого ризику. Разом з тим, ОСОБА_6 має міцні соціальні зв'язки.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Враховуючи, що стороною захисту не заявлено такого клопотання, яке б узгоджувалося з наведеним положенням ч. 4 ст. 422-1 КПК України щодо участі сторін кримінального провадження, розгляд даної апеляційної скарги здійснюється без участі сторін.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжкого злочину.
Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, пославшись на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, оскільки конкретні обставини кримінального провадження, ступінь суспільної небезпеки інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, та тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, з урахуванням існування ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України свідчить про неможливість застосування щодо ОСОБА_6 іншого більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, оскільки він не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду даного кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що стороною обвинувачення не надано переконливих доказів на підтвердження наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у клопотанні прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою доведено існування обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою і судом першої інстанції встановлена об'єктивна наявність ризиків, визначених п.п. 1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_6 може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню та вчинити інше кримінальне правопорушення
Посилання адвоката ОСОБА_8 на те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, постійне місце проживання, не можуть слугувати підтвердженням його належної процесуальної поведінки та відсутності ризиків, з якими закон пов'язує можливість застосування або продовження такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
На переконання колегії суддів, клопотання прокурора є вмотивованим, а суд першої інстанції достатньо врахував всі обставини, надав їм правильну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про неможливість на даний час застосування до обвинуваченого будь-якого іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
Враховуючи, що будь-яких порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не встановлено, колегія суддів за наслідками апеляційного розгляду, вважає за необхідне ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4