22 грудня 2025 року місто Київ.
Справа № 201/11055/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/14662/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Желепи О.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Рябошапка М. О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Роговська Алла Олександрівна, на рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 червня 2025 року (ухвалено у складі судді Якимець О.І., інформація щодо складення повного тексту рішення відсутня)
у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», про стягнення страхового відшкодування,-
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПрАТ «СК «АРКС» про стягнення страхового відшкодування.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 26 квітня 2023 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «АРКС» в особі Дніпропетровської регіональної дирекції, Жовтневе відділення м. Дніпропетровськ був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 153041Га3дж.
Відповідно до розділу 4 договору № 153041Га3дж предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом та іншим майном, вказаними у розділах 5 та 6 цього договору.
Як стверджується у позові, об'єктом страхування за договором № 153041Га3дж є наземний транспортний засіб AUDI А4, р.н. НОМЕР_1 , 2016 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , що використовується позивачем на підставі права власності відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_3.
У позові зверталась увага на те, що 19 листопада 2023 року із застрахованим автомобілем стався страховий випадок, передбачений пунктом 9.2 розділу 9 договору № 153041Га3дж, а саме збиток внаслідок ДТП, на автодорозі Н18 «Івано-Франківськ Буча Тернопіль», 38 км. + 350 м.
При цьому, зазначається, що приблизно о 21 год. 25 хв., рухаючись по вказаній трасі у с. Комарівка Чортківського району Тернопільської області на застрахованому автомобілі, позивач не врахував дорожню обстановку та погодні умови, не обрав безпечну швидкість, з'їхав із проїжджої частини дороги на узбіччя та допустив наїзд на дерево та оскільки місце ДТП було досить небезпечним, і знаходження його автомобіля на місці пригоди могло заважати руху інших транспортних засобів, останній від'їхав на 300 метрів від місця ДТП та зупинився поруч будівлі «Шиномонтаж».
Позивач наголошував, що він викликав поліцію, зателефонував до контакт-центру страховика повідомити про всі обставини ДТП.
У позові зауважується, що Постановою Монастириського районного суду Тернопільської області від 24 листопада 2023 року у справі № 603/622/23 позивач визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень за ст. ст. 122-4 та 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Позивач вказував, що відповідно до рахунків СТО на вибір страховика вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу складає 473 067,30 грн.
Акцентував, що 15 лютого 2024 року позивачу від страховика надійшов електронний лист № 1511/12цв, яким йому відмовлено у виплаті страхового відшкодування із посиланням на пункти 29.5.6 та 29.5.14 договору № 153041Га3дж, відповідно до яких підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є невиконання обов'язків, передбачених умовами Договору, в т.ч. невиконання вимоги страховика щодо надання всіх необхідних документів та/або інформації стосовно заявленої події (п. 29.5.6), а також збитки, що виникли під час та/або у зв'язку з вчиненням дій (бездіяльності) пов'язаних з непідкоренням владі (втеча, залишення місця ДТП, відмови від освідчення на наявність алкогольного, наркотичного сп'яніння, переслідування працівниками правоохоронних органів та інше) - п. 29.5.14.
Просив стягнути з ПрАТ «СК «АРКС» на користь позивача страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту у розмірі 468 467,30 гривень, 18 010,33 гривень - інфляційні втрати, 7 200, 28 гривень - 3% річних, 8 760,34 гривень - пеня, що разом становить 502 438,25 гривень.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 16 червня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Роговська А.О. 16 липня 2025 року подала засобами поштового зв'язку до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції з урахуванням того, що позивач залишив місце ДТП, необґрунтовано погодився з рішенням відповідача щодо не визнання випадку страховим, оскільки така підстава як залишення місця ДТП відсутня в п. 29.2 Договору страхування для визнання випадку не страховим. У зв'язку з тим, що випадок визнаний не страховим, суд вважав правомірною відмову у виплаті страхового відшкодування, тому позивач наголошує, що збитки в даному випадку виникли саме в результаті ДТП і на підставі підпункту 9.2 розділу 9 «Страхові ризики», збитки внаслідок ДТП зазначені як страховий ризик, тому цей випадок є страховим.
Стверджує, що збитки виникли не у зв'язку з залишенням водієм місця ДТП, збитки спричинені самим ДТП, тому посилання на п. 29.5.14 Договору страхування, як на підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування, є необґрунтованим.
Звертає увагу на неоднакове тлумачення сторонами Договору страхування норм п. 29.5.14 Догорову страхування та висновки Верховного Суду в подібних випадках.
Вважає, що судом першої інстанції не дотримано засад оцінки доказів, визначених у ст.. 89 ЦПК України, зокрема суд не надав належної оцінки доказам, які були подані позивачем та підтверджують факт настання страхового випадку та повідомлення про нього, а також не навів належної мотивації для відхилення цих доказів відповідно до ч.3 ст.89 ЦПК України, а також не надав належної уваги доводам і запереченням позивача, зокрема тим, що залишення ДТП було обумовлено небезпекою перебування на проїжджій частині, а не метою приховування події.
У відзиві відповідач зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.ст. 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 22 грудня 2025 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи.
В судове засідання, призначене на 22 грудня 2025 року до Київського апеляційного суду з'явилась представниця ОСОБА_1 - адвокат Роговська А.О., яка в режимі відеоконференції підтримала апеляційну скаргу просила її задовольнити на підставі доводів, викладених у ній.
В судове засідання, призначене на 22 грудня 2025 року до Київського апеляційного суду представник ПАТ «СК «АРКС» - адвокат Деревецький В.В., не з'явився про розгляд справи повідомлений судом належним чином.
Проте, 22 грудня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання від представника ПАТ «СК «АРКС» - адвоката Деревецького В.В. про відкладення розгляду справи.
Клопотання мотивує тим, що адвокат Деревецький В.В. не зможе прийняти участь в даному судовому засіданні у зв'язку із його перебуванням у щорічній відпустці.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання, оскільки до клопотання не було додано доказів перебування адвоката Деревецького В.В. у відпустці.
Згідно статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З урахуванням наведено та з огляду на приписи ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, а також з врахуванням достатності письмових доказів у справі для перегляду рішення районного суду в суді апеляційної інстанції.
За правилами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представниці позивача, доповідь головуючого судді Желепи О. В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам рішення суду першої інстанції частково не відповідає.
Відмовдляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що наслідком суб'єктивних дій водія застрахованого автомобіля, які виражені у залишенні місця ДТП, не здійснення виклику компетентних органів саме з місця події, не вчинення заходів щодо збереження слідів події та не виконання дій передбачених п. 2.10 ПДР не дали можливості AT «СК «АРКС» отримати повну інформацію щодо обставин та причин настання ДТП, що свідчить про невиконання умов Договору та наявністю підстав для визнання заявленого випадку не страховим та правомірної відмови у виплаті страхового відшкодування.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи із наступних обставин.
Судом першої інстанції встановлено, що 26 квітня 2023 року між сторонами у справі було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 153041Га3дж.
Договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до ч. 1 ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Згідно зі статтею 989 ЦК України страхувальник, окрім іншого, зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором. Аналогічну норму містить ст. 21 Закону України «Про страхування».
Відповідно до змісту норм ст. 991 ЦК України, ст. 26 Закону України «Про страхування» страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати або страхового відшкодування у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків. Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.
Листом ПрАТ «СК «АРКС» № 1511/12цв від 15 лютого 2024 року позивачу відмовлено у виплаті страхового відшкодування із посиланням на пункти 29.5.6 та 29.5.14 договору № 153041Га3дж, відповідно до яких підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є невиконання обов'язків, передбачених умовами Договору, в т.ч. невиконання вимоги страховика щодо надання всіх необхідних документів та/або інформації стосовно заявленої події (п. 29.5.6), а також збитки, що виникли під час та/або у зв'язку з вчиненням дій (бездіяльності) пов'язаних з непідкоренням владі (втеча, залишення місця ДТП, відмови від освідчення на наявність алкогольного, наркотичного сп'яніння, переслідування працівниками правоохоронних органів та інше) - п. 29.5.14.
Згідно з п. 29.5.14 Договору страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо збитки, що виникли під час та/або у зв'язку з вчиненням дій (бездіяльності) пов'язаних з непідкоренням владі (втеча, залишення місця ДТП, відмови від освідчення на наявність алкогольного, наркотичного, сп'яніння, переслідування працівниками правоохоронних органів та інше).
Проте, Договором передбачено два варіанти для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування: 1) в разі визнання події не страховим випадком, вичерпний перелік яких міститься в п.29.2 Договору страхування (Випадки, що не є страховими), 2) відмова у виплаті страхового відшкодування як самостійна підстава, що врегульовано п. 29.5 Договору страхування (страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування).
Колегія суддів звертає увагу, що підстава як залишення місця ДТП відсутня в п.29.2 Договору страхування для визнання випадку не страховим.
Відповідно до п. 59 ст. 1 ЗУ «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства.
Постановою Монастириського районного суду Тернопільської області від 24 листопада 2023 року у справі № 603/622/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 122-4, 124 КУпАП.
За таких обставин, колегія суддів приходть до висновку, що даний випадок є страховим, оскільки збитки виникли саме в результаті ДТП.
Київський апеляційний суд звертає увагу на не правильне трактування страховиком п. 29.5.14 Договору, оскільки в даному випадку збитки виникли в результаті ДТП, а не у зв'язку із залишенням водієм місця ДТП, факт якого не слугує підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 червня 2019 року у справі №758/2919/16-ц.
Крім того, апеляційний суд, оцінюючи матеріали справи про адмін-правопорушеннявважає доведеним, що водій в день, коли сталася ДТП викликав одразу працівників поліції, які зафіксували факт ДТП та пошкодження. Які були отримані транспортним засобом внаслідок такої пригоди.
Водій послідовно пояснював, що він з місця де здійснив зіткнення з деревом через стрес та перешкоджання руху, від'їхав лише на 300 метрів і викликав поліцію, яка коли приїхала, він показав місце зіткнення та склала відповідний протокол.
Тобто вказані обставини, за відсутності висновку, що отримані пошкодження не могли виникнути в тому місці і за тих обставин, що пояснював водій, не давали правомірних підстав відповідачу повністю відмовляти у витплаті страхового відшкодування.
Така відмова з огляду на положення укладеного між сторонами договору та вимог Закону є неправомірною.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на чинному законодавстві, знайшли свого доведення, а тому підлягають задоволенню, проте не в повному обсязі виходячи з наступного.
Як вбачається зі схеми місця ДТП транспортний засіб Ауді А4 д.н.з. НОМЕР_1 отримав пошкодження, а саме: правого бамперу, правої двері, капоту, правого дзеркала, задньої правої двері, правого порогу.
Проте, відповідно до Акту виконаних робіт №517 від 27 лютого 2025 року та акту виконаних робіт№ 598 від 27 лютого 2024 року у переліку пошкоджень та робіт зазначені пошкодження, які не вказані працівниками поліції під час оформлення ДТП, а саме пошкодження: крила переднього, правого (12 865 гривень), комплекту кріплень крила (2 509 гривень), ліхтаря (14 948 гривень), фари головної (113 818 гривень), а також роботи по відновленню ЛФП переднього правого крила (12 000 гривень).
Суд звертає увагу, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, що такі пошкодження були скритими і працівники поліції при огляді транспортного засобу не могли їх виявити. При цьому суд враховує, що схема та перелік пошкоджень підписані позивачем саме в такому обсязі, а тому суд стягує вартість ремпонту транспортного засобу саме тих пошкоджень, які зафіксовані працівниками поліції та визнані позивачем своїм підписом під час оформлення ДТП.
Таким чином, позивачем обґрунтовано заявлено вимогу про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 247 951 (двісті сорок сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна) гривень. Саме така сума витрачена на ремонт тих пошкоджень, які були зафіксовані працівниками поліції в день ДТП.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стосовно стягнення пені та застосування відповідальності передбаченої ст.625 ЦК України. То колегія суддів зазначає, що документами які надавали можливість встановити розмір відновлювального ремонту автомобіля в частині пошкоджень, зафіксованих на місці ДТП, датовані 27 лютим 2025 року, а відмова страхової 15 лютим 2024 року.
Тробто такі докази, ще не існували на час відмови, а тому в томку числі і винна поведінка позивача призвела до затримки з визначенням розміру страхового відшкодування, а тому враховуючи загальні засади цивільного судочинства, суд не вбачає підстав для застосування відповідальності страховика у виді пені та сум, передбачених ст. 625 ЦК. Оскільки вважає, що саме судом в даній справі визначено розмір справедливого та відповідного страхового відшкодування, внасліок вирішення даного спору, а тому відповідальність страховика може наступати, лише в разі не виконання даної постанови з дати набрання нею законної сили.
За таких обставин, колегія суддів робить висновок, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині вищенаведеної суми страхового відшкодування.
В решті позовних вимог суд відмовляє.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача, крім іншого, просив суд стягнути на його користь судові витратина професійну правову допомогу.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом пяти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Судові витрати на правничу допомогу це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову на сторони, пропорційно до задоволених вимог.
На підтвердження розміру понесених відповідачем витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, в матеріалах справи містяться: договір про надання правничої допомоги від 18 лютого 2019 року; Додаткова Угода 1 від 01 березня 2021 року, ордер на надання правничої допомоги, копія свідоцтва про право на зайнятта адвокатською діяльністю, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які АТ «СК «АРКС».
Відповідачем заявлялось очікуваних витрат на 32 000 грн.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.48 постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
В той же час, необхідно зазначити, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об?єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При цьому, суд не зобов?язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 160/19098/21 від 01 лютого 2023 року).
Надаючи оцінку наданих послуг, суд вважає, що заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок позивача, є неспівмірним із критеріями складності справи, виконанням з боку адвоката відповідних робіт (надання послуг), обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів. А тому, суд приходить до висновку, що обгрунтованими витратами відповідача є сума 25 000 грн. Застосувавши ст. 141 ЦПК України, якою передбачено, що такі витрати відшкодовуються пропорційно до задоволених вимог. відповідачу необхідно компенсувати за рахунок позивача витрати на правничу допомогу12 750 (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят) гривень.
Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат, а відтак з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги у сукупному розмірі 6 154 (шість тисяч сто п'ятдесят чотири) гривень 88 копійок.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Роговська Алла Олександрівна- задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 червня 2025 року - скасувати, ухвалити нове наступного змісту.
Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», про стягнення страхового відшкодування - задовольнити частково.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №153041Га3дж від 26 квітня 2023 року у розмірі 247 951 (двісті сорок сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна) гривень.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розімірі 6 154 (шість тисяч сто п'ятдесят чотири) гривень 88 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС'витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 750 (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.
Повний текст постанови складений 26 грудня 2025 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді Н.В. Поліщук
В.В. Соколова