22 грудня 2025 року місто Київ
Справа № 761/39639/25
Апеляційне провадження № 22-ц/824/18833/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Желепи О. В., суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Ковальчуком Степаном Миколайовичем, на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року про забезпечення позову (у складі судді Аббасової Н.В.)
у справі за заявою представника ОСОБА_2 - адвоката Коханій Тамари Володимирівни про забезпечення позову до подачі позовної заяви про звільнення від обов'язків опікунів та заміни опікуна
У вересні 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Коханій Т.В. звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до подачі позову, у якій просила вжити заходів забезпечення позову шляхом:
1) заборони вилучати малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з місця фактичного проживання разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 та змінювати її місце проживання на інше;
2) зупинення дії розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації №247 від 18.08.2022 року.
До подачі позову до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про звільнення їх від обов'язків опікунів малолітньої ОСОБА_3 , 2016 р.н. та їх заміни на іншого опікуна.
Заява обґрунтовано тим, що на цей час опікунами малолітньої ОСОБА_3 є рідний дядько ОСОБА_2 , бабуся ОСОБА_1 та сестра по батьку ОСОБА_4 .. Однак, на думку заявника, існують підстави для звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від здійснення повноважень опікунів.
Як вказував заявник, 03.11.2023 рішенням Бучанської міської ради № 1607 призначено громадянина України ОСОБА_2 опікуном над малолітньою племінницею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка має статус дитини-сироти та перебуває на первинному обліку у Служби у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації та визначено місце проживання дитини разом з опікуном за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, дитина починаючи з 2022 року проживає разом з опікуном ОСОБА_2 .
На цей час малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем фактичного проживання разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 влаштована на навчання до приватної школи Advance Green School (ТОВ «Білогородський ліцей смарт технологій Київської області»). Протягом навчання в межах школи відвідувала гуртки гімнастики та танців, індивідуальні уроки з гри на фортепіано (які розпочала ще перебуваючи у Німеччині). Додатково відвідує тенісну школу 2 рази на тиждень, на канікулах відвідує спортивний табір з різними спортивними активностями й щоденним басейном. У вихідні проводить час на конюшні разом із дітьми ОСОБА_2 , поєднуючи іпотерапію з заняттями верховою їздою.
Як зазначав заявник, при передачі дитини ОСОБА_1 та ОСОБА_4 існує реальна загроза для інтересів та психологічного стану дитини, оскільки це порушить її стійкі, усталені зв'язки із оточенням, сім'єю позивача, звичним та бажаним для ОСОБА_3 середовищем та способом життя, що не буде відповідати найкращим інтересам малолітньої дитини, зміна закладу освіти та соціального середовища може негативно вплинути на психологічно-емоційний стан дитини, в разі переміщення дитини в інший населений пункт, в іншу сім'ю, враховуючи також вік дитини при якому дитина уже здатна усвідомити своє родинне оточення, в якому вона почувається щасливою, може надломити психіку дитини з непередбачуваними негативними наслідками. Також, не буде враховано бажання дитини бути з тим, з ким вона сама схоче бути.
Невжиття заходів забезпечення позову у випадку задоволення позовної заяви ОСОБА_2 призведе до порушення норм Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, Сімейного кодексу України, Цивільного кодексу України, ЗУ «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», ЗУ «Про охорону дитинства», Конвенції про права дитини, Декларації прав дитини та взагалі нехтування бажання і волі малолітньої особи.
Заявник також звертав увагу суду, що застосування заходів забезпечення позову не призведе до порушення прав та інтересів будь-якого з учасників справи.
Шевченківський районний суд міста Києва ухвалою від 25 вересня 2025 року вказану заяву задовольнив частково. Заборонив вилучати малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з місця фактичного проживання разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . та змінювати її місце проживання на інше. В іншій частині заяву залишив без задоволення.
Не погодившись з такою ухвалою, представник ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - адвокат Ковальчук С.М. 30 жовтня 2025 року подав засобами поштового зв'язку до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що вжиті судом заходи забезпечення позову прямо суперечать вимогам закону та Наказу Служби у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 18 липня 2022 року під № 56-од, яким покладено обов'язок на позивача повернути дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Служби у справах дітей Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації для подальшого передання її законним опікунам ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , права на побачення та прийняття участі їх у вихованні малолітньої дитини, що не може бути заборонено судом без передбачених на це законних підстав тим паче в порядку забезпечення позову.
Більш того, в розпорядженні суду не було будь-яких фактичних даних, які б достатньо обґрунтовано давали припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, зважаючи на те, що позивач не має будь-яких прав відносно дитини, а розпорядження Бучанської РДА про призначення його опікуном було винесене за наявності чинного розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 18 серпня 2022 року під № 247 про призначення ОСОБА_1 та ОСОБА_6 опікунами над малолітньою ОСОБА_3 , а тому є незаконним, оцінка якому має бути надана судом.
Тому ухвала судді про забезпечення позову є такою, що постановлена з порушенням гарантій відповідачів як опікунів та найближчих родичів (бабусі та рідної сестри).
Відзивів на апеляційну скаргу не надходив.
Київський апеляційний суд ухвалою від 20 листопада 2025 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишив без руху.
Київський апеляційний суд ухвалою від 11 грудня 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4
22 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ковальчук С.М. подав заяву про відмову від апеляційної скарги, у якій просив прийняти відмову від апеляційної скарги та закрити апеляційне провадження у зв'язку із тим, що на передодні апеляційного розгляду відповідач, ОСОБА_1 знайшла порозуміння з позивачем щодо подальшої участі її у вихованні дитини та побаченні з нею, а тому не бажає продовжувати апеляційний розгляд та відмовляється від апеляційної скарги.
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Щелков П.С. підтвердив факт досягнення домовленостей щодо врегулювання спору та просив задовольнити подане клопотання.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16 викладено позицію, що неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи, які не з'явилися в судове засідання будучи належним чином повідомленими про розгляд справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 364 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення апеляційного провадження. За відмови від апеляційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги, постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження.
Колегія суддів встановила, що апеляційна скарга ОСОБА_1 подана представником, який подав заяву про відмову від раніше поданої апеляційної скарги.
Матеріали справи не містять обмежень в обсязі процесуальних прав представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука С.М. зокрема відмовитись від апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви представника скаржника та вважає за можливе прийняти відмову ОСОБА_1 від апеляційної скарги на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року про забезпечення позову.
Роз'яснити ОСОБА_1 що повторне оскарження цієї ухвали з тих самих підстав не допускається.
Керуючись статтями 268, 364, 389 ЦПК України, суд
Прийняти відмову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ковальчук Степан Миколайович, від апеляційної скарги на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року про забезпечення позову.
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Ковальчуком Степаном Миколайовичем, на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року про забезпечення позову - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна ухвала складена 23 грудня 2025 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова