16 грудня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 758/1698/25
номер провадження: 22-ц/824/16871/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Габунії М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства «Київпастранс» на рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 серпня 2025 року у складі судді Петрова Д.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Київпастранс» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального підприємства «Київпастранс» (далі - КП «Київпастранс») про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
Позовна заява мотивована тим, що 16 жовтня 2024 року о 08 год 28 хв. у місті Києві водій ОСОБА_2 вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП, а саме, керуючи трамваєм «Татра Т-З», номерний знак НОМЕР_1 , у місті Києві на перехресті вул. Скляренка та вул. Автозаводська здійснила рух на заборонений сигнал світлофора, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , у зв'язку з цим вказаний транспортний засіб здійснив зіткнення з автомобілем марки «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 . Внаслідок цього автомобілю «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, завдано механічних пошкоджень з матеріальними збитками.
Зазначала, що постановою Оболонського районного суду міста Києва від 05 грудня 2024 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на неї стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн 00 коп. Тобто вказана ДТП сталася з вини ОСОБА_2 , яка керувала трамваєм «Татра», номерний знак НОМЕР_1 , який належить Подільському трамвайно-ремонтно-експлуатаційному депо комунального підприємства «Київпастранс» (далі - Подільське ТРЕД КП «Київпастранс»).
Вказувала, що трамвай не є механічним транспортним засобом у розумінні п.1.5 ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки щодо них не встановлено коригуючий коефіцієнт залежно від типу транспортного засобу, а тому не підлягають обов'язковому страхуванню. Тому компенсувати вартість пошкодженого майна через звернення до страхової компанії стає неможливим.
Оскільки ОСОБА_2 є працівником у Подільському ТРЕД КП «Київпастранс» та виконувала на момент вчинення ДТП свої службові обов'язки водія трамваю, то вважала, що відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України відповідальність по відшкодуванню завданих їй збитків лежить на КП «Київпастранс».
Зазначала, що згідно з висновком експерта автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу (далі - КТЗ) «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_2 , від 04 листопада 2024 року №2161, складеного судовим експертом Абрамкіним Б.П., вартість відновлювального ремонту автомобіля позивачки становить: вартість ремонтно-відновлюваних робіт складає 39 520 грн 00 коп.; вартість необхідних для ремонту матеріалів складає 25 531 грн 22 коп.; вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту складає 246 278 грн 22 коп.; вартість відновлювального ремонту КТЗ складає 311 329 грн 44 коп.
За послуги по складанню цієї калькуляції позивачкою було сплачено 7 800 грн 00 коп., що підтверджується рахунком №2161 від 29 жовтня 2024 року.
З урахуванням уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просила зобов'язати КП «Київпастранс» відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі без урахування коефіцієнта зносу та стягнути з КП «Київпастранс» на свою користь 311 329 грн 44 коп. і послуги експерта у розмірі 7 800 грн 00 коп.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 11 серпня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з КП «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану внаслідок ДТП, у розмірі 311 329 грн 44 коп.
Стягнуто з КП «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи у розмірі 7 800 грн 00 коп.
Стягнуто з КП «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 291 грн 29 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з КП «Київпастранс» майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, у розмірі 311 329 грн 44 коп., КП «Київпастранс» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення, яким стягнути з КП «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі, який буде визначено за результатами судової автотоварознавчої експертизи, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , рік випуску пошкодженого автомобіля - 2015, а отже на момент ДТП (16 жовтня 2024 року) строк його експлуатації складає більше 7 років і застосування коефіцієнту фізичного зносу до замінених вузлів, деталей та комплектуючих частин пошкодженого автомобіля є обов'язковим. Таким чином відповідач вважає, що висновок експерта Абрамкіна Б.П. від 04 листопада 2024 року №2161 складено з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, оскільки експертом при визначенні вартості відновлювального ремонту транспортного засобу позивача безпідставно не враховано коефіцієнт його фізичного зносу, що свідчить про неналежність та недопустимість цього висновку як доказу щодо розміру матеріального збитку у справі.
Вказує, що у висновку всі ціни вказані з надбавкою 20% ПДВ, які слід вирахувати з даної суми, оскільки вказані матеріали та запасні частини не купувалися, а роботи по ремонту транспортного засобу не проводились. Долучений позивачем договір від 25 березня 2025 року про надання послуг з ремонту автомобіля, а також акт готовності автомобіля від 25 березня 2025 року не містять жодних ознак того, що вони укладені та підписані суб'єктом підприємницької діяльності - ФОП, уповноваженим на надання таких послуг. На зазначених документах відсутні обов'язкові реквізити: дані ФОП (ПІБ, реєстраційний номер облікової картки платника податків), ідентифікаційний код, печатка чи штамп. Крім того в акті готовності автомобіля взагалі відсутні відомості про вартість використаних матеріалів та виконаних робіт. Таким чином вважає, що зазначені документи не підтверджують фактичного проведення ремонту автомобіля та не можуть вважатися належними доказами у справі. Зазначає, що КП «Київпастранс» надає власний розрахунок матеріального збитку, який враховує реальні витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу без включення ПДВ та з застосуванням коефіцієнта фізичного зносу, відповідно до Методики: 193 115 грн 89 коп. (вартість матеріального збитку, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу) - 38 623 грн 18 коп. (20% ПДВ) = 154 492 грн 71 коп.
Також вказує, що КП «Київпастранс» під час розгляду справи судом першої інстанції заявляло клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи, однак ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 24 червня 2025 року вказане клопотання залишене без задоволення з підстав, що відповідачем не надано жодного контрвисновку або альтернативної експертизи, що ставила б під сумнів надані розрахунки, а тому висновок експерта є належним та допустимим доказом у справі. З огляду на викладене, відповідач повторно заявляє клопотання про призначення у даній справі судової автотоварознавчої експертизи з метою визначення дійсного розміру матеріальної шкоди, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, як цього вимагає Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
До апеляційної скарги КП «Київпастранс» долучило клопотання, у якому підприємство просить призначити у цивільній справі №758/1698/25 судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експерта поставити наступні питання:
1) яка ринкова вартість транспортного засобу «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_2 , станом на дату настання дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 16 жовтня 2024 року?;
2) яка вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_2 , станом на дату настання дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 16 жовтня 2024 року?;
3) яка вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_2 , станом на дату настання дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 16 жовтня 2024 року?
Витрати по проведенню експертизи покласти на КП «Київпастранс».
Позивачка ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги КП «Київпастранс» та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Вказує, що відповідач посилається на необхідність застосування коефіцієнта фізичного зносу при розрахунку вартості відновлювального ремонту, проте суд першої інстанції вже встановив, що така позиція є помилковою, оскільки в умовах даної справи застосування цього коефіцієнта не передбачене чинним законодавством. Зазначає, що Верховний Суд у низці постанов, зокрема, у справах №234/16272/15-ц, №757/54513/16, наголосив, що реальні збитки при пошкодженні транспортного засобу визначаються виходячи з вартості його відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу, якщо такий ремонт здійснено або його вартість визначена експертизою.
Також у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року у справі №715/2489/22 зазначено, що врахування фізичного зносу є доречним лише у випадках страхового відшкодування, коли йдеться про виплати за договором автоцивільної відповідальності. Щодо клопотання відповідача про проведення повторної експертизи, то відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції заявлялося клопотання про призначення повторної автотоварознавчої експертизи з метою визначення вартості матеріального збитку з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу. Однак судом першої інстанції таке клопотання залишено без задоволення, що відповідає нормам процесуального законодавства та є обґрунтованим з огляду на встановлені факти. Крім того вказує, що відповідач не надав жодного альтернативного експертного висновку або інших доказів, які б спростовували висновок експерта, що позбавляє підстав для проведення повторної експертизи, відповідно до ч.4 ст.87 ЦПК України. Відсутність альтернативного висновку не дозволяє ставити під сумнів належність і допустимість наданого експертного висновку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, у задоволенні клопотання КП «Київпастранс» про призначення у даній справі судової автотоварознавчої експертизи - відмовлено.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до КП «Київпастранс» про стягнення витрат на проведення експертизи у розмірі 7 800 грн 00 коп., а також в частині стягнення з КП «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 3 291 грн 29 коп., в апеляційному порядку не оскаржується, а тому відповідно до положень ч.1 ст.367 ЦПК України його законність та обґрунтованість в цій частині колегією суддів не перевіряється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Ухвалюючи рішення в частині стягнення з КП «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 майнової шкоди у розмірі 311 329 грн 44 коп., суд першої інстанції виходив із того, що 16 жовтня 2024 року сталася ДТП з вини водія трамвая ОСОБА_2 , що підтверджено постановою суду у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП. На момент ДТП водій трамвая перебувала у трудових відносинах із КП «Київпастранс» та виконувала службові обов'язки, у зв'язку з чим відповідно до ст.ст. 1172, 1187 ЦК України обов'язок відшкодування шкоди покладається на роботодавця як володільця джерела підвищеної небезпеки. Розмір шкоди визначено на підставі висновку судового експерта як вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування фізичного зносу, що відповідає вимогам ст. 22, 1192 ЦК України та правовим позиціям Верховного Суду.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.
Відповідно до вимог ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц виснував, що з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК України) особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується даними Єдиного державного реєстру судових рішень, до усіх інформаційних ресурсів якого судді мають повний доступ відповідно до ч.5 ст.7 Закону України «Про доступ до судових рішень», що постановою судді Оболонського районного суду міста Києва від 05 грудня 2024 року у справі №756/13635/24 встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №969343 16 жовтня 2024 року о 08 год 28 хв. у місті Києві водій ОСОБА_2 вчинила правопорушення, відповідальність, за яке передбачена ст. 124 КУпАП, а саме, керуючи трамваєм «Татра Т-З», номерний знак НОМЕР_1 , у місті Києві на перехресті вул. Скляренка та вул. Автозаводська здійснила рух на заборонений сигнал світлофора, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого вказаний КТЗ здійснив зіткнення з автомобілем марки «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_3 , у зв'язку з чим указані КТЗ отримали механічні пошкодження. ОСОБА_2 порушила п.8.7.5 Правил дорожнього руху.
Цією ж постановою судді Оболонського районного суду міста Києва від 05 грудня 2024 року у справі №756/13635/24 притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та застосовано до неї стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн 00 коп.
Тому вказані обставини не підлягають доказуванню відповідно до положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України.
Отже дана ДТП сталася з вини ОСОБА_2 , яка керувала трамваєм «Татра Т-3», номерний знак НОМЕР_1 , який належить Подільському ТРЕД КП «Київпастранс».
Відповідно до п. 1.5 ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», наземні транспортні засоби - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.
Не вважається транспортним засобом пристрій, який підпадає під ознаки, зазначені у цьому пункті, але щодо якого не встановлено коригуючий коефіцієнт залежно від типу транспортного засобу.
Власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах (п. 1.6 ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Отже, враховуючи, що трамвай не є механічним транспортним засобом у розумінні Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки щодо них не встановлено коригуючий коефіцієнт залежно від типу транспортного засобу, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що цивільно-правова відповідальності Подільського ТРЕД КП «Київпастранс», як власника трамвая «Татра» Т-З, номерний знак НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_2 та з вини якої сталася ДТП, не підлягають обов'язковому страхуванню, а тому компенсувати вартість пошкодженого майна через звернення до страхової компанії є неможливим.
Установлено, що власником пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля «Volkswagen Golf», 2015 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу номер документа НОМЕР_4 орган, що видав ТСЦ 8043.
Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Установлено, що факт перебування ОСОБА_2 в трудових відносинах з Подільським ТРЕД КП «Київпастранс» в судовому засіданні учасниками справи не заперечувався, а тому в силу приписів ч.1 ст.82 ЦПК України, якою передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, вказана обставина не підлягає доказуванню.
З наведених підстав відповідальність по відшкодуванню завданих ОСОБА_1 збитків внаслідок ДТП лежить на КП «Київпастранс», структурною частиною якого є Подільське ТРЕД КП «Київпастранс».
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до висновку експерта № 2161 автотоварознавчого дослідження КТЗ «Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_2 , від 04 листопада 2024 року, складеного судовим експертом Абрамкіним Б.П., вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля становить: вартість ремонтно-відновлюваних робіт - 39 520 грн 00 коп.; вартість необхідних для ремонту матеріалів - 25 531 грн 22 коп.; вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту - 246 278 грн 22 коп.; вартість відновлювального ремонту КТЗ - 311 329 грн 44 коп. Загальна сума майнової шкоди, завданої позивачці внаслідок ДТП, яка сталася 16 жовтня 2024 року, становить 311 329 грн 44 коп. без врахуванням податку на додану вартість (далі - ПДВ).
18 грудня 2024 року позивачка надіслала до Подільського ТРЕД КП «Київпастранс» вимогу, в якій просила відшкодувати їй майнову шкоду, завдану внаслідок ДТП.
КП «Київпастранс» у своїй відповіді від 03 січня 2025 року за № 053/01/02-18 не заперечувало обставин справи та не заперечувало свій обов'язок щодо відшкодування майнової шкоди, завданої позивачці внаслідок ДТП, проте не погоджувалось із вартістю відновлювального ремонту.
Установлено та не заперечується сторонами, що 08 січня 2025 року ОСОБА_1 повторно направила до Подільського ТРЕД КП «Київпастранс» вимогу з додатковим обґрунтуванням та висновок експерта від 04 листопада 2024 року з усіма додатками.
Однак Подільське ТРЕД КП «Київпастранс не надало відповіді на цю вимогу ОСОБА_1 від 08 січня 2025 року.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із ч.ч.2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, визначені ст.1188 ЦК України, частиною першою якої визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
За вказаних обставин обов'язок відшкодувати шкоду, завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно з ч.1, п.1 ч.2, ч. 3 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст.1192 ЦК України).
Відповідно до правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17 (провадження №61-26508св18), від 07 лютого 2019 року у справі № 645/3746/16 (провадження №61-31661св18), зазначено, що згідно зі ст.ст. 1188, 1192 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у розмірі реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу враховується у випадку стягнення на користь потерпілого вартості такого майна.
Системний аналіз ст.22 ЦК України ч.2 ст.1192, ст.1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу (див. постанову Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 757/54513/16 (провадження №61-16265св20).
При цьому коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу враховується у випадку стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (див. постанови Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17 (провадження № 61-26508св18), від 07 лютого 2019 року у справі № 645/3746/16 (провадження № 61-31661св18).
Отже, установивши вказані обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 , яка перебуваючи у трудових відносинах із Подільським ТРЕД КП «Київпастранс» та керуючи транспортним засобом, що належить відповідачу, вчинила ДТП, внаслідок якої позивачці завдано майнової шкоди, та наявність підстав для її відшкодування за рахунок відповідача у повному обсязі без застосування коефіцієнта фізичного зносу, оскільки визначений розмір матеріальних збитків у сумі 311 329 грн 44 коп. підтверджений належними та допустимими доказами і відповідає фактичній вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля.
Доводи апеляційної скарги щодо обов'язковості застосування коефіцієнта фізичного зносу, недопустимості висновку експерта №2161 від 04 листопада 2024 року, виключення ПДВ з вартості відновлювального ремонту та відсутності доказів фактичного ремонту, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ці доводи в даному конкретному випадку ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та суперечать усталеній практиці Верховного Суду, який неодноразово зазначав, що коефіцієнт фізичного зносу враховується виключно у разі стягнення вартості транспортного засобу або при страховому відшкодуванні, тоді як у випадку відшкодування реальних збитків у вигляді вартості відновлювального ремонту він не застосовується. У цій справі позивачкою заявлено вимогу саме про відшкодування вартості відновлювального ремонту, визначеної експертним шляхом, що відповідає положенням ст.ст. 22, 1192 ЦК України та правовим позиціям Верховного Суду. З огляду на те, що шкода завдана трамваєм, який не підлягає обов'язковому страхуванню, а відшкодування здійснюється безпосередньо з роботодавця як володільця джерела підвищеної небезпеки, доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів і не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, у тому числі щодо незгоди з висновком експерта № 2161 автотоварознавчого дослідження КТЗ «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_2 , складеного 04 листопада 2024 року судовим експертом Абрамкіним Б.П., спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Апеляційний враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу комунального підприємства «Київпастранс» залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 серпня 2025 року в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з комунального підприємства «Київпастранс» майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 311 329 грн 44 коп. - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24 грудня 2025 року.
Головуючий
Судді: