Справа №757/52909/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/8524/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
16 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , та прокурора у кримінальному провадженні №12025100060001277 від 03.07.2025 - прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2025 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки міста Вінниця, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
яка підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 169, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 149 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваної ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_9 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2025 року залишено без задоволення клопотання слідчого СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за № 12025100060001277 від 03.07.2025 відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та застосовано у кримінальному провадженні №12025100060001277 від 03.07.2025 відносно підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, що полягає в забороні підозрюваній залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та/або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, в межах строку досудового розслідування, тобто до 22 грудня 2025 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено на підозрювану такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання;
- утриматися від спілкування зі свідками, іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснено підозрюваній, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Контроль за виконанням ухвали покладено на слідчого, прокурора у кримінальному провадженні.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , та прокурор Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , подали апеляційні скарги.
Захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , в поданій апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану ухвалу та застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту з покладенням на неї обов'язку перебувати в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 23 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв.
Прокурор Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , в поданій апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого, погоджене з прокурором, застосувавши до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів (у межах строку досудового розслідування).
На обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , зазначає, що постановляючи оскаржувану ухвалу слідчий суддя не прийняв до уваги зауваження сторони захисту, що сторона обвинувачення під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу не довела обґрунтованість підозри у вчиненні злочинів за ч. 2 ст. 169, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 149 КК України.
Апелянт вказує на те, що повідомлення про підозру, клопотання про застосування запобіжного заходу та ухвала слідчого судді не містять вказівки на мету інкримінованих підозрюваним злочинних дій, яка є обов'язковим елементом складу злочину, передбаченого ст. 149 КК України та не містять описання жодного доказу, відповідні докази не долучені до клопотання про застосування запобіжного заходу, яким доводиться наявність у діях підозрюваних мети, визначеної ст. 149 КК України. Відсутність у діях підозрюваного мети визначеної ст. 149 КК України виключає наявність в її діях складу злочину.
Надані до суду докази доводять лише факт неналежного виконання службовими особами відповідних підприємств, а не їх засновниками, або звичайними працівниками, своїх службових обов'язків по повідомленню уповноважених державних органів про факт народження дитини, яка не має генетичної спорідненості з Клієнтами клініки, а також не вжиття ними дій з метою негайної передачі дитини уповноваженим органам державної влади, що не спричинило жодних негативних наслідків, окрім порушення на певний строк визначеного законодавством України строку передачі дитини під опіку Держави, оскільки за дитиною здійснювався належний догляд (зокрема приходили лікарі з державних лікарень).
Склади злочинів визначені ст. 149 КК України та ст. 169 КК України, в даній справі є взаємовиключними, дії підозрюваних не можуть одночасно кваліфікуватися за двома статтями, оскільки це матиме наслідком притягнення людини двічі за кримінальну відповідальність за одні й ті ж дії.
Сторона обвинувачення не довела наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та неможливість застосування більш м'якого запобіжного у вигляді нічного домашнього арешту з покладенням обов'язку носити електронний засіб контролю, або особистого зобов'язання.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор, зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, та такою, що підлягає скасуванню.
Апелянт вказує на те, що висновок слідчого судді про відсутність підстав для задоволення вищевказаного клопотання слідчого, погодженого з прокурором, не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.
Під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На думку процесуального керівника, застосування більш м'якого запобіжного заходу унеможливить запобіганню ризикам, зазначеним у клопотанні. Так, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту не зможе унеможливити ухиленню підозрюваної від органів досудового слідства, незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних. Запобіжні заходи у вигляді особистої поруки, особистого зобов'язання та застави не зможуть унеможливити настанню таких ризиків, як перешкоджання провадженню іншим чином, продовження вчинення кримінальних правопорушень, у яких підозрюється.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , та просили її задовольнити в повному обсязі, з наведених в ній підстав, заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , та просив задовольнити його апеляційну скаргу, з наведених в ній підстав, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг прокурора, захисника, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , та прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, що слідчим відділом Печерського управління поліції здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100060001277 від 03.07.2025.
Досудовим розслідуванням установлено, що 23.01.2020 між громадянами Китайської Народної Республіки, подружжям ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ТОВ «Агентство репродуктивної допоміжної медицини «МІЛІТТА» (код ЄДРПОУ 41552190) укладено договір про надання послуг, предметом якого є надання за плату послуг з організації участі подружжя у програмі лікування безпліддя із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій на території України. Умови вказаного договору включають юридичну підтримку (п. 1.6.4.), зокрема допомогу в отриманні всіх необхідних документів після народження дитини, забезпечення отримання свідоцтва про народження із зазначенням ОСОБА_11 та ОСОБА_12 як батьків дитини.
Водночас подружжям ОСОБА_11 та ОСОБА_12 укладено договір про надання медичних послуг із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій (далі - ДРТ) з ТОВ «Репродуктивна клініка «ЛІТА» (код ЄДРПОУ 43024370), тобто з клінікою, якою будуть виконуватись безпосередні процедури з запліднення.
Відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 787 від 09.09.2013 «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні» необхідними умовами для проведення сурогатного (замінного) материнства є: наявність медичних показань до сурогатного материнства; документи, необхідні для проведення сурогатного материнства; подружжя (або один з майбутніх батьків), в інтересах якого здійснюється сурогатне материнство, повинно (повинен) мати генетичний зв'язок з дитиною.
На виконання домовленостей працівниками ТОВ «Репродуктивна клініка «ЛІТА» 03.06.2022 з біологічного матеріалу ОСОБА_11 створено 14 ембріонів та 08.06.2022-09.06.2022 здійснено їх кріоконсервування.
Після того, 03.09.2024 ТОВ «Репродуктивна клініка «ЛІТА» здійснено перенесення двох ембріонів ОСОБА_11 сурогатній матері ОСОБА_13 , без присутності подружжя на території України та 17.09.2024 встановлено факт вагітності.
У подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_6 в КНП «Перинатальний центр м. Києва» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відбулося народження двох дітей: дівчинки та хлопчика, про що складено медичні висновки.
Надалі, виконуючи договірні зобов'язання з громадянами Китайської Народної республіки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який є бенефіціарним власником ТОВ «Агентство репродуктивної допоміжної медицини «МІЛІТТА» (код ЄДРПОУ 41552190) та ТОВ «Репродуктивна клініка «ЛІТА», залучив свою матір ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до підбору няні для вказаних новонароджених дітей. У свою чергу, ОСОБА_15 одразу ж знайшла громадянку України ОСОБА_16 для здійснення нею догляду за новонародженими дітьми на підставі усної домовленості.
Після народження дітей, 11.05.2025 працівник ТОВ «Агентство репродуктивної допоміжної медицини «МІЛІТТА» ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка здійснювала супровід сімейної пари Китайської Народної республіки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , разом із ОСОБА_16 забрали новонароджених дітей з КНП «Перинатальний центр м. Києва» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та перевезли до орендованого будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
Також 12.05.2025 генетичну спорідненість батька - ОСОБА_11 із плодами документально засвідчено медичним директором ТОВ «Репродуктивна клініка «ЛІТА» - лікарем ОСОБА_17 , а також наявність медичних показань до сурогатного материнства та підтверджено факт участі подружжя у лікувальній програмі ДРТ.
У подальшому, 14.05.2025 ОСОБА_7 в супроводі сурогатної матері ОСОБА_13 прибула до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_18 , де ОСОБА_13 підписала заяву про згоду на підтвердження батьківства дівчинки та хлопчика подружжям з Китайської Народної Республіки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , після чого отримала останню частину обумовленої грошової винагороди.
На виконання умов договору 06.06.2025 до України прибуло подружжя ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з метою отримання та реєстрації новонароджених дітей, після чого останні разом з нянею ОСОБА_16 та двома новонародженими дітьми, проживали в орендованому житлі за адресою АДРЕСА_3 до 30.06.2025.
У відповідності до вимог наказу Міністерства охорони здоров'я України № 787 від 09.09.2013 «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні», в Медичному центрі «Мати та дитина» проведено незалежне ДНК дослідження для підтвердження батьківства ОСОБА_11 .
Крім того, 11.06.2025 за результатами дослідження ДНК на встановлення біологічного батьківства ОСОБА_19 відносно дитини жіночої статі, народженої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_13 , виключено. Результати аналізів ОСОБА_7 отримано в цей же день.
Про встановлений факт ОСОБА_7 невідкладно повідомила ОСОБА_14 , який засобами відеозв'язку передав вказану інформацію подружжю.
У цей час у ОСОБА_14 виник злочинний умисел, спрямований на торгівлю малолітньою дитиною.
Реалізуючи свій протиправний задум, діючи умисно та усвідомлюючи незаконність своїх дій, зважаючи на бажання громадян ОСОБА_12 та ОСОБА_11 залишити собі обох новонароджених дітей, ОСОБА_14 домовився з ОСОБА_12 та ОСОБА_11 про подальше визнання батьківства за ними малолітньої дитини жіночої статі, щодо якої батьківство ОСОБА_11 виключено за результатами дослідження ДНК на встановлення біологічного батьківства.
Також слідством установлено, що у розпорядженні ТОВ «Агентство репродуктивної допоміжної медицини «МІЛІТТА» знаходилися результати дослідження ДНК від 13.06.2025 на встановлення біологічного батьківства дитини жіночої статі, виконані медичним центром «Мати і дитина», відповідно до яких передбачуваним біологічним батьком є громадянин ОСОБА_20 , тобто ОСОБА_7 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 були офіційно обізнаними про відсутність спорідненості новонародженої дитини із ОСОБА_11 .
Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, спрямованого на торгівлю людиною, з корисливих мотивів, у не встановлений під час досудового розслідування час, однак не пізніше 17.06.2025, ОСОБА_14 , маючи значний досвід у сфері сурогатного материнства, розуміючи, що в Україні діє воєнний стан та, згідно з пунктом 135 постанови Кабінету Міністрів України № 576 від 01.06.2023, під час воєнного стану та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, діяльність з усиновлення дітей іноземцями не здійснюється, а також маючи певний життєвий досвід, організаторські здібності, вступив у попередню змову з ОСОБА_15 та ОСОБА_7 , з якими домовився про спільне вчинення кримінального правопорушення для досягнення спільної злочинної мети - продажу, тобто незаконної безповоротної передачі малолітньої дитини жіночої статі для подальшого її усиновлення та одержання на території України подружжям Китайської Народної республіки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за грошову винагороду.
Крім того, згідно з положеннями пункту 6.9 наказу Міністерства охорони здоров'я України № 787 від 09.09.2013 «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні» у разі народження дитини жінкою, якій в організм було перенесено ембріон людини, зачатий подружжям у результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, державна реєстрація народження дитини проводиться за заявою подружжя, яке дало згоду на таке перенесення. При цьому, одночасно з документом, що підтверджує факт народження дитини цією жінкою, подається довідка про генетичну спорідненість батьків (матері чи батька) з плодом.
На виконання спільного злочинного плану, з корисливих мотивів, ОСОБА_7 , будучи обізнаною з вищевказаними вимогами наказу Міністерства охорони здоров'я України № 787 від 09.09.2013 «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні», діючи умисно, повністю усвідомлюючи, що ОСОБА_11 не є біологічним батьком дівчинки з новонародженої двійні, за попередньою змовою з ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , 17.06.2025 звернулась до Печерського відділу ДРАЦС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління МЮУ (м. Київ) для державної реєстрації народження хлопчика та дівчинки, народжених в результаті сурогатного материнства для громадян Китайської Народної республіки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Під час опрацювання документів співробітниками Печерського відділу ДРАЦС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління МЮУ (м. Київ) установлено, що біологічне батьківство передбачуваного батька ОСОБА_11 відносно дитини жіночої статі виключено, у зв'язку із чим зареєстровано батьківство виключно за хлопчиком, а також роз'яснено вимоги пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 866 від 24.09.2008 про те, що особи, яким стало відомо про факт залишення дитини без батьківського піклування, зобов'язані негайно повідомити про це службу у справах дітей за місцем виявлення дитини»; пункту 5, що у разі надходження інформації про дитину, яка залишилася без батьківського піклування, така інформація невідкладно передається до служби у справах дітей; пункту 6, що усі повідомлення про дітей, залишених без батьківського піклування, служба у справах дітей реєструє в журналі обліку повідомлень про дітей, які залишились без батьківського піклування. Служба у справах дітей разом з працівниками уповноваженого підрозділу органу Національної поліції та охорони здоров'я протягом доби після надходження повідомлення про дитину, яка залишилась без батьківського піклування, проводять обстеження умов її перебування, стану здоров'я та з'ясовують обставини, за яких дитина залишилась без батьківського піклування.
Проте, після отримання результатів дослідження ДНК на встановлення біологічного батьківства ОСОБА_19 від 11.06.2025, якими виключено спорідненість, жодних повідомлень, про залишення дитини без батьківського піклування до уповноважених органів ОСОБА_14 та ОСОБА_7 умисно не подано.
Надалі, після виїзду подружжя ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з дитиною чоловічої статі до Китайської Народної республіки, новонароджена дитина жіночої статі, за попередньою домовленістю ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_7 з орендованого житла, за адресою: АДРЕСА_3 , у якій вона раніше проживала з подружжям з Китайської Народної республіки і нянею ОСОБА_16 , була незаконно переміщена ОСОБА_15 в квартиру, за адресою: АДРЕСА_4 , де незаконно переховувалася у період з 30.06.2025 по 23.07.2025, під доглядом завчасно найнятої ОСОБА_15 няні ОСОБА_21 з метою подальшої передачі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за грошову винагороду відповідно до укладених домовленостей.
Разом з тим, слідством установлено, що договори про надання послуг щодо догляду за новонародженою дитиною, укладені між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 із ОСОБА_22 та власноруч нібито останніми підписані 30.06.2025 та 23.07.2025 в місті Києві, однак у цей час громадяни КНР не перебували на території України.
У подальшому, всупереч положень ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», яка регламентує обов'язки батьків з питань виховання, що спрямовані на розвиток особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, порушуючи вказані принципи та недотримуючись положень ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, усвідомлюючи та бажаючи настання негативних наслідків для малолітньої дитини, пов'язаних із неконтрольованим перебуванням у розпорядженні невідомих осіб, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, 23.07.2025 ОСОБА_15 особисто здійснено незаконне переміщення малолітньої дитини жіночої статі з орендованої квартири за адресою: АДРЕСА_4 на орендовану квартиру за адресою: АДРЕСА_5 .
В результаті спільних узгоджених дій, ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , з 11.06.2025 по 21.08.2025 незаконно утримували малолітню дитину жіночої статі задля продажу, але свій злочинний умисел не довели до кінця з причин що не залежали від їх волі, а саме не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, оскільки під час проведення обшуку 21.08.2025 за адресою: АДРЕСА_5 , уповноваженими особами знайдено зазначену дитину та поміщено до лікувального закладу.
Таким чином, своїми умисними діями, ОСОБА_7 , обґрунтовано підозрюється в незакінченому замаху на торгівлю людиною, за попередньою змовою групою осіб, вчиненому щодо малолітнього, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 149 КК України.
Також відповідно до Конвенції про права дитини, яка ратифікована Верховною Радою України 27.02.1991, а саме положень ст.ст. 3, 7-9, 11 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці зобов'язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім'я та сімейні зв'язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання; забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини; а також вживають заходів для боротьби з незаконним переміщенням і неповерненням дітей із-за кордону.
При цьому ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , маючи умисел на вчинення незаконних дій з метою подальшої передачі дитини та її удочеріння, після отримання 11.06.2025 дослідження ДНК, яким встановлено факт відсутності спорідненості між новонародженою дитиною жіночої статі та ОСОБА_23 , а також дослідження ДНК, яким встановлено факт ймовірного батьківства над новонародженою дитиною жіночої статі іншою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, достовірно знаючи, що в Україні діє воєнний стан, усвідомлюючи положення п. 135 Постанови Кабінету Міністрів України № 576 від 01.06.2023, що під час воєнного стану та протягом трьох місяців після його припинення або скасування діяльність з усиновлення дітей громадянами України, які тимчасово або постійно проживають (перебувають) за межами України, та іноземцями, у тому числі взяття таких осіб на облік кандидатів в усиновлювачі, видача їм направлення для знайомства та встановлення контакту з дитиною не здійснюються, всупереч положень Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, спільно сприяли майбутній передачі дитини іноземцям та займались організацією процесу підготовки необхідних для удочеріння документів в інтересах сімейної пари громадян Китайської Народної республіки ОСОБА_23 та ОСОБА_12 , а саме здійснюючи посередницьку діяльність, достовірно знаючи про відмову у державній реєстрації дитини Печерським відділом ДРАЦС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління МЮУ (м. Київ), вчинили дії, спрямовані на сприяння удочеріння сімейною парою Китайської Народної республіки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 новонародженої дитини жіночої статі, зокрема шляхом організації підготовки та подачі 18.08.2025 позовної заяви про визнання батьківства на новонароджену дитину жіночої статі за ОСОБА_23 до Деснянського районного суду міста Києва.
Отже ОСОБА_7 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів здійснювали незаконну посередницьку діяльність щодо удочеріння новонародженої ІНФОРМАЦІЯ_6 дитини жіночої статі громадянами Китайської Народної республіки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Таким чином, своїми умисними діями, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється в незаконній посередницькій діяльності щодо удочеріння дитини, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 169 КК України.
22.10.2025 слідчим слідчого відділу Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 169, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 149 КК України, яке того ж дня погоджено прокурором у кримінальному провадженні - заступником керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_24 .
Примірник письмового повідомлення про підозру ОСОБА_7 вручено у спосіб, передбачений КПК України, для вручення повідомлень, а саме власноруч.
24.10.2025 слідчий СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 , за погодженням прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_24 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025100060001277 від 03.07.2025, відносно підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування вимог даного клопотання слідчий, з урахуванням вище викладеного, послався на те, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється в незаконній посередницькій діяльності щодо удочеріння дитини, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 169 КК України, а також в незакінченому замаху на торгівлю людиною, за попередньою змовою групою осіб, вчиненому щодо малолітнього, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 149 КК України.
Необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий обґрунтовує тим, що ОСОБА_7 , підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, що передбачає можливість призначення покарання на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої, що вже саме по собі може бути вагомою підставою і мотивом для підозрюваної переховуватися від слідства та суду.
На даний час існують ризики того, що вона, перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень та реальність покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваною, покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
24.10.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва залишено без задоволення вказане клопотання слідчого та застосовано у кримінальному провадженні №12025100060001277 від 03.07.2025 відносно підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, що полягає в забороні підозрюваній залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та/або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, в межах строку досудового розслідування, тобто до 22 грудня 2025 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено на підозрювану обов'язки, які визначені в даній ухвалі.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування щодо ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому була допитана підозрювана, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав застосування саме такого запобіжного заходу, передбаченого статтею 183 КПК України.
Згідно із ст. 178 КПК України, всупереч твердженням сторони захисту, слідчим суддею враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 , у разі визнання її винуватою у кримінальних правопорушення, у вчиненні яких вона підозрюється, характеризуючі дані про особу підозрюваної, в їх сукупності.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Крім того, колегія суддів, враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти долученого Королівства», де зазначено, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що повідомлена ОСОБА_7 , підозра, у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні речовими доказами, які містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, копії яких долучено до матеріалів клопотання, а саме: протоколами допиту свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_25 , ОСОБА_17 від 29.08.2025, якими підтверджуються факт процедури сурогатного материнства з моменту підбору сурогатної матері до моменту її нотаріальної відмови від народжених дітей, факт залучення ОСОБА_15 до адміністративних процесів в ТОВ «Агентство репродуктивної допоміжної медицини «МІЛІТТА»; протоколами допиту свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_27 від 03.09.2025, якими підтверджено факт запліднення сурогатної матері; протоколами допиту свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_21 від 04.09.2025, якими підтверджується факт залучення ОСОБА_15 до підбору нянь в ТОВ «Агентство репродуктивної допоміжної медицини «МІЛІТТА»; протоколом допиту свідка ОСОБА_18 від 05.09.2025, яким підтверджується факт нотаріальної відмови сурогатної матері від народжених дітей; протоколом допиту свідка ОСОБА_29 від 08.09.2025, яким підтверджується факт виявлення та вилучення малолітньої дитини жіночої статі; протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 17.09.2025, яким підтверджується факт незаконних переміщень та переховувань малолітньої дитини жіночої статі, за участі ОСОБА_15 та ОСОБА_7 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_30 від 18.09.2025, яким підтверджується факт спроби реєстрації дитини жіночої статі, батьківство щодо якої виключено та в подальшому бажання усиновити вказану дитину; протоколом допиту свідків ОСОБА_31 та ОСОБА_12 від 19.09.2025, яким підтверджується факт їх участі в програмі сурогатного материнства; протоколами проведення обшуків від 21.08.2025, під час яких вилучено медична документація, яка підтверджує виявлені факти замаху на торгівлю малолітньою дитиною; протоколами огляду речей та документів вилученої медичної документації, договорів; матеріалами оперативних підрозділів та іншими матеріалами досудового розслідування.
Таким чином, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, слідчий суддя суду першої інстанції встановив, що у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 , може бути причетнадо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 169, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 149 КК України. Це підтверджено дослідженими у судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, долученими до клопотання, що дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу, з метою здійснення подальшого розслідування.
При цьому, колегія суддів зауважує, що слідчий суддя, на даному етапі провадження, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи наявна причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії кримінального розслідування (рішення у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства»).
Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій, доведеність її винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Отже, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування стосовно обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 , підозри, чогось очевидно недопустимого чи такого, що не підтверджується доказами, не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Також, як зазначив в ухвалі слідчий суддя, з чим погоджується і колегія суддів, за наслідками розгляду клопотання, крім обґрунтованості підозри, враховано доводи сторони обвинувачення про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, слідчий суддя, врахував, що у відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування підозрюваній ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду: наявність даного ризику обґрунтовано тим, що зважаючи на виняткову тяжкість кримінального правопорушення за особливо тяжкий злочин (ч. 3 ст. 149 КК України) - до 15 років позбавлення волі, існує реальна загроза того, що ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, про що свідчать спосіб та суспільна небезпека вчиненого нею кримінального правопорушення та загроза отримання реального покарання. Також злочин вчинено групою осіб, а торгівля людьми часто має транснаціональний вимір, що може свідчити про наявність у підозрюваної та співучасників налагоджених схем та зв'язків для незаконного перетину державного кордону або прихованого переміщення з метою уникнення правосуддя.
Таким чином, знаючи про суворість покарання, що їй загрожує у разі визнання винуватою у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та, в подальшому, від суду.
- незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні слідчий суддя вважає доведеним, з огляду на те, що ОСОБА_7 володіє їх анкетними даними і такий вплив не виключається, оскільки згідно ст. 23 КПК України суд сприймає показання безпосередньо, усно. А ризик незаконного впливу на свідків зберігається аж до стадії проведення їх судового допиту. Окрім цього кримінальне правопорушення вчинено за попередньою змовою групою осіб, що свідчить про наявність сталих кримінальних зв'язків. Так, основними свідками вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень є співробітники та наймані особі ТОВ «Репродуктивна клініка «ЛІТА» та ТОВ «Агентство репродуктивної допоміжної медицини «МІЛІТТА», в якій остання працює на посаді менеджера. Також, очевидний ризик такого впливу, у разі його настання, зокрема надання такими свідками показань під впливом ОСОБА_7 та вигідних для неї у контексті виправдання її дій, призведе до спотворення обставин вчинення кримінальних правопорушень, неправдивої інформації та значно ускладнить установлення істини у справі. З огляду на викладене, ураховуючи зв'язки ОСОБА_7 серед осіб у кримінальному провадженні, існує ризик її активної протидії кримінальному провадженню шляхом впливу на свідків з метою надання ними неповних або недостовірних показань.
При цьому, відповідно до положень кримінального процесуального законодавства суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків, підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від них та дослідження їх судом, а зважаючи на те, що ряд свідків та підозрюваних, дали викривальні показання, щодо причетності ОСОБА_7 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень, не виключено, що підозрюваною будуть вчинитися дії щодо уникнення кримінальної відповідальності шляхом вмовлянь, підкупу чи залякування спонукати свідків, інших підозрюваних у цьому провадженні відмовитися від раніше наданих показань чи уникати явки до суду з метою проведення їх допиту безпосередньо під час досудового розслідування або судового розгляду.
- знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає доведеним, оскільки враховуючи характер злочину (незаконна посередницька діяльність та участь у замаху на торгівлю малолітньою дитиною), критично важливими доказами є документація: внутрішні накази, журнали обліку, договори, адміністративні накази та фінансові документи закладів, які приховують від органу досудового розслідування, пов'язані з перебуванням дитини, які можуть підтверджувати факт незаконної передачі дитини та отримання за це грошової винагороди, та мають реальну можливість знищити, підробити чи приховати ці документи, що є прямим перешкоджанням встановленню істини у провадженні.
Однак ризик перешкоджати провадженню іншим чином вчинити, продовжити кримінальні правопорушення у яких підозрюється особа слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні слідчий суддя вважав не доведеними.
Фактичні обставини злочинів, інкримінованих підозрюваній свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Проте, слідчий суддя встановив, що клопотання органу досудового розслідування та додані до нього матеріали не містять достатніх даних, які б вказували на безумовну необхідність обрання підозрюваній такої міри запобіжного заходу як тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 ЦПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Слідчим належно не мотивовано, а прокурором під час розгляду клопотання не доведено чому інший запобіжний захід не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.
За висновками слідчого судді, в даному провадженні існують підстави для застосування до підозрюваного більш м'якого, окрім виняткового, запобіжного заходу, враховуючи дані про особу ОСОБА_7 , не судимість останньої та постійне місце її проживання, її роль, враховуючи, що сама по собі ступінь тяжкості злочину, що інкримінується особі, не може бути безумовною підставою для обрання їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому слідчий суддя вважав, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
При цьому, з метою забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя вважав за доцільне застосувати у кримінальному провадженні № 12025100060001277 від 03.07.2025 відносно підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, що полягає в забороні підозрюваній залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та/або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, в межах строку досудового розслідування, тобто до 22 грудня 2025 року.
Крім того, застосовуючи до підозрюваної запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з метою забезпечення процесуальної поведінки підозрюваної, слідчий суддя вважав за необхідне покласти на підозрювану додаткові обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування зі свідками, іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю..
Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до положень п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
З урахуванням положень ст.ст. 177, 178 КПК України, п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, слідчому судді належало з'ясувати чи тримання підозрюваної під вартою є тим запобіжним заходом, який забезпечив би його належну процесуальну поведінку та виконання ним процесуальних обов'язків, та чи не було можливості обмежитися в даному випадку застосуванням менш суворого запобіжного заходу, що і було зроблено слідчим суддею, з обґрунтуванням прийнятого рішення.
Також колегія суддів враховує і той факт, що під час апеляційного розгляду не встановлено обставин, які б вказували на те, що підозрювана ОСОБА_7 , будь-яким чином ухиляється від явки до органу досудового розслідування в межах даного кримінального провадження або вчиняє будь які інші дії, які б вказували на спроби підозрюваної ухилитися від явки до органу досудового розслідування та суду, чинити тиск на свідків.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких прокурор та захисник просить скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , дослідив всі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного обґрунтованого та вмотивованого рішення, відповідно до вимог ст. 370 КПК України.
За таких обставин, апеляційні скарги прокурора та сторони захисту слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді, якою застосовано відносно ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту - без змін.
Істотних порушень норм КПК України, які б тягнули за собою скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, як про це просив прокурор та захисник, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 194, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
постановила:
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , та прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4