Справа №504/4127/25
Провадження №2/504/3479/25
Доброславський районний суд Одеської області
16.12.2025с-ще Доброслав
Доброславський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді - Барвенко В.К.,
секретаря - Ориник М.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, позовну заяву ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 проти Доброславської селищної ради Одеського (колишнього Комінтернівського, Лиманського) району Одеської області, код ЄДРПОУ 04378652, про визнання права у порядку спадкування за законом, -
Короткий зміст позовних вимог:
Позивач звернулась до суду із позовом проти Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області, яким просить:
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право приватної власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 56,6 кв.м., житловою площею 28,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
На обгрунтування своїх доводів заявниця стверджує, що вказаний будинок за життя належав на праві власності ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яку, за твердженням заявниці, прийняла ОСОБА_1 .
Заявниця є донькою ОСОБА_2 .
Заявниця стверджує, що в теперішній час не має правовстановлюючого документу на спірний житловий будинок, тому оформити своє право власності в нотаріальному порядку можливості не має.
Заявниця подала заяву про розгляд справи у свою відсутність, просила позов задовольнити повністю.
Орган місцевого самоврядування сповіщений про дату, час та місце розгляду справи по суті шляхом електронного повідомлення.
Встановлені судом фактичні обставини:
Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 в графі «Батько» вказаний ОСОБА_2 , в графі «мати» вказана ОСОБА_4 .
ОСОБА_3 09.11.1991 року уклала шлюб з ОСОБА_5 , шлюбне прізвище дружини ОСОБА_6 , що встановлено судом зі змісту свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 .
Таким чином заявниця має право на закликання до спадкування після смерті ОСОБА_2 , оскільки є його донькою.
За життя, ОСОБА_2 на підставі запису в погосподарській книзі № 10, сторінка 32, особовий рахунок № НОМЕР_3 , зареєстрований житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 56,6 кв.м., житловою площею 28,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , рік забудови 1976, що встановлено судом зі змісту довідки старости Трояндівського старостинського округу Одеського району Одеської області № 161 від 19.08.2025 року.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що встановлено судом зі змісту свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 01.02.2021 року Лиманським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис про смерть № 197 від 01.02.2021 року.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина.
З матеріалів спадкової справи№ 43/2021 заведеної 26.02.2021 року до майна ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею за законом після смерті батька.
Інші спадкоємці на час розгляду справи судом не встановлені.
Через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, заявник позбавлений можливості оформити в нотаріальному порядку свої спадкові права.
Позиція суду та релевантні джерела права:
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Виходячи зі змісту положень ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України.
Оскільки спадкоємець не має можливості у нотаріальному порядку оформити своє право на спадщину, то тільки в судовому порядку він має можливість захистити своє право.
При вирішенні спору стосовно житлового будинку, суд керується законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самого спадкодавця на момент закінчення будівництва будинку, а також положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Законом України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування в Україні», постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР».
Зокрема, за змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції УРСР № 45/5 від 31 жовтня 1975 року, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
Суд дійшов до висновку, що реєстрація спірного житлового будинку у погосподарській книзі Троядніського старостинського округу, доводить належність житлового будинку на праві власності ОСОБА_2 .
Відсутність реєстрації права власності в розумінні діючого законодавства жодним чином не впливає на можливість позивача успадкувати належного батьку житлового будинку.
Однак, відсутність правовстановлюючого документу виключає можливість отриманняя спадкодаємцем в нотаріальному порядку свідоцтва про право власності за законом.
Тому лише в судовому порядку заявник може захистити своє спадкове право.
Отже позовні вимоги є обгрунтованими і підлягають задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України, ст.ст. 258-260, 353 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 проти Доброславської селищної ради Одеського (колишнього Комінтернівського, Лиманського) району Одеської області, код ЄДРПОУ 04378652, про визнання права у порядку спадкування за законом, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право приватної власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 56,6 кв.м., житловою площею 28,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В. К. Барвенко