19 грудня 2025 рокуСправа №160/15350/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №7» Криворізької міської ради про визнання незаконним та скасування №74/25/531/Р від 26.02.2025р., зобов'язання вчинити певні дії, -
21.05.2025р. (згідно відомостей Укрпошта) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №7» Криворізької міської ради та, з урахуванням уточненої позовної заяви від 08.07.2025р., просить:
- визнати незаконним та скасувати рішення №74/25/531/Р від 26.02.2025р., прийняте експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо ОСОБА_1 ;
- зобов'язати відповідача направити позивача на повторне оцінювання повсякденного функціонування особи з метою визначення ступеня втрати професійної працездатності військовослужбовця ОСОБА_1 .
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами визначення ступеня втрати професійної працездатності довідкою серії 12 ААА №031079 виданою Міжрайонною Зарічною МСЕК (м. Кривий Ріг) позивачеві як військовослужбовцю було встановлено втрату ступеня працездатності 25%. Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням, оскільки огляд проводився вкрай формально (комісія не аналізувала додані медичні документи, ігнорувала висновки лікарів і не врахувала стан здоров'я) подав заяву до обласної МСЕК про незгоду з таким рішенням та проведенням переогляду. 31.07.2024р. його було запрошено на засідання комісії на 12.08.2024р., після зазначеного огляду, який проводився ще менш якісно за попередній (медичні документи не опрацювали та навіть не взяли на перевірку), попереднє рішення залишилося без змін, з яким він також не погодився, залишив заяву на переогляд, результатом якої був повторний огляд 03.10.2024р. На засіданні комісії ситуація не змінилася, тому позивач знову повідомив про свою незгоду із зазначеним висновком. Після ліквідації МСЕК, його в телефонному режиму запросили на засідання експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи на 26.02.2025р. За результатами проведеного оцінювання посадовими особами відповідача було прийняте оспорюване рішення за №74/25/531/Р за яким було встановлено відсутність підстав для встановлення позивачу групи інвалідності. Позивач не погоджується з вказаним рішенням, оскільки підставою для повторного огляду стало саме оскарження визначення ступеня втрати працездатності, однак експертна команда провела засідання з іншою метою - для вирішення питання встановлення групи інвалідності, тому % втрати працездатності, що був спірним питанням, навіть не розглядався, а від того і не змінювався, тобто, комісія вийшла за межі мети розгляду скарги, чим порушила вимоги пункту 17 Порядку №1338 від 15.11.2024р., порушила право військовослужбовця на справедливий перегляд рішення про визначення % втрати професійної працездатності від якого безпосередньо і залежить підстава встановлення групи інвалідності; комісія не дослідила та не врахувала надані медичні документи, не провела повноцінне клініко-функціональне оцінювання стану здоров'я в порушення пункту 1,2 частини 9, ч.31,32 згаданого Порядку №1338; у медичних документах, наданих позивачем чітко видно визначення «помірного порушення функцій» у виписці №5869, проте у оспорюваному рішенні фіксується «легке порушення функцій», що може свідчити про неналежне опрацювання медичних документів або повне ігнорування записів у медичних документах; крім цього, було допущено порушення виклику та направлення позивача на засідання комісії, а саме: його було запрошено телефоном, без оформлення направлення лікувального закладу та відповідного запиту у медичній документації, без направлення поштового відправлення, що суперечить пункту 26 Порядку №1338. Позивач зазначив, що основною підставою для оскарження спірного рішення є зміна % втрати професійної працездатності, яка комісією не розглядалась, про що свідчить запис у оспорюваному рішенні, що на переконання позивача, призвело до обмеження у його подальших діях, оскільки від % втрати професійної працездатності залежить можливість встановлення йому групи інвалідності, а відсутність розгляду цього питання та вирішення питання щодо не встановлення йому групи інвалідності повністю суперечить нормам наведеного нормативно-правового акту і навіть порушує ст.13 Конвенції, оскільки втретє, направляючись на проведення медичного огляду і такі численні порушення під час засідання комісії, позивач як військовослужбовець втрачає своє право на ефективний засіб правового захисту, оскільки після отримання травми під час захисту Батьківщини, підтвердженою довідкою №4281 від 24.04.2023р, тривалого лікування без суттєвих покращень, стан його здоров'я продовжує залишатись складним, його рухи суттєво обмежені, навіть незначні фізичні навантаження супроводжуються болем. Враховуючи все вищенаведене, позивач вважає, що оспорюване рішення експертною команди є незаконним та таким, що не відповідає реальному стану його здоров'я. У відповіді на відзив на позов від 17.07.2025р. позивач посилається на ті ж самі обставини (не врахування виписки медичної картки, де зафіксовано помірні функціональні порушення; безпідставне визначення «легкий ступінь порушення» всупереч п.9.2, 31,32 Порядку №1338; не проведення додаткового обстеження, попри очевидну суперечність між наданими документами і висновками комісії, які прямо суперечать п.32), додатково вказав на те, що у оспорюваному рішенні взагалі не зазначено обґрунтування відмови в оцінці відсотку втрати працездатності, що порушує принцип обґрунтованості рішень публічних органів (ч.2 ст.2 КАС України).
Ухвалою суду від 05.05.2025р. відкрито провадження у даній адміністративній справі, розгляд даної справи було призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 18 липня 2025 року та зобов'язано відповідача протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази правомірності та дотримання процедури, встановленої законодавством, при прийнятті оспорюваних рішень; надати докази правомірності прийняття оспорюваного рішення, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначена ухвала суду була отримана відповідачем у його електронному кабінеті 27.05.2025р., 21.06.2025р., що підтверджується змістом довідок про доставку електронного листа та є належним повідомленням відповідача про дату та час розгляду справи у відповідності до вимог ст.18 КАС України.
На виконання вимог зазначеної ухвали суду через систему «Електронний суд» 11.07.2025р. відповідачем подано до суду відзив на позов, у якому останній просив у задоволення адміністративного позову позивачеві відмовити, визнати дії ВЛК КНП «Криворізька міська лікарня №7» КМР такими, що відповідають діючому законодавству України посилаючись на те, що після обстеження в інституті ДУ «Укр Держ НД/МСП/МОЗ України позивачу було оголошено експертне рішення та медико-експертна справа була направлена до КНП «Криворізька міська лікарня №7». Для виконання експертних рекомендацій вся паперова справа «Направлення на медико-соціальну комісію (МСЕК)» (Ф088/0) була відсканована, внесена до електронної системи, пацієнта запрошено на засідання експертної команди з ОПФО. 26.02.2025р. на засіданні комісії позивач був ретельно оглянутий фізікально з визначенням ступеня функціональних порушень, вивчена медична документація, яка містилась у справі пацієнта, та експертною командою одноголосно інвалідність не встановлена враховуючи відсутність функціональних порушень відповідно критеріїв встановлення інвалідності, затверджених постановою КМУ №1338. При обстеженні ЕК з ОПФО встановлені види і ступінь обмеження життєдіяльності, зокрема, здатність до пересування - легкий ступінь обмеження, здатність до трудової діяльності - легкий ступінь обмеження. Експертною командою не розглядалось питання встановлення ступеню втрати працездатності у відсотках, так як позивачу Міжрайонної Зарічної МСЕК встановлено відсоток втрати працездатності у розмірі 25% з видачею довідки серії 12ААА 031079 від 25.07.2024р., яка є підставою для одноразової грошової допомоги на підставі висновку ВЛК №2888 від 30.11.2023р., іншого висновку ВЛК на розгляд пацієнт не надавав. Відповідач зазначив, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності постановою КМУ №1338 від 15.11.2024р. переглядаються Центрами оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком. Окрім того, відповідач просив врахувати і те, що суд вправі перевіряти законність висновку експертної команди лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, яка встановлена вказаним Порядком, в той же час, суд позбавлений можливості оцінювати підставність прийняття певного висновку, так як суд не є спеціалізованою установою в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку експертної команди виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального та процесуального права та зазначив, що позивач не надав суду доказів порушення відповідачем Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи або інших додаткових доказів, які би спростовували висновки медичних фахівців.
Також ухвалою суду від 20.06.2025р. в порядку ст.80 КАС України у відповідача були витребувані наступні копії документів: копію оспорюваного рішення; всі копії медичних документів, які були підставами для прийняття спірного рішення.
Разом з тим, станом на момент розгляду даної справи наведені вимоги ухвали суду відповідачем проігноровані, відповідні копії документів суду не надані, причини їх не надання суду не повідомлені, а відтак, суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами згідно до вимог ст.162 КАС України.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 19.12.2025р. у зв'язку із перебуванням судді Конєвої С.О. у щорічній відпустці, велику завантаженість справами та, як наслідок, об'єктивну неможливість прийняття у цей період рішень у справах, на підставі ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд даної справи було продовжено до 19.12.2025р.
Враховуючи викладене, дана справа вирішується 19.12.2025р., тобто у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Із наявних в матеріалах справи копій документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.
Громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується змістом копії паспорта позивача серії НОМЕР_2 від 22.10.2014р., змістом копії посвідчення серії НОМЕР_3 від 08.11.2024р., а також копією довідки від 27.09.2023р. №4281, наявних у справі.
Згідно змісту згаданої вже копії Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) виданою військовою частиною НОМЕР_1 від 27.09.2023р. №4281 встановлено, що ОСОБА_1 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 12.09.2022р. отримав поранення: Діагноз: Мінно-вибухова травма, Акубаротравма. Вогнепальне осколкове поранення лівої нижньої кінцівки.
Надалі, із наявних у матеріалах справи копій Виписок із медичної картки стаціонарного хворого (позивача у справі), судом встановлено, що позивач у періоди з 24.11.2023р. по 01.12.2023р., з 10.03.2024р. по 25.03.2024р.,, з 26.03.2024р. по 09.04.2024р., з 21.04.2024р. по 02.05.2024р., з 13.05.2024р. по 20.05.2024р., з 20.05.2024р. по 27.05.2024р., з 03.10.2024р. по 15.10.2024р. знаходився на стаціонарному лікуванні у різних медичних закладах України.
11.11.2024р. ВЛК при в/ч НОМЕР_4 позивачеві було проведено медичний огляд та на підставі статей 23-в, 43-в,76-в, 78-в графи ІІ розладу хвороб, позивача було визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони, що підтверджується змістом копії довідки від 11.11.2024р. №9442.
25.07.2024р. Міжрайонною Зарічною МСЕК (м. Кривий Ріг) позивачеві було встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: 25% одноразово. Довідка ВЛК №2888 від 30.11.2023р., причина втрати професійної працездатності - Травма, так, пов'язана із захистом Батьківщини, про що позивачеві було видано Довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, Серія 12 ААА №031079, дата страхового випадку - 30.11.2023р., копія якої наявна у справі.
Цього ж дня, у зв'язку з незгодою із рішенням м/р Зарічної МСЕК зі встановлення ступеню втрати професійної працездатності - 25% згідно згаданої Довідки №031079, позивачем до Голови Обласної МСЕК №2, було подано заяву про проведення переогляду.
31.07.2024р. згідно з листом Обласної МСЕК №2 за №221 через командира в/ч НОМЕР_1 позивача було запрошено на засідання комісії 12.08.2024р. з 9.00 до 12.00 години, що підтверджується змістом згаданого листа, копія якого наявна в матеріалах справи.
Яке було прийнято рішення за результатами засідання Обласної МСЕК №2 12.08.2024р. ні позивачем, ні його представником, ні відповідачем відповідних доказів суду не надано.
В той же час, матеріали справи містять копію Додатку №2 до супровідного листа до медекспертної справи стосовно ОСОБА_1 , оформленої Обласною МСЕК №2, зі змісту якої видно, що позивач 05.09.2024р. «Згідно таблиці ел.-го направлення» тобто, за електронним направленням був направлений до відділення клініки УКрДержНДІ МСПІ (неврологічне), на 03.10.2024р., мета (ціль) направлення - оскарження.
Результати проведення засідання комісії, яке мало місце стосовно позивача у клініці УКрДержНДІ МСПІ в матеріалах справи також відсутні, оскільки учасниками справи станом на момент розгляду даної справи суду також не надані.
Далі, судом із відзиву на позов було встановлено, що медико-експертна справа позивача була передана до КНП «Криворізька міська лікарня №7» КМР за вх. №1 від 04.02.2025р.
Як зазначено відповідачем у відзиві на позов, для виконання експертних рекомендацій, вся паперова справа «Направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК)» (Ф088/0) ОСОБА_1 була відсканована, внесена до електронної системи, пацієнта запрошено на засідання експертної команди з ОПФО.
26.02.2025р. експертною командою з ОПФО КНП «Криворізька міська лікарня №7» КМР було прийняте рішення за №74/25/531/Р від 26.02.2025р., за змістом якого позивач був оглянутий в закладі охорони здоров'я очно (п.13 рішення), враховуючи відсутність функціональних порушень відповідно критеріїв встановлення інвалідності (встановлено «легкий ступінь обмеження» - здатність до пересування), експертною командою одноголосно ОСОБА_1 інвалідність не встановлена.
При цьому, у графі п.п.17.2.4 п.17.2 цього рішення, питання визначення відсотку втрати професійної працездатності даною комісією не вирішувалось та у цій графі зазначено: «не застосовується», про що свідчить зміст копії наведеного рішення експертної команди з ОПФО, наявної у справі.
Факт того, що згаданою вище експертною командою питання встановлення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках (з чим позивач висловлював свою незгоду, подаючи заяву до Обласної МСЕК №2 про переогляд ще 25.07.2024р. та яке вирішувалось і при огляді в клініці - УКрДержНДІ МСПІ після чого справа позивача була скерована до відповідача з відповідним електронним направленням) під час проведення засідання експертної команди з ОПФО 26.02.2025р. не розглядалось, що підтверджено і представником відповідача у відзиві на позов та сторінці 6 цього відзиву.
Позивач, вважаючи незаконним вищенаведене оспорюване рішення про відмову у встановленні йому групи інвалідності без вирішення питання, яке він оскаржував та з яким він висловлював незгоду, метою якого було правомірність визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках (25%) згідно рішення Зарічної МСЕК від 25.07.2024р. (довідка МСЕК №031079) та яке відповідачем після направлення справи з інституту УКрДержНДІ МСПІ із електронним направленням, експертною командою 26.02.2025р. не було розглянуто взагалі, звернувся до суду з даним позовом з метою захисту порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача частково в частині визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення, з урахуванням способу захисту, який передбачений п.2 ч.1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Так, слід зазначити, що при розгляді даної справи судом не досліджується медичний критерій (стосовно діагнозу та його правомірності), а лише юридична процедура прийняття і відповідність спірного рішення вимогам законодавства, з огляду на таке.
Верховний Суд у постановах від 29.12.2021 у справі № 638/2723/16-а та від 12.10.2021 у справі № 280/4820/19 зазначив, що якщо спір виник у зв'язку з незгодою позивачів із висновками МСЕК щодо встановлення групи інвалідності, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, на підставі медичних документів та за результатами об'єктивного обстеження особи членами комісії.
У вказаних постановах наголошується на тому, що при розгляді по суті спору у справах, в яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки не є спеціалізованою установою в медичній сфері, а тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Отже, питання щодо встановлення групи інвалідності виходить за межі питань права і не може оцінюватись судом.
Враховуючи наведені правові висновки Верховного Суду є обов'язковими для застосування адміністративним судом при вирішенні подібних правовідносин в силу ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, тому у даних спірних правовідносинах судом не надається оцінка правомірності висновку експертної команди в частині при встановленні ступеню обмеження життєдіяльності позивача «легкого» замість «помірного» ступеня обтяження на що позивач посилається у своєму позові, як на підставу для визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення від 26.02.2025р., оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому така оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Аналогічний правовий висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 10.02.2022 року у справі №160/7153/20.
В той же час, за наведеними правовими висновками суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Відтак, у даних спірних правовідносинах підлягають перевірці судом законність прийняття оспорюваного рішення експертної команди стосовно не встановлення позивачеві групи інвалідності у контексті процедури його прийняття, а саме: факт того, що метою проведення комісією експертної команди з оцінки повсякденного функціонування особи (далі - ЕК з ОПФО) було не встановлення позивачеві групи інвалідності, а спірним питанням (мета переогляду) було (після огляду в інституті УКрДержНДІ МСПІ) встановлення ступеню втрати професійної працездатності позивача (у відсотках) як військовослужбовця після отримання травми /поранення у відсотках, що згаданою комісією, було залишено поза увагою.
Відповідно до ст.65 Конституції України Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII).
Відповідно до ст.3 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року №875-XII (далі - Закон №875-XII) інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Пунктом 2 Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024р. №1338 установлено, що з 1 січня 2025 р. експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою:
- проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров'я відповідно до Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.
За потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров'я на території регіону оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться також у визначених Міністерством охорони здоров'я закладах охорони здоров'я державної форми власності та визначених розпорядженням начальника (голови) обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації) за погодженням з Міністерством охорони здоров'я закладах охорони здоров'я комунальної форми власності:
- оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться з використанням електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи після початку її функціонування.
Вказана постанова КМУ набрала законної сили 26.11.2024р., окремі його положення з 01.01.2025р.
Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи затверджене згаданою постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року №1338 (далі- Положення №1338).
Пункт 1 Положення №1338 визначає основні організаційні засади формування та функціонування експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди).
Згідно п. 3 Положення №1338 експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи».
Відповідно до п. 6 Положення №1338 оцінювання проводиться:
- Центром оцінювання функціонального стану особи;
- експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров'я.
Пунктом 7 Положення №1338 встановлено, що права та обов'язки Центру оцінювання функціонального стану особи за рішенням МОЗ покладаються на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ, та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.
У відповідності до п.п.2,5-8 пункту 9 згаданого Положення №1338 передбачено, що експертні команди, а саме:
- формують результати оцінювання на підставі відомостей про стан здоров'я особи, зокрема обов'язково на підставі тих, що містяться в електронній системі охорони здоров'я, та в медичній документації, що була внесена до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи в сканованому вигляді лікарем, який направив на проведення оцінювання;
- встановлюють групи (підгрупи) інвалідності, фіксують причини та час її настання відповідно до підтверджувальних документів;
- встановлюють ступінь втрати професійної працездатності;
- вносять до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи протокол та рішення про проведене оцінювання в електронній формі в установленому законодавством порядку.
Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року №1338 (далі - Порядок №1338).
Згідно п. 1-1 Порядку №1338 оцінювання повсякденного функціонування особи включає визначення необхідності проведення подальшої комплексної оцінки обмежень життєдіяльності особи з використанням Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров'я та передачу таких відомостей до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (за наявності технічної можливості).
Відповідно до п.6 Порядку №1338 оцінювання осіб з числа військовослужбовців Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту проводиться з метою встановлення або перегляду групи, причини, строку інвалідності та визначення відсотка втрати працездатності на підставі рішень (постанов) військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії та документів, зазначених у пунктах 21 і 22 цього Порядку.
Пунктом 17 Порядку №1338 встановлено, що оцінювання проводиться за електронним направленням, що сформоване в електронній системі лікарем (далі - лікар, який направив):
- лікуючим лікарем з надання первинної медичної допомоги, лікуючим лікарем з надання спеціалізованої медичної допомоги після проведення необхідних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності ознак, що відповідають критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи;
- головою військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії щодо осіб, в яких за результатами проходження військово-лікарської, лікарської експертизи виявлено ознаки, що відповідають критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338.
Згідно п.40 Порядку №1338 за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства:
- ступеня обмеження життєдіяльності особи;
- потреби у продовженні тимчасової непрацездатності;
- інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують;
- ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках), фіксації причин та часу настання відповідно до документів, що підтверджують цей факт, та періоду, на який його встановлено.
Із аналізу наведених вище приписів слідує, що повторне оцінювання осіб, інвалідність яких встановлена без зазначення строку проведення повторного оцінювання, проводиться за направленням, сформованим лікарем чи/або головою ВЛК на підставі звернення такої особи з інвалідністю або її уповноваженого представника, у разі настання змін у стані здоров'я і працездатності.
При цьому, встановлення (визначення) ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках) особам, яким інвалідність не встановлена, згідно наведених вище приписів, віднесено до повноважень ЕК з ОПФО, яка має обов'язок відобразити такі відомості у прийнятому рішенні.
Так, як встановлено судом згідно змісту копії Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) виданою військовою частиною НОМЕР_1 від 27.09.2023р. №4281 ОСОБА_1 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 12.09.2022р. отримав поранення: Діагноз: Мінно-вибухова травма, Акубаротравма. Вогнепальне осколкове поранення лівої нижньої кінцівки.
Надалі, із наявних у матеріалах справи копій Виписок із медичної картки стаціонарного хворого (позивача у справі), судом встановлено, що позивач у періоди з 24.11.2023р. по 01.12.2023р., з 10.03.2024р. по 25.03.2024р.,, з 26.03.2024р. по 09.04.2024р., з 21.04.2024р. по 02.05.2024р., з 13.05.2024р. по 20.05.2024р., з 20.05.2024р. по 27.05.2024р., з 03.10.2024р. по 15.10.2024р. знаходився на стаціонарному лікуванні у різних медичних закладах України.
25.07.2024р. Міжрайонною Зарічною МСЕК (м. Кривий Ріг) позивачеві було встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: 25% одноразово, про що позивачеві було видано Довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, Серія 12 ААА №031079, дата страхового випадку - 30.11.2023р., копія якої наявна у справі.
Позивач не погодився із наведеним рішенням (встановлення йому ступеню професійної працездатності 25%) та тричі подавав заяви на переогляд 25.07.2024р., 12.08.2024р. та 03.10.2024р., відповідно, про що свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем у відзиві на позов.
Як зазначив позивач у позові, а також і відповідач у відзиві на позов, позивач був обстежений в інституті «Укр Держ НД/МСП/МОЗ України» та йому було оголошене експертне рішення.
Копію відповідного рішення ні позивачем, ні його представником до позову, ні представником відповідача до відзиву на позов, суду не надано.
В той же час, зі змісту відзиву на позов, судом встановлено, що медико-експертна справа ОСОБА_1 була передана згідно акту прийому-передачі від 28.01.2025р. №39 до відповідача у справі - КНП «Криворізька міська лікарня №7» КМР та зареєстрована за вх. №1 від 04.02.2025р.
Як зазначив сам відповідач у відзиві на позов згідно «Направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК)» (Ф088/0) на виконання експертних рекомендацій, ОСОБА_1 було запрошено на засідання ЕК з ОПФО на 26.02.2025р.
Таким чином, із аналізу встановлених вище обставин, можна зробити висновок, що за результатами оскарження вищенаведеного рішення про встановлення (визначення) позивачеві ступеню втрати професійної працездатності (у відсотках), оформленого довідкою від 25.07.2024р. №031079, позивача за результатами переогляду в інституті «Укр Держ НД/МСП/МОЗ України» згідно Направлення (Ф088/0) було направлено до закладу відповідача на повторний переогляд.
При цьому, як свідчать матеріали справи та не спростовано жодними іншими доказами відповідачем, метою такого переогляду була саме незгода позивача із рішенням про встановленням йому ступеню втрати професійної працездатності - 25%, яке було оформлене Довідкою від 25.07.2024р. №031079.
Відтак, суд вважає, що комісія ЕК з ОПФО, проводячи засідання 26.02.2025р. стосовно оцінювання повсякденного функціонування позивача, мала б провести медичний огляд позивача не з метою встановлення йому групи інвалідності, а саме з метою встановлення (визначення) позивачеві ступеню втрати професійної працездатності (у відсотках) та зазначити такі відомості у відповідній графі оспорюваного рішення, зокрема, у графі 17.2 пункту 17 такого рішення.
Разом з тим, як встановлено судом, а також і підтверджено змістом графи 17.2 пункту 17 оспорюваного рішення, питання встановлення (визначення) позивачеві ступеню втрати професійної працездатності (у відсотках), що було спірним та призвело до повторного переогляду позивача, комісією ЕК з ОПФО під час медичного огляду позивача 26.02.2025р. не вирішувалось та не розглядалось взагалі.
Зазначений факт того, що питання встановлення позивачеві ступеню втрати професійної працездатності (у відсотках) комісією ЕК з ОПФО не розглядалось, тобто не вирішувалось взагалі, також було підтверджено і представником відповідача у відзиві на позов (сторінка 6 відзиву на позов).
За викладених обставин та враховуючи те, що комісією ЕК з ОПФО позивача - ОСОБА_1 26.02.2025р. було проведене оцінювання повсякденного функціонування особи не з метою встановлення (визначення) позивачеві ступеню втрати професійної працездатності (у відсотках), що було спірним питанням та оскаржувалося позивачем шляхом подання заяв про його переогляд, за результатами яких Центр оцінювання функціонального стану особи (функції якого виконує інститут - «Укр Держ НД/МСП/МОЗ України») направив позивача згідно Направлення (Ф088/0) для проведення медико-соціальної експертизи саме до відповідача, суд приходить до висновку, що комісією ЕК з ОПФО було допущено порушення процедури проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлену ст.40 Порядку №1338.
Тому суд приходить до висновку, що оспорюване рішення ЕК з ОПФО про не встановлення позивачеві групи інвалідності (що не було метою оцінювання повсякденного функціонування особи- позивача) є протиправним та підлягає скасуванню.
Водночас, з приводу порушення відповідачем процедури виклику та не оформлення направлення позивачеві на засідання комісії 26.02.2025р., встановленої пунктом 26 Порядку №1338, суд зазначає наступне.
Приписами пункту 26 Порядку № 1338 передбачено, що після прийняття адміністратором електронного направлення до розгляду інформація про форму, дату та час розгляду надсилається особі, щодо якої буде проводитися оцінювання, на адресу її електронної пошти (у разі відсутності електронної пошти протягом п'яти календарних днів шляхом надсилання особі в паперовій формі засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі для лікаря, який направив (без зазначення персонального складу експертної команди, яка проводитиме оцінювання).
Отже, аналіз наведеного пункту свідчить про те, що за відсутності електронної пошти, позивач мав бути повідомлений про проведення щодо нього оцінювання шляхом надсилання особі в паперовій формі такого запрошення засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).
Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття».
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.09.2024 року у справі №640/21435/22.
Так, судом встановлено, що відповідачем суду не надано доказів дотримання порядку та способу інформування позивача та направлення запрошення його на засідання комісії, що встановлений пунктом 26 Порядку №1338.
Разом з тим, позивач не заперечував того факту, що його було запрошено на засідання комісії ЕК з ОПФО на 26.02.2025р. телефоном, про що позивач зазначив у позові.
За таких обставин, суд вважає, що інформування позивача за телефоном, сама його участь у засіданні комісії 26.02.2025р. (що підтверджено змістом п.13 витягу з оспорюваного рішення) свідчать про те, що право позивача на обізнаність та запрошення на засідання комісії відповідачем позивачеві було забезпечено.
Таким чином, недотримання способу та порядку інформування та запрошення позивача (запрошення телефоном, замість направлення поштою) на засідання комісії не призвело до порушення права позивача на його обізнаність та запрошення на засідання комісії, з урахуванням того, що відповідне засідання комісії проводилося очно за участі позивача (п. 13 витягу з оспорюваного рішення), тому такі недоліки ніяким чином не вплинули та не могли вплинути на правомірність спірного рішення відповідача, оскільки право позивача на його інформування та запрошення на засідання комісії було забезпечено, хоч і не в той спосіб, що передбачений пунктом 26 Порядку №1338, у зв'язку з чим такі процедурні порушення не є істотними, а відповідно, і не можуть бути обрані судом обґрунтованими підставами для визнання його протиправними та скасування.
Також і не можуть бути підставою для визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення з підстав відсутності оформленого направлення на проведення оцінювання, оскільки зазначене спростовано змістом відзиву на позов, у якому зазначено, що відповідне Направлення на медико-соціально-експертну комісії (Ф088/0) було оформлено інститутом «Укр Держ НД/МСП/МОЗ України» і надіслано відповідачеві (для виконання експертних рекомендацій) разом з медико-експертною справою ОСОБА_1 (а.с.5 відзиву на позов).
Відтак, наведені вище процедурні порушення не є істотними, тому судом відхиляються.
Також судом не надається оцінка таким підставам як порушення принципу обґрунтованості оспорюваного рішення (на які представник позивача послався у відповіді на відзив від 17.07.2025р.), з огляду на те, що такі підстави позивачем не були обрані для визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення ні у позові, ні в уточненому позові від 09.07.2025р., а доповнення підстав позову у наведений спосіб (зазначення додаткових підстав у відповіді на відзив) суперечить ст.47 КАС України.
В той же час, проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (позивача) з метою встановлення групи інвалідності відбулося всупереч вимогам п.40 Порядку №1338, оскільки метою оцінювання позивача та спірним питанням мало бути встановлення (визначення) позивачеві ступеню втрати професійної працездатності особи (у відсотках), а відтак, суд вважає, що таке порушення процедури проведення оцінювання з боку посадових осіб відповідача, є обґрунтованими підставами для визнання оспорюваного рішення протиправним та його скасування.
За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 наведеного Кодексу, визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, відповідачем під час розгляду даної справи не було наведено жодних підстав та не надано суду належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчити про правомірність прийняття оспорюваного рішення, з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу норм наведеного вище чинного законодавства.
Є безпідставними та необґрунтованими аргументи представника відповідача, викладені у відзиві на позов, з приводу того, що експертною командою питання встановлення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках ОСОБА_1 не розглядалось через те, що рішенням Міжрайонної Зарічної МСЕК позивачу встановлено відсоток втрати працездатності у розмірі 25% з видачею довідки серії 12ААА №31079 від 25.07.2024р., з огляду на те, що відповідачем жодних доказів, які б свідчили про те, що метою оцінювання позивача було саме встановлення йому групи інвалідності, суду надано не було.
Навпаки, як свідчать матеріали справи, спірним питанням (метою оцінювання) щодо проведення оцінювання позивача було не встановлення йому відповідної групи інвалідності, а встановлення (визначення) ступеню втрати професійної працездатності у зв'язку із незгодою його із попереднім рішенням МСЕК про встановлення втрати професійної працездатності у розмірі 25%, оформленим згаданою вище довідкою від 25.07.2024р., через що позивач тричі писав заяви про його переогляд, наслідком розгляду яких стало направлення його (разом з його експертною справою) із інституту - «Укр Держ НД/МСП/МОЗ України») з експертними рекомендаціями для проведення медико-соціально-комісії про що відповідач сам зазначив у відзиві на позов ( сторінка 5 відзиву на позов).
Разом з тим, відповідач вищенаведених вимог не виконав, оскільки вирішив питання про відмову у встановленні позивачеві групи інвалідності, що не було метою проведення оцінювання повсякденного функціонування особи-позивача.
Окрім того, слід зазначити, що на вимогу ухвали суду на підтвердження дотримання проведення процедури оцінювання саме з метою, з якою позивач направлявся на оцінювання (встановлення ступеню втрати професійної працездатності (у відсотках)) відповідачем станом на 19.12.2025р. жодних доказів не надано та ухвала суду у цій частині була проігнорована взагалі.
Інші аргументи відповідача, викладені у відзиві на позов, не беруться судом до уваги, оскільки вони не спростовують встановлених судом фактів порушення відповідачем процедури прийняття оспорюваного рішення, встановленої п.40 Порядку №1338 в частині необхідності проведення оцінювання з метою саме встановлення (визначення) позивачеві ступеню втрати професійної працездатності (у відсотках), а не встановлення групи інвалідності.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищенаведеного, перевіривши правомірність прийняття відповідачем як суб'єктом владних повноважень оспорюваного рішення від 26.02.2025р. без дотримання процедури, встановленої п.40 Порядку №1338 в частині необхідності проведення оцінювання з метою саме встановлення (визначення) ступеню втрати професійної працездатності (у відсотках), а не встановлення групи інвалідності, суд приходить до висновку, що при прийнятті наведеного оспорюваного рішення посадові особи відповідача (ЕК з ОПФО) діяли не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, судом встановлено, що при прийнятті оспорюваного рішення від 26.02.2025р. про не встановлення групи інвалідності позивачеві, що не було метою оцінювання повсякденного функціонування позивача, відповідач допустив порушення прав, свобод та інтересів позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання його протиправним та скасування.
Також і у даних правовідносинах слід вийти за межі позовних вимог та з метою повного захисту порушеного права позивача зобов'язати відповідача провести повторне оцінювання повсякденного функціонування особи - позивача саме з метою встановлення (визначення) ступеню втрати працездатності позивача - військовослужбовця ОСОБА_1 , які мають похідний характер та є ефективним засобом відновлення порушеного права позивача згідно до вимог ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та виходячи з вимог ч.2 ст.9, ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 47, 48 Порядку №1338 повторне оцінювання осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму проводиться раз на один - три роки або в інший строк, визначений відповідно до критеріїв встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р, № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи».
Повторне оцінювання осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлена без зазначення строку проведення повторного оцінювання, проводиться раніше зазначеного строку за направленням, сформованим лікарем на підставі звернення такої особи з інвалідністю або її уповноваженого представника, у разі настання змін у стані здоров'я і працездатності або за рішенням суду.
Відтак, із аналізу наведених приписів слідує, що повторне оцінювання осіб, інвалідність яких не встановлена може бути проведено, зокрема, за рішенням суду.
При цьому, суд вважає за доцільне зауважити, що відповідно до ч.2 ст.9 КАС України адміністративний суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У разі задоволення позову суд може обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів - п.10 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, щодо того, що суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі повноважень суду, визначених законодавцем.
Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах Закону, зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
Адміністративний суд під час розгляду справи та вирішення публічно-правових спорів перевіряє чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підміняти рішення суб'єкта владних повноважень.
Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень за межами перевірки за названими критеріями.
Так, абз.2 ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у його рішенні.
Під час розгляду даної справи, судом було встановлено, що комісією ЕК з ОПФО відповідача було проведено оцінювання повсякденного функціонування особи - позивача з метою встановлення йому групи інвалідності, тоді як спірним питанням (метою) проведення такого оцінювання було питання встановлення (визначення) позивачеві ступеню втрати професійної працездатності (у відсотках), що підтверджено матеріалами справи та відповідачем не спростовано, однак, це питання комісією ЕК з ОПФО вирішено не було, про що свідчить зміст оспорюваного рішення, а також і підтверджено представником відповідача у відзиві на позов, що визнано судом порушенням відповідачем процедури проведення такого оцінювання всупереч його меті, встановленій у п.40 Порядку №1338, а саме: встановлення (визначення) позивачеві ступеню втрати професійної працездатності (у відсотках).
А відтак, при повторному проведенні оцінювання повсякденного функціонування позивача відповідачеві слід вирішити питання щодо встановлення (визначення) позивачеві ступеню втрати професійної працездатності (у відсотках), що було метою оцінювання згідно матеріалів справи, та прийняти рішення саме із наведеного питання.
При цьому, у вирішенні питання встановлення (визначення) позивачеві ступеню втрати професійної працездатності (у відсотках) під час повторного проведення оцінювання позивача та прийнятті рішення суб'єктом владних повноважень, адміністративний суд не втрачається у свободу розсуду суб'єкта владних повноважень в силу вимог абз. 2 ч.4 ст. 245 КАС України та виходячи з наведеної вище судової практики Верховного Суду.
У даному контексті судом враховується, що адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Системний аналіз правових норм КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Таким чином, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК (зараз ЕК з ОПФО), суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому така оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.02.2022р. у справі №160/7153/20 та є застосовним і до правовідносин у даній справі у відповідності до вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Отже, виходячи з наведеного, суд вважає, що згадані вимоги при розгляді цією справи були судом дотримані.
Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача направити позивача на повторне оцінювання повсякденного функціонування особи з метою визнання ступеня втрати професійної працездатності військовослужбовця ОСОБА_1 , то у цій частині позову позивачеві слід відмовити, оскільки така процедура оформлення направлення суперечить та не відповідає вимогам п.п.17, 47,48 Порядку №1338 за якими передбачено, що таке направлення (на повторне оцінювання) формується лікарем, до якого звернулася особа, і не передбачено формування такого направлення за рішенням суду.
Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за даним позовом згідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а тому у адміністративного суду відсутні будь-які підстави для їх розподілу у порядку, встановленому ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 52, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, п.1 ч.1 ст.238, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №7» Криворізької міської ради про визнання незаконним та скасування №74/25/531/Р від 26.02.2025р., зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №7» Криворізької міської ради №74/25/531/Р від 26.02.2025 року стосовно ОСОБА_1 .
Зобов'язати експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №7» Криворізької міської ради (50089, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ботанічна, буд.1а, ЄДРПОУ 01985995) провести повторне оцінювання повсякденного функціонування особи - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) з метою визначення ступеня його втрати професійної працездатності (у відсотках) та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої у цьому судовому рішенні, виходячи з вимог абз.2 ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.
У задоволенні решти позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва