Єдиний унікальний номер судової справи 201/7665/25
Номер провадження 1-кс/201/2877/2025
19 червня 2025 року слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції)
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі клопотання слідчого СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_7 , подане в межах кримінального провадження № 12025042130000856, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 червня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білецьке Добропілля Покровського району Донецької області, громадянина України, зі слів - із повною середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період у військовому звані «солдат» (посада «стрілець-снайпер») солдата резерву 64 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , звільненого з займаної посади та зарахованого у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу № 30 від 30 січня 2025 року, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
якого повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -
встановив:
Слідчий СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах кримінального провадження № 12025042130000856 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 червня 2025 року.
З клопотання та доданих до нього матеріалів, вбачається, що групою слідчих ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області розслідується кримінальне провадження № 12025042130000856 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Подане клопотання вмотивоване тим, що органом досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється у тому, що 17.06.2025 приблизно об 16:12 год., більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, у солдата ОСОБА_8 , який перебував у приміщенні коридору напроти палати №«1Д», розташованої на третьому поверсі «Центру фізичної та медичної реабілітації» КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради» за адресою: м. Дніпро, пл. Соборна, 14, виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану.
З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, солдат ОСОБА_5 підійшов до ОСОБА_9 , який в цей час прямував коридором до середини приміщення вище вказаної палати, та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в ході словесної розмови з останнім, користуючись своєю фізичною перевагою, почав чіплятися до ОСОБА_9 та перевіряти вміст карманів шортів, у які він був одягнений, при цьому останній, у свою чергу, почав чинити супротив солдату ОСОБА_8 , в результаті чого, не втримавшись на ногах, самостійно впав на підлогу.
В подальшому, солдат ОСОБА_8 , з метою доведення свого злочинного умислу, спрямованого на відкрите заволодіння особистим майном ОСОБА_9 , до кінця, при цьому усвідомлюючи відкритий характер своїх дій для потерпілого, заліз правою рукою у внутрішній карман шортів, у які був одягнений ОСОБА_9 , та витягнув з кишені належний останньому мобільний телефон марки Xiaomi Redmi Note 13 Pro 8/256 GB, Midnight Black, вартістю 5931, 67 грн., тим самим, відкрито заволодів належним останньому майном.
Після цього, ОСОБА_8 , утримуючи викрадене майно при собі, залишив місце вчинення кримінального правопорушення, та в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 майнову шкоду на суму 5931,67 грн.
Умисні дії ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , органом досудового розслідування кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану.
За даним фактом розпочато досудове розслідування, відомості про яке внесені 17 червня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042130000856 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
17 червня 2025 року о 17 годині 00 хвилин ОСОБА_8 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, про що складено відповідний протокол про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 17 червня 2025 року.
18 червня 2025 року слідчим СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_7 в порядку ст. 278 КПК України ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
На думку слідчого, що погоджено з прокурором, відносно підозрюваного ОСОБА_8 має бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки існують передбачені п. п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, наявність яких у клопотанні обґрунтована наступним.
Існування передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику в клопотанні обґрунтовується тим, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від семи до десяти років, а також у провадженні Шевченківського районного суду міста Дніпра перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному 24.02.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025047150000076 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, Добропільського міськрайонного суду Донецької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному 01.01.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024052230000003 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а тому останній розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування, прокуратури та суду.
Наявність передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику обґрунтована тим, що ОСОБА_8 знаходячись на свободі, може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, шляхом залякування, оскільки йому відоме місце роботи свідків в КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова».
Існування передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику обґрунтоване тим, що ОСОБА_8 на шлях виправлення та перевиховання не став та знову через незначний проміжок часу продовжив свою злочину діяльність, є особою яка самовільно залишила військову частину, у зв'язку із чим, внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що свідчить про можливість продовження злочинної діяльності.
Враховуючи обставини скоєння підозрюваним кримінального правопорушення, наявність вищевказаних ризиків, вказує на те, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, його належну поведінку та не зможе запобігти вищевказаним ризикам, тому сторона обвинувачення просила застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просила його задовольнити за викладених у ньому підстав. Просила визначити місцем утримання підозрюваного під вартою в умовах ІНФОРМАЦІЯ_2 . А також висловила заперечення на доводи сторони захисту, яка просила застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою домашнього арешту, з огляду на відсутність у ОСОБА_8 міцних соціальних зв'язків та постійного місця проживання.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти клопотання сторони обвинувачення та просила застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за останнім його місцем проживання у хостелі.
Під час розгляду клопотання зазначила, що її підзахисний в повному обсязі визнає свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, має намір вибачитися перед потерпілим, мобільний телефон був повернутий потерпілому, а також посилалася на те, що її підзахисний має міцні соціальні зв'язки із сестрою та іншими родичами, які проживають в Харківській області.
Захисник вказала, що підозрюваний ОСОБА_8 має житло на тимчасово не підконтрольній території України, тому проживає в хостелі в місті Дніпрі.
Підозрюваний ОСОБА_8 судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та просив застосувати запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Повідомив, що він не одружений, дітей на утримані не має, є військовослужбовцем, однак, дійсно самовільно залишив військову частину в січні 2025 року через непорозуміння з командуванням цієї частини, має чотири контузії та одне порання, через яке йому потрібно пройти повторну військово-лікарську комісію. Вказав, що вживав наркотичні засоби, має двоюрідного брата та зведену сестру, з якими не спілкується, батьки його померли та його вихованням до 2023 року займалася бабуся, а як її не стало він відразу самостійно пішов проходити військову службу.
Підозру у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю.
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, з'ясувавши думку учасників кримінального провадження, зокрема, доводи прокурора щодо доведеності наданими слідчому судді доказами обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, позицію сторони захисту, проаналізувавши та зіставивши їх з вимогами кримінального процесуального закону, приходжу до висновку, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Окрім того, статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зав'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час розгляду клопотання встановлено, що 17 червня 2025 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042130000856 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
17 червня 2025 року о 17 годині 00 хвилин ОСОБА_8 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, про що складено відповідний протокол про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 17 червня 2025 року.
18 червня 2025 року слідчим СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_7 в порядку ст. 278 КПК України ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Сукупність зібраних органом досудового розслідування доказів поза розумним сумнівом доводить причетність ОСОБА_8 до інкримінованого йому злочину, що підтверджується достатніми на цьому етапі слідства доказами, які містяться у матеріалах досудового розслідування, зокрема у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042130000856 від 17.06.2025 року, у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке що готується від 17.06.2025 року, у заяві про надання дозволу провести огляд від 17.06.2025 року, у протоколі огляду за участі ОСОБА_10 від 17.06.2025 року, у протоколі допиту потерпілого ОСОБА_9 від 17.06.2025 року, у протоколі огляду за участі потерпілого ОСОБА_9 від 17.06.2025 року, у протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі потерпілого ОСОБА_9 від 17.06.2025 року, у протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 17.06.2025 року, у протоколі допиту свідка ОСОБА_10 від 17.06.2025 року, у протоколі допиту свідка ОСОБА_11 від 17.06.2025 року, у протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_11 від 17.06.2025 року, у протоколі допиту свідка ОСОБА_12 від 18.06.2025 року, у протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_12 від 18.06.2025 року, у протоколі огляду від 18.06.2025 року, у висновку експерта №СЕ-19/104-25/24472-ТВ від 18.06.2025 року за експертною спеціальністю 12.1 «Визначення вартості машин, обладнання, сировини та продовольчих товарів», у протоколі допиту свідка ОСОБА_13 від 18.06.2025 року, у протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_13 від 18.06.2025 року, у протоколі проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_13 від 18.06.2025 року, у протоколі проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_12 від 18.06.2025 року, у протоколі допиту підозрюваного ОСОБА_8 від 18.06.2025 року.
Отже, наведені вище обставини свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, що у достатній мірі доведено прокурором під час розгляду клопотання.
При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Тож, для повідомлення про підозру не потрібна така ж ступінь доведення як для визнання особи винною, достатньо щоб у стороннього спостерігача склалось враження, що злочин було вчинено і підозрювана особа причетна до його вчинення.
На переконання слідчого судді, такого ступеню доведення у цій справі було досягнуто.
Вирішуючи питання щодо доведеності наявності існування заявлених прокурором ризиків, слідчий суддя виходить з наступного.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК покладає на прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду слідчий суддя оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої ситуації (обставин) підозрюваного, зокрема, фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування.
Даний ризик обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Така позиція повністю відповідає практиці ЄСПЛ, зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При цьому, при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Крім того, у справі Москаленко проти України, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Отже, оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження наявності наведених у клопотанні ризиків і докази, надані останнім на підтвердження своїх доводів, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором під час розгляду клопотання доведена наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики можливих спроб підозрюваного ОСОБА_8 переховуватись від органів досудового розслідування таабо суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Водночас, слідчим суддею враховуються і дані про особу підозрюваного, який не одружений, офіційно не працевлаштований і не має законного джерела доходу, з січня 2025 року є військовослужбовцем, самовільно залишив військову частину, проживає в хостелі в місті Дніпро та не має іншого постійного місця проживання, оскільки його власне житло знаходиться неподалік з лінією розмежування, де триває фаза активних бойових дій, відносно нього на розгляду в інших судах перебувають обвинувальні акти за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 185 КК України, що свідчить про відсутність у останнього міцних соціальних зв'язків та схильність підозрюваного до вчинення кримінальних правопорушень.
А отже, наведені дані про особу підозрюваного в сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризиків можливих спроб ОСОБА_8 переховуватись від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення, ступінь яких є досить високою.
Відтак, слідчий суддя погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає ці ризики доведеними у достатній мірі.
Поряд із цим, слідчий суддя вважає, що прокурором не доведений заявлений у клопотанні ризик можливих спроб підозрюваного ОСОБА_8 незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, з підстав відсутності достатнього обґрунтування на підтвердження існування цього ризику.
У той же час, слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту щодо можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, зокрема, домашнього арешту за місцем тимчасового проживання ОСОБА_8 у хостелі, оскільки такий запобіжний захід не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слідчого, погодженого із прокурором ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону та є таким, що підлягає задоволенню, а тому відносно підозрюваного ОСОБА_8 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 15 серпня 2025 року включно із його виконанням в умовах ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вирішуючи питання щодо застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина 4 статті 182 КПК). Розмір застави визначається у таких межах, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 5 статті 182 КПК).
Тож, зважаючи на майновий стан підозрюваного, дані про його особу, конкретні обставини, характер та серйозність висунутої підозри, яка не пов'язана із застосуванням насильства проти життя та здоров'я потерпілої, наявність встановлених ризиків, з огляду на положення ч. 5 ст. 182 КПК України, слідчий суддя вважає за доцільне визначити заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 гривень.
При цьому, зобов'язати ОСОБА_8 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, а також покласти на останнього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_8 , що у разі не з'явлення його за викликом до слідчого, прокурора або суду без поважних причин чи не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов'язків, покладених на нього, застава звертається у дохід держави.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 22, 26, 176-178, 182-184, 193-194, 196, 197, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
Клопотання слідчого СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_7 , подане в межах кримінального провадження № 12025042130000856, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 червня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ІНФОРМАЦІЯ_2 на строк 60 (шістдесят) днів до 15 серпня 2025 року включно.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою є 15 серпня 2025 року включно.
Ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Встановити, що у разі внесення підозрюваним ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або іншою фізичною чи юридичною особою на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять ) гривень, ОСОБА_8 , підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави та звільнення підозрюваного ОСОБА_8 з-під варти, зобов'язати його прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, а також покласти на останнього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_8 , що у разі не з'явлення його за викликом до слідчого, прокурора або суду без поважних причин чи не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов'язків, покладених на нього, застава звертається у дохід держави.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 11 годині 00 хвилин 23 червня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1