Справа № 560/11512/25
іменем України
27 грудня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАГРО ПАРТНЕР" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТАГРО ПАРТНЕР" звернулось до суду з позовом до Хмельницької митниці, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000001/2 від 02.01.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000001 від 02.01.2025.
В обґрунтування позову зазначає, що позивачем до митного оформлення було подано електронну митну декларацію №25UA400040000013U3 щодо товару, митна вартість якого визначалась за ціною договору (контракту). За результатами перевірки митним органом було прийняте спірне рішення від 02.01.2025 про коригування митної вартості товару та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів від 02.01.2025. Підставою прийняття рішення і карки відмови є неподання декларантом документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару відповідно до вимог ст. 53 Митного кодексу України. Позивач вважає, що митному органу були надані усі необхідні документи, що дозволяли визначити та перевірити числові значення складових митної вартості, відтак рішення і картка відмови, на думку позивача, є протиправними.
Відповідач подав відзив, у якому у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що митний орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Митним кодексом України та іншим законодавством України. Зазначає, що під час митного оформлення у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо правильності задекларованої митної вартості товару. Декларанту було запропоновано надати додаткові документи, які б усунули виявлені сумніви та розбіжності. Оскільки позивач не спростував наявні у митного органу сумніви та розбіжності, було прийняте рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови, які відповідач вважає обґрунтованими.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Оцінюючи правомірність спірного рішення та картки відмови, суд виходить з такого.
Згідно зі ст. 54 Митного кодексу України (далі - МКУ) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів ( ст. 246 МКУ).
Міжнародні правила митної оцінки товарів визначені в багатосторонній Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994, до якої приєдналась Україна. Відповідно до статті 1 МКУ якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.
Статтею VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю визначено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під "дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Частиною 2 статті VII Генеральної угоди визначено, що:
a) Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості,
b) Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або і) з порівнюваними кількостями, або і) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту,
c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту Ь) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 52 МКУ декларанта або уповноважену ним особу, які заявляють митну вартість товару, зобов'язано в тому числі подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною 2 статті 53 МКУ передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У випадку якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
У випадку застосування першого (основного) методу визначення митної вартості, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Відповідно до частини 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності.
Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Розрахунки згідно із цією статтею робляться на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Відповідно до ч. 2 статті 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Стаття 64 МКУ передбачає, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Згідно з частиною 6 ст. 54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.
Статтею 54 МКУ передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених МКУ, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених МКУ, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Глава 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України № 476 від 01.07.2021 (далі - Методичні рекомендації №476) передбачає, що робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється, серед іншого, шляхом:
- перевірки повноти інформації, що міститься у документах, які подаються до митного оформлення;
- перевірки товаросупровідних документів щодо наявності достатнього опису товарів, що декларується, їх кількості, ціни за одиницю товару та загальної вартості; ідентифікації цих даних з товарами, що подаються до митного оформлення;
- перевірки документів, що місять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування;
- перевірка документів, що містять відомості про страхування;
- перевірки включення/не включення складових митної вартості;
- перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість;
- вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості;
- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;
- перевірки та аналізу документів, додатково поданих митному органу декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до ст.53 МКУ;
- порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор» .
Для виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення (далі - АСМО «Інспектор»).
Згідно зі змістом глави 5 Методичних рекомендацій №476 під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватись, серед іншого, такі джерела інформації як: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація отримана з мережі Інтернет.
Митні органи мають право витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо. Водночас, витребувати необхідно саме ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не усі, що передбачені статтею 53 МК України.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.
30.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" (покупець) та компанією "GREEN LIFE SCIENCE CO., LTD" був укладений контракт купівлі-продажу №VIT-GL-2024.3, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати покупцю товар ( хімічну продукцію) на умовах цього контракту та додатків до нього, у кількості, асортименті та за цінами відповідно до складених специфікацій. Покупець зобов'язується оплатити товар на умовах контракту та додатків до нього. Країна походження товару - Китай, рік виробництва 2024. Пунктом 2.1. контракту визначено, що ціни на товар узгоджуються сторонами в специфікації та встановлюються в доларах США. Відповідно до положень пункту 4.1 контракту терміни поставки згідно з Інкотермс-2020 визначаються сторонами в специфікації. Точний пункт та дату поставки товару в порт покупець повідомляє продавцю після отримання від продавця письмового повідомлення про готовність до відвантаження.
Додатковою угодою №1 до контракту купівлі-продажу №VIT-GL-2024.3 від 30.08.2024 сторони визначили, що у зв'язку зі зміною умов поставки товару, придбаного покупцем згідно з Додатком №1 від 30.08.2024 до контракту купівлі - продажу, з FOB Shanghai (China) на CIF Constanta (Romania), погоджено внести зміни до основного контракту купівлі-продажу та викласти додаток №1 (специфікацію) до цього контракту у зміненій редакції.
Додатком №1 (специфікація) до контракту купівлі-продажу №VIT-GL-2024.3 від 30.08.2024 визначено наступні умови оплати: 5% попередньої оплати, що становить 13800 USD, покупець сплачує повністю або частинами на підставі рахунку; 25% попередньої оплати, що становить 69000 USD, покупець оплачує повністю або частинами на підставі наданого продавцем бронювання морської лінії та фотодоказу палетування товару, на кожну партію товару окремо; 70 % попередньої оплати, що становить 193200 USD, покупець оплачує повністю або частково на підставі наданої продавцем копії коносамента, на кожну партію відвантаженого товару до прибуття товару в порт. Вартість товару включає вартість тари, упаковки, маркування і вартість доставки товару. Продавець зобов'язаний здійснити оплату всіх витрат за умовами поставки, в тому числі пов'язаних з поставкою та розміщенням товару на борту судна в порту поставки, експортним оформленням товару та отримання всіх експертних дозволів та сертифікатів.
Позивачем 02.01.2025 було подано до митного оформлення електронну митну декларацію ІМ40ДЕ №25UA400040000013U3 на товар: Хімічний продукт. Засіб для захисту рослин, гербіцид на основі гліфосату, у вигляді готового препарату:- Potassium salt of glyphosate, 550 g/l, SL (trade name Bakler Forte)/ Калійна сіль гліфосату, 550 г/л РК (торгова назва Баклер Форте). Концентрат емульсії 20000 л. (20 єврокубів по 1000 л.) Дата виготовлення 11.09.2024 рік. Партія № 20240911.Неселективний системний гербіцид і десикант суцільної дії призначений для знищення одно та багаторічних, злакових та дводольних бур'янів та підсушування рослин. Не є озоноруйнівним товаром та не містить озоноруйнівні речовини. Не в аерозольній упаковці. Не є товаром військового та подвійного використання. Не є наркотичним засобом та не містить наркотичних речовин. Виробник: Hangzhou Ruijiang Chemical Co., Ltd Торгова марка: Bakler Fortе.»
Митну вартість товару було заявлено декларантом за першим (основним) методом визначення митної вартості, яка відповідала фактурній вартості товару 42200 доларів США з додаванням витрат на транспортування 64336,43 грн.
До митної декларації були надані такі документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №VIT-GL-2024.3 від 30.08.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору Додаток №1 від 30.08.2024, додаткова угода №1 від 13.09.2024; рахунок-фактура (інвойс) GRVT241019-1 від 19.10.2024; сертифікат якості від 11.09.2024; пакувальний лист від 19.10.2024; коносамент COSU6399014680 від 21.10.2024; автотранспортна накладна №1125 від 31.12.2024; сертифікат про походження товару 24С3100А6474/50034 від 28.10.2024; банківські платіжні документи №240903/001400785 від 03.09.2024, №240919/001415982 від 19.09.2024, №241213/001495537 від 13.12.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №7240 від 30.12.2024; договір про надання послуг митного брокера №04/12 від 04.12.2024; договір (контракт) про перевезення 0947-Т/21 від 26.01.2021; дозвіл на перевезення на митну територію України незареєстрованих пестицидів і агрохімікатів, що використовуються для державних випробувань і наукових досліджень, а також обробленого ними насіннєвого (посадкового) матеріалу (або відомості про включення товарів до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів) №13777 серія А08633 від 23.02.2021.
За вказаною митною декларацією автоматизованою системою управління ризиками (АСУР) були згенеровані ризики, а під час перевірки правильності визначення митної вартості оцінюваного товару у митного органу виникли сумніви щодо правильності визначення митної вартості товарів.
В результаті опрацювання документів, поданих згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 53 МКУ, митним органом виявлені розбіжності, які, на думку відповідача, впливали на правильність визначення митної вартості, а також ознаки відсутності/ невключення окремих складових митної вартості товару:
- заявлений рівень митної вартості товару не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів того ж виробника на інших митницях Держмитслужби;
- до митного оформлення не надано рахунок - фактуру, яку було зазначено у полісі страхування;
- страхова сума не відповідає вартості товару, зазначеній в рахунку - фактурі;
- банківські платіжні документи оформлені раніше, ніж рахунок-фактура ( інвойс);
- виявлені розбіжності в частині включення вартості страхування під час фрахту морським судном, що не відповідало вимогам Інкотермс щодо застосування умов поставки;
- декларантом не надано передбачену контрактом інформацію щодо вартості фрахту;
- наявні розбіжності в частині включення складових митної вартості, які зазначені в контракті у п.4.2;
- не надано копію декларації країни відправлення, передбачену контрактом;
- до митного оформлення не подана заявка на перевезення, передбачена договором перевезення.
Усе зазначене, на думку митниці, могло свідчити про те, що подані до митного оформлення документи не містять усі числові значення складових митної вартості, які визначені частиною 10 статті 58 МКУ.
Митним органом було запропоновано декларанту надати додаткові документи, які б усунули виявлені розбіжності та сумніви.
Оскільки декларант не надав документи, які спростували сумніви митного органу у правильності визначення митної вартості товару, останнім було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000001 від 02.01.2025 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000001/2 від 02.01.2025.
Оцінюючи правомірність спірних рішень, суд виходить з такого.
Статтею 52 Митного кодексу України декларанта або уповноважену ним особу, які заявляють митну вартість товару, зобов'язано подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У випадках, передбачених МКУ, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МКУ).
Відповідно до статті 54 МКУ митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, серед іншого, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як вбачається зі змісту доказів, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів за поданою позивачем митною декларацією, у митного органу виникли сумніви щодо «дійсної вартості» та у правильності визначення митної вартості оцінюваного товару, оскільки заявлений рівень митної вартості 1,682 дол. США /кг був нижчий, ніж рівень митної вартості подібного товару з такою ж діючою речовиною та складом - 1,9458 дол. США /кг. За результатом аналізу документів, наданих декларантом, встановлено, що вони містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо числового значення складових митної вартості товарів.
Судом встановлено, що до митного оформлення надані платіжні документи ( а.с.14,15) на суми 13800 доларів США та 95400 доларів США. У графі 44 митної декларації від 02.01.2025 вказано документ 3001: «Банківський платіжний документ, що стосується товару» №240903/001400785 від 03.09.2024 та №240919/001415982 від 19.09.2024.
У той же час, під час митного оформлення було встановлено, що наданий декларантом рахунок - фактура (інвойс) №GRVT241019-1 був складений 19.10.2024, тобто надані декларантом платіжні документи були сформовані раніше, ніж оформлений рахунок - фактура (інвойс).
Судом встановлено, що у вказаних вище платіжних документах зазначені суми оплати 13800 дол. США та 95400 дол. США, а у графі 70 призначення платежу: «авансовий платіж за засоби захисту рослин згідно VІТ-GL-2024.3 від 30.08.2024». У той же час, митниці не були надані належні докази, які дозволяли ідентифікувати вказані платіжні документи саме з задекларованою партією товару.
Зі змісту наданих митному органу документів вбачаються розбіжності в частині включення вартості страхування під час фрахту морським судном, що не відповідало правилам Інкотермс 2020 щодо умов поставки CIF.
Умови поставки CIF (Cost, Insurance and Freight) - це базис постачання за правилами Incoterms, який застосовується для морського та внутрішнього водного транспорту. До обов'язків продавця належить забезпечення поставки товару на борт судна у порту відвантаження, оплата вартості фрахту. Продавець оплачує перевезення товару до порту призначення, зазначеного в контракті. Продавець повинен оформити та оплатити страхування, яке має покривати ризики покупця під час перевезення, а також забезпечити експортне митне оформлення. Продавець отримує всі експортні дозволи та сплачує експортні мита. Також продавець повинен надати покупцю документи, у тому числі комерційний інвойс, коносамент, страховий поліс або сертифікат.
Як випливає зі змісту положень Митного кодексу України, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, є однією із складових митної вартості, визначених частиною 10 статті 58 МКУ. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Положеннями ч. 2 статті 53 МКУ визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, серед інших, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як встановлено зі змісту пункту 4.2. контракту, продавець несе всі витрати, пов'язані з експортним оформленням вантажу, підготовкою документів та товару до експорту та сплатою всіх локальних платежів, вантажно-розвантажувальні послуги, витрати на перевірки товару та інші витрати, пов'язані з поставкою товару на борт судна. Продавець зобов'язується сплатити всі платежі, що пов'язані з виконанням умов поставки до завантаження контейнера на судно та включаючи їх. Згідно з Додатком №1 до контракту вартість товару включає у себе вартість тари, упаковки, маркування, страхування і вартість доставки товару на умовах CIF Constanta (Romania).
Отже, витрати на страхування повинен був понести саме продавець товару.
Разом з тим, до митного оформлення позивачем (покупцем товару) було подано страховий поліс, згідно з яким страхування товару здійснювалось ТОВ «ВІТАГРО ПАРТНЕР», що не відповідало умова контракту та правилам Інкотермс.
Також під час митного оформлення встановлено у полісі страхування розбіжність в частині зазначення страхової суми (185680 доларів США), яка не відповідає вартості товару, зазначеній у рахунку - фактурі (42200 доларів США)
У полісі страхування вказаний номер рахунка - фактури (інвойса) GRVT240830, однак до митного оформлення рахунок - фактура (інвойс) GRVT240830 не наданий, зважаючи на що виникають обґрунтовані сумніви стосовно належності вказаного документа і можливості підтвердження ним складових митної вартості товару.
Під час митного оформлення було встановлено, що заявлений рівень митної вартості (1,682 дол. США/кг) товару не відповідає рівню митної вартості, за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби (1,9458 дол. США/кг).
У Постанові від 15 серпня 2019 у справі №826/19400/15 Верховний Суд зазначив, що митний орган має повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару, за наявності підстав сумніву митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. В даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару, оскільки відповідачем за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками було виявлено ризик можливого заниження митної вартості товару, що стало підставою здійснення перевірки правильності її визначення... Крім того, при здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів за митною декларацією з рівнем митної вартості подібних за фізичними характеристиками товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з'ясовано, що вартість заявлених до митного оформлення товарів є меншою від мінімального рівня митної вартості товарів, інформація по яким міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи. З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновком, що наявність у ЄАІС Держмитслужби України інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості.
Отже, наявність у ЄАІС інформації про іншу митну вартість подібних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, про що також зазначено у постановах Верховного Суду від 04 серпня 2021 у справі №520/3421/19 та від 04 серпня 2021 у справі №520/4787/19.
Судом встановлено, що наданим до митного оформлення договором №0947-Т/21 від 26.01.2021 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення у контейнерах експортно - імпортних та транзитних вантажів передбачено, що організація перевезення здійснюється на підставі заявки, в якій визначаються характеристика вантажу, кількість товару, вид маршруту, ціна послуг та інші необхідні умови (пункти 2.1, 2.2, 4.1) У пункті 2.6 цього договору зазначається, що у разі виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за цим договором пріоритетними є умови, зазначені у заявці.
Водночас, заявка на перевезення, передбачена договором перевезення, до митного оформлення подана не була.
Підсумовуючи зазначене, суд вважає, що невідповідність заявленої митної вартості рівню оформлення ідентичних/подібних товарів хоч і не є самостійною підставою для коригування митної вартості товару, однак є законною підставою для сумнівів і витребування додаткових документів. Відсутність рахунку-фактури, зазначеної у страховому полісі, а також те, що платіжні документи оформлені раніше, ніж інвойс, і їх неможливо ідентифікувати з конкретною поставкою товару, може свідчити про неузгодженість фінансових документів та є підставою для сумнівів у реальності ціни угоди та її документальному підтвердженні. Порушення вимог CIF щодо включення вартості страхування та фрахту може вказувати на непідтвердження митної вартості товару. Відсутність заявки на перевезення, передбаченої договором перевезення, є законною підставою для сумнівів у фактичних транспортних витратах.
З огляду на це, суд погоджується з тим, що у митного органу були обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення митної вартості товарів, які підтверджено розбіжностями у поданих до митного оформлення документах, виявленими під час митного оформлення, та відсутністю документів, які підтверджували окремі складові митної вартості товару.
Встановлено, що у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів наведені конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, а також вказується на те, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими. Митним органом було повідомлено декларанта про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості з відповідним переліком. Процедуру консультацій було проведено під час митного оформлення і до прийняття рішення про коригування митної вартості, що підтверджується повідомленням декларанту про необхідність подання додаткових документів, а також відповідями декларанта на це повідомлення.
Враховуючи те, що митний орган належним чином сформулював зміст сумнівів та розбіжностей, надав декларанту можливість подати додаткові документи, однак подані документи не усунули ці сумніви і розбіжності, а також те, що відповідач обґрунтував неможливість застосування 1-го методу визначення митної вартості і послідовно обґрунтував неможливість застосування інших методів відповідно до ст. 57 МКУ, зазначивши у рішенні про коригування відповідні джерела інформації ( як джерела інформації під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів використано митну декларацію з мінімальним рівнем митної вартості таких же товарів) суд вважає, що відповідач не вийшов за межі наданих повноважень і діяв відповідно до вимог митного законодавства, що належними доказами не спростовано.
Зважаючи на це, у задоволенні позову в частині скасування спірного рішення про коригування митної вартості товару слід відмовити.
Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, визначений порядок оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (розділ VII Порядку).
Частиною 2 ст. 256 МК України та пунктом 7.2 Порядку №631 передбачено, що у картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
Судом встановлено, що відповідачем дотримано вимоги щодо оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000001 від 02.01.2025, з огляду на що у задоволенні позову в частині її скасування також слід відмовити.
Оскільки відповідач довів правомірність та обґрунтованість своїх дій та законність прийнятих ним рішень, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 27 грудня 2025 року
Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТАГРО ПАРТНЕР" (вул. Котляревського, 7,м. Волочиськ,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,31200 , ідентифікаційний номер - 37993500)
Відповідач:Хмельницька митниця (вул. Пілотська, 2,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29010 , код ЄДРПОУ - 43997560)
Головуючий суддя І.С. Козачок