26 грудня 2025 року м. Київ справа №640/12711/22
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у місті Києві у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди у розмірі 190 000,00 грн. відповідно до Постанови КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» старшому слідчому організаційно-методичного відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві Охоті Вікторії Володимирівни;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві нарахувати та виплатити додаткову винагороду у розмірі 190 000,00 грн відповідно до Постанови КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» старшому слідчому організаційно-методичного відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві Охоті Вікторії Володимирівни.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач протиправно обмежив грошове забезпечення шляхом невиплати додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2022 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/12711/22, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2022 витребувано у Національної поліції України належним чином завірену копію Методичних рекомендацій щодо виплат додаткової винагороди поліцейським під час дії воєнного стану, визначеної Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, від 23.03.2022 за № 2220/01-29-2022.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи №640/12711/22 до Київського окружного адміністративного суду.
За результатом автоматизованого розподілу, справу №640/12711/22 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року адміністративна справа прийнята до провадження суддею Панченко Н.Д.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у відповідача судом були витребувані додаткові докази.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволені позову у зв'язку з тим, що позивачка самовільно залишила службу та перебувала за межами підрозділу. Після повернення до постійного місця служби додаткова винагорода була виплачена у належному розмірі пропорційно відпрацьованому часу.
У судових засіданнях сторони підтримували заявлені ними позиції.
Згідно з протокольною ухвалою подальший розгляд справи визначено здійснювати в порядку письмового провадження.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходила службу на посаді слідчого організаційно-методичного відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві, що підтверджується витягом із наказу ГУНП у м. Києві від 17.05.2016 № 459 о/с.
Права, обов'язки та завдання визначені Розділом VIІ Положення про слідчі підрозділи Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 06.07.2017 № 570.
Головним завданням слідчого - працівника організаційно-методичного підрозділу ГСУ, слідчого управління є надання практичної і методичної допомоги в організації роботи слідчих підрозділів.
Відповідно до тверджень позивача, після оголошення 24.02.2022 року воєнного стану позивачка евакуювалася до Житомирської області та деякий час займалася волонтерством.
Згідно з листом Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 26.10.2022 №04-18/2134 ОСОБА_1 1984 року народження, паспорт НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , з 27.02.2022 року по 07.03.2022 рік, за інформацією старости, патрулювала вулиці населеного пункту, а також чергувала на блокпостах на волонтерських засадах без укладення контракту, оскільки офіційно добровольчі формування Брусилівської селищної територіальної громади були створені, а контракти підписані 29-30 березня 2022 року.
12.03.2022 ОСОБА_1 звернулася з рапортом до керівництва ГУНП в Закарпатській області з проханням підпорядкувати її до відділення Поліції № 1 Хустівського РУП ГУНП в Закарпатській області.
Відповідно до наказу ГУНП в Закарпатській області від 14.03.2022 року №496 слідча ОСОБА_1 підпорядкована до відділення Поліції № 1 Хустівського РУП ГУНП в Закарпатській області з 15.03.2022 року.
У період часу з 15.03.2022 по 10.04.2022 позивачка перебувала на службі, в тому числі була включена до слідчо-оперативної групи, готувала проєкти кримінально-процесуальних документів, заступала в піший патруль в м. Іршава Хустського району.
У подальшому, 11.04.2022 відповідно до наказу Національної поліції України від 07.04.2022 № 239 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» ОСОБА_1 прибула до місця дислокації підрозділу відповідно до штатної посада, за адресою: АДРЕСА_1 , з метою подальшого несення служби. Однак відповідні листи/довідки з Хустського РУП Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про виконання останньою у вищевказаний період часу покладених на неї завдань не надала.
Згідно з наказами відповідача від 21.04.2022 №256 та від 17.06.2022 №460 позивачка була направлена до слідчого відділу Святошинського управління поліції ГУНП в м. Києві на період з 22.04.2022 по 23.08.2022.
З пояснень заступника начальника управління - начальника слідчого відділу Святошинського УП підполковника ОСОБА_2 , які були надані під час службового розслідування, зазначено, що ОСОБА_1 у період проходження служби у слідчому відділі досудове розслідування у кримінальних провадженнях не здійснювала і лише 24.04.2022 та 12.06.2022 залучалася до охорони громадського порядку.
Решту часу позивачка була відсутня на службі.
З метою з'ясування наявності чи відсутності порушень службової дисципліни наказом ГУНП у м. Києві від 09.08.2022 року №979 призначено проведення службового розслідування.
Згідно з висновком службового розслідування від 23.08.2022 за фактом порушення службової дисципліни, позивачка визнана винною у дисциплінарному проступку, яка виразилася у не виході на службу без поважних причин 23.04.2022, проте дисциплінарне стягнення до позивачки не застосовувалося у зв'язку з перебуванням останньої в декретній відпустці.
Доказів оскарження результатів службового розслідування матеріали справи не містять.
Позивачка, вважаючи, що вона недоотримала належне грошове забезпечення звернулася до відповідача з заявою про досудове урегулювання спору.
Проте, відповідач вважаючи, що всі виплати здійснені в межах чинного законодавства України у додаткових виплатах відмовив.
Не погоджуючись із зазначеним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII поліція сприяє забезпеченню відповідно до закону правового режиму воєнного стану, у разі його оголошення на всій території України, у зв'язку з чим всі працівники поліції були переведені на посилений варіант служби та задіяні до виконання завдань із забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людей, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; наданні в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які в наслідок воєнного стану потребують такої допомоги; в режимі 24/7.
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина 1 статті 59 Закону України «Про Національну поліцію»). Як зазначає відповідач, позивачкою цей обов'язок був проігнорований.
Відповідно до тверджень відповідача, що не було спростовано позивачем, остання на власний розсуд та без погодженням з керівництвом, обрала місце її перебування на території Житомирської області в період з 27 лютого 2022 року по 07 березня 2022 року включно, що підтверджується наданою нею довідкою про участь в добровольчому формуванні територіальної оборони Брусилівської селищної територіальної громади Житомирського району Житомирської області.
Відповідно, у зазначений період обов'язки поліцейського позивачка не виконувала.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168, пунктом 1 якої (у редакції на час її прийняття) було установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Держави спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генеральні прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби і надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особа начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової службі), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечуй здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримувана збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснені зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування, застосовується з 24.02.2022.
Отже, за змістом вказаних норм, з 24.02.2022 у працівників поліції виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень щомісяця. А у тих працівників, які беруть безпосередню участь у бойових діях та забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, вказану додаткову винагороду могло бути збільшено до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Вбачається, що позивачка такого права з 27 лютого 2022 року по 07 березня 2022 року не набула, так як брала участь в добровольчому формування на волонтерських засадах без наказу, згоди та відома свого безпосереднього керівництва.
Згідно з листом Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 26.10.2022 №04-18/2134 до консультаційних пунктів старостинських округів (в тому числі і Приворотського старостинського округу) масово приходили як жителі громади, так і внутрішньо переміщені особи, які виявили бажання допомогти в охороні території населених пунктів, де вони проживали.
Таке бажання виявила і ОСОБА_1 1984 року народження, паспорт НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Зокрема, з 27.02.2022 по 07.03.2022 ОСОБА_1 , за інформацією старости, патрулювала вулиці населеного пункту, а також чергувала на блокпостах на волонтерських засадах без укладення контракту, оскільки офіційно добровольчі формування Брусилівської селищної територіальної громади були створені, а контракти підписані 29-30 березня 2022 року.
Водночас суд звертає увагу на те, що самостійне несення служби поза місцем дислокації органу поліції у якому перебуває на службі поліцейський не передбачено чинним законодавством та відомчими нормативними актами і наказами Національної поліції України.
Отже суд констатує той факт, що у вказаний період покладені на позивачку обов'язки Законом України «Про Національну поліцію» остання не виконувала.
Постанова Кабінету Міністрів України 28.02.2022 № 168 протягом березня - липня 2022 року зазнавала змін, відповідно до яких (постанова Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 року № 217) у п.1 виключено в абзаці першому слова (крім військовослужбовців строкової служби), постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350 доповнено перелік осіб, які мають право на щомісячну додаткову винагороду, але за певних умов, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, а постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 2022 року № 754 змінено умову отримання такої допомоги особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби - за умови несення службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) та розмір такої допомоги для таких осіб - пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
Водночас, постановою Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022, опублікованою 19.07.2022, до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 були внесені зміни, відповідно до яких в абзаці першому слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць". Крім того, доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: "2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».
При цьому, пунктом 2 постанови КМУ № 793 від 07.07.2022 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування (19.07.2022) застосовується з 24.02.2022.
Відповідно до тверджень відповідача, що не було спростовано позивачем, остання без наказу, згоди та відома свого безпосереднього керівництва позивачка переїхала до Закарпаття.
12.03.2022 ОСОБА_1 звернулася з рапортом до керівництва ГУНП в Закарпатській області з проханням підпорядкувати її до відділення Поліції № 1 Хустівського РУП ГУНП в Закарпатській області.
Відповідно до наказу ГУНП в Закарпатській області від 14.03.2022 №496 ОСОБА_1 підпорядкована до відділення Поліції № 1 Хустівського РУП ГУНП в Закарпатській області з 15.03.2022 року.
У період часу з 15.03.2022 по 10.04.2022 позивачка перебувала на службі, в тому числі була включена до слідчо-оперативної групи, готувала проєкти кримінально-процесуальних документів, сприяла розкриттю правопорушень, заступала в піший патруль в м. Іршава Хустського району тощо.
Тобто, протягом періоду часу з 15.03.2022 по 10.04.2022 позивачка перебувала на службі та виконувала обов'язки, визначені Законом України «Про Національну поліцію».
У подальшому, 11.04.2022 відповідно до наказу Національної поліції України від 07.04.2022 № 239 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» ОСОБА_1 прибула до місця дислокації підрозділу відповідно до штатної посада, за адресою: АДРЕСА_1 , з метою подальшого несення служби.
За наведених обставин вбачається, що для забезпечення ефективного виконання службових обов'язків поліцейськими, що перебувають поза місцем несення служби з 15 березня 202 року позивачка була підпорядкована ГУНП в Закарпатській області, що підтверджується витягом із наказу від 14.03.2022 № 496. Докази виконання службових обов'язків підтверджуються довідкою уповноваженої особи від 16.08.2022, графіками несення служби, стройовими записками. На підставі цих документів фінансова служба мала можливість розрахувати час здійснені позивачкою відповідних заходів у період з 15.03.2022 до 10.04.2022.
Відповідно до наявних матеріалів справи грошове забезпечення позивачеві за період несення служби в ГУНП в Закарпатській області було нараховано та виплачено в повному обсязі у вересні 2022 року.
При цьому суд звертає увагу, що підтверджуючі документи щодо несення служби в підрозділі ГУНП в Закарпатській області були отримані відповідачем за результатами запитів вже після внесення змін до постанови №168 (після 19.07.2022) та виплачено позивачці належну додаткову винагороду згідно з наказом ГУНП у м. Києві від 01.09.2022 року №1386 о/с у вересні 2022 року.
У подальшому, 11.04.2022 відповідно до наказу Національної поліції України від 07.04.2022 № 239 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» ОСОБА_1 прибула до місця дислокації підрозділу відповідно до штатної посади.
Згідно з наказами відповідача від 21.04.2022 №256 та від 17.06.2022 №460 позивачка була направлена до слідчого відділу Святошинського управління поліції ГУНП в м. Києві на період з 22.04.2022 по 23.08.2022.
З пояснень заступника начальника управління - начальника слідчого відділу Святошинського УП підполковника ОСОБА_2 , які були надані під час службового розслідування, зазначено, що ОСОБА_1 у період проходження служби у слідчому відділі досудове розслідування у кримінальних провадженнях не здійснювала і лише 24.04.2022 та 12.06.2022 залучалася до охорони громадського порядку.
3 25.04.2022 по 04.05.2022 ОСОБА_1 перебувала на лікарняному.
Також, позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні з 03.05.2022 по 23.05.2022 відповідно до довідки № 062503.
З 21.06.2022 позивачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною відповідно до наказу ГУНП у м. Києві від 27.06.2022 № 981 о/с.
Стосовно виплати додаткової винагороди в цей період та наданих розрахунків суд зазначає таке.
Сума додаткової винагороди за березень 2022 року у розмірі 37741,93 грн, для розрахунку якої взято представником позивача 100000 грн не підтверджується належними та допустимими доказами, якими можуть бути накази; доручення; стройові записки; списки особового складу, що залучався до виконання завдань; рапорти; доповідні записки; розрахунки; книги нарядів, тобто, документи які стосуються службової діяльності.
Розмір збільшеної додаткової винагороди 100000 грн представник позивача застосовує також при розрахунку виплат за період перебування в місті Іршаві при підпорядкуванні позивачки начальникові Хустівського РУП ГУНП в Закарпатській області, що сумарно обчислюється у кількості 8 календарних днів. Відповідно до коригувальних коефіцієнтів, на підставі яких представником зроблено розрахунок суми 37741, 93 грн та взято коефіцієнт 0,9, водночас у цьому районі бойові дії не проводились, відповідно коефіцієнт для встановлення додаткової збільшеної винагороди складає 0.
ГУНП у м. Києві документального підтвердження безпосередньої участі поліцейської ОСОБА_1 у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії останньою не подавалося, що свідчить про відсутність обов'язку суб'єкта владних повноважень видавити відповідний наказ.
Зазначені факти свідчать про неправильність розрахунків наведених представником позивача у цій частині.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час довоєнного стану», в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, л Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
У пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 внесені, зокрема, такі зміни до постанови №168:
в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць";
пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»;
доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати і додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 передбачено, що цей нормативно-правовий акт набирає чинності з дня його опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.
У первинній редакції постанови Кабінету Міністрів України №168 розмір додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони, крім тих із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, був визначений у фіксованому розмірі - 30000 гривень щомісячно.
Водночас, з урахуванням змін до постанови №168, внесених Кабінетом Міністрів України постановою від 07.07.2022 №793, розмір цієї додаткової винагороди визначений у граничному розмірі «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».
Проте в обох зазначених постановах Кабінету Міністрів України (№168 і №793) передбачено, що вони набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.
Так, надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно - правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення).
У рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп і від 05 квітня 2001 року № З-рп/2001 зроблено аналогічні висновки про те що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Водночас Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина перша статті 58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05 квітня 2001 року № З-рп/2001).
Крім того, у своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).
Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).
Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (пункт 156 Рішення у справі "Кореску проти Словаччини" від 28 вересня 2004 року, заява № 44912/98).
Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у частині третій статті 22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних.
Таким чином, надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи.
Зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 змін до постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Правило щодо пропорційності розміру грошового забезпечення поліцейських до виконаної норми праці закріплено й у пункті 9 Розділу І Порядку № 260, згідно з яким при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Такі ж роз'яснення надані Міністерством юстиції України. Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 20.05.2022 року №38144/16.3.2/32-22 виплата винагород здійснюється органом, установою за місцем постійного проходження служби особи рядового чи начальницького складу, де він призначений на штатну посаду, на підставі наказів такого органу, установи, в межах асигнувань, передбачених у кошторисі органу, установи, при цьому рішення щодо виплати такої винагороди керівникам органів та установ приймається за погодженням Державного секретаря. Крім того, вказано, що розмір додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу, які несуть службу в органах і установах, визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу).
Відтак, суд дійшов висновку, що доводи представника позивача ґрунтуються на довільному тлумаченні норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, унаслідок чого ним здійснено розрахунок додаткової винагороди за період з квітня 2022 року по червень 2022 року у розмірі 90 000 грн, який не узгоджується з приписами чинного законодавства.
15.08.2022 за вих. 33/31-816 отримано відповідь від ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по місту Києву», відповідно до якої встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні № 1 у період часу з 03.05.2022 по 23.05.2022, з видачею довідки про тимчасову непрацездатність № 062503.
Відповідно до відомостей наданих відділом організації оплати праці управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління встановлено, що відповідно до інформації наявної в реєстрах Пенсійного фонду України в період часу з 25.04.2022 по 29.04.2022 (номер випадку непрацездатності № 4241685), з 30.04.2022 по 03.05.2022 (номер випадку непрацездатності № 4241685), з 04.05.2022 по 04.05.2022 (номер випадку непрацездатності № 4241685) ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, з категорією медичного висновку «Догляд за хворою дитиною», що свідчить про неможливість виконання позивачем службових обов'язків.
23.03.2022 Головою Національної поліції України затверджено «Порядок документального підтвердження (в умовах воєнного стану) безпосередньої участі поліцейських у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також підтвердження проведення перебування поліцейських в районах проведення зазначених заходів» (далі-Порядок), додаток до Методичних рекомендацій.
Відповідно до вказаного Порядку: для документального підтвердження безпосередньої участі поліцейських Національної поліції України у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також для підтвердження перебування поліцейських в районах проведення зазначених заходів можуть використовуватися такі документи (підписані або затверджені керівником органу, підрозділу): наказ; доручення; стройова записка; список особового складу, який залучався до виконання завдань; рапорт, доповідна записка начальника органу, підрозділу Національної поліції України про участь кожного поліцейського (у тому числі з числа оперативно підпорядкованого складу) у виконанні завдань; розрахунок; книга нарядів.
Згідно п.2 розділу І «Методичних рекомендацій щодо виплати додаткової винагороди поліцейським під час дії воєнного стану, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового І начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Методичні рекомендації), додаткова винагорода є окремим тимчасовим видом грошового забезпечення поліцейських, який виплачується на період дії воєнного стану, за період проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов'язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами та тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії згідно з умовами, передбаченими розділами 2-5 Методичних рекомендацій.
Виплата винагород здійснюється органом, установою за місцем постійного проходження служби поліцейського де він призначений на штатну посаду на підставі наказів такого органу, установи.
Видання наказу здійснюється щомісяця не пізніше 28 числа (до завершення воєнного стану), Накази про встановлення винагороди поліцейським, які тимчасово зареєстровані та стали на облік згідно з вимогами наказу Національної поліції України від 10 березня 2022 року № 190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» чи стосовно яких була відсутня інформація для встановлення винагороди, можуть бути видані після отримання необхідних даних, інформації тощо.
Додаткова винагорода виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі органу.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 розділу 2 Методичних рекомендацій: Додаткова винагорода встановлюється пропорційно та виплачується поліцейським за календарний період проходження служби в розрахунковому місячному періоді з урахуванням умов щодо періодів, які не враховуються до періоду, за який може бути встановлена винагорода згідно з розділом IV цих Методичних рекомендацій.
Додаткова винагорода встановлюється, ураховуючи кількість календарних днів проходження служби, крім періодів, зазначених у пункті 1 розділу IV цих Методичних рекомендацій.
Для оформлення наказу про встановлення додаткової винагороди керівниками структурних або відокремлених підрозділів органу (установи) поліції подаються списки поліцейських з пропорційно обрахованим розміром винагороди, що пропонується до встановлення.
Розділом IV Методичних рекомендацій встановлені періоди, що не враховуються та особливості, що не унеможливлюють установлення додаткової винагороди. Пунктом 2 Розділу IV Методичних рекомендацій надано право керівникові органу поліції у збереженні поліцейському виплати додаткової винагороди в разі звільнення від виконання службових обов'язків на підставі документа, що підтверджує тимчасову непрацездатність поліцейського через хворобу, травму, поранення.
Додатком № 2 Методичних рекомендацій визначено перелік дій (заходів) з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, до забезпечення яких можуть залучатися поліцейські.
При цьому, суд акцентує увагу, що деякі підтверджуючі документи щодо несення служби були отримані відповідачем за результатами запитів вже після внесення змін до постанови №168 (після 19.07.2022) та виплачено позивачці належну додаткову винагороду згідно з наказом ГУНП у м. Києві від 01.09.2022 року №1386 о/с у вересні 2022 року після завершення службового розслідування щодо неї.
Так, згідно наказом ГУНП у м. Києві від 01.09.2022 року №1386 о/с та розрахунковим листом за вересень 2022 року ОСОБА_1 нараховано 59000 грн додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 23.06.2022, а саме: з 24.02.2022 по 25.03.2022 - 10000 грн, з 25.03.2022 по 24.04.2022 - 25000 грн, з 25.04.2022 по 04.05.2022 - 1000 грн, з 25.05.2022 по 23.06.2022 - 23000 грн.
Таким чином, позивачці було нараховано та виплачено додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 пропорційно фактично відпрацьованому часу, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження бездіяльності Головного управління Національної поліції у місті Києві, яка б полягала у невиданні наказу про виплату їй додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168.
При цьому при ухваленні рішення суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Також, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005; п.89), “Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18.07.2006; п.23) та “Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10.02.2010; п.58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, п.29).
Беручи до уваги наведене у сукупності, суд, оцінивши встановлені у справі фактичні обставини, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази з дотриманням вимог належності, допустимості, достовірності та достатності, а також проаналізувавши доводи позивача і заперечення відповідача щодо заявлених позовних вимог, дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності порушення його прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів з боку суб'єкта владних повноважень, а відтак відсутні правові та фактичні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2025.
Суддя Панченко Н.Д.