про закриття провадження у справі
26 грудня 2025 року 320/35202/23
Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Лиска І.Г., суддів Білоноженко М.А., Кочанової П.В., розглянувши у м.Києві в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження клопотання про закриття провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПОСТАВКА" до Національного банку України, третя особа: АТ "Перший інвестиційний банк", про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПОСТАВКА" до Національного банку України, третя особа: АТ "Перший інвестиційний банк", про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення є немотивованим, не містить правової підстави із переліку ст.52 Закону України «Про банк і банківську діяльність». Зазначає, що обставини викладені в оскаржуваному рішенні хаотично та без належного дослідження. Також стверджує, що відповідач при винесенні оскаржуваного рішення не врахував зміни контролю над банком із лютого 2023 року. Таким чином, у своїй сукупності є підставою для визнання такого рішення протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду суд перейшов із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду клопотання представника відповідача про розгляд справи в загальному позовному провадженні - задоволено. Суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для колегіального розгляду справи по суті.
Представником позивача подано до суду заяву в якій останній просив подальший розгляд справи здійснювати без його участі. Представник відповідача також подав до суду заяву в якій зазначив, що не заперечує щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.
У зв'язку з поданими заявами учасників справи та на підставі ст.194 КАС України колегія суддів вирішила подальший розгляду справи здійснювати в порядку письмового провадження.
При цьому, представником відповідача подано до суду клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування даного клопотання представник відповідача зазначив, що за своєю суттю позовні вимоги в даній справі про визнання протиправним та скасування рішення №24/1313-рк/БТ є не позовними вимогами, а лише підставою для захисту прав позивача в спорі щодо господарських відносин із банком, що і відповідає його дійсному прагненню. Таким чином провадження у справі щодо зазначених вимог слід закрити, оскільки спір не підлягає судовому розгляду в суді жодної юрисдикції.
Представником позивача подано до суду заперечення на клопотання про закриття провадження у справі, в яких останній просить відмовити в задоволенні клопотання про закриття провадження та просить розглянути спір по суті позовних вимог.
Вирішуючи заявлене клопотання про закриття провадження у справі, суд виходив з наступного.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень с обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
За загальним правилом, встановленим ст. 79 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», банк або інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, мають право оскаржити в суді в установленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність Національного банку України чи його посадових осіб.
Окремий випадок, який кореспондується з наведеною правовою нормою, передбачений ч. 4 ст. 52 цього ж Закону, за якою особа, визначена рішенням Національного банку України пов'язаною з банком особою, чи такий банк можуть оскаржити в установленому законом порядку рішення Національного банку України про визначення особи пов'язаною з банком особою, а в разі притягнення такої особи до передбаченої законом відповідальності - оспорити підстави рішення Національного банку України про її визначення пов'язаною з банком особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» для цілей цього Закону пов'язаними з банком особами є:
1) контролери банку;
2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку;
3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку;
4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи;
5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку;
6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб;
7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1- 6 цієї частини;
8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі;
9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.
Пунктом 1 глави 1 розділу II Положення про визначення пов'язаних із банком осіб, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12.05.2015 № 315 (далі - «Положення № 315»), встановлено, що особа є пов'язаною з банком із моменту виникнення підстав для визначення такої особи пов'язаною з банком відповідно до вимог ст. 52 ЗУ «Про банки і банківську діяльність».
Відповідно до п. 1 гл. 2 розд. ІІ Положення № 315 Національний банк України може визначати пов'язаною із банком особу відповідно до вимог ст. 52 Закону із застосуванням зокрема ознак, зазначених у главі 3 цього розділу. Національний банк може визначати пов'язаною з банком особу, використовуючи одну або декілька ознак одночасно.
Пунктом 2 гл. 2 розд. ІІ Положення № 315 передбачено, що рішення про визначення юридичних або фізичних осіб пов'язаними з банком особами приймає Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем. Національний банк приймає рішення про визначення юридичної або фізичної особи пов'язаною з банком особою кожного разу, коли Національний банк виявляє підстави для цього. Визначення особи не пов'язаною з банком не перешкоджає наступному визначенню такої особи пов'язаною, якщо для цього виникають підстави.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» банк зобов'язаний подавати Національному банку України інформацію про пов'язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.
Банк самостійно виявляє пов'язаних з банком осіб, формує і подає до Національного банку України перелік таких осіб щомісяця. У цьому переліку визначається дата, станом на яку особа визнана такою, що є пов'язаною з банком. Такий перелік є динамічним, він постійно оновлюється на підставі зміни інформації щодо особи, визначеної пов'язаною з банком. Якщо пов'язану з банком особу визначено такою на підставі рішення Комісії і перевірки операцій банків з такими особами, то за відсутності заперечень банку відповідна особа має бути включена банком до наступного щомісячного переліку пов'язаних з банком осіб. Таким чином, рішення Комісії має обмежений термін дії - воно використовується для включення банком особи в наступний щомісячний перелік пов'язаних з банком осіб (це рішення по суті є адресованою банку вказівкою Національного банку України доповнити відповідний перелік, зробленою за наслідками здійснення банківського нагляду).
Таким чином, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо пов'язаних з банком осіб підлягають застосуванню, якщо особи підпадають під визначення частини першої статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», незалежно від того, чи був такий статус цих осіб підтверджений рішенням Національного банку України чи виявлений банком самостійно.
Суд зазначає, що спірні правовідносини виникли стосовно оскарження рішення суб'єкта владних повноважень в секторі господарської діяльності юридичної особи.
Вичерпний перелік заходів впливу, які Національним банком можуть бути застосовані до банків та інших осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю як санкція та міра відповідальності за порушення такими особами банківського законодавства та законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, передбачений ст. 73 ЗУ «Про банки і банківську діяльність».
Серед переліку таких заходів впливу не міститься рішення про визначення тієї чи іншої особи пов'язаною із банком.
Рішенням № 24/1313-рк/БТ, яким позивача визначено пов'язаною з банком особою не є рішеннями про притягнення позивача до передбаченої відповідальності, тобто цивільної, адміністративної чи іншої. У зв'язку з чим, позивач не може оскаржувати підстави Рішення № 24/1313- рк/БТ.
Таким чином, за своєю суттю позовні вимоги в даній справі про визнання протиправним та скасування рішення № 24/1313-рк/БТ є не позовними вимогами, а лише підставою для захисту прав Позивача в спорі щодо господарських відносин із банком, що і відповідає його дійсному прагненню.
Разом з тим, позивач не позбавлений права посилатися на неправомірність прийняття таких рішень у частині, що стосується їх прав, як на підставу позову з позовними вимогами, які можуть бути предметом судового розгляду.
Отже, у даному спорі позовна вимога про визнання протиправним та скасування оскаржуваних рішень за своєю суттю є не позовною вимогою, а підставою основної позовної вимоги, спрямованої на захист прав позивача в майбутньому, яка відповідає їх дійсному прагненню.
При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що спірні правовідносини у яких спір виник щодо пов'язаності особи з банком вже були предметом розгляду Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 17.02.2021 у справі № 640/19719/19 зазначив:
«Суд звертає увагу на те, що вичерпний перелік заходів впливу, які Національним банком можуть бути застосовані до банків та інших осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю як санкція та міра відповідальності за порушення такими особами банківського законодавства та законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, передбачений статтею 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Серед переліку таких заходів впливу не міститься рішення про визначення тієї чи іншої особи пов'язаною із банком. Таким чином Рішеннями № 254 та № 435, якими позивача визначено пов'язаною з ПАТ "Банк "Кліринговий Дім" особою не є рішеннями про притягнення ТОВ "НІКА-АГРОТРЕЙД" до передбаченої відповідальності, тобто цивільної, адміністративної чи іншої. 3 огляду на зазначене, ТОВ "НІКА-АГРОТРЕЙД" не може оскаржувати підстави Рішень № 254 та № 435. Отже, за своєю суттю позовні вимоги в даній справі про визнання протиправними та скасування рішень № 435 та 254 є не позовними вимогами, а лише підставою для захисту прав позивача в спорі щодо господарських відносин із банком що і відповідає його дійсному прагненню».
Таким чином, у суду є всі достатні правові підставі для закриття провадження у даній справі.
Крім того, позовна заява містить посилання на висновки Верховного Суду від 15.02.2023 по справі № 640/17091/19 в обґрунтування права позивача на оскарження відповідного рішення.
Суд звертає увагу на той факт, що постанова Верховного Суду не містить відступлення від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду по справі №640/19719/19, яка в силу положень ст.242 КАС України підлягає врахуванню.
Постановою Верховного Суду у справі № 640/17091/19 скасовано постанову Шостого продовження апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020. Справу вирішено направити для розгляду до суду апеляційної інстанції. Тобто, постанова Верховного Суду від 15.02.2023 по справі № 640/17091/19 не е остаточним рішенням у справі.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023 задоволено клопотання Національного банку України, закрито провадження у справі №640/17091/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛМАКС-КОМПАНІ» до Національного банку України, третя особа: Акціонерне товариство «Комерційний банк «Земельний Капітал» про визнання протиправним та скасування рішення.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.09.2022 по справі № 910/4729/20, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дослідила ряд правових висновків щодо того, що направлення справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення справи, отже, й остаточного формування правового висновку у ній (справа № 910/7495/16, № 922/51/15, № 904/4544/18).
З постанови вбачається, що до вказаних висновків Верховний Суд дійшов з огляду на те, що за результатами нового розгляду справи фактично - доказова база в ній може істотно змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, а така зміна, у свою чергу, вплине або може вплинути на правові висновки у справі.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №681/203/17.
В постанові Верховного Суду від 20.03.2023 по справі № 160/7953/21, Верховний Суд не погоджується з доводами касаційної скарги, що при винесені постанови, судом апеляційної інстанції не враховані висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2021 року у справі № 160/9990/20 та від 02 червня 2022 року у справі № 160/2951/20, оскільки у цих справах справи направлені на новий судовий розгляд.
При цьому направлення справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення справи, отже, й остаточного формування правового висновку у ній. Вказаного висновку Верховний Суд дійшов з огляду на те, що за результатами нового розгляду справи фактично, доказова база в ній може істотно змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, а така зміна, у свою чергу, вплине або може вплинути на правові висновки у справі.
Відтак, висновки Верховного Суду від 15.02.2023 по справі № 640/17091/19 не підлягають врахуванню у даній справі № 320/35202/23, оскільки такою постановою справа направлена на новий судовий розгляд та не було сформовано правового висновку щодо застосування норм права.
Крім того, даною постановою суд не здійснив відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 640/19719/19, який підлягає врахуванню під час розгляду даної справи в силу приписів ст. 242 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в широкому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Отже, провадження у справі в частині зазначених вимог слід закрити, оскільки спір у цій частині не підлягає судовому розгляду в суді жодної юрисдикції.
Аналогічну позицію у подібних правовідносинах у спорі з оскарження рішення Національного банку України про визнання особи пов'язаною із банком особою, висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня 2020 року по справі № 826/20221/16.
Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Від наведених вище правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи представника позивача висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин, норм матеріального та процесуального права, суперечать висловленій Великою Палатою Верховного Суду правовій позиції щодо їх застосування.
Відтак, враховуючи наведене та норми КАС України, суд вважає за можливе клопотання відповідача про закриття провадження задовольнити та провадження у справі закрити.
Керуючись статтями 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Клопотання відповідача про закриття провадження у справі - задовольнити.
Закрити провадження в адміністративній справі №320/35202/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПОСТАВКА" до Національного банку України, третя особа: АТ "Перший інвестиційний банк", про визнання протиправним та скасування рішення.
Роз'яснити позивачеві, що в силу приписів ч. 2 ст. 239 КАС України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Копію ухвали видати (надіслати) особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Головуючий суддя Лиска І.Г.
Судді Білоноженко М.А.
Кочанова П.В.