Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 грудня 2025 року Справа№200/2029/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому порядку в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області при перерахунку та виплаті позивачу пенсії з 1 березня 2025 року щодо застосуванння відсоткового значення пенсії у розмірі 70% від грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії з 1 березня 2025 року із застосуванням відсоткового значення пенсії у розмірі 77% від вже визначеного грошового забезпечення;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, які полягають у обмеженні з 1 березня 2025 року позивачу виплати перерахованої пенсії максимальним розміром (в десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 1 березня 2025 року позивачу виплату перерахованої пенсії без обмеження максимальним розміром.
Ухвалою суду від 25 березня 2025 року відкрито провадження у справі; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); запропоновано відповідачу надати суду відзив на позов та докази на підтвердження зазначеного у відзиві; зобов'язано відповідача надати суду додаткові докази.
8 квітня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до суду надійшов відзив на позов та додаткові докази по справі.
Ухвалою суду від 22 вересня 2025 року зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надати суду додаткові пояснення та докази по справі.
7 жовтня 2025 року судом отримано від відповідача додаткові пояснення та докази по справі.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.
В обґрунтування позовних вимог у позові зазначено наступне.
Позивач є пенсіонером органів Державної пенітенціарної служби України та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На момент виходу на пенсію позивач мав вислугу 29 років, основний розмір пенсії розраховувався виходячи з 77% від грошового забезпечення.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у справі № 200/7533/23 відповідача було зобов'язано додатково до існуючого розміру пенсії нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 1 листопада 2023 року щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн згідно постанови КМУ № 713 від 14 липня 2021 року «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» - без зміни відсоткового значення пенсії у розмірі 77%.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року по справі № 200/6036/24 зобов'язано відповідача здійснити перерахунок розміру призначеної позивачу пенсії з 1 лютого 2023 року на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, виданої Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання покарань Міністерства юстиції № 3/1822 від 27 червня 2024 року, з урахування проведених раніше виплат.
На виконання зазначеного судового рішення відповідачем було проведено перерахунок пенсії позивача, внаслідок чого відповідач зменшив основний розмір призначеної пенсії з 77% до 70% та незаконно обмежив розмір пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Позивач вважає дії відповідача зі зменшення при перерахунку основного розміру призначеної позивачу пенсії з 77% до 70% грошового забезпечення, а також дії з обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, протиправними та просить позов задовольнити (а.с. 1-7).
У відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, зазначаючи наступне.
Позивач є одержувачем пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262 від 9 квітня 1992 року.
Відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону № 2262 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, […]) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. При цьому вказані обмеження застосовуються до осіб не залежно від дати призначення пенсії.
Посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 3 липня 2018 року у справі № 554/8998/16-а, від 28 березня 2019 року у справі № 553/3616/16-а.
Щодо зменшенню основного розміру пенсії позивача з 77% до 70% відповідач зазначив, що Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII внесено зміни до ст. 13 Закону № 2262, згідно яких максимальний розмір пенсії за вислугу років, не повинен перевищувати 70% сум грошового забезпечення за будь-якою із підстав, зазначених в ст. 63 Закону № 2262.
Таким чином, позивачу здійснено розрахунок пенсії з урахуванням вимог чинного законодавства виходячи з 70% грошового забезпечення.
Просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог (а.с. 23-25).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), є громадянином України, паспорт серія НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса проживання/перебування згідно з довідкою ВПО від 31 жовтня 2022 року № 6326-7501395050: АДРЕСА_2 (а.с. 9-12).
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області), код ЄДРПОУ 13486010, зареєстроване місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, є суб'єктом владних повноважень та належним відповідачем (а.с. 25).
Як встановлено судом, позивач перебуває на обліку у відповідача та є одержувачем пенсії за вислугу років, призначеної йому з 22 квітня 2014 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 9 квітня 1992 року; пенсійна справа № 0506012430 (Державний департамент з питань виконання покарань) (а.с. 35-41).
Відповідно до протоколу від 23 квітня 2014 року пенсія позивачу з 23 квітня 2014 року призначена виходячи із розміру 77% грошового забезпечення (вислуга років 29) (ГЗ 5307,38 грн); основний розмір пенсії склав 4086,68 грн; грошове забезпечення для обчислення пенсії: посадовий оклад - 1250,00 грн; оклад за військове звання - 130,00 грн; процент надбавки за вислугу років (35%) - 483,00 грн; середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці - 3444,38 грн, розмір пенсії до виплати - 4086,68 грн (а.с.15, 54, 75).
Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 20 квітня 2018 року проведено перерахунок пенсії позивача з 1 січня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб», при цьому основний розмір пенсії позивача був розрахований виходячи із 70% грошового забезпечення (ГЗ 11 560,85 грн) - за поясненням відповідача - відповідно до Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», яким внесено зміни до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262 щодо максимального розміру пенсії за вислугу років з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення; Закону України від 27 березня 2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи і створення передумов для економічного зростання в Україні», яким також внесено зміни до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ. Загальний розмір пенсії склав 6089,64 грн (а.с. 76, 62).
Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 28 липня 2021 року проведено перерахунок пенсії позивача з 1 липня 2021 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», при цьому основний розмір пенсії позивача розрахований виходячи із 70% грошового забезпечення (ГЗ 11 560,85 грн); загальний розмір пенсії склав 10 092,60 грн (а.с. 77).
Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 25 жовтня 2023 року проведено перерахунок пенсії позивача з 1 листопада 2023 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у справі № 200/7533/23, яке набрало законної сили 18 жовтня 2023 року (щодо перерахунку пенсії позивача з 1 квітня 2019 року на підставі довідки про грошове забезпечення № 3/131 від 14 лютого 2023 року, https://reyestr.court.gov.ua/Review/111847301), при цьому основний розмір пенсії позивача розраховувався виходячи із 70% грошового забезпечення (ГЗ 21499,05 грн); розмір пенсії до виплати склав 18 656,25 грн (а.с. 78).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у справі № 200/7533/23, яке набрало законної сили 8 травня 2024 року, визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області при перерахунку ОСОБА_1 пенсії з 1 квітня 2019 року (який відбувся у жовтні 2023 року), які полягають у застосуванні відсоткового значення пенсії у розмірі 70% від грошового забезпечення; зобов'язано ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 1 квітня 2019 року із застосуванням відсоткового значення пенсії у розмірі 77% від вже призначеного грошового забезпечення, з урахуванням проведених раніше виплат; визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області, які полягають у скасуванні та припиненні виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати в розмірі 2000,00 грн додатково до існуючого розміру пенсії, згідно постанови КМУ № 713 від 14 липня 2021 року "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб"; зобов'язано ГУ ПФУ в Донецькій області додатково до існуючого розміру пенсії нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 1 листопада 2023 року щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн згідно з постановою КМУ № 713 від 14 липня 2021 року "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" (без зміни відсоткового значення пенсії у розмірі 77%) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117312136).
Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 20 травня 2024 року проведено перерахунок пенсії позивача на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у справі № 200/7533/23, при цьому основний розмір пенсії позивача розраховувався виходячи із 77% грошового забезпечення (ГЗ 21 499,05 грн); загальний розмір пенсії склав 21 871,87 грн (а.с. 80).
Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 26 травня 2024 року проведено перерахунок пенсії позивача на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у справі № 200/7533/23, при цьому основний розмір пенсії позивача розраховувався виходячи із 77% грошового забезпечення (ГЗ 21 499,05 грн); загальний розмір пенсії склав 23 871,87 грн; також цим рішення з 1 червня 2024 року встановлено обмеження пенсії позивача до виплати максимальним розміром - 23 610,00 грн (а.с. 82).
За поясненням відповідача максимальний розмір пенсії до виплати був встановлений відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону № 2262, за якою максимальний розмір пенсії за вислугу років не повинен перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (а.с. 63).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року, прийнятим за наслідком розгляду адміністративної справи № 200/6036/24, яке набрало законної сили 24 грудня 2024 року, зобов'язано ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 1 лютого 2023 року на підставі довідки № 3/1822 від 27 червня 2024 року, виданої Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання покарань Міністерства юстиції, з урахуванням проведених раніше виплат (https://reyestr.court.gov.ua/Review/122549646).
Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 9 січня 2025 року проведено перерахунок пенсії позивача на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року по справі № 200/6036/24, при цьому основний розмір пенсії позивача з 1 лютого 2025 року встановлено у розмірі 70% грошового забезпечення (ГЗ 37 014,17 грн); загальний розмір пенсії склав 27 409,92 грн; з урахуванням максимального розміру пенсії - 23 610,00 грн (а.с. 84).
Відповідно до протоколу від 2 квітня 2025 року позивач отримує пенсію за вислугу років, основний розмір якої (25 909,92 грн) розраховано виходячи з 70% грошового забезпечення (ГЗ 37 014,17 грн); з урахуванням індексації: ОСНП 2024 (25909,92*0,0796) 1 500,00 грн; ОСНП 2025 (27409,92*0,1150) 1 500,00 грн; загальний розмір пенсії склав 28 909,92 грн; з урахуванням максимального розміру пенсії - 23 610,00 грн (а.с. 86).
Вважаючи, що відповідач протиправно здійснює розрахунок основного розміру його пенсії виходячи із 70% грошового забезпечення (замість 77%), а також протиправно обмежив розмір пенсії до виплати десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Відповідно до абз. 3 преамбули Закону № 2262-XII держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з ч. 1 ст. 1-2 Закону № 2262-ХІ (тут і надалі в редакції, чинній станом на час призначення позивачу пенсії за вислугу років) право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби: […] б) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту; […].
Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХІ пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, […] іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" ст. 1-2 цього Закону […], незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: […] з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше; […].
Згідно зі ст. 13 Закону № 2262-ХІІ пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, […] особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (п. "а" ст. 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (ст. 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; […]. […] Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (ст. 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії - 95 процентів.
Як встановлено судом, розмір призначеної позивачеві з 23 квітня 2014 року пенсії за вислугу років (вислуга років 29 років) встановлений у розмірі 77% грошового забезпечення (а.с. 15, 54, 75).
Також судом встановлено, що з 1 лютого 2025 року основний розмір пенсії позивача розраховується виходячи із 70% розміру грошового забезпечення (ГЗ 37 014,17 грн); загальний розмір пенсії - 27 409,92 грн (а.с. 84).
Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI внесено зміни до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80% відповідних сум грошового забезпечення (ст. 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 95 %, до категорії 2, - 90 %.
Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України", який набрав чинності 1 квітня 2014 року, було внесено зміни до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ, відповідно до яких зазначена частина має наступну редакцію: максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Згідно зі ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України за результатом розгляду справ, пов'язаних із реалізацією права особи на соціальний захист, сформулював правову позицію (Рішення від 6 липня 1999 року № 8-рп/99усправі щодо права на пільги та Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій), згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, до яких належать і громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.
За правовою позицією Конституційного Суду України необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності зазначеної категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення, зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Згідно із ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року, прийнятого з приводу роз'яснення ч. 1 ст. 58 Конституції України, зазначені нормативно-правові приписи щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що їх дія починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватись до правовідносин, які існували раніше.
Таким чином, оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі до 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії.
Отже, при перерахунку пенсії особам, на яких розповсюджується дія Закону № 2262-ХІІ, має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла саме на момент призначення пенсії.
Аналогічного висновку дійшла і колегія Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 24 квітня 2018 року справа № 686/12623/17 (провадження № К/9901/849/17).
Крім того, відповідно до рішення Верховного Суду від 4 лютого 2019 року, прийнятого за наслідками розгляду зразкової справи № 240/5401/18, суд дійшов висновку, що внесені Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" зміни до ст. 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках, стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не у разі перерахунку вже призначеної пенсії.
Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми ст. 63 Закону № 2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону № 3668-VІ та Закону № 1166-VII не зазнала.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що про протиправність зменшення відсоткового розміру призначеної позивачу пенсії була встановлено ще рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у справі № 200/7533/23, разом із цим відповідач вдруге вчинив те саме порушення.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем з 1 лютого 2025 року основний розмір пенсії позивача протиправно розраховується виходячи з 70% розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням замість 77%.
Керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача та визнати протиправними дії відповідача з розрахунку з 1 лютого 2025 року основного розміру призначеної позивачу пенсії виходячи із 70% грошового забезпечення.
Також судом встановлено, що з 1 червня 2024 року пенсія позивачу встановлюється до виплати із обмеженням максимального розміру - 23 610,00 грн (10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність) відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону № 2262 (а.с. 63, 82).
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом України № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VІ), який набрав чинності 1 жовтня 2011 року.
Відповідно до ст. 2 Закону № 3668-VІ максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) […], призначених (перерахованих) відповідно до […] законів України […] "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", […], не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Також Законом № 3668-VІ внесено зміни у ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, частину 5 якої викладено в наступній редакції:
Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ (яка станом на час внесення змін Законом № 3668-VІ була частиною 5-ю).
Згідно з п. 2 резолютивної частини зазначеного Рішення, положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 20 грудня 2016 року.
Відповідно до Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VІІІ), який набрав чинності з 1 січня 2017 року, в частині 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ слова і цифри у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року замінено словами і цифрами по 31 грудня 2017 року.
Аналіз змін, внесених Законом № 1774-VІІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, дозволяє стверджувати, що у ст. 43 Закону № 2262-ХІІ відсутня 7 частина, а внесені до ч. 7 ст. 43 зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Отже, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), внесені Законом № 1774-VІІІ до ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, яка визнана неконституційною і втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 9 листопада 2020 року у справі № 813/678/18, від 10 вересня 2021 року у справі № 300/633/19, від 21 грудня 2021 у справі № 120/3552/21-а, від 7 жовтня 2022 року у справі № 640/7973/21, від 7 вересня 2023 року у справі № 285/2784/17.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає ст. 17 Конституції України положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ.
Водночас положення ст. 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), які дублюють зміст ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ та прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин, змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Таким чином, наявна колізія між Законом № 2262-ХІІ (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 № 7-рп/2016) та Законом № 3668-VІ у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 6 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13 лютого 2019 року, яка прийнята Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення ст.ст. 1, 8, 92 Конституції України, а також на ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, зазначено, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
У постанові від 3 листопада 2021 року у справі № 360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду вказала, що в разі наявності колізії між двома законами, які регулюють одне і те ж коло відносин і один з них визнано неконституційним, застосуванню підлягає підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, при вирішенні даної справи судом застосовуються приписи Закону № 2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016.
Як наслідок, дії відповідача щодо обмеження з 1 червня 2024 року загального розміру пенсії позивача максимальним розміром, встановленим ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, є протиправними.
Керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача та визнати протиправними дії відповідача з обмеження з 1 червня 2024 року розміру пенсії позивача до виплати максимальним розміром.
Згідно із ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: […] 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; […] 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; […] 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; […].
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
З метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача на належне пенсійне забезпечення, діючи на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України, а також враховуючи приписи ст. 122 КАС України та те, що із даним позовом позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду у березні 2025 року, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 1 вересня 2024 року виходячи з 77% відповідних сум грошового забезпечення та без обмеження максимального розміру пенсії та виплатити перераховану пенсію з урахуванням раніше виплачених сум.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з платіжною інструкцією № 0.0.4252237001.1 від 15 березня 2025 року та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Держбюджету України, позивачем за подання позову було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (а.с.16, 89).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Беручи до уваги наведене вище, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати останнього зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 12, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 257-258, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, зареєстроване місцезнаходження: 84116, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо розрахунку основного розміру призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 1 лютого 2025 року виходячи з 70% грошового забезпечення.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обмеження розміру призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 1 червня 2024 року десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок з 1 вересня 2024 року призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років виходячи з 77% грошового забезпечення без обмеження максимального розміру пенсії та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, зареєстроване місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.П. Волгіна