Справа № 450/3642/25 Провадження № 2/450/2132/25
"28" жовтня 2025 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Добош Н.Б.
при секретарі Хамуляк Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про предмет спору: стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики №75249916 від 17.06.2021 року у розмірі 27104,00 грн.,-
стислий виклад позиції позивача та відповідача :
підстава позову (позиція позивача):
17.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №75249916 який підписано електронним підписом позичальника відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу. За умовами договору позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 8000,00 грн. строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1, 99 % в день, позичальник в свою чергу зобов'язався повернути кошти на умовах, встановлених договором. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, однак відповідач свої зобов'язання не виконав належним чином, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 27104 грн. з яких 8 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 19104,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
19.11.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу № 1911, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінансова компанія управління активами» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором позики №75249916 від 17.06.2021 року, що укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1
03.04.2023 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали договір факторингу№030423-ФК, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступило ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі до відповідача за договором позики №75249916 від 17.06.2021 року.
Враховуючи наведене, позивач просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз'яснено сторонам, що у відповідності до ч. 7 ст. 279 ЦПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Вказав, що позивачем не надано суду докази на обґрунтування того, що ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами надання кредиту та взагалі отримувала кредитні кошти. Вважає, що належним доказом щодо заборгованості за тілом кредиту може бути виписка по картковому рахунку. Однак позивачем не надано належних доказів на підтвердження перерахунку коштів за кредитним договором. Надані позивачем виписка та розрахунок заборгованості за кредитом, підготовлені представниками ТОВ «Фінпром Маркет» є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.
Окрім того зазначає, що відповідно до умов кредитного договору № 75249916 від 17.06.2021 кредит надається строком на 30 днів, а тому із врахуванням ставки процентів 1,99% за кожен день сума відсотків мала скласти 4776,00грн., а не 19 104,00грн.
Також у відзиві зазначає, що ОСОБА_1 не була повідомлена про зміну кредиторів за даним кредитним договором. Якщо боржник не був повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. Як вбачається з матеріалів справи позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісним кредиторам за передачу права грошової вимоги та зарахування їх на рахунок останніх. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Також представником відповідача подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в якому зазначила, що в даній справі було відкрито спрощене позовне провадення без повідомлення сторін, що вказує на те, що справа являється малозначною і безпосередньої участі адвоката та представництва інтересів позивача в судовому засіданні є недоречним. Відповідач вважає неспівмірним із складністю справи та ціною позову заявлені витрати на правову допомогу, та просить зменшити такі до 1000,00грн.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому зазначив, що в матеріалах справи містяться докази перерахування коштів на картковий рахунок відповідача: електронна платіжна інструкція № ае5а7307- f106-4392-b307-b0d6t35f7f0b від 17.06.2021 видана ТОВ «Фінекспрес», довідка від 15.07.2025 видана ТОВ «Фінекспрес» про перерахування грошових коштів згідно платіжною інструкцією № ае5а7307- f106-4392-b307-b0d6t35f7f0b від 17.06.2021, лист від 15.07.2025 року видане ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», що підтверджує перерахування коштів на банківську картку відповідача на підставі платіжної інструкції № ае5а7307- f106-4392-b307-b0d6t35f7f0b. А посилання представника відповідача стосовно доказів зарахування коштів на картковий рахунок відповідача є безпідставними, оскільки саме відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі і має можливість представити суду виписку із свого рахунку.
Також зазначає, що у постанові Верховного суду від 07.02.2018 у справі №2-2035/11 викладено висновок, що тлумачення ст.516, часини другої ст.517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідно до п.5.2 договору позики № 75249916 позичальник на момент укладення договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику, що розміщені на сайті, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою або застосування автопролонгації йому зрозумілі. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями. Відтак вважає підставним наданий розрахунок із врахуванням пролонгації строку користування позикою. Також зазначає, що представником відповідача не представлено доказів на підтвердження власної позиції, не проведено контррозрахунку, а тому вважає, що відзив ґрунтується на припущеннях.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд на підставі позовної заяви, а також долучених письмових доказів, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 17.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №75249916.
Даний договір був укладений в електронній формі, та був підписаний відповідачем електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора GX3URm3wUs, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу, що підтверджується довідкою ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про ідентифікацію
Відповідно до п.1 договору, позикодавець зобов'язався передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Згідно п.2 договору сума позики становить - 8000,00 грн., строк позики - 30 днів, процентна ставка (базова) - 1,00, знижена процентна ставка -1,99%, процента ставка за понадстрокове користування позикою за день - 2,7%, орієнтовна реальна річна процента ставка 2300%, орієнтовна загальна вартість позики - 10388,00 грн. Згідно таблиці обчислення загальної вартості кредиту зазначено: проценти за користування кредитом - 2388,00грн.
Згідно зі ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про свідомий вибір щодо укладення договору.
Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало своє зобов'язання за договором, а саме 17.06.2021 року передало у власність відповідача грошові кошти в розмірі 8000,00 грн., шляхом перерахування на банківський картковий рахунок відповідача НОМЕР_1 за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК Фінекспрес», що підтверджується електронною платіжною інструкцією № ае5а7307- f106-4392-b307-b0d6t35f7f0b від 17.06.2021 року, довідкою ТОВ «ФК Фінекспрес» від 15.07.2025р. та листом від 15.07.2025 року видане ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»
Відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконав, згідно з розрахунком заборгованості за договором позики №75249916 від 17.06.2021 року за період з 17.06.2021 року по 13.08.2025 року, заборгованість відповідача складає 27104,00грн., з яких 8 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 19104,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
19.11.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу № 1911, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінансова компанія управління активами» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором позики №75249916 від 17.06.2021 року, що укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .
Відповідно до п.1.1. ТОВ «Фінансова компанія управління активами» передає грошові кошти, що дорівнюють Ціні Продажу, в розпорядження ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» за плату, а ТОВ «Безпечне агентство необхідних кредитів» відступає ТОВ «Фінансова компанія управління активами» Права Вимоги до Боржників, зазначених в Реєстрі Заборгованостей, в розмірі Портфеля Заборгованості. Сторони погодили, що до ТОВ «Фінансова компанія управління активами» переходять всі права грошової вимоги, які належали ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за кредитними договорами. Відповідно до п.5.2. договору факторингу № 2610 від 26.10.2021 перехід від ТОВ « 1Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за портфелем заборгованості відбулося в момент підписання актів прийому-передачі Реєстру заборгованостей, після чого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» став кредитором по відношенню до боржників та набуває відповідні права вимоги.
03.04.2023 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали договір факторингу№030423-ФК, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступило ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі до відповідача за договором позики №75249916 від 17.06.2021 року.
Відповідно до п.1.1 договору факторингу № 030423-ФК, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» передає грошові кошти, що дорівнюють Ціні Продажу, в розпорядження ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за плату, а ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступає ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» Права Вимоги до Боржників, зазначених в Реєстрі Заборгованостей, в розмірі Портфеля Заборгованості. Сторони погодили, що до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» переходять всі права грошової вимоги, які належали ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за кредитними договорами. Відповідно до п.5.2. договору перехід від ТОВ «Фінансова компанія управління активами» до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» за портфелем заборгованості відбулося в момент підписання актів прийому-передачі Реєстру заборгованостей, після чого ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» став кредитором по відношенню до боржників та набуває відповідні права вимоги.
Відповідно до Реєстру прав вимог від 03.04.2023 до договору факторингу № 030423-ФК ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 27104 грн. з яких 8 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 19104,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Статтею 512 ЦК України визначені загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов'язанні, відповідно якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України - заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Виходячи зі змісту статтей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Імперативними правилами ст. 525 ЦК України, встановлено що одностороння відмова від виконання договору не допускається
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.
Нормою ч. 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонам.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Приписами ч. 2 ст. 1048 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Свої зобов'язання за договором позики кредитор виконав у повному обсязі, а саме, надав відповідачу можливість розпоряджатися грошовими коштами на умовах, передбачених Договором та в межах обумовленого предмета договору.
Проте, відповідач належним чином свої зобов'язання не виконав ані первісному кредитору, ані позивачу та допустив заборгованість за вищевказаним договором позики.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, підтверджуються належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення заборгованості за відсотками за договорjv позики суд зазначає наступне :
відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абз. 2 ч. 1ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку дії договору.
Згідно з ч. 1ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов'язання. У частині 2 цієї статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду вже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.
У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першоюст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч. 2ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення можуть бути стягнуті річні проценти відповідно до ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку дії договору чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах прав та інтереси позивача забезпечені ч. 2ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до умов договору позики № 75249916 передбачено надання позики у розмірі 8000,00грн, строком на 30 днів.
Таким чином, правові підстави для стягнення відсотків, нарахованих після 17.07.2021 року відсутні, та з відповідач окрім тіла кредиту підлягає стягненню сума заборгованості за відсотками у розмірі 4776.00 грн.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку дії позики, є необґрунтованими. Зазначений висновок зроблений з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.02.2019 року в справі №175/4753/15-ц.
З приводу покликання позивача про пролонгацію договору позики з підстав, передбачених Правилами надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком чи кредитною установою, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У договорі позики визначено строк позики - 30 днів.
Позивач покликається на прологнацію строку користування позикою, що передбачено у Правилах надання грошових коштів у позику.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими Правилами надання грошових коштів у позику відповідач ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір позики, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо пролонгації строку надання позики, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані позивачем до позовної заяви прологнацію строку користування позикою.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (кредитної установи), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Надані позивачем Правила надання грошових коштів у позику, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою договору позики й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання кредитною установою додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в договорі позики, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
За встановлених обставин суд приходить висновку, що Правила надання грошових коштів у позику, які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідача, не можна розцінювати як частину договору позики, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови продовження строку надання позики.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між кредитною установою та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів»(далі - Закон №1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»(у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно захистити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором чи договором позики. Тому відсутні підстави вважати, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» при укладенні договору з відповідачем дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XIIпро повідомлення споживача про умови кредитування чи надання позики та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважала узгодженими кредитна установа.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору(договору позики).
Розраховуючи суму заборгованості, позивач не звернув увагу на те, що у договорі позики не передбачено умов пролонгації строку позики. Позивачем не долучено до матеріалів справи будь-якого доказу, який би доводив підставність нарахування відсотків поза строком кредитування.
Таким чином, надані позивачем Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), які не містять підпису позичальника, не можна вважати складовою договору позики.
Відтак позивачем не доведено підставності нарахування відсотків понад строк користування позикою, зазначеного у договорі позикb, а відтак підставності нарахування таких відсотків, наведених у розрахунку заборгованості.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1, 3 ст. 133 ЦПК до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджуються: договором про надання правничої допомоги від 01.11.2024 року; витягом з акту приймання-передачі наданої правничої допомоги № 15-П від 26.06.2025 року; платіжною інструкцією, ордером.
В акті приймання -передачі від 26.06.2025 року зазначено, що до складу наданої правової (правничої) допомоги включається: вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, аналіз судової практики, підготовка позовної заяви.
У постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) Верховний Суд, аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Застосовуючи наведені правові висновки, а також надаючи правову оцінку наданим стороною відповідача доказам щодо компенсації витрат на правничу допомогу, суд вважає, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу в частині ознайомлення з матеріалами позовної заяви, вивчення судової практики по аналогічних справах не може бути стягнута, оскільки з урахуванням правового висновку у справі № 534/14/20 щодо реальності (дійсності та необхідності) витрат на правничу допомогу, такі витрати фактично охоплюються змістом наданої послуги із складання позовної заяви.
Таким чином з врахуванням викладеного, беручи до уваги обставини цієї справи, наявні у ній докази, з урахуванням співмірності, необхідності та обсягу наданої позвачеві правничої допомоги, суд приходить до висновку, що стороною позивача підтверджено витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00грн.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір відповідно до Закону України "Про судовий збір". Відповідно до ч.1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з тим, що позовні вимоги майнового характеру задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 1141,92грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 141, 142, 178, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд,-
вирішив:
позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», - задоволити частково .
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» ЄДРПОУ 43311346, заборгованість за договором позики №75249916 від 17.06.2021 року у розмірі 12776,00 грн. (дванадцять тисяч сімсот сімдесят шість гривень)
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» судовий збір у розмірі 1141,92грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» витрати на правничу допомогу у розмірі 1414,20грн.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається через Пустомитівський районний суд Львівської області або безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» ЄДРПОУ 43311346, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 28.10.2025 року.
СуддяН. Б. Добош