Справа № 640/34029/21 Суддя (судді) першої інстанції: Рищенко Андрій Юрійович
25 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів Кузьмишиної О.М., Кузьменка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства енергетики України про стягнення середнього заробітку,
22.11.2021 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства енергетики України, в якому просить:
- стягнути з Міністерства енергетики України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2021 по 08.11.2021 у сумі 144827.05грн.;
- стягнути з Міністерства енергетики України на користь позивача компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки у сумі 66333грн.;
- стягнути з Міністерства енергетики України на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 31.03.2021 у справі № 640/3598/20 у сумі 144827.05грн.;
- стягнути з Міністерства енергетики України на користь позивача середній заробіток за затримку виплати належних звільненому працівникові сум у розмірі 9949.95грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивача згідно судового рішення від 31.03.2021 у справі № 640/3598/20 було поновлено на посаді та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, проте, позивач вважає, що має право на нарахування йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 01.04.2021 по 08.11.2021 включно в сумі 144 827,05 грн. (1105.55грн. х 131день), оскільки фактично був поновлений на посаді лише 09.11.2021.
Посилаючись на судове рішення у справі 640/3598/20, в якому встановлено його середньоденну заробітну плату у розмірі 1105.55грн., позивач просить стягнути інші невиплачені відповідачем виплати, зокрема компенсацію за невикористані 60 днів відпустки (60 х 1105.55=66333грн.), середній заробіток за час затримки виконання судового рішення у справі № 640/3598/20 за період з 01.04.2021 по 08.11.2021 (1105.55грн. х 131день=144827.05грн.) і середній заробіток за затримку у 9 днів виплати належних при звільненні 11.11.2021 позивачу сум за два робочих дня 09.11.2021 та 10.11.2021 (1105.55грн. х 9= 99949.95грн.
Посилаючись на положення статті 117 та 116 Кодексу законів про працю України, позивачка просить задовольнити позов, оскільки відповідно до вказаних норм, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Внаслідок ліквідації Окружного адміністративного суду м.Києва вказана справа 11.02.2025 надійшла на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Міністерства енергетики України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 78 494,05 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення ґрунтується на нормі закону статті 236 КЗпП України, проте період невиконання становить з 29.07.2021 по 08.11.2021, тобто 71 день, отже сума 78494.05грн.
Щодо інших позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку щодо їх необґрунтованості і недоведеності належними доказами.
Позивач подав апеляційну скаргу на рішення суду та просить через порушення норм матеріального права його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2025 витребувано справу зі суду першої інстанції, а після надходження справи ухвалою від 22.08.2025 відкрито провадження та призначено до слухання у порядку письмового провадження з 01.10.2025.
Слухання справи з поважних причин продовжувалось.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Обставини справи.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 09.10.2017 позивач був призначений на посаду Заступника начальника управління з питань оцінки впливу на довкілля та дозвільно-ліцензійної діяльності - начальника відділу поводження з пестицидами і агрохімікатами Департаменту екологічної безпеки та дозвільно-ліцензійної діяльності Міністерства екології та природних ресурсів України.
03.09.2019 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2019 року № 289 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» Міністерство екології та природних ресурсів України було перейменовано в Міністерство енергетики та захисту довкілля України.
13.11.2019 позивачем отримано попередження про наступне вивільнення, припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення, у зв'язку з введенням в дію 01 листопада 2019 року структури та штатного розпису Міністерства енергетики та захисту довкілля України на 2019 рік (наказ Відповідача від 31 жовтня 2019 року № 367) та скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.
Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 16 січня 2020 №51-к позивача було звільнено з займаної посади відповідно до пункту 1 частин першої та четвертої статті 87, статті 89 Закону України «Про державну службу».
Позивач, вважаючи зазначений наказ Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 16 січня 2020 №51-к протиправним, звернувся до адміністративного суду з таким позовом, який був розглянутий Окружним адміністративним судом м.Києва, справа 640/3598/20.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 16.01.2020 № 51-к про звільнення позивача та поновлено його на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника управління з питань оцінки впливу на довкілля та дозвільно-ліцензійної діяльності - начальника відділу поводження з пестицидами і агрохімікатами Департаменту екологічної безпеки та дозвільно-ліцензійної діяльності Міністерства енергетики та захисту довкілля України з 17.01.2020, і стягнуто з Міністерства енергетики та захисту довкілля України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.01.2020 по 29.03.2021. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с.6).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2021 у цій же справі, було скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2021 в частині задоволення позовних вимог про поновлення позивача на посаді, рівнозначній посаді з 17.01.2020 року та щодо стягнення з на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17.01.2020 по 29.03.2021, і було постановлено нову постанову цій частині: поновлено саме на посаді Заступника начальника управління з питань оцінки впливу на довкілля та дозвільно-ліцензійної діяльності - начальника відділу поводження з пестицидами і агрохімікатами Департаменту екологічної безпеки та дозвільно-ліцензійної діяльності Міністерства енергетики та захисту довкілля України з 17.01.2020 і стягнуто на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 333 876.10 грн. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2021 залишено без змін.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2021 було визначено середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 17.01.2020 по 31.03.2021 (а не з 17.01.2020 по 29.03.2021) і у сумі 333 876.10 грн, виходячи з розміру середньоденного заробітку 1105,55 грн. помножене на 302 дня (а.с.16).
09.11.2021 наказом Міністерства енергетики України від 09.11.2021 №512-к було скасовано наказ Міністерства енергетики та захисту довкілля України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 16 січня 2020 №51-к та поновлено позивача на посаді начальника відділу систематизації справ та роботи з документаційним фондом Департаменту організації документообігу з 17.01.2020 (а.с.30).
Згідно цього наказу ОСОБА_1 має 6 ранг державного службовця, стаж державної служби на 09.11.2021 - 7 років 1 місяць 28 днів.
У подальшому, наказом Міністерства енергетики України від 10.11.2021 №516-к було звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу систематизації справ та роботи з документаційним фондом Департаменту організації документообігу 10.11.20211 за угодою сторін на підставі ч. 2 ст. 86 Закону України «Про державну службу» (а.с.31).
Згідно вказаного наказу ОСОБА_1 було виплачено: грошову компенсацію за невикористані дні відпусток 22 календарних дні щорічної основної оплачуваної відпустки за період з 09.10.2019 по 08.10.2020, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за період 09.10.2020 по 08.10.2021, 3 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпуски за період з 09.10.2021 по 10.11.2021, 2 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за стаж 6 років державної служби за 2020 рік, 3 календарних днів додаткової оплачуваної відпуски за стаж роботи 7 років державної служби за 2021 рік.
Вищенаведені обставини підтверджені належними, достатніми та допустимим доказами, і не є спірними.
Нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України (тут і далі - КЗпП України, в редакції, чинній на момент звільнення позивача зі служби та виключення зі списків особового складу, тобто у редакції, яка діяла до 18.07.2022) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
За змістом статті 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Згідно частин 1 та 2 статті 116 КЗпП України (в редакції на 16.01.2021 р. на час звільнення позивача) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Стаття 117 КЗпП України (в редакції на 16.01.2021 р. на час звільнення позивача) визначала, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
У подальшому вказані норми були змінені Закону № 2352-IX від 01.07.2022.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (надалі - Порядок № 100 в редакції станом на день звільнення позивача 16.01.2021р.).
Так, згідно п.2 Розділу II Порядку № 100о,бчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Відповідно до абзацу 4 пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
За змістом пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що середньоденна заробітна плата позивача перед звільненням 16.01.2020 становила 1105,55 грн.
Вказана обставина підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, тому відповідно до положень ст.78 КАС України підлягає прийняттю як належний доказ, що було зроблено судом першої інстанції.
Так, щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2021 по 08.11.2021 у сумі 144827.05грн. (1105.55грн. х 131день), коли фактично позивач був поновлений на посаді лише 09.11.2021, колегія суддів зазначає наступне.
Відтак, суд першої інстанції в цій частині відмовив у задоволені позовних вимог, оскільки дійшов висновку, що питання щодо стягнення заробітку за час вимушеного прогулу було розглянуто в порядку судового спору і визначено період з дня незаконного звільнення по день постановлення рішення у справі з приводу цього спору, а саме цей період становить з 17.01.2020 по 31.03.2021.
Тобто, прийняття рішення судом про поновлення позивача на посаді і є фактом відновлення порушеного права позивача.
А щодо несвоєчасного поновлення позивача на посаді у період з 01.04.2021 по 09.11.2021, то на це є інша норма Закону, статті 236 КЗпП України, яка захищає права позивача у таких випадках, і саме з такими позовними вимогами позивач звернувся до суду у цій справі - щодо стягнення з Міністерства енергетики України на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 31.03.2021 у справі № 640/3598/20 у сумі 144827.05грн.
Як раз ці позовні вимоги, суд першої інстанції визнав обґрунтованими, оскільки ґрунтуються на нормі закону, зокрема, статті 236 КЗпП України, проте визначив період невиконання не той, що просив позивача з 01.04.2021 по 08.11.2021, а з 29.07.2021, тобто з дня набрання законної сили судового рішення у справі № 640/3598/20, по 08.11.2021, по день фактичного виконання відповідачем рішення суду, тобто 71 день.
Отже, сума становить 71 день помножене на 1105.55грн, і дорівнює 78494.05грн.
Колегія суддів, вважає такі висновки суду першої інстанції правильними.
Щодо стягнення компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки у сумі 66333грн., то ці позовні вимоги судом першої інстанції правильно визнано необгрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачу при звільненні 11.11.2021 за наказом було обраховано сума за невикористані віпустки за роботу у 2019-2021 роки та виплачено грошові кошти у сумі 23700,74 грн., що підтверджено банківською випискою та довідкою про доходи за 2021 рік.
Проте, позивач обраховує цю суму виходячи із середньоденної заробітної плати 1105.55грн. помножене на кількість днів 60, що є помилковим, оскільки згідно п.2 Розділу II Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки.
Отже, розрахунок відповідача з цього питання є правильним, позовні вимоги в цій частині судом першої інстанції правильно визнано необґрунтованими.
Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку виплати належних звільненому працівникові сум у розмірі 9949.95грн., то судом першої інстанції правильний зроблено висновок, що ці позовні вимоги не підтверджені належними доказами, а саме щодо затримки виплати позивачу будь яких виплат, оскільки позиція відповідача підтверджена наказом Міністерства енергетики України від 10.11.2021 №516-к, згідно якого позивача було звільнено за угодою сторін на підставі ч. 2 ст. 86 Закону України «Про державну службу» і при цьому йому були виплачені всі визначені судом виплати (а.с.31).
Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, доводи апелянта не підтверджені належними доказами і тому не заслуговують уваги.
Щодо всіх інших доводів апелянта колегія суддв наголошує, що враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 р. - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства енергетики України про стягнення середнього заробітку,- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263, п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.М. Кузьмишина
В.В. Кузьменко