26 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 401/1407/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 квітня 2025 року в адміністративній справі №401/1407/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 , в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову № 255/С/2023 від 07 липня 2023 року за справою про адміністративне правопорушення.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 квітня 2025 року відмовлено у задоволені позовних вимог.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норми процесуального та матеріального права, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.
В обґрунтування скарги зазначено, що факт отримання повістки заперечується позивачем. Позивач не був оповіщений і повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 . У оспорюваній постанові відсутні відомості про дату виписання повістки її номер.
Позивач наголошує, що він повістку не підписував. Його зупинили представники поліції на блокпосту для перевірки документів. Ним були надані водійські права поліцейському, при цьому він не надавав згоди на передавання своїх особистих даних будь-яким іншим особам. Тому обставини виписання повістки на ім'я громадянина ОСОБА_3 , йому не відомі.
Постанова винесена у відношенні ОСОБА_3 , проте позивач - ОСОБА_1 . Усі матеріали у цій справі складено у відношенні ОСОБА_3 .
Так, протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
По факту правопорушення, про склад якого зазначено у постанові, у присутності апелянта не складено протоколу про адміністративне правопорушення, другий примірник не вручався,
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення міститься протокол який не підписаний апелянтом, не складено акту про відмову від підпису протоколу апелянтом.
За таких обставин, позивач не знав і не міг знати, що у відношенні нього буде розглядатися справа про адміністративне правопорушення, буде винесено постанову, що він притягується до адміністративної відповідальності,
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне ії сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї і не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Позивача всупереч вимогам чинного законодавства, не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, чим позбавлено останнього прав, гарантованих Конституцією України та ст, 268 КУпАП.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
07 липня 2023 року, за постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_4 №255/С/2023, ОСОБА_3 ( НОМЕР_1 ) притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст.21-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5 100 грн. Зі змісту постанови та копії справи про адміністративне правопорушення № 255/С/2023 відносно ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_3 був оповіщений та викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 26 червня 2023 року для уточнення даних та проходження медичної комісії для встановлення ступеня придатності до військової служби, що підтверджується його власним підписом у повістці. У визначений строк 26 червня 2023 року не з'явився, без поважних причин та не надав підтвердних документів про причини неявки, при цьому порушив вимоги п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч. 1, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Диспозиція ч.1 ст. 210 КУпАП визначає склад адміністративного правопорушення, який полягає у порушенні призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
За частиною 1 вказаної статті, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За частиною 2 вказаної статті, повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період -
тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжено Указом Президента України від 14.03.2022 року №133/2022 ще на 30 діб, Указом Президента України від 18.04.2022 року №259/2022 продовжено ще на 30 діб, Указом Президента України від 17.05.2022 року №341/2022 продовжено ще на 90 діб, Указом Президента України від 12.08.2022 року №573/2022 продовжено ще на 90 діб, Указом Президента України від 07.11.2022 року №757/2022 продовжено ще на 90 діб, Указом Президента України від 06.02.2023 року №58/2023 продовжено ще на 90 діб, Указом Президента України від 01.05.2023 року № 254/2023 продовжено ще на 90 діб.
Згідно з Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 року оголошено про проведення загальної мобілізації.
У відповідності до положень ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до положень абзацу 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-ХІІ) громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Згідно з частиною 3 статті 22 Закону №3543-ХІІ, під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Згідно з ст. 26 Закону № 3543-ХІІ, відповідальність за організацію мобілізаційної підготовки та стан мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту та підприємств, установ і організацій покладається на відповідних керівників.
Посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закону № 2232-ХІІ).
За положеннями частини 10 статті 1 Закону № 2232-ХІІ Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Частиною 3 статті 37 Закону визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов'язані в семиденний строк стати на військовий облік та не раніше ніж за три дні до вибуття з місця проживання знятися із зазначеного обліку.
У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, взяття на військовий облік, зняття з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону, військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів №1487 є нормативно-правовим документом, який прийнято та затверджено Кабінетом Міністрів України відповідно до частини п'ятої статті 33 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" Кабінет Міністрів України.
За положенням п. 14 Порядку, військовий облік забезпечується з урахуванням вимог законодавства у сфері декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб, організовується і безпосередньо ведеться державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, в яких призовники, військовозобов'язані та резервісти працюють (навчаються).
У силу п. 16 Порядку №1487 Військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, підрозділи Служби зовнішньої розвідки.
Персонально-первинний військовий облік передбачає облік відомостей стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці. У селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, ведення такого обліку покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.
Персональний військовий облік передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх роботи (служби) або навчання та покладається на керівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій.
За п. 23 Порядку №1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 “Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи.
За п. 79 Порядку №1487 Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Підпунктом 2 пункту 1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» Порядку №1487 визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 3 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» Порядку №1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Суд зазначає, що Порядок №1487 є нормативно-правовим актом який входить в систему законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Так, нез'явлення особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці, без повідомлення причин неявки, є порушенням правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, за що передбачена адміністративна відповідальність ст. 210 КУпАП.
Згідно змісту протоколу №255/С/2023 від 28 червня 2023 року, та наданої відповідачем розписки від 21 червня 2023 року встановлено, що ОСОБА_3 був оповіщений і викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних та проходження медичної комісії для встановлення ступеня придатності до військової служби, що підтверджується його власним підписом у повістці. Факт отримання повістки не заперечується і самим позивачем в адміністративному позові.
Матеріали справи містять повістку з якої вбачається, що вона виписана на імя ОСОБА_1 . З пояснень позивача вбачається, що він не заперечує його зупинення представниками поліції на блокпосту для перевірки документів. Вказана повістка про виклик містять підпис позивача.
Колегія суддів не приймає посилання позивача на те, що ним повістка не підписувалась, з огляду на відсутність доказів (висновок експерту, відеозапис тощо). Також, позивачем в суді не подавались клопотання про проведення відповідної експертизи.
Щодо посилання скаржника на те, що оскаржувана постанова протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення винесені у відношенні ОСОБА_3 , колегія суддів зазначає, що вказана описка, з огляду на наявні матеріали справи є несуттєвою опискою, що не впливає на ідентифікацію особи, є опискою, яку можна виправити. Також, колегія суддів зазначає, що вказані матеріали складені на підставі даних які наявні в обліковій картці до військового квитка (адреса, рнокпп тощо), достовірність яких позивачем не спростовується.
Аналізуючи обставини справи та досліджені матеріали, суд дійшов висновку про наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, а саме за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Щодо посилання скаржника на те, що у матеріалах справи про адміністративне правопорушення міститься протокол який не підписаний позивачем, не складено акту про відмову від підпису протоколу позивачем, колегія суддів зазначає наступне.
За правилами ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Згідно ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Так, суть виявленого відповідачем в діях позивача адміністративного правопорушення полягає в тому, що позивач, будучі обізнаним з його обов'язком прибути до ТЦК та СП, він не прибув у визначений термін до ТЦК та СП.
Оскільки в даному випадку на розписці про одержання повістки, відповідно, міститься підпис позивача, вважається, що така повістка є належним чином вручена. Отже, позивач був обізнаний з обов'язком з'явитись до ТЦК та СП.
Оскаржувана постанова начальником ТЦК та СП прийнята на підставі протоколу про адміністративне правопорушення. Вказаний протокол складений в присутності двох свідків.
Протокол був надісланий позивач разом з виклиом.
З аналізу винесеної на підставі протоколу постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП випливає, що розгляд справи відбувся за його відсутності.
При цьому, матеріали справи не містять будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення, якщо особу належним чином не повідомлено про дату, Верховний Суд у постановах від 6 березня 2018 року у справі №522/20755/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №591/2794/17, від 6 лютого 2020 року №05/7145/16-а та від 21 травня 2020 року, від 18 листопада 2021 року №185/8460/16-а у справі №286/4145/15-а дійшов наступного висновку:
«…факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.».
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 5 липня 2022 року у справі № 522/3740/20, від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20, від 3 жовтня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 1 листопада 2022 року у справі № 640/6452/19 та від 18 січня 2023 року у справі № 500/26/22.
Крім того Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 по справі № 400/4409/21 зазначив, що визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, яке спрямоване на захист суспільних інтересів, внаслідок застосування судами надмірного формалізму може призвести до таких наслідків, як, зокрема нанесення суттєвої шкоди суспільним інтересам або уникнення правопорушником обов'язку виконувати або дотримуватися законодавства.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає суттєвих порушень з боку відповідача.
Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.
Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись статями 271, 272, 286, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 квітня 2025 року в адміністративній справі №401/1407/24 - залишити без задоволення.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 квітня 2025 року в адміністративній справі №401/1407/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко