12 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/24791/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 ( суддя Озерняська С.І.) в адміністративній справі №160/24791/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 року по справі № 160/24791/24 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повторного взяття на військовий облік військовозобов'язаних ОСОБА_1 ; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути питання щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов'язаних та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду №160/24791/24 від 19.11.2024 року набрало законної сили 20.12.2024 року.
05.08.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень, в якій просить винести окрему ухвалу суду в порядку ст. 249 КАС України, якою визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині невиконання та невраховування встановлених судом висновків у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 160/24791/24; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відмітку у графу "Постанова ВЛК" до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (система «Оберіг») про непридатність з виключенням з військового обліку ОСОБА_1 на підставі гр. І ст. 54 «а» Наказу МО України № 2 від 04.01.1994 р. та№ 207 від 12.07.1999 р.
Заява обґрунтована тим, що відомості про непридатність до військової служби із виключенням з військового обліку позивача не внесені до графи «Постанова ВЛК» до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (система «Оберіг»).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.202 у задоволенні заяви про визнання протиправним рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/24791/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказану ухвалу та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами заяви поданої до суду першої інстанції.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною першою статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними (частина друга статті 249 КАС України).
В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення (частина четверта 249 КАС України).
Окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників.
Необхідність її винесення зумовлена завданнями адміністративного судочинства - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових, службових осіб у процесі здійснення ними управлінських функцій.
Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно (ч. 3).
В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.
Таким чином, окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунені ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням представлених адміністративним процесуальним законом засобів.
Випадки постановлення окремої ухвали з метою її направлення суб'єкту владних повноважень не можуть відтворювати підстави прийняття судового рішення про задоволення позову. Окрема ухвала виноситься судом у зв'язку з виявленням під час судового розгляду порушення законності, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунені шляхом розв'язання спору по суті. При цьому такі порушення мають негативно впливати на стан суб'єктивних прав та обов'язків особи у публічно-правових відносинах.
Таким чином, підставою для прийняття окремої ухвали є саме достовірно встановлене судом в ході судового розгляду порушення законності та правопорядку.
Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли, водночас постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду.
Так, матеріали справи встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 року по справі № 160/24791/24 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, зокрема зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути питання щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов'язаних та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 року по справі № 160/24791/24 відповідач виключив ОСОБА_1 з військового обліку та 10.07.2025 року зробив відповідні записи у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ІНФОРМАЦІЯ_2 виконав рішення суду, розглянувши питання щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов'язаних та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні, за результатом якого виключив ОСОБА_1 з військового обліку.
Водночас, питання правомірності внесення відмітки у графу "Постанова ВЛК" до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про непридатність позивача в мирний час, обмежену придатність у воєнний час не було предметом дослідження судом в справі №160/24791/24, оскільки суд зобов'язував відповідача розглянути питання щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов'язаних та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з урахуванням висновків суду, що було зроблено відповідачем.
Приписами ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Доводи апеляційної скарги позивача зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді заяви неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, переглянувши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 в адміністративній справі №160/24791/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 17 грудня 2025 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко