25 грудня 2025 року м. ДніпроСправа № 360/919/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву заяву адвоката Князь Інни Іванівни про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 360/919/25 за позовом адвоката Князь Інни Іванівни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
15 грудня 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява адвоката Князь Інни Іванівни про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 14.07.2025 у справі № 360/919/25 шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про повне виконання рішення суду у встановлений строк.
В обгрунтування заяви зазначено, що рішення суду від 14.07.2025 набрало законної сили та містить два зобов'язання: нарахувати та виплатити грошове забезпечення, втім відповідач свідомо ухиляється виконати рішення суду навіть у тій частині, в якій він має повністю повноваження, а саме: здійснити нарахування грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення за періоди, визначені судом.
Ухвалою суду від 16.12.2025 заяву про встановлення судового контролю прийнято до розгляду та призначено в порядку письмового провадження.
Від відповідача надійшли пояснення, в яких заперечує проти задоволення заяви про встановлення судового контролю з таких підстав.
На виконання рішення від 14.07.2025 у справі № 360/919/25 здійснені розрахунки доплат грошового забезпечення, однак у зв'язку з відсутністю фінансування кошти ще не надходили, тому виплати позивачу ще не здійснені.
У зв'язку із тим, що Військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпеченні у Фінансовому економічному управлінні Командування сухопутних сил і не є розпорядником коштів, то у неї не має можливості самостійно здійснювати такі виплати. Станом на 20.12.2025 інформації щодо виділення додаткових асигнувань з цього приводу на адресу Військової частини НОМЕР_1 не надходило.
Зазначено, що Міністерством оборони України триває робота щодо пошуку додаткового фінансового ресурсу для забезпечення виконання судових рішень по КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки», оскільки виділені асигнування на 2024 рік вичерпано.
Враховуючи наведене, відсутність бюджетного та іншого фінансування, коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат, а тому не здійснення виплати, у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування, нарахованої заборгованості не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Розглянувши подану заяву, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно із частиною другою статті 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців (частина третя статті 382-1 КАС України).
Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
У Рішенні від 26 червня 2013 року Конституційний Суд України взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року, вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведеного процесуального заходу мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 у справі №360/919/25 позовні вимоги адвоката Князь Інни Іванівни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії задоволені.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.11.2021 по 12.04.2024 (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.11.2021 по 31.12.2021 (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі нараховані та виплачені за цей період щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2022 по 31.12.2022 (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі нараховані та виплачені за цей період щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2023 по 18.07.2023 (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі нараховані та виплачені за цей період щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2024 по 12.04.2024 (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі нараховані та виплачені за цей період щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зазначене рішення суду набрало законної сили 14.08.2025.
За даними КП «ДСС» позивачу 05.09.2025 видано чотири виконавчі листи у цій справі.
На підставі зазначених виконавчих листів постановами відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 22.09.2025 відкриті виконавчі провадження № 79157676, № 79157761, № 79159582 та № 79159605.
Наданими до пояснень матеріалами підтверджено, що на виконання рішення суду від 14.07.2025 у справі №360/919/25 відповідачем вчинені такі дії.
Представником юридичної служби Військової частини НОМЕР_1 подано рапорт командиру Військової частини НОМЕР_1 щодо фактичного виконання рішення фінансово-економічною службою стосовно виділення фінансування на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 у справі №360/919/25.
Згідно довідки-розрахунок №1 від 16 грудня 2025 року №7472/ФЕС грошового забезпечення, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», станом на 01 січня 2021 року (2270,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт ОСОБА_1 за період з 01.11.2021 по 31.12.2021 до виплати за рішенням суду 5845,08 грн.
Згідно довідки-розрахунок №2 від 16 грудня 2025 року №7473/ФЕС грошового забезпечення, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», станом на 01 січня 2022 року (2481,00 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 до виплати за рішенням суду 65248,50 грн.
Згідно довідки-розрахунок №3 від 16 грудня 2025 року №7474/ФЕС грошового забезпечення, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», станом на 01 січня 2023 року (2270,00 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 та 20.05.2023 по 31.12.2023 (перерахунок по прожитковому мінімуму неможливий через зміну чинного законодавства) до виплати за рішенням суду 49697,16 грн.
Згідно довідки-розрахунок №4 від 16 грудня 2025 року №7475/ФЕС грошового забезпечення, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», станом на 01 січня 2024 року (3028,00 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 12.04.2024 (перерахунок по прожитковому мінімуму неможливий через зміну чинного законодавства) до виплати за рішенням суду 391,20 грн.
Згідно довідки-розрахунок від 16 грудня 2025 року №7479/ФЕС грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», станом на 01 січня 2021 року (2270,00 грн), встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», станом на 01 січня 2022 року (2481,00 грн), встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», станом на 01 січня 2023 року (2684,00 грн), встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік», станом на 01 січня 2024 року (3028,00 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт недоплата по грошовій допомозі на оздоровлення при перерахунку грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за період 2021 - 2024 складає 16020,45 грн. Загальна недоплата по матеріальній допомозі для вирішення соціально-побутових питань при перерахуванні грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 3268,93 грн.
Також судом встановлено, що Військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпеченні у Фінансовому економічному управлінні Командування сухопутних сил. Розпорядником бюджетних коштів вищого рівня щодо Військової частини НОМЕР_1 є Військова частина НОМЕР_2 , про що свідчить реєстраційна картка розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів).
Пунктом 8 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетна система України ґрунтується на принципі цільового використання бюджетних коштів бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.
Згідно із абзацом третім частини третьої статті 10 Бюджетного кодексу України головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру.
Відповідно до частини першої статті 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
У пункті 1 частини другої статті 22 Бюджетного кодексу України Державна судова адміністрація України визначена як головний розпорядник бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України.
Відповідно до частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Абзацом першим частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років; […].
Відповідно до частини четвертої статті 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважається бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
Вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов'язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов'язань, у судовому порядку.
Згідно із частиною п'ятою статті 48 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету. При реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань здійснюється перевірка відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми.
Частиною першою статті 51 Бюджетного кодексу України визначено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
Відповідно до Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, само представництва, представництва інтересів Міністерства оборони України, Збройних Сил України у судах та інших державних органах, затвердженої наказом Міністерства Оборони України від 30.12.2016 №744, Положення про фінансове господарство розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня (другого ступеня) за кошторисом Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 05.11.2009 № 550, Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, доведених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017р. № 280, якщо рішення суду набрало законної сили після вжиття заходів щодо його оскарження відповідно до якого фінансово-економічна служба військової частини НОМЕР_1 зобов'язана здійснити відповідні видатки за КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки», начальником фінансово-економічної служби - головним бухгалтером складається розрахунок коштів, необхідних для виконання рішення суду відповідно до чинного законодавства, який разом з копією рішення суду, та заявкою (додатковою заявкою), в якій враховані відповідні кошти надсилається до фінансово-економічного підрозділу вищого органу для його перевірки стосовно відповідності нормам чинного законодавства та рішенню суду. У разі надходження асигнувань за КЕКВ 2800 “Інші видатки» для виконання рішення суду, кошти невідкладно перераховуються на карткові рахунки військовослужбовців відповідно до складених розрахунків.
Військова частина НОМЕР_1 не включена до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а є структурним підрозділом у Збройних Силах України, перебуває на фінансовому забезпеченні у Фінансовому економічному управлінні Командування сухопутних сил і не є розпорядником коштів.
Згідно із абзацом восьмим пункту 1.2 глави 1 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 грудня 2012 року № 1407 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 січня 2013 року за № 130/22662 (далі - Порядок № 1407), мережа розпорядника коштів державного бюджету - згрупована відповідно до законодавства головним розпорядником коштів державного бюджету (розпорядником коштів державного бюджету нижчого рівня, що має власну мережу) інформація щодо розпорядників нижчого рівня, які у своїй діяльності підпорядковані цьому розпоряднику та/або діяльність яких координується ним, а також отримують від нього бюджетні асигнування, та одержувачів коштів державного бюджету.
Головні розпорядники до початку бюджетного періоду визначають мережу за територіями (обласний рівень) із зазначенням статусу кожної установи (розпорядник бюджетних коштів або одержувач бюджетних коштів), яка обслуговується у відповідному органі Казначейства (абзац перший пункту 2.1 розділу 2 Порядку № 1407).
До мережі включаються головний розпорядник, розпорядники нижчого рівня, які у своїй діяльності підпорядковані відповідному головному розпоряднику та/або діяльність яких координується через нього, та одержувачі бюджетних коштів, які уповноважені головним розпорядником на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримують на їх виконання кошти з державного бюджету (абзац другий пункту 2.1 розділ 2 Порядку № 1407).
Згідно з пунктом 3.6 Порядку № 1407 доведені обсяги бюджетних асигнувань є підставою для взяття розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов'язань.
Абзацом першим пункту 1.1 глави 1 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333 (у редакції наказу від 21.06.2012 № 754) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.03.2012 за № 456/20769 (далі - Інструкція № 333), визначено, що економічна класифікація видатків бюджету призначена для розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування.
Відповідно до підпункту 6 пункту 2.6 глави 2 Інструкції № 333 виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу), крім виплат, передбачених підпунктами 24 та 28 підпункту 2.5.3 пункту 2.5 цієї глави цієї Інструкції, щодо: відшкодування збитків, майнової (матеріальної) та моральної (немайнової) шкоди юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду; інші виплати юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду. Перерахування (сплата) податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також інших податків і зборів, які у встановлених законодавством випадках підлягають нарахуванню/утриманню на/з сум виплат за рішеннями суду, здійснюються за цим кодом; відшкодування судових витрат віднесені до виконання за Кодом 2800 «Інші поточні видатки».
Розпорядники бюджетних коштів можуть брати на себе зобов'язання, у тому числі й щодо виконання рішень судів, тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Судом встановлено, що відповідачем, після набрання рішенням від 14.07.2025 у справі № 360/919/25 законної сили 14.08.2025, здійснено розрахунок грошового забезпечення позивача та відповідних доплат.
При цьому, у відповідача відсутні кошти для повного виконання вказаного рішення суду.
Надані матеріали та зазначені обставини свідчать, що відповідачем на цей час вжито всіх можливих та залежних від нього заходів щодо виконання рішення суду від 14.07.2025 у справі № 360/919/25, а причиною тривалого невиконання рішення в частині виплати коштів є відсутність бюджетних коштів у межах передбаченого обсягу видатків.
При цьому, наразі судом не встановлено обставин, які б свідчили про недобросовісність дій боржника саме під час виконання даного рішення суду, його умисне невиконання або ухилення від його виконання.
Частиною другою статті 382-1 встанолвено, що за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю в порядку статті 382 КАС України у справі № 360/919/25.
Керуючись статтями 256, 294, 295, 297, 382 КАС України, суд
У задоволенні заяви адвоката Князь Інни Іванівни про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 360/919/25 за позовом адвоката Князь Інни Іванівни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя С.В. Борзаниця