Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про продовження розгляду справи
26 грудня 2025 року Справа №200/2426/25
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши адміністративну справу за позовною заявою
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ),
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягала в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 по 01.04.2021 (включно) грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2018, на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 (включно), визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2021 по 01.04.2021 (включно), визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
07 квітня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
22 квітня 2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.
05 травня 2025 року від представника позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій позовні вимоги викладено у наступній редакції:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягала в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 по 01.04.2021 (включно) грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2018, на відповідні тарифні коефіцієнти без врахуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 (включно), визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням раніше виплачених сум в розмірі 37661,09 гривень;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму недоотриманого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 (включно) в розмірі 37661,09 гривень із відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2021 по 01.04.2021 (включно), визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням раніше виплачених сум в розмірі 16164,50 гривень;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму недоотриманого грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 (включно) в розмірі 16164,50 гривень із відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.04.2021 по 18.01.2023 (включно) в розмірі 603651,20 гривень із відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.»
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України, позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 10 ст. 169 КАС України, заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
09 травня 2025 року ухвалою суду залишено без руху заяву про уточнення позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та надано позивачу строк не більше п'яти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху на усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання доказів сплати судового збору, або надання доказів не можливості сплати судового збору в порядку встановленого законодавством України.
Мотивуючи означену ухвалу суд зазначив, що статтею 5 Закону України “Про судовий збір» передбачено вичерпний перелік осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Статус, права, пільги учасників бойових дій визначені Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Згідно п. 18 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасники бойових дій мають пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.
Отже, наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору, поряд з цим вказана норма є бланкетною, тобто вказує на застосування норми в контексті податкового та митного законодавства.
Проте, статтею 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що ветерани війни, до яких належать учасники бойових дій, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від усіх судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
З цією правовою нормою узгоджується пункт 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Системний аналіз змісту статті 5 Закону України "Про судовий збір" вказує на те, що від сплати судового збору звільняються або особи, зазначені в пунктах 7, 8, 9, 10, яким така пільга безумовно надається у зв'язку з наявністю певного статусу незалежно від категорії справи (інваліди, громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), або особи у справах визначеної в пунктах 1-6, 12-16 категорій.
Такий висновок підтверджується диспозицією пункту 16 частини першої статті 5 названого Закону, згідно з яким згадану пільгу мають позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з наданням статусу учасника бойових дій.
Пункт 13, в якому йдеться про "справи, пов'язані з порушенням їхніх прав", вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавала у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про те, що звільнення від сплати судового збору стосується спорів про порушені права.
Вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушення прав нерозривно пов'язане саме зі статусом учасника бойових дій.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 у справі №545/1149/17 зазначила, що “вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону №3551-XII».
Поряд з цим, у постанові від 12.12.2023 року у справі № 600/1927/23-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у котре звернув на це увагу та виснував, що за змістом частини другої статті 22 Закону № 3551-XII ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) зроблено правовий висновок про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону № 108/95-ВР, тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Ураховуючи викладене, позовні вимоги до роботодавця щодо середнього заробітку за час затримання розрахунку при звільненні не пов'язані із порушенням соціальних прав учасника бойових дій та є мірою відповідальності роботодавця за порушення законодавства про оплату праці (трудових прав), яка застосовується незалежно від наявності або відсутності у працівника статусу учасника бойових дій.
Отже, позовні вимоги щодо середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не пов'язаний з наявністю або відсутністю у позивача статусу учасника бойових дій, в даних правовідносинах відсутнє порушення соціальних прав позивача, тому позивач не звільнений від сплати судового збору, отже він має бути сплачений на загальних підставах.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19, від 18.12.2019 у справі №ЗП/9901/4/19, від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17 та постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №805/3967/17-а, Великої Палати Верховного Суду в ухвалі від 06.05.2020 по справі № 9901/70/20 та у постанові від 09.10.2019 по справі №9901/311/19.
Відповідно до заявлених позовних вимог позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 4 829,21 (603651,20 х 0,01 х 0,8) грн за платiжними реквiзитами для перерахування судового збору в гривнях на рахунок Донецького окружного адміністративного суду.
З 12 травня 2025 року по 19 травня 2025 року суддя знаходився у щорічній відпустці.
12 травня 2025 року від позивача до суду надійшла заява про виконання ухвали суду, у якій позивач зазначив, що з інформації, що міститься у відкритому доступі в Єдиному реєстрі судових рішень в аналогічних справах Донецьким окружним адміністративним судом відкриті провадження без сплати позивачами судового збору (справи №200/2065/24, №200/2066/24, №200/3921/24, №200/4145/24, №200/701/25, №200/2305/25, №200/2424/25, №200/2692/25 тощо), окрім того, тільки за період з 05.05.2025 по 06.05.2025 в справах з аналогічним предметом спору Донецьким окружним адміністративним судом відкриті наступні провадження без сплати позивачами судового збору, зокрема: ухвала від 05.05.2025 у справі №200/3005/25 (суддя Куденков К.О.); ухвала від 06.05.2025 у справі №200/3078/25 (суддя Аляб'єв І.Г.); ухвала від 06.05.2025 у справі №200/3100/25 (суддя Череповський Є.В.).
Надавши оцінку доводам клопотання позивача, суд зазначає, що відповідно до ч. 1, п. 6 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (надалі Закон України № 1402-VIII), Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Верховний Суд: […] забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом […].
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України № 1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відтак, обов'язковими для урахування судами є тільки висновки Верховного Суду з того чи іншого правового питання.
Залишаючи без руху заяву позивача про уточнення позовної заяви (збільшення позовних вимог) суд врахував висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем недоліки заяви про уточнення позовної заяви не усунуто.
20 травня 2025 року ухвалою суду продовжено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви на строк не більше 5 днів.
Станом на 26 грудня 2025 року судовий збір позивачем не сплачено, недоліки заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог у частині щодо стягнення середнього заробітку не усунуто.
Згідно п. 10 ст. 169 КАС України, заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 15 ст. 171 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Ураховуючи викладене, суд повертає без розгляду заяву про уточнення позовних вимог в частині позовних вимог про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суми середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.04.2021 по 18.01.2023 (включно) в розмірі 603651,20 гривень із відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
На підставі викладеного, керуючись статтєю 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Повернути без розгляду заяву про уточнення позовних вимог в частині позовних вимог про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суми середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.04.2021 по 18.01.2023 (включно) в розмірі 603651,20 гривень із відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Продовжити розгляд адміністративної справи № 200/2426/25.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, за сторінкою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки http://court.gov.ua/).
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко