Житомирський апеляційний суд
Справа №285/3245/25 Головуючий у 1-й інст. Сташків Т. Г.
Номер провадження №33/4805/1051/25
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
25 грудня 2025 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: захисника - адвоката Рясного В.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Рясного Владислава Денисовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 29 липня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 29 липня 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортним засобом на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605, 60 грн судового збору.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 30 травня 2025 року о 17 год. 50 хв. по вул. Шевченка в м. Звягель керував автомобілем Фольцваген поло, н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння: зіниці очей не реагують на світло, почервоніння очей, поведінка не відповідає дійсності. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я КНП «Звягельська багатопрофільна лікарня» відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 2).
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Рясний В.Д. подав апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_1 , в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що ОСОБА_1 не відмовлявся від огляду в медичному закладів, а прохав, щоб безпосередній командир прибув на місце зупинки транспортного засобу, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, протокол про адміністративне правопорушення не вручений ОСОБА_1 , не роз'яснили останньому його права, відсутній підпис ОСОБА_1 про отримання направлення на огляд та не складено акт огляду. На думку адвоката, у діях ОСОБА_1 . ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вина - недоведена.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення адвоката РясногоВ.Д., який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
За правилами частин 2-5 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису або у медичному закладі.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан наркотичного сп'яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Так, з протоколу по адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 346422 від 30.05.2025 убачається, що 30 травня 2025 року о 17 год. 50 хв. по вул. Шевченка в м. Звягель ОСОБА_1 керував автомобілем Фольцваген поло, н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння: зіниці очей не реагують на світло, почервоніння очей, поведінка не відповідає дійсності. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я КНП «Звягельська багатопрофільна лікарня» відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 2).
Відповідно до п. 6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі-Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
При цьому, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я (п. 12 розділу ІІ Інструкції).
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За таких обставин, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, зокрема, даними, які містяться: в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №346422 від 30.05.2025, в якому зазначено, що останній від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку у медичному закладі відмовився (а.с. 2); направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння (а.с. 4); копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4853661 від 30.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП (а.с. 5); наявному в матеріалі справи відеозаписом обставин події з службового автомобіля та нагрудних камер поліцейських (а.с. 7).
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду в цілому дав належну оцінку всім доказам у справі та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що ОСОБА_1 не відмовлявся від огляду в медичному закладів, спростовується належними та допустимими доказами, яким суд дав вірну оцінку, зокрема, відеозаписам обставин події з відео реєстратора нагрудних камер поліцейських, з яких убачається, що уповноважені особи пропонують ОСОБА_1 пройти огляд в лікарні, на що останній відповідає «у мене немає часу». Поліціянт знову пропонує керманичу проїхати в КНП «Звягельська багатопрофільна лікарня», на що ОСОБА_1 відповідає «та без проблем». Коли працівник поліції запросив ОСОБА_1 присісти до службового авто для доставки на огляд до найближчого закладу хорони здоров'я, керманич відповів «я не відмовляюсь, я військовий, приїде моє командування воно розбереться, мені поступило від командування повертатися на бойове завдання», тоді працівник поліції чітко повідомляє ОСОБА_1 його обов'язок пройти огляд на стан сп'яніння, той факт, що наразі він є водієм, а також роз'яснюють наслідки відмови від проходження огляду. Вказані дії керманича були розцінені працівниками поліції як відмова від огляду, з чим погоджується і апеляційний суд.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ПДР України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп'яніння, а виконати вимоги поліцейського, які спрямовані на забезпечення проведення огляду на стан сп'яніння у медичному закладі.
Таким чином, водій транспортного засобу повинен не тільки погодитись на проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі, а і своєю процесуальною поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП є закінченим з моменту відмови водія пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі.
Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Вказане правопорушення може бути вчинено водієм транспортного засобу як до проведення такого огляду, так і під час його проведення.
Факт відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі встановлюється судом на підставі доказів, які досліджені та оцінені судом за внутрішнім переконанням.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, що і покладено останньому у вину.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Разом з цим, покликання захисника на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому прохав, щоб безпосередній командир прибув на місце зупинки ТЗ, для того щоб пересвідчитись в тому, що працівники поліції мають на меті доставити водія до лікарні, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки у даній ситуації він був учасником дорожнього руху, а тому за змістом ст. 15 КУпАП за порушення, зокрема, правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, він як військовослужбовець несе адміністративну відповідальність на загальних підставах. Крім того, на обставини, за яких був зупинений поліцейськими ОСОБА_1 , не розповсюджується положення ст. 266-1 КУпАП.
Відеозаписом також спростовуються доводи захисника, що ОСОБА_1 не роз'яснено його права та не вручено протокол про адміністративне правопорушення.
Згідно з статті 256 КУпАП, якщо протокол про адміністративне правопорушення складається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, то особа має право ознайомитися зі змістом протоколу, а також зі своїми правами, передбаченими статтею 268 КУпАП.
Так, ОСОБА_1 були роз'яснені його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, що зафіксована на відеозаписах з нагрудної камери поліціянта.
Відповідно до змісту складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, він складений у присутності останнього. Як вбачається із відеозаписів обставин події, працівник поліції склав протокол з дотримання вимог глави 19 КУпАП та у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, але останній відмовився від ознайомлення із його змістом та отримання його копії, а тому не скористався наданим йому правом з власної ініціативи.
Таким чином, вказаний протокол складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст.ст. 254, 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року №1376 та є належним та допустимим доказом.
Твердження захисника про те, що відсутній підпис ОСОБА_1 про отримання направлення на огляд та не складено акт огляду, ґрунтуються на помилковому розумінні норм права апелянтом, а тому суд апеляційної інстанції не приймає до уваги з наступних підстав.
Пунктами 15, 18, 19, 21 Інструкції висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду.
Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я. Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається у присутності поліцейського в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.
Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Отже, доказом перебування чи не перебування водія в стані наркотичного сп'яніння є лише висновок медичного огляду. При цьому, відповідно до Інструкції акт медичного огляду не вручається особі, оскільки він складається лише в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я. Слід зазначити, що ОСОБА_1 взагалі огляд у медичному закладі не проходив, а тому акт огляду не складався.
Крім того, відповідно до п. 8 Розділу ІІ Інструкції, форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
Відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Зміст зазначених норм свідчить про те, що направлення не повинно вручатися ОСОБА_1 та містити його підписи, оскільки вказаний вище документ повинен надаватися лише медичному закладу куди доставляється особа для огляду. При цьому, Інструкцією не передбачено виготовлення кількох примірників направлення. Зазначені доводи були предметом розгляду в суді першої інстанції і суд надав їм правильну, повну та неупереджену оцінку, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження у суді першої інстанції, яким надана вірна оцінка, не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.
Враховуючи наведене, проходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу адвоката Рясного Владислава Денисовича, в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 29 липня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь