Справа № 161/566/25 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М.
Провадження № 22-ц/802/1370/25 Доповідач: Данилюк В. А.
26 грудня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Данилюк В. А.,
суддів Федонюк С. Ю., Шевчук Л. Я.,
розглянувши в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Артем'євої Ганни Олегівни на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 вересня 2025 року,
АТ «Таскомбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовує тим, що 09.07.2020 року між ТОВ ФК «ЦФР», правонаступником якого є АТ «Таскомбанк», і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4764807898, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 33663,55 грн строком на 48 місяців.
Вказує, що відповідачем не виконано умови договору, в результаті чого станом на 11.11.2024 року у неї утворилась заборгованість в сумі 86973,91 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 33237,66 грн, за річними процентами - 40504,96 грн, за щомісячними процентами - 33109,23 грн.
13.07.2020 року право вимоги за кредитним договором відступлені АТ «Таскомбанк» на підставі договору факторингу № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 року.
У зв'язку з чим, просить суд стягнути з відповідача на користь товариства вказану заборгованість та судові витрати у справі.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 вересня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Таксомбанк» заборгованість за кредитним договором № 4764807898 від 09.07.2020 року в розмірі 86973 (вісімдесят шість тисяч дев'ятсот сімдесят три) грн 91 коп. .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Таксомбанк» понесені витрати пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.
Не погоджуючись з рішенням суду,представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Артем'єва Г. О. подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Косатий Д.А. заперечив апеляційну скаргу, просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційний суд розглянув цю справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Як передбачено частинами 4, 5 статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Судом та матеріалами справивстановлено що, 09.07.2020 між ТОВ ФК «ЦФР» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4764807898, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 33663,55 грн строком на 48 місяців (а.с. 74).
Згідно з п. 1.3 позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах, передбачених в паспорті кредиту № 4807898, який є невід'ємною частиною цього договору (а.с. 75-77).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного Кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
ТОВ «ФК «ЦРФ» на виконання умов вказаного кредитного договору було надано відповідачці кредит у сумі 33663,55 грн, що підтверджується відповідною випискою (а.с. 6-70).
Разом з тим, відповідач умови кредитного договору належним чином не виконала, а саме: не здійснила погашення кредиту та відсотків за його використання, в результаті чого станом на 11.11.2024 року їй нарахована заборгованість на загальну суму 86973,91 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 33237,66 грн, за річними процентами - 13231,29 грн, за щомісячними процентами - 40504,96 грн (а.с. 86-87).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також судом встановлено, що 07 жовтня 2016 року між ПАТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЦФР» укладено договір про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016, згідно п.2.1. якого, первісний кредитор ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» передає (відступає) новому кредитору ПАТ «Таскомбанк» свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти в сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором (а.с. 72-73).
Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов'язаний набувати такі права вимоги, шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимог із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників. Підписані сторонами відповідні реєстри прав вимог є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 3.4 договору про відступлення права вимоги передбачено, що право вимоги переходить до нового кредитора - з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог та зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора.
Відповідно до реєстру прав вимоги до договору про відступлення права вимоги № ТАС ЦФР-10-2016 від 13 липня 2020 року, до АТ «Таскомбанк» перейшло право вимоги і за кредитним договором №4764807898 від 09.07.2020 року, укладеного ТОВ «ФК «ЦФР» з ОСОБА_1 (а.с. 71)
Крім того, відповідач ОСОБА_1 09.07.2020 року підписала повідомлення про відступлення прав вимог, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЦФР» повідомило останню про те, що права вимоги за кредитним договором №4764807898 від 09.07.2020 року, укладеним між нею та ТОВ «ФК«ЦФР» будуть відступлені АТ «Таскомбанк» на підставі договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016року (а.с. 85).
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частинами 1, 2 ст.1054 ЦК України, передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Крім того судом встановлено, що позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором не виконала, внаслідок чого станом на 11.11.2024 року у відповідачки ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитом у розмірі заборгованість на загальну суму 86973,91 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 33237,66 грн, за річними процентами - 13231,29 грн, за щомісячними процентами - 40504,96 грн.
Будь-яких доказів на спростування розміру заборгованості відповідач ОСОБА_1 за кредитним договором суду не надала.
Доводи апеляційної скарги щодо договір про відступлення права вимоги був укладений і підписаний ще до укладення кредитного договору спростовуються висновками суду та матеріалами справи, оскільки 07 жовтня 2016 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових послуг» та ПАТ «Таскомбанк» був укладений договір про відступлення права вимоги № ТАС ЦФР-10-2016, за умовами якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору в порядку та строки, встановлені цим договором. Згідно з пунктом 3.4 цього договору право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог та зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, після чого новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до позичальника стосовно їх заборгованостей по кредитним договорам, а також по відношенню до поручителів стосовно їх зобов'язань за договорами забезпечення. Разом із правами вимоги новому кредитору переходять всі інші пов'язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно зі статтею 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
Таким чином, судом встановлено, що між ТзОВ «ФК «Центр фінансових послуг» і ОСОБА_1 09 липня 2020 року був укладений кредитний договір, вона була поінформована про умови кредитування, орієнтовану загальну вартість кредиту для позичальника, про наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за кредитним договором, підписала паспорт кредиту, що містив графік платежів, порядок повернення кредиту (кількість та розмір платежів, періодичність внесення) тощо. Доказів повного та належного виконання позичальником ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором матеріали справи не містять.
Разом з тим, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що відповідач не надала свого розрахунку чи інших доказів, які б давали суду підстави для встановлення іншого розміру заборгованості по тілу кредиту, по простроченими річними та простроченими щомісячними процентами, тобто відповідачем не спростовано факт наявності, розміру заборгованості чи порядку її нарахування.
Відповідач ОСОБА_1 поінформована про умови кредитування, орієнтовну загальну вартість кредиту для позичальника, інформацію про наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за кредитним договором; підписала паспорт кредиту, що містив графік платежів, порядок повернення кредиту (кількість та розмір платежів, періодичність внесення) тощо. Доказів повного та належного виконання нею зобов'язань за кредитним договором матеріали справи не містять.
Відповідач укладений кредитний договір не оспорювала ні в цілому, ні в будь-якій окремій його частині, а тому в силу вимог ст. 204 ЦК України цей правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним.
Право АТ «Таскомбанк» як нового кредитора за кредитним договором №4764807898 від 09 липня 2020 року на повернення кредиту порушено та підлягає захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 як позичальника заборгованості в загальній сумі 86973,91 гривень.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування рішення суду в оскарженій частині, ухваленого з правильним застосуванням норм матеріального права і додержанням норм процесуального права.
Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених апелянтом у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).
Керуючись ст. ст. 268 ч. ч. 4, 5, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Артем'євої Ганни Олегівни залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий - суддя
Судді