Справа № 931/585/25 Головуючий у 1 інстанції: Масляна С. В.
Провадження № 22-ц/802/1360/25 Доповідач: Данилюк В. А.
26 грудня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Данилюк В. А.,
суддів Федонюк С. Ю., Шевчук Л. Я.,
розглянувши в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» Гончаренко Юлії Андріївни на рішення Локачинського районного суду Волинської області від 20 жовтня 2025 року,
30 липня 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивує тим, що 15.04.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено договір про споживчий кредит № 3770023. Відповідно до умов договору товариство надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 10 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язалася повернути кредит, сплатити комісію та відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору, а відповідач умов кредитного договору не виконала.
Зазначає, що 23 липня 2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги № 74-МЛ, за яким ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги щодо боржників, включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3770023 від 15 квітня 2021 року.
Покликається на те, що у зв'язку з порушенням ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором у неї виникла заборгованість у розмірі 44750 грн, з яких: 10000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 33750 грн - заборгованість за відсотками, 1000 грн - заборгованість за комісією. Цю заборгованість відповідач не погасила ні первісному, ні новому кредитору. Зазначає, що для добровільного врегулювання спору на поштову адресу відповідача була направлена претензія про погашення заборгованості.
З врахуванням вищенаведеного, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 3770023 від 15 квітня 2021 року у розмірі 44750 грн та понесені судові витрати.
Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 20 жовтня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код за ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_1 , банк отримувача - АТ «Креді Агріколь Банк», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 3 поверх) заборгованість за договором про споживчий кредит № 3770023 від 15.04.2021 року у розмірі 14 750 (чотирнадцять тисяч сімсот п'ятдесят) гривень 00 коп., з яких: 10 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3750 грн - заборгованість за відсотками, 1000 грн - заборгованість за комісією.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 799 гривень 00 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 1650 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Гончаренко Ю. А.подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить змінити рішення суду, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідач ОСОБА_1 адвокат Колінько Н. О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи.
За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.
Судом та матеріалами справи встановлено, що 15 квітня 2021 року ТОВ «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір про споживчий кредит № 3770023 (а.с. 7-12).
Умовами цього договору визначено наступний його предмет.
Кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2 договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (п.1.1. договору).
Сума (загальний розмір) кредиту становить 10000 грн (п.1.2 договору).
Кредит надається строком на 30 днів з 15.04.2021 (строк кредитування) (п.1.3. договору).
Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредиту (дата платежу): 15.05.2021 (п.1.4 договору).
Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 14750 грн (п.1.5 договору).
Комісія за надання кредиту: 1000 грн, яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово (п.1.5.1 договору).
Проценти за користування кредитом: 3750 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2 договору).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6 договору).
Аналогічні умови кредитування зазначені в анкеті-заяві на кредит № 3770023 від 15 квітня 2021 року та паспорті споживчого кредиту № 3770023 (а.с. 13).
Договір про споживчий кредит № 3770023 укладений відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Так, з алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на вебсайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між кредиторами та позичальником не було б укладено. Таким чином, електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі з моменту його підписання, тобто введення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль). Водночас такий договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.
Судом установлено, що відповідно до п. п. 6. 1 Кредитного договору № 3770023 (індивідуальна частина) сторони дійшли згоди, що кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства. Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (смс) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладання (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником товариству через веб сайт або у смс-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлене позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими позичальником товариству. Згідно з п. п. 6. 4, 6. 5 сторони погодили, що укладений кредитний договір після його підписання електронного підпису одноразовим ідентифікатором є таким, що укладений у письмовій формі.
У розділі 10 договору «Реквізити сторін» у графі «Позичальник» містяться особисті дані ОСОБА_1 , зокрема: РНОКПП, паспортні дані, адреса проживання, номер телефону, електронна пошта. Аналогічні дані відповідача містяться в анкеті-заяві на кредит № 3770023 від 15 квітня 2021 року, де також вказано дату народження, вік, освіту, соціальний статус, місце роботи, майновий стан (щомісячний дохід), IP адресу, з якої подано заяву. Також вказаною анкетою-заявою зафіксовано процес оформлення та розгляду заяви 3770023, зокрема, підписання договору : 15.04.2021 року 10:25:48 (а.с. 13).
Відповідно до довідки про ідентифікацію підтверджується, що ОСОБА_1 підписала кредитний договір № 3770023 від 15 квітня 2021 року аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора V48862, який був відправлений 15 квітня 2021 року на номер телефону НОМЕР_2 (а.с. 12 зворот).
Факт виконання позичальником своїх зобов'язань про надання кредиту підтверджується платіжним дорученням № 43906387 від 15 квітня 2021 року про перерахування ТОВ «Мілоан» на банківський рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_3 кредитних коштів в сумі 10 000 гривень (а.с. 14).
Крім того, з відповіді АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-251007/86088-БТ від 09.10.2025 року, наданої на виконання ухвали суду, вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_4 , на яку 15.04.2021 року здійснено переказ коштів в сумі 10 000 грн, коментар: Vip latazaima Miloan (а.с. 109).
Таким чином, вищезазначеними доказами спростовуються доводи представника відповідача про те, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів укладання, підписання та виконання кредитного договору.
23 липня 2021 року ТОВ «Мілоан» (кредитор) та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (новий кредитор) уклали договір відступлення права вимоги № 74-МЛ, за умовами якого клієнт відступає новому кредитору право грошової вимоги, що зазначені в Реєстрі боржників (а.с. 16-24).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до цього договору відступлення прав вимоги до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3770023 в загальній сумі заборгованості 44750 грн, з яких: по тілу кредиту - 10 000 грн; по відсотках - 33750 грн; по комісії - 1000 грн (а.с. 24 зворот).
З відомості про щоденні нарахування та погашення, наданої ТОВ «Мілоан», вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за договором № 3770023 становить 44 750 грн (а.с. 14 зворот-15).
З виписки з особового рахунку за кредитним договором № 3770023 від 15.04.2021 року, наданій позивачем, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 44 750 грн, з яких: за сумою кредиту - 10 000 грн, по відсотках - 33750 грн, по комісії - 1000 грн (а.с. 15 зворот).
У постанові об'єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.1054-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, факт укладення договору про споживчий кредит № 3770023 від 15 квітня 2021 року та отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 10000 грн підтверджений належними доказами.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Однак, відповідачкою не надано докази, які підтверджують оспорювання в судовому порядку, укладеного між нею та ТОВ «Мілоан» кредитного договору, визнання його в судовому порядку недійсним, в цілому або в частині.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 3770023 від 15 квітня 2021 року, наведеним у відомості про щоденні нарахування та погашення та виписці з особового рахунку, заборгованість відповідача становить 44750 грн, з яких: за сумою кредиту - 10 000 грн, по відсотках - 33750 грн, по комісії - 1000 грн.
Оспорюючи розрахунок заборгованості, наданий позивачем, відповідач свого розрахунку не надала.
Заявлена у позові сума заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10000 гривень та по комісії в розмірі 1000 грн узгоджується з умовами кредитного договору та не виходить за його межі.
Разом із цим, судом встановлено невідповідність умовам договору заявленої суми заборгованості по відсотках.
До стягнення позивач заявив заборгованість по відсотках в загальній сумі 33750 грн.
Така сума відповідає сумі заборгованості, зазначеній у сформованій ТОВ «Мілоан» відомості про щоденні нарахування та погашення (а.с. 14 зворот-15).
Нарахування відсотків згідно із цією відомістю здійснене за період з 15 квітня 2021 року по 14 липня 2021 року.
Аналізуючи умови укладеного з відповідачем договору № 3770023, встановлено наступне.
У розділі 1 договору № 3770023 сторони чітко передбачили строк кредитування - 30 днів, починаючи з 15 квітня 2021 року по 15 травня 2021 року (пункти 1.1, 1.3, 1.4 договору).
У графіку платежів, який є додатком № 1 до цього договору, також зазначено, що кредит повинен бути погашений 15 травня 2021 року. Поверненню у цей строк підлягає 14 750 грн, з яких: 10000 грн суми кредиту, 3750 грн процентів за користування кредитом, 1000 грн комісії за надання кредиту (а.с. 11).
Такий строк кредитування також зазначений у в анкеті-заяві на кредит № 3770023від 15 квітня 2021 року.
Розділ 2 договору № 3770023 передбачає умови виконання, тобто реалізації самого предмета договору, визначеного у розділі 1 договору.
У пункті 2.2.1 договору визначено, що позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 договору.
У пункті 2.3 договору визначено, що пролонгація може відбуватися на пільгових умовах (п.2.3.1.1) або на стандартних (базових) умовах (п.2.3.1.2).
Відповідно до п.2.3.1.2 договору позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Аналіз вищенаведених умов договору свідчить про їх явну суперечливість між собою.
Так, у п.2.2.1 договору чітко визначає, що у випадку продовження позичальником строку кредитування він має додатково сплатити комісію, при цьому конкретної прив'язки до п.2.3.1.1 або п.2.3.1.2, які передбачають пролонгацію на пільгових та стандартних (базових) умовах, не містить, а лише відсилається на загальний пункт 2.3 договору.
Належних доказів того, що відповідач як позичальник вчинив певні дії, які б об'єктивно свідчили б про його добру волю і бажання здійснити пролонгацію кредиту, зокрема, сплатив відповідну комісію, як це передбачено п.2.2.1 договору, до матеріалів позову не додано та в позові не зазначено.
Також, суду не надано доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів, передбачених п.п.4.1.,4.2. Договору.
В додатку №1 «Графік платежів» до кредитного договору від 15.04.2021 № 3770023 вказано, що у випадку зміни будь-яких відомостей, зазначених у графіку розрахунку у зв'язку з частковим погашенням заборгованості та/або продовженням строку повернення кредиту, позичальник доручає Товариству самостійно оновити графік розрахунків, шляхом внесення у нього відповідних змін або викладення його у новій редакції та розмістити дані Графіку в особистому кабінеті позичальника.
Як слідує з наявної в матеріалах справи відомості про щоденні нарахування та погашення, відповідачу нараховувались проценти за користування кредитом в період з 16.04.2021 по 15.05.2021 відповідно до пункту 1.5.2. договору про споживчий кредит, а з 16.05.2021 по 14.07.2021 відповідно до пункту 1.6 договору.
Проте, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надано доказів на підтвердження продовження строку кредитного договору від 15.04.2021 № 3770023 у відповідності до пункту 2.3.1 договору, зміни процентної ставки чи оновлення Графіку розрахунків, які б передбачали сплату відповідачем процентів у розмірі 33750 грн
Крім цього, структура самого договору про споживчий кредит свідчить, що строк кредитування визначається предметом договору (розділ 1) і становить 30 днів, а подальші умови, що визначені у розділі 2 договору, передбачають лише умови виконання самого предмета договору, тобто розділу 1 договору, який і включає у себе строк кредитування.
У зв'язку із цим, нарахування відповідачу після 15 травня 2021 року процентів у відповідності до п 2.3.1.2 договору не знаходить свого належного обґрунтування.
За таких обставин, суд не вбачає обґрунтованих підстав вважати, що після спливу визначеного у п.1.4 договору строку кредитування відбулася пролонгація кредиту.
Покликання в апеляційній скарзі на копії графіків розрахунків не заслуговує на увагу, оскільки зазначені копії не є належними та допустимими доказами і не містять інформації, яка б підтверджувала дії відповідачки щодо пролонгації договору.
Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов'язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 року по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Право кредитодавця ТОВ «Мілоан» нараховувати передбачені указаним договором проценти за користування кредитом припинилося 15 травня 2021 року, у зв'язку із чим з цієї дати права та інтереси кредитодавця забезпечувалися частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вимог про стягнення відсотків на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач не заявляв, у відповіді на відзив щодо розрахунку заборгованості вказав, що проценти в розмірі 5% в день протягом 60 днів (поза межами встановленого п. 1.3 договору строку кредитування, що складає 30 днів) нараховані відповідачу у зв'язку з пролонгацією договору відповідно до п. 2.3.1.2. кредитного договору.
У зв'язку із цим при визначенні заборгованості відповідача ОСОБА_1 по відсотках слід виходити із визначених у самому договорі умов.
Так, за умовами договору розмір відсотків за користування кредитними коштами становить 3750 грн.
За таких обставин, у кінцевому підрахунку відповідач має заборгованість за кредитним договором №3770023 від 15 квітня 2021 року по тілу кредиту в загальній сумі 10000 гривень, 3750 грн за процентами за користування кредитом, 1000 грн комісії за надання кредиту.
Зважаючи на встановлені фактичні обставини, відповідні їм правовідносини і наведені положення чинного законодавства, суд першої інстанції з викладених підстав і мотивів дійшов правильного висновку, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» безпідставно нараховував відсотки за користування кредитом у розмірі 33750 гривень, що не відповідає Закону, а тому позов підлягає частковому задоволенню в сумі отриманих відповідачем кредитних коштів, процентів та комісії, нарахованих в межах строку кредитування, визначеного кредитним договором
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
З огляду на викладене апеляційний суд зазначає, що нарахування відсотків за користування кредитом починаючи з 15 травня 2021 року, тобто після спливу визначеного у п.1.4 договору строку кредитування відбулась пролонгація кредиту, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за кредитом припинилось після спливу визначеного договором строку кредитування.
Відтак, розмір відсотків, як правильно встановив суд першої інстанції, за користування кредитом у межах строку дії договору складає 3750 гривень.
Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, в оскарженій частині, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, в оскарженій частині без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» Гончаренко Юлії Андріївни залишити без задоволення.
Рішення Локачинського районного суду Волинської області від 20 жовтня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді