Справа № 761/17896/25
Провадження № 2/761/6851/2025
08 вересня 2025 року
Шевченківський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого судді: Кондратенко О.О.
при секретарі: Ємець Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ?Споживчий центр? про визнання кредитного договору недійсним
В квітні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ТОВ ?Споживчий центр?, в якому просила суд:
- визнати кредитний договір № 10.06.2024-100000711 від 10 червня 2024 року (далі по тексту - кредитний договір), укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ ?Споживчий центр? недійсним.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 10 червня 2024 року, невідома особа шахрайським шляхом оформила з ТОВ ?Споживчий центр? на її ім'я, без її відома та її згоди, кредитний договір № 10.06.2024-100000711, строком на 1 рік , зі ставкою 1, 5 % на день.
13 серпня 2024 року у відділі поліції №2 Черкаського РУП ГУНП у Черкаській області було відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст.182 КК України. Реквізити платіжного засобу позичальника зазначені відкритими в АТ ?Ідея Банк?. Однак, у даному банку у неї ніколи не було рахунків, про що свідчить відповідь і самого банку. Крім того, у кредитному договорі зазначено номер мобільного телефону, який їй ніколи не належав і ніколи не був її фінансовим номером. На думку позивачки, вищезазначені обставини свідчать про те, що вона ніколи не підписувала кредитний договір № 10.06.2024-100000711 та не отримувала і не направляла відповіді про прийняття пропозиції на його укладення, що тягне недійсність такого договору. А тому, з метою захисту свого порушеного права, вона змушена звернутися до суду.
05 вересня 2025 року через систему ?Електронний суд? надійшов відзив на позов, в якому відповідач ТОВ ?Споживчий центр? проти задоволення позову заперечував у повному обсязі. Свої заперечення обґрунтовує тим, що товариством добровільно прийнято рішення про списання заборгованості з позивачки. Також, позивачці було направлено лист про відсутність у відповідача будь-яких вимог за кредитним договором № 10.06.2024-100000711 від 10 червня 2024 року до ОСОБА_1 . Крім того, товариством було направлено заяву до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення за фактом шахрайства. Також, відповідач зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки, останньою вибрано неналежний спосіб захисту, так як, кредитний договір за відсутності у ньому підпису є нікчемним, а не недійсним, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Відповідь на відзив не надходила.
Позивачка та її представник в судове засідання не з?явилися; про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином; надіслали заяву про розгляд справи за їх відсутності; на задоволенні позовних вимог наполягають в повному обсязі з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача в судове засідання не з?явився; про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; надіслав письмовий відзив на позов; проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як вбачається зі змісту кредитного договору № 10.06.2024-100000711, він був укладений між позивачем, як боржником та відповідачем ТОВ ?Споживчий центр?, як кредитором, розмір кредиту складав 3 000, 00 грн. на строк 124 дні з дати його надання, фіксована процентна незмінна ставка у розмірі 1, 5 % за один день користування.
На виконання цього кредитного договору видано квитанцію №2473700757, про видачу коштів за договором №10.06.2024-100000711 у розмірі 3 000, 00 грн. на картку НОМЕР_1.
Звертаючись до суду з вищезазначеним позовом, ОСОБА_1 наголошувала, що зазначений кредитний договір вона не підписувала, як і не отримувала грошові кошти.
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що з початку червня 2024 року по теперішній час невідомі особи представляючись представниками компаній мікрокредитування ТОВ ?Споживчий центр Швидко гроші?, в телефонному режимі вимагають від останньої, сплати боргу по кредиту, який остання не оформляла.
Крім того, ТОВ ?Споживчий центр? у свою чергу, 05 серпня 2025 року звернулось до ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до якої просило внести відомості до Єдиного РДР за ст.190 КК України, зазначивши, що кредитний договір №10.06.2024-100000711, який було укладено 10 червня 2024 року від імені ОСОБА_1 , не було укладено останньою, а іншою невстановленою особою.
Також, ТОВ ?Споживчий центр? листом від 11 серпня 2025 року №1771 повідомило ОСОБА_1 , що станом на дату даного листа, ТОВ ??Споживчий центр? списало заборгованість з кредитного договору №10.06.2024-100000711 від 10 червня 2024 року та закрило його у своєму обліку, що свідчить про відсутність у товариства вимог до ОСОБА_1 .
Якщо особа не підписувала кредитний договір, такий договір є нікчемним, тому позовна вимога про визнання недійсним кредитного договору не є належним способом захисту прав особи.
У статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (частина друга статті 1055 ЦК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2021 року у справі № 441/1325/16-ц зроблено висновок, що ?правовим наслідком недодержання письмової форми кредитного договору є його нікчемність?.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.
Згідно із вимогами частин 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідності до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Дослідивши кредитний договір, сторонами якого зазначено ОСОБА_1 , як боржник та ТОВ ?Споживчий центр?, як кредитор, судом встановлено, що він підписаний не позивачкою, що також і не оспорювалось і самим відповідачем.
Згідно ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою ?текстуальної? недійсності, оскільки, вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах ?нікчемний?, ?є недійсним?.
Під час розгляду справи встановлено, що позивачка оспорюваний договір не підписувала, що не оспорюється і стороною відповідача, а тому, суд прийшов до висновку, що оспорюваний кредитний договір є нікчемним.
Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України).
Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
З урахуванням того, що особа не підписувала кредитний договір і недійсність кредитного договору у випадку недодержання письмової форми встановлена законом та цей договір є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту прав і в задоволенні позову потрібно відмовити з цієї підстави.
Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року у справі № 688/3874/18.
Оцінюючи належність та допустимість доказів, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, таке як, остання звернулась до суду із вимогою про визнання недійсним кредитного договору, спір щодо застосування наслідків недійсного правочину відсутній, відтак, позовна вимога про визнання кредитного договору недійсним не є належним способом захисту прав.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 15, 16, 203, 207, 215, 216, 1054, 1055 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ?Споживчий центр? про визнання кредитного договору недійсним - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: