Справа № 202/4618/25
Провадження № 1-кп/202/1226/2025
22 грудня 2025 року м.Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора(ВКЗ) ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Дніпра клопотання прокурора про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025042210000552 від 22 березня 2025 року у відношенні,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Дніпропетровська, із середнью-спеціальною освітою, неодруженого, маючого на утриманні малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 03.09.2021 року вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська, за ч.1 ст.185 КК України, до покарання у вигляді громадських робіт на строк 80 (вісімдесят) годин, які не відбуті, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, -
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, -
Обвинувачений ОСОБА_4 20 березня 2025 року, в період часу з 09:00 до 14:30 годин, знаходячись на території ринку «Березинський» за адресою: м.Дніпро, вул. Березинська, буд. 19, маючи в своєму розпорядженні ключи від спеціалізованого вантажного фургону марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 316 CDI», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , що належить на праві приватної власності раніше знайомій йому потерпілій ОСОБА_8 , з якою перебував у дружніх та довірливих стосунках, допомагаючи в якості водія на цьому транспортному засобі здійснювати перевезення товарів при здійсненні нею підприємницької діяльності як ФОП «Вітер», а востаннє - 19 березня 2025 року, близько 17 години 00 хвилин, маючи прямий злочинний умисел направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, визначив предметом свого злочинного посягання вантажний фургон марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 316 CDI», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , будучи заздалегідь обізнаним, що його власниця (потерпіла ОСОБА_8 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 подруги, користуючись довірою останньої та маючи в своєму розпорядженні ключі та свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу, які, за попередньою домовленістю з ОСОБА_8 . Після виконання доручення на перевезення 19 березня 2025 року мав залишити на посту охорони автомобільної стоянки по вул. Березинська, 1 в м. Дніпрі, разом зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, продовжуючи реалізовувати свій протиправний намір, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, та порушуючи вказані домовленості, 19 березня 2025 року, у вечірній час доби, пригнав на автостоянку фургон марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 316 CDI», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , проте ключі та свідоцтво охороні не передав, та ввечері наступного дня, 20 березня 2025 року, користуючись створеною ним можливістю безперешкодного доступу до керування транспортним засобом, прийшов на територію автостоянки по вул. Березинська, 1 в м. Дніпрі, що використовується для тимчасового зберігання транспортних засобів, обладнана огорожею, в'їздним-виїздним шлагбаумом та пунктом охорони, які обмежують вільний доступ до транспортних засобів, де реалізуючи свій протиправний намір, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом в умовах воєнного стану, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення майнової шкоди та бажаючи їх настання, цілком розуміючи, що він не має законного права користування фургоном марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 316 CDI», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , підійшов до транспортного засобу, відчинив незамкнуті двері зі сторони водія та сів за кермо, проникнув таким чином до салону фургона, після чого, доводячи до кінця свій прямий злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, всупереч волі власника, привласненими напередодні ключами завів двигун фургону, та, виїхавши за межі автостоянки, почав рухатись в напрямку вул. Петра Полтави (колишня назва - Богомаза) в м. Дніпрі, тим самим скоїв незаконне заволодіння транспортним засобом - фургоном марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 316 CDI», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , вчинене повторно - особою, яка раніше вчинила злочин, встановлений вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська за ч.1 ст.185 КК України, судимість за яким не знята та непогашена у встановленому законом порядку, з проникненням в інше сховище -автостоянку, що використовується для тимчасового зберігання транспортних засобів, обладнану огорожею, в'їздним-виїздним шлагбаумом та пунктом охорони, які обмежують вільний доступ до транспортних засобів, предметом якого є транспортний засіб - фургон марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 316 CDI» вартість якого станом на 20.03.2025 складає 601 977,04 грн. (шістсот одна тисяча дев'ятсот сімдесят сім гривень 04 копійки)
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, просив суворо не карати та розглянути кримінальне провадження в порядку ст. 349 КПК України, про що надав письмову заяву.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав проведення розгляду кримінального провадження в порядку ст. 349 КПК України.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав проведення розгляду кримінального провадження в порядку ст. 349 КПК України.
У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
В судовому засіданні встановлено, що викладені фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих фактичних обставин і у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, тому суд дослідив лише письмові матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого.
При цьому суд роз'яснив обвинуваченому ОСОБА_4 , та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить до висновку про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, з проникненням у інше сховище, предметом якого є транспортний засіб вартість якого у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а винуватість доведеною.
Так, згідно ч. 2 ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Враховуючи роз'яснення, які містяться в п.п. 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Відповідно до наведеного, призначаючи покарання винному, суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про винну особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення такої особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого злочину.
З огляду на встановлені під час судового розгляду дані про особу обвинуваченого, тяжкість і обставини скоєного злочину, які не оспорюються сторонами справи, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання, необхідного для виправлення останнього та попередження вчинення нових злочинів, у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України.
У відповідності до ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків передбачених даною нормою, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, а також особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем за призовом, не одружений, маж на утриманні двох малолітніх дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має зареєстроване місце проживання, а отже обтяжений міцними соціальними зв'язками, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше притягався до кримінальної відповідальності за корисливий злочин, також судом визнаються обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття і беззаперечне визнання вини, а також відсутність обтяжуючих обставин.
Також судом приймається і те, що у потерпілої стороно відсутні претензії до обвинуваченого та не подано цивільний позов.
З урахуванням принципу індивідуалізації покарання та особи обвинуваченого, який винуватість у вчиненому злочині визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, за кількох обставин, що пом'якшують покарання, суд вважає за необхідне призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України, і в межах санкції ч. 3 ст. 289 КК України, а саме нижче від нижчої межі, разом з тим не призначаючи додаткове покарання передбачене санкцією.
Разом з тим, судом при визначенні остаточного покарання у виді позбавлення волі визнається можливим застосувати до обвинуваченого положення ст. 75, 76 КК України з урахуванням всіх обставин вчинення злочину, особи обвинуваченого та позиції потерпілої, а також наявності виключних, декількох обставин, які пом'якшують покарання, зокрема і необхідності утримувати своїх малолітніх дітей, що у свою чергу стане неможливим при призначенні покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуттям.
Доля речових доказів має бути вирішена у відповідності до ст. 100 КПК України, процесуальні витрати в рамках даного кримінального провадження відсутні. Цивільний позов не заявлено.
Керуючись ст.ст. 349 ч.3; 370; 373-374; 615 ч. 15; КПК України, суд, -
Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, з іспитовим строком на 3 (три) роки.
Покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави кошти, витрачені на проведення судової автотехнічної експертизи СЕ-19/104-25/12120-АВ від 27.03.2025 року, у розмірі 6 367,20 гривень.
Арешт накладений згідно ухвали слідчого судді на автомобіль «Mercedes Sprinter 316 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_3 , та який перебуває на зберіганні у власника - ОСОБА_8 - скасувати та залишити у власника.
Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме диск DVD-R, який знаходиться в матеріалах справи - залишити в матеріалах справи.
Вирок суду може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня вручення копії вироку.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Головуючий суддя: ОСОБА_1