Справа № 202/6593/24
Провадження № 1-кп/202/744/2025
22 грудня 2025 року м.Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі
судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
представника потерпілої(ВКЗ) ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024041030001109, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 березня 2024 року у відношенні:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, маючого середню освіту, непрацевлаштованого, неодруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 керуючи автомобілем Toyota Yaris р.н. НОМЕР_1 рухаючись заднім ходом у дворі буд. 20 по вул. Квітки Цісик у м. Дніпро, здійснив наїзд на ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 . В наслідок ДТП були спричинені тілесні ушкодження ОСОБА_7 у вигляді закритого перелому хірургічної шийки лівого плеча зі зміщенням.
Під час руху ОСОБА_5 , грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, рухаючись заднім ходом, не забезпечив безпеки дорожнього руху, не переконався, що не створить небезпеки чи перешкоди іншим учасникам руху, внаслідок чого, в районі будинку 20 по вул. Квітки Цісик у м. Дніпро скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7 , яка перебувала позаду його автомобіля в смузі його руху.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритий перелом хірургічної шийки лівої плечової кістки зі зміщенням відламків, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійна рана зовнішнього кута лівої брови, параорбітальні гематоми з обох сторін, які розповсюдились на лобну та скроневу ділянку зліва, підшкірна гематома лівого плеча, що спричинені від травматичного впливу тупого твердого предмету, в термін на який вказує обстежена, тобто 30.03.2024, які згідно висновку судово-медичної експертизи за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день), п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995p. №6.
Порушення правил безпеки дорожнього руху згідно висновку судово-автотехнічної експертизи виразилося в тому, що водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем Toyota Yaris р.н. НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 10.1 та 10.9 Правил дорожнього руху України, які свідчать:
п. 10.1 - «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».
п. 10.9 - «Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб», невиконання якого, знаходиться в причинному зв'язку з наслідками, що настали.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, просив суворо не карати та розглянути кримінальне провадження в порядку ст. 349 КПК України, про що надав письмову заяву, цивільний позов визнав.
Захисник ОСОБА_4 підтримав позицію свого підзахисного, вважав за можливе здійснити розгляд справи у порядку ст. 349 КПК України.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав проведення розгляду кримінального провадження в порядку ст. 349 КПК України, зазначив, що обвинувачений щиро розкаявся та визнав свою винуватість у вчиненому.
Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримала розгляд справи у порядку ст. 349 КК України, підтримала цивільний позов.
У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
В судовому засіданні встановлено, що викладені фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих фактичних обставин і у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, тому суд дослідив лише письмові матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого.
При цьому суд роз'яснив обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить до висновку про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 правильно кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у сховище, вчиненому в умовах воєнного стану, а винуватість доведено.
Так, згідно ч. 2 ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Враховуючи роз'яснення, які містяться в п.п. 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Відповідно до наведеного, призначаючи покарання винному, суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про винну особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення такої особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого злочину.
При визначенні ОСОБА_5 виду та розміру покарання судом враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що згідно ст. 12 КК України є нетяжким неумисним злочином; дані про особу обвинуваченого, який не працевлаштований, неодружений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має зареєстроване місце проживання, беззаперечно визнав вину, раніше не судимий, до обставини, що пом'якшує покарання суд відносить - щире каяття, а також відсутність обтяжуючих обставин.
При цьому не залишається поза увагою суду і те, що в рамках даного кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_5 спрямував свої дії та виявив бажання відшкодування заподіяної шкоди потерпілій і частково вже перерахував їй значну суму коштів, близько 40 000,00 грн.
З огляду на встановлені під час судового розгляду дані про особу обвинуваченого та тяжкість і обставини скоєного злочину, які не оспорюються сторонами справи, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання, необхідного для виправлення останнього та попередження вчинення нових злочинів з урахуванням індивідуалізації покарання у виді обмеження волі із позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України. Крім того судом визнається можливим застосування положень ст. 75, 76 КК України та звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з іспитовим строком, оскільки таке покарання буде відповідати безпосередній його меті, та буде необхідним й достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Вирішуючи питання цивільного позову поданого в межах даного кримінального провадження, суд приходить до наступного.
Згідно норм ст. 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила цивільний позов. Права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. Цивільний позивач має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення.
ч. 5 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Вказані норми не суперечать вимогам КПК України.
Як передбачено ст. 7 КПК України однією з засад кримінального провадження є диспозитивність.
Згідно ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами. Відповідно до ст. 9 ч. 6 КПК України у разі, якщо положення цього Кодексу не регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Судом встановлено, що потерпіла ОСОБА_7 відповідно до ст. 61 КПК України подала, цивільний позов.
Згідно вимог цивільного позову ОСОБА_7 просить стягнути з ОСОБА_5 на її користь 39 399,94 грн. матеріальної шкоди, та 400 000,00 грн. моральної шкоди, а також поставлено питання про витрати на професійну правничу допомогу в сумі 28 500,00 грн.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги потерпіла вказує, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_5 вона отримала тілесні ушкодження понесла значні втрати фінансового характеру на лікування, у її життєдіяльності виникли негативні перешкоди і зміни, які призвели до значних порушень в її особистому благополуччі, об'єктивно порушили звичні й оптимальні для неї зміст та спосіб життя, а тому вважає, що їх можливо сплатити таку значну суму моральної шкоди.
З урахуванням встановлених судом обставин, суд вважає за необхідне цивільний позов ОСОБА_7 задовольнити частково з огляду на наступне.
Враховуючи що внаслідок злочинних дій ОСОБА_5 потерпіла ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження, переживала стрес та душевні хвилювання, що негативно вплинуло на її повсякденне життя, та на даний час у неї погіршилося самопочуття і здоров'я загалом, порушено психічне благополуччя через такі наслідки, а також те, що згідно встановлених даних ОСОБА_5 згоден на матеріальну і частково моральну виплату, і у свою чергу вже сплатив 40 050,00 грн., цілком виправданим буде стягнення на її користь моральної шкоди, а саме в сумі 70 000,00 грн., а також витрати на правничу допомогу в сумі 28 500,00 грн., що у свою чергу підтверджуються відповідними документами.
Разом з тим, даний цивільний позов не підлягає задоволенню в частині стягнення матеріальних витрат, а саме на лікування, оскільки такі витрати вже фактично відшкодовані ОСОБА_5 в сумі 40 050,00 грн., що підтверджується зокрема долученими квитанціями.
Доля речових доказів має бути вирішена у відповідності до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати в рамках даного кримінального провадження підлягають вирішенню в порядку ст. 124 КПК України.
Керуючись ст.ст. 349, 370, 373-374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд, -
Визнати винним ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі, з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Покласти на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави кошти, витрачені на проведення судової автотехнічної експертизи СЕ-19/104-24/19630-ІТ від 10.05.2024 року, у розмірі 3 029,12 гривень.
Арешт накладений згідно ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2024 на автомобіль «Toyota Yaris», реєстраційний номер НОМЕР_1 , котрий згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_8 , та який перебуває на зберіганні на штраф - майданчику - скасувати та автомобіль повернути за належністю ОСОБА_5 .
Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме диск DVD-R, який знаходиться в матеріалах справи - залишити в матеріалах справи.
Цивільний позов заявлений потерпілою ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок кримінального правопорушення - задовольнити частково.
Стягнути з засудженого ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_7 (РНОКП НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу в сумі 28 500,00 гривень.
Стягнути з засудженого ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_7 (РНОКП НОМЕР_2 ) моральну шкоду в сумі 70 000,00 гривень.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Вирок суду може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня вручення копії вироку.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Головуючий суддя ОСОБА_1