Дата документу 26.12.2025 Справа № 333/6408/24
Єдиний унікальний №333/6408/24 Головуючий у 1 інстанції Круглікова А.В.
Провадження № 22-ц/807/1322/25 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
26 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Кухаря С.В.,
Трофимової Д.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2025 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за не обліковану електричну енергію та додаткові витрати,-
У липні 2024 року 2024 ПАТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛНЕРГО» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості не облікованої електроенергії.
В обґрунтування заявленої вимоги зазначено, що відповідач мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та користується електроенергією на підставі особового рахунку № НОМЕР_1 .
25.01.2023 працівниками ПАТ «Запоріжжяобленерго» проведено перевірку дотримання Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі- Правила), які затверджено Постановою НКРЕП від 14.03.2018 № 312.
Перевіркою встановлено: самовільне підключення електричної проводки до електричної мережі ПАТ «Запоріжжяобленерго» з порушенням схеми обліку. Підключення електричної розетки поза приладом обліку. Була самовільно підключена на «фазній» шині та нульовій колодці в електричній щитовій в тамбурі. Самовільне підключення виконано Відповідачем приховано.
По даному факту порушення Правил та на підставі п. 8.2.5, було складено акт №10011785 від 25.01.2023.
Відповідно до п. 8.2.6, п.п. 7 п. 8.4.2, п.п. 3 п. 8.4.8, п. 8.4.13 Правил, визначено обсяг та вартість електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем Правил і виписано рахунок у сумі 78 295 гривень 69 копійок за період з 14.02.2022 по 25.01.2023.
Просили суд стягнути з відповідача на свою користь суму боргу в розмірі 78 295,69 грн не облікованої електричної енергії та додаткові витрати, які виникли внаслідок порушення у розмірі 197, 10 грн.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» 78 295 (сімдесят вісім тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн. 69 коп. боргу за не обліковану електричну енергію, 197 (сто дев'яносто сім) грн. 10 коп. додаткових витрат, що виникли внаслідок порушення та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, в якій посилаючись на незаконність, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позовні вимоги є незаконними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
01 липня 2025 року від АТ «Запоріжжяобленерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.
За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей.
Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у цій справі ОСОБА_1 , станом на час проведення перевірки представниками ПАТ «Запоріжжяобленерго», був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тобто фактично був Споживачем електричної енергії за вказаною адресою та користувався нею (доказів протилежного матеріали цієї справи не місять), суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених вимог саме до ОСОБА_1 та оскільки, відповідач не надав суду доказів відшкодування позивачу вартості не облікованої електроенергії та додаткових витрат, судом вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 наведеної вище суми боргу визнаються доведеними.
Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» здійснює постачання електричної енергії по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору про користування електричною енергією від 11.03.2013 № 55306643, укладеного з ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_2 .
25.01.2023 представниками ПАТ «Запоріжжяобленерго» було складено Акт про порушення №10011785, згідно з яким перевіркою встановлено, що споживач ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , о/р НОМЕР_1 «порушив п.5.5.5. ПРРЕЕ. Самовільне підключення електропроводки до електричної мережі, що не є власністю ПАТ «Запоріжжяобленерго» з порушенням схеми обліку - підключення електро розетки. Точка самовільного підключення знаходиться на «фазній» шині та «нульовій» колодці в електрощитовій в тамбурі. Порушення виявлено під час технічної перевірки, продемонстровано споживачу».
До Акту №10011785 було складено Додаток №1 «Схема електроживлення споживача АДРЕСА_1 , о/р НОМЕР_1 ».
20.02.2023 відбулось засідання комісії з розгляду Актів про правопорушення ПРРЕЕ, на якому споживач присутнім не був.
Згідно з Протоколом №355, на засідання комісії з розгляду Актів про правопорушення ПРРЕЕ даною комісією було розглянуто Акт №10011785 від 25.01.2023, Додаток №1 до Акту №10011785, Акт технічної перевірки від 25.01.2023 та прийняте рішення виконати розрахунок необлікованої електричної енергії по акту згідно ПРРЕЕ за період з 14.02.2022 по 25.01.2023 (оскільки виявлено приховане підключення), кількість необлікованої електричної енергії складає 13 664 кВт/год на суму 78 295,69 грн., загальна вартість платних послуг 197,10 грн.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каванил'ес проти Іспанії").
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на доступ до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.
ЄСПЛ розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Правовідносини у сфері постачання та споживання електроенергії регулюються ст. 714 ЦК України, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії», споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Згідно з п. 1.1.2 ПРРЕЕ, об'єкт побутового споживача - житловий будинок (частина будинку), квартира або будівля, які розміщені за однією адресою та належать одній фізичній особі або декільком фізичним особам на правах власності або користування; побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об'єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Згідно з п. 2.1.3 ПРРЕЕ, споживачі укладають договір споживача про розподіл (передачу) електричної енергії шляхом приєднання до публічного договору за наявності паспорта точки розподілу. У разі надання послуги з приєднання до електричних мереж ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є оператор системи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» правопорушеннями на ринку електричної енергії є: крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку; розкомплектування та пошкодження об'єктів електроенергетики, розкрадання майна таких об'єктів; пошкодження приладів обліку, використання приладів обліку електричної енергії, неповірених або неатестованих в установленому порядку; створення перешкод у здійсненні державного енергетичного нагляду (контролю); порушення правил охорони електроенергетики; дії, що перешкоджають оперативному персоналу та посадовим особам об'єктів електроенергетики виконувати свої службові обов'язки.
Пунктом 5.5.5. ПРРЕЕ визначено, що споживач електричної енергії зобов'язаний не допускати її безоблікового використання (підпункт 20).
Відповідно до п. 8.2.5 ПРРЕЕ у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів безоблікового споживання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача (представника споживача) або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи), оформлюється акт про порушення згідно з формою, наведеною в додатку 8 до цих Правил.
Акт про порушення складається представниками оператора системи, які мають таке право згідно з посадовою інструкцією, пройшли відповідне навчання та інструктаж, після пред'явлення ними службових посвідчень.
25.01.2023 представниками ПАТ «Запоріжжяобленерго» було складено Акт про порушення №10011785, згідно з яким перевіркою встановлено, що споживач ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , о/р НОМЕР_1 «порушив п.5.5.5. ПРРЕЕ. Самовільне підключення електропроводки до електричної мережі, що не є власністю ПАТ «Запоріжжяобленерго» з порушенням схеми обліку - підключення електро розетки. Точка самовільного підключення знаходиться на «фазній» шині та «нульовій» колодці в електрощитовій в тамбурі. Порушення виявлено під час технічної перевірки, продемонстровано споживачу».
Акт складений у присутності споживача - ОСОБА_1 , який підписав його.
Згідно з п. 8.2.6. ПРРЕЕ на підставі акта про порушення уповноваженими представниками оператора системи під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.
20.02.2023 відбулось засідання комісії з розгляду Актів про правопорушення ПРРЕЕ, на якому споживач присутнім не був.
Згідно з Протоколом №355, на засідання комісії з розгляду Актів про правопорушення ПРРЕЕ даною комісією було розглянуто Акт №10011785 від 25.01.2023, Додаток №1 до Акту №10011785, Акт технічної перевірки від 25.01.2023 та прийняте рішення виконати розрахунок необлікованої електричної енергії по акту згідно ПРРЕЕ за період з 14.02.2022 по 25.01.2023 (оскільки виявлено приховане підключення), кількість необлікованої електричної енергії складає 13 664 кВт/год на суму 78 295,69 грн., загальна вартість платних послуг 197,10 грн.
Для кваліфікації правопорушення відповідно до пп. 6 п. 8.4.2 ПРРЕЕ обов'язковим є встановлення чи відбувалося самовільне підключення електропроводка як приховано до електромережі оператора системи з порушенням схеми обліку.
Порушення, яке зазначено у Акті, відповідає виду порушення, зазначеному у підпункті 6 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ, а саме: самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електромережі, що не є власністю оператора системи, з порушенням схеми обліку. Точка самовільного підключення знаходиться на «фазній» шині та «нульовій» колодці в електрощитовій в тамбурі.
З врахуванням викладеного, порушення виявлене 25.01.2023 року на об'єкті споживача можливо було тільки у ході проведення технічної перевірки, тому що виявлене порушення є прихованим та виявляється при застосуванні спеціальних технічних засобів, що й було зроблено та зафіксовано у п.6 даного акту про порушення, що у подальшому було враховано комісією з розгляду актів при прийнятті рішення стосовно проведення розрахунку обсягу та вартості необлікованої електричної енергії за пп.3 п.8.4.8., п.8.4.13., п.8.2.6., пп.6 п.8.4.2. ПРРЕЕ.
Визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії здійснювалося у відповідності до п.8.4.2. ПРРЕЕ оператором системи на підставі акту про порушення, складеного у порядку, визначеному цими Правилами, у разі виявлення таких порушень 6) самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі оператора системи з порушенням схеми обліку.
Відповідно до розрахунку до акту про порушення №10011785 від 25.01.2023 року обсяг необлікованої електроенергії за з з 14.02.2022 по 25.01.2023 року становить 14457 кВт/год. на суму 78 295,69 грн.
Таким чином, протокольним рішенням комісії правомірно затверджено розрахунок необлікованої електричної енергії по акту про порушення №10011785 від 25.01.2023 року в розмірі 13 664 кВт/год. на суму 78 295,69 грн., що оформлено відповідним протоколом №355 від 20.02.2023 р.
Факт самовільного безоблікового підключення не спростовується самим ОСОБА_1 як споживачем та підтверджується у акті про порушення його особистим підписом, зокрема, зауважень до акту щодо непогодження з фактом самовільно підключення ОСОБА_1 - не зазначено.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи колегією суддів в апеляційному порядку.
Посилання в апеляційній скарзі про те, що скаржник фактично не проживав у квартирі та не вчиняв жодних дій по самовільному підключенню до електричних мереж колегія суддів оцінює критично, оскільки згідно з Інформації з Єдиного демографічного реєстру ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
Окрім цього, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що вінє власником квартири за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до статті 6 Закону №2189-VІІІ, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні).
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Отже, споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт наявності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначене відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, яку враховує суд при застосування відповідних норм права у спірних правовідносинах у цій справі.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач, станом на час проведення перевірки представниками ПАТ «Запоріжжяобленерго», був зареєстрований за адресою: адресою АДРЕСА_1 та є власником частини вказаної квартири заявлені вимог саме до ОСОБА_1 є обґрунтованими.
Апеляційний суд звертає увагу, що згідно з вимогами ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов'язки. Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Кожна сторона несе ризик наслідків, пов'язаних із ненаданням доказів.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Як визначено у ст.ст. 77-80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту належності особи до членів сім'ї військовослужбовця, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Положеннями ЦПК України передбачено обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача, та якими доказами вони підтверджуються, перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
У постанові від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, в контексті цієї справи, задоволення вимог заяви про встановлення юридичного факту через недоведеність апелянтом заперечень проти них.
Належних, достовірних та достатніх доказів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно з вимогами ст. 76-78, 81, 89, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2025 року - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 26 грудня 2025 року.
Головуючий
Судді: