Дата документу 26.12.2025 Справа № 333/5993/24
ЄУН 333/5993/24 Головуючий у І інстанції: Піх Ю.Р.
Провадження № 22-ц/807/1259/25 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
26 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
Головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Кочеткової І.В.,
Подліянової Г.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Державної іпотечної установи на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2025 року у справі за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 про стягнення компенсаційних платежів за невиконання рішення суду відповідно до ст. 625 ЦК України,-
У липні 2024 року Державна іпотечна установа звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення компенсаційних платежів за невиконання рішення суду відповідно до ст. 625 ЦК України.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29.01.2008 між ВАТ «КБ Надра» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №17/2008/0146Фжр, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 46262,13 дол. США зі сплатою 12,89% річних, строком повернення до 11.01.2028.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14.05.2018 у справі № 333/1985/17 частково задоволено позов уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 17/2008/840/0146 Фжр від 29.01.2008, яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 22971,58 доларів США в еквіваленті по курсу НБУ на 04.01.2017 624616,97 грн; заборгованості зі сплати відсотків у сумі 8052,85 доларів США в еквіваленті по курсу НБУ на 04.01.2017 - 218963,90 грн; пені у сумі 2231,88 доларів США в еквіваленті по курсу НБУ на 04.01.2017 - 60684,81 грн.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя 01.12.2020 у справі № 333/1985/17 задоволено заяву Державної іпотечної установи про заміну сторони виконавчого провадження, яка заявлена у справі № 333/1985/17 за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволена. Замінено стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14.05.2018р. по цій справі № 333/1985/17, з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», на його правонаступника Державну іпотечну установу.
Листом № 18249/4-18-3.34 від 12.03.2021 Комунарський відділ ДВС у м. Запоріжжі повідомив Державну іпотечну установу про таке: 02.10.2019 відкрито виконавче провадження № 57659160 з примусового виконання виконавчого листа № 333/1985/17, виданого 23.06.2018 Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» борг в розмірі 33256,31 дол. США, що становить 904265,68 20.12.2019 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (ПАТ КБ «Надра») на підставі п. 5 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» (у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника). Повторно виконавчі документи на адресу відділу ДВС не надходили, у зв'язку з чим винести постанову про заміну стягувача у виконавчому провадженні неможливо.
Тобто жодного стягнення Комунарським відділом ДВС у м. Запоріжжі при примусовому виконанні виконавчого листа № 333/1985/17, виданого 23.06.2018 Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» боргу в розмірі 33256,31 дол. США, що становить 904265,68грн, не здійснено.
З метою отримання оригіналів виконавчих документів щодо стягнення заборгованості з відповідача, Державна іпотечна установа звернулась з відповідним запитом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Листом від 26.04.2021р. № 089-60-521/21 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив Державну іпотечну установу про те, що за результатами перевірки наявних у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виконавчих документів ПАТ «КБ «Надра» запитувані Державною іпотечною уставною виконавчі листи відсутні, оскільки до Фонду дані виконавчі листи Банком не передавались і від органів ДВС не надходили.
02.06.2022 ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі №333/1985/17, відмовлено в задоволенні заяви Державної іпотечної установи про видачу дубліката виконавчого листа.
Таким чином, зобов'язання за рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі № 333/1985/17, про стягнення ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра», правонаступником якого є Державна іпотечна установа, заборгованості в розмірі 33256,31 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 04.01.2017 становить 904265,68грн, не виконані ні в добровільному, ні у примусовому порядку.
Посилаючись на означені обставини, Державна іпотечна установа просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи компенсаційні платежі (3% річних) у розмірі 81422,09 грн та сплачений судовий збір у розмірі 3028 грн.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, Державна іпотечна установа подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2025 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги, повторюючи доводи позовної заяви, Державна іпотечна установа зазначає, що заборгованість за Кредитним договором відповідачем до цього часу не сплатив, рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14.05.2018 не виконано.З моменту ухвалення судового рішення, яким вирішено спір сторін щодо боргових зобов'язань боржника, правовідносини сторін кредитного договору не припиняються, а переходять в іншу площину, - площину виконання судового рішення, кредитору гарантується належне виконання такого зобов'язання ч. 2 ст. 625 та ст.536 Цивільного кодексу України.
Також Держана іпотечна установа звертає увагу апеляційного суду, що при подачі первісного позову установа не заявляла вимог щодо стягнення інфляційних втрат.
У своєму відзиві ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кузнєцової А.С. заперечує проти доводівапеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Зокрема, зазначає, що позивач протиправно та необґрунтовано нараховує три відсотка річних згідно зі ст. 625 ЦК України за період з 24.02.2022 (з моменту запровадження воєнного стану в Україні) і до 26.06.2024. Кредитор має право нараховувати 3% річні та інфляційні до повного виконання рішення, але об'єктом нарахування є сума боргу, а не відсотки та пеня, що нараховані за період прострочення на цю суму боргу за інший період.
У відповіді на відзив Державна іпотечна установа зазначає, що згідно зі ст.625 ЦК України, 3% річних нараховуються на «прострочену суму». У випадку, коли рішення суду визначило загальну суму заборгованості, яка включає основний борг, відсотки та пеню, то саме ця загальна сума є простроченою і підлягає стягненню з урахуванням 3% річних.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Частиною першою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, цей спір за визначеними статтею 274 ЦПК України критеріями відноситься до категорії малозначних, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Ухвалою апеляційного суду справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на таке.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей.
Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у резолютивній частині судового рішення, у зв'язку з невиконанням якого позивачем нараховано інфляційні втрати, зазначено про стягнення з відповідачів суми коштів в іноземній валюті, тому передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають. Позивач не надав доказів, на підтвердження суми заборгованості відповідача за рішенням суду на час звернення з даним позовом саме в розмірі 904265,68 грн, на яку позивачем нараховані 3% річних та інфляційні втрати, у тому числі враховуючи, що за рішенням суду з відповідача стягнуто кошти в іноземній валюті.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на таке.
Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14.05.2018 у справі № 333/1985/17 частково задоволено позов уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 17/2008/840/0146 Фжр від 29.01.2008, яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 22971,58 доларів США в еквіваленті по курсу НБУ на 04.01.2017 624616,97 грн; заборгованості зі сплати відсотків у сумі 8052,85 доларів США в еквіваленті по курсу НБУ на 04.01.2017 - 218963,90 грн; пені у сумі 2231,88 доларів США в еквіваленті по курсу НБУ на 04.01.2017 - 60684,81 грн.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя 01.12.2020 у справі № 333/1985/17 задоволено заяву Державної іпотечної установи про заміну сторони виконавчого провадження, яка заявлена у справі № 333/1985/17 за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволена. Замінено стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14.05.2018р. по цій справі № 333/1985/17, з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», на його правонаступника Державну іпотечну установу.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02.06.2022 у справі №333/1985/17 відмовлено в задоволенні заяви Державної іпотечної установи про видачу дубліката виконавчого листа.
За даними АВСП на виконанні в Комунарському відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) перебувало виконавче провадження № 57305952 щодо виконання виконавчого листа № 333/1985/17, виданого 23.06.2018 Комунарським районним судом м,Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Надра" борг у розмірі 33256,31 дол. США, що становить 904265,68 грн. 20.12.2019 року старшим державним виконавцем Копач Я.М. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, керуючись п.5 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» та направлено разом з оригіналом виконавчого документа на адресу стягувача. Згідно даних АСВП виконавчий лист № 333/1985/17 виданий 23.06.2018 щодо стягнення з ОСОБА_1 на виконання не надходив.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Спірні правовідносини стосуються реалізації кредитором свого права на притягнення боржника до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання, визнаного рішенням суду.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох проценти річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що у розумінні наведених положень закону позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання, підтвердженого рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14.05.2018
Стягнення заборгованості за договором у судовому рішенні підтверджує наявність між сторонами невиконаного зобов'язання та обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора в межах процедури виконання судового рішення (виконавчого провадження).
Колегія суддів зауважує, що звертаючись до суду з позовом, Державна іпотечна установа просила стягнути з ОСОБА_1 3% річних за період з 27.06.2021 до 26.06.2024 у розмірі 81422,90 грн, надавши відповідний розрахунок.
Однак, колегія судді не погоджується з таким розрахунком з огляду на таке.
Статтею 99 Конституції України передбачено, що грошовою одиницею України є гривня.
Гривня є законним платіжним засобом на території України.
Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 ЦК України).
Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці Україні - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Отже, гривня, як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом з тим, частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів зауважує, що рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14.05.2018 у справі № 333/1985/17 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 17/2008/840/0146 Фжр від 29.01.2008, яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 22971,58 доларів США в еквіваленті по курсу НБУ на 04.01.2017- 624616,97 грн; заборгованості зі сплати відсотків у сумі 8052,85 доларів США в еквіваленті по курсу НБУ на 04.01.2017 - 218963,90 грн; пені у сумі 2231,88 доларів США в еквіваленті по курсу НБУ на 04.01.2017 - 60684,81 грн. Отже, загальна сума заборгованості у доларовому еквіваленті складає 33256,31 дол. США, а у гривневому - 904265,68 грн.
Розрахунок позивача містить вихідну суму заборгованості у гривневому еквіваленті у розмірі 904265,68 грн, однак колегія суддів вважає правильним здійснити такий розрахунок від суми боргу, визначеної у вищезазначеному рішенні суду в загальному розмірі 33256,31 дол. США.
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу, включаючи дату постановлення оскаржуваного судового рішення.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" доповнити пунктом 6-1 такого змісту:"6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".
Пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" виключено на підставі ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.
Також,згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ"Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пункт 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На час розгляду справи положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України є чинними.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.
Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).
Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15).
Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).
Крім того, у постановах Верховний Суд від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24) та від 06 травня 2025 року у справі № 464/2647/22 (провадження № 61-6059св24) виснував, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Колегія суддів зауважує, що на період воєнного стану в Україні позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, як наслідок доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за штрафними санкціями в у період з 24.02.2022.
Звертаючись до суду з позовом, Державна іпотечна установа просила стягнути з ОСОБА_1 3% річних за період з 27.06.2021.
Отже, задоволенню підлягає вимога про стягнення таких нарахувань за період у кількості 241 день (27.06.2021 - 23.02.2022).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів наводить власний розрахунок суми 3 відсотків річних, передбачений ст. 625 ЦК України, належного до стягнення з ОСОБА_1
33256,31 дол. США (загальна сума заборгованості, визначена судовим рішенням) х 3 / 100% х 241 день / 365 = 658,75 дол. США.
Оскільки до суду з цим позовом Державна іпотечна установа звернулася 28.06.2024, за офіційним курсом НБУ (40,53), сума трьох відсотків річних складає 26699,14 грн, які слід стягнути з відповідача.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За положеннями пп. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу Державної іпотечної установи, скасувати рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2025 року та ухвалити нову постанову про часткове задоволення позовних вимог, та стягнення з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установикомпенсаційного платежу за невиконання рішення суду відповідно до ст. 625 ЦК України - трьох відсотків річних за період з 27.06.2021 до 23.02.2022 в розмірі 26699,14 грн.
В силу вимог частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду з позовом, Державна іпотечна установасплатила судовий збір у розмірі 3028 грн (а.с 6), за подання апеляційної скарги 3633,60 грн судового збору (а.с. 96).
Отже, враховуючи пропорційність розміру задоволених позовних вимог (32,79%), позивач має право на відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 2184,34 грн, які слід стягнути з відповідача.
Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державної іпотечної установи- задовольнити частково.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2025 року - скасувати. Ухвалити в цій справі нову постанову, якою:
«Позов Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 про стягнення компенсаційних платежів за невиконання рішення суду відповідно до ст. 625 ЦК України - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи платіж за невиконання рішення суду відповідно до ст. 625 ЦК України - три відсотки річних за період з 27 червня 2021 року до 23 лютого 2022 року в розмірі 26699 (двадцять шість тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) гривень 14 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи витрати зі сплати судового збору в розмірі 2184 (дві тисячі сто вісімдесят чотири) гривні 34 копійки.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 26 грудня 2025 року.
Головуючий:
Судді: