Справа № 307/4855/25
Провадження №1-кп/307/353/25
про продовження строку тримання під вартою
24 грудня 2025 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
В провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України КК України.
Прокурор Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 подав суду клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб. Підставою та метою продовження строку тримання під вартою прокурор вказує на наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а також наявність заявлених ризиків, які не зменшилися та виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою. Прокурор в клопотанні зазначив, що відповідно до вимог п.4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення. Також прокурор вказує на те, що застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів не дозволить запобігти зазначеним ризикам.
Захисник ОСОБА_5 подав до суду клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу, в обґрунтування якого посилається на те, що ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 жовтня 2025 року обрано відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави у розмірі 908400 гривень. Захисник зазначає, що відповідно до матеріалів адміністративного провадження, а саме протоколу про адміністративне затримання, ОСОБА_4 був затриманий о 00 год. 10 хв. та звільнений о 01 год. 45 хв., водночас зазначені обставини не узгоджуються з матеріалами кримінального провадження, відповідно до протоколу проведення невідкладного обшуку, який проводився у період з 01 год. 18 хв. до 02 год. 12 хв. але його проведення є фактично неможливим, оскільки у вказаний проміжок часу ОСОБА_4 перебував у стані адміністративного затримання військовослужбовцями ДПС, що виключає його фактичну участь у слідчій дії. Захисник вважає, що протокол проведення невідкладного обшуку складено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а відтак такий обшук є незаконним, а його результати - недопустимими доказами. Що стосується (несправжніх) імітаційних засобів: сторона захисту зазначає, що такі у ОСОБА_4 не вилучалися, їх походження, рух та фактичне отримання у встановленому законом порядку не підтверджені та належними доказами не зафіксовані. Щодо розміру застави, захисник посилається на те, що визначений розмір застави у розмірі 908400 гривень, втричі перевищує суму, яку обвинувачений нібито мав отримати, що є очевидно непропорційним та суперечить принципу справедливості і пропорційності запобіжного заходу. Просить суд змінити запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із тримання під вартою на домашній арешт.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просить його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні клопотанні прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , та змінити запобіжний захід на більш м'який.
Дослідивши матеріали провадження, заслухавши інших учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.
Однією із гарантій забезпечення законних інтересів осіб, які залучаються до участі в кримінальному провадженні (п.18 ст.3 КПК України) є саме судовий контроль законності обмеження конституційних прав і свобод людини при здійсненні кримінального провадження, який на досудовому розслідуванні здійснюється слідчим суддею.
У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За змістом ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2, 4, ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Крім того, згідно з положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язанні оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, який є тяжким злочином та передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років.
Також встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 жовтня 2025 року, залишеної без змін ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 01 грудня 2025 року, застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів, із визначенням розміру застави в розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень 00 копійок.
Оскільки на даний час судовий розгляд в даному кримінальному провадженні триває, при цьому ризики, які враховувалися при обранні ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування та судового розгляду запобіжного заходу на даний час в повній мірі не відпали і продовжують існувати, суд вважає що підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу відсутні, а тому щодо обвинуваченого ОСОБА_4 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а взадоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, при визначенні розміру застави суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , його вік, майновий та сімейний стан, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується, а тому суд приходить до висновку, що в даному випадку має місце виключний випадок і застава в максимальному розмірі, передбаченому п. 2 ч.5 ст.182 КПК України, не в повній мірі гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, а тому суд вважає доцільним та співмірним визначити останньому заставу у розмірі триста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, у випадку застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, необхідно покласти на нього обов'язки: 1) прибувати до суду за кожною вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну; 4) утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні; 50 носити електронний засіб контролю.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 196, 331, 369 КПК України,
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, строком до 60 днів, тобто до 24 години 00 хвилин 21 лютого 2026 року.
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 , передбачених КПК України обов'язків - 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень 00 копійок, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: одержувач - ТУ ДСА України в Закарпатській області, код 26213408, Банк одержувача ДКСУ, м. Київ, рахунок UA198201720355209001000018501, код банку отримувача - 820172, призначення платежу: застава.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт, - відмовити. Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Закарпатській області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це суд.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) прибувати до суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну;
4) утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;
50 носити електронний засіб контролю.
Вказані обов'язки у разі внесення застави покладаються на ОСОБА_4 на строк не більше двох місяців.
У разі невиконання перелічених обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору та направити Державній установі «Закарпатська установа виконання покарань № 9».
Ухвала щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення та набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали суду складено та оголошено 26 грудня 2025 року.
Головуючий ОСОБА_1