постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
18 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 442/58/17
провадження № 51-1819км25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду від 26 листопада 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 06 березня 2025 року у кримінальному провадженні № 42016140000000167 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Підбуж Дрогобицького району Львівської області та жителя АДРЕСА_1 тієї ж області,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дрогобицького міськрайонного суду від 26 листопада 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено до покарання:
- за ч. 1 ст. 366 КК у видіштрафу в розмірі 4 250 грн з позбавленням права обіймати посади чи займатися певною діяльністю на строк 2 роки;
- за ч. 2 ст. 191 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк 2 роки.
На підставі ст. 70 КК шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк 2 роки.
На підставі пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК звільнено ОСОБА_7 від призначеного основного та додаткового покарання.
Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат і долю речових доказів.
Суд першої інстанції встановив, що інкриміновані злочини були вчинені ОСОБА_7 за наступних обставин.
15 квітня 2009 року останнього було призначено на посаду лісничого Гаївського лісництва ДП "Дрогобицьке лісове господарство".
Згідно з «Положенням про державну лісову охорону», (надалі Положення) затвердженим постановою КМУ № 976 від 16 вересня 2009 року, лісничий належить до посадових осіб державної лісової охорони, яка відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», має статус правоохоронного органу.
Таким чином, обіймаючи посаду лісничого Гаївського лісництва ДП "Дрогобицьке лісове господарство" ОСОБА_7 був уповноважений на виконання адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій і являвся службовою особою.
Маючи умисел на розтрату майна ДП "Дрогобицьке лісове господарство", а саме лісопродукції шляхом її відчуження невстановленим особам, ОСОБА_7 у період вересня-грудня 2015 року на території обслуговування ДП "Дрогобицьке
лісове господарство" (юридична адреса: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Стрийська, 29) умисно вніс до офіційних документів, зокрема у:
- відомості переліку дерев виділу № 4.1. кварталу № 49 Гаївського лісництва ДП "Дрогобицьке лісове господарство";
- відомості чергової річної лісосіки по Гаївському лісництву ДП "Дрогобицьке лісове господарство",
- матеріально-грошової оцінки лісосіки № 147г Гаївського лісництва ДП "Дрогобицьке лісове господарство",
- переліку дерев лісосіки № 147г Гаївського лісництва ДП "Дрогобицьке лісове господарство",
завідомо неправдиві відомості щодо діаметрів стовбурів 87 дерев породи «дуб червоний», які підлягали рубці, зазначивши менші діаметри стовбурів, ніж фактично виявлені ним при огляді вказаних дерев, а також занизив кубомасу заготовлюваної ліквідної деревини, вказавши таку як 39,0 м.куб., засвідчивши це своїм підписом. На підставі вказаних документів ДП "Дрогобицьке лісове господарство" було видано лісорубний квиток серії 02 ЛКБ № 463855 на проведення прохідної рубки у виділі № 4.1. кварталу № 49 Гаївського лісництва ДП "Дрогобицьке лісове господарство".
Ці відомості не відповідали дійсності, оскільки відповідно до висновку експерта № 4446 від 23 грудня 2016 року комплексної лісогосподарської та інженерно-екологічної експертизи, розрахований запас 87 дерев «дуба червоного» при проведенні прохідної рубки у виділі № 4.1. кварталу № 49 Гаївського лісництва ДП "Дрогобицьке лісове господарство" становить 78,07 м.куб. Таким чином, ОСОБА_7 занизив загальну кубомасу заготовлюваної ліквідної деревини «дуба червоного» на 39,07 м.куб.
Окрім того, відповідно до укладеного між ОСОБА_7 та ДП "Дрогобицьке лісове господарство" договору «Про повну матеріальну відповідальність» від 14 квітня 2009 року, останній прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження доручених йому підприємством матеріальних цінностей і зобов'язувався бережливо відноситися до переданих йому для зберігання матеріальних цінностей підприємства та вживати заходів до запобігання збиткам.
У той же час, умисно зловживаючи своїм службовим становищем останній допустив розтрату майна ДП "Дрогобицьке лісове господарство" за наступних обставин.
У період грудня 2015 року ОСОБА_7 , знаходячись на території обслуговування ДП "Дрогобицьке лісове господарство" (юридична адреса: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Стрийська, 29), з метою розтрати лісоматеріалів, які є власністю держави в особі ДП "Дрогобицьке лісове господарство", використовуючи свої службові повноваження лісничого Гаївського лісництва ДП "Дрогобицьке лісове господарство" всупереч інтересам служби, тобто зловживаючи ними та достовірно знаючи, що внаслідок проведеної прохідної рубки у виділі № 4.1. кварталу № 49 Гаївського лісництва ДП "Дрогобицьке лісове господарство" на підставі лісорубного квитка серії 02 ЛКБ № 463855 було отримано 39,07 м.куб. лісопродукції не передбаченої лісорубним квитком, розтратив цю лісопродукцію шляхом її відчуження невстановленим особам.
За висновком комплексної лісогосподарської та інженерно-екологічної експертизи вартість недостовірно встановленого запасу деревини на лісосіці становить: 15 999, 52 грн - вартість ділової деревини, 15 035, 18 грн - вартість дров. Загальна вартість ліквідної деревини становить 31 034, 7 грн.
Таким чином, ОСОБА_7 вчинив розтрату майна ДП "Дрогобицьке лісове господарство" на загальну суму 31 034, 7 грн.
При перегляді вироку за апеляційною скаргою захисника Львівський апеляційний суд ухвалою від 06 березня 2025 року залишив його без змін, а скаргу без задоволення. Водночас суд виключив з мотивувальної частини вироку посилання на службове підроблення ОСОБА_7 відомостей чергової річної лісосіки по Гаївському лісництву Дрогобицького лісгоспу №463855 від 07 грудня 2015 року.
Вимоги касаційної скарги та викладені в них узагальнені доводи
У касаційній скарзізахисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані вирок та ухвалу і закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій залишено поза увагою доводи сторони захисту про відсутність належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих злочинів.
Вважає недопустимим доказом висновок експерта № 4446 від 23 грудня 2016 року, оскільки експерти самостійно збирали документальні матеріали та вибирали вихідні дані для проведення експертизи, матеріали, які були предметом експертного дослідження, не позначені відповідними штампами експертної установи, для її проведення надано некоректні дані, експертиза не є належним чином обґрунтованою.
Також вважає недопустимим доказом висновок експерта № 6/602 від 12 січня 2017 року через те, що сторона обвинувачення не довела, що ОСОБА_7 добровільно надав зразки підпису для проведення почеркознавчої експертизи, і в матеріалах провадження відсутня постанова слідчого про відібрання цих зразків. Документи, які були предметом експертного дослідження, стороні захисту не відкривалися. Експертиза проведена поза межами кримінального провадження. Матеріали провадження не містять відомостей про місце, час та спосіб вилучення документів зазначених у протоколі виїмки від 09 вересня 2016 року.
Вказує на відсутність у ОСОБА_7 повноважень на відведення дерев у рубку, складання матеріалів відводу, проведення грошової оцінки лісосік.
Стверджує, що в мотивувальній частині вироку не зазначено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, а також форми вини і мотивів кримінального правопорушення, що є порушенням вимог ч. 3 ст. 374 КПК. На переконання захисника, покладені в основу вироку докази не містять даних які б вказували на наявність у діях ОСОБА_7 умислу на вчинення злочину.
Також, на його думку, ухваливши рішення про стягнення з засудженого процесуальних витрат на проведення експертизи зрубаних дерев місцевий суд вийшов за межі судового розгляду.
З урахуванням зазначеного вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання вимог статей 370, 374, 419 КПК.
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
У судовому засіданні прокурор виступила проти задоволення касаційної скарги і просила залишити оскаржувані рішення без зміни.
Сторона захисту була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи судом касаційної інстанції і в судове засідання не з'явилася. Захисник у касаційній скарзі просив розглянути її за їх відсутності.
Мотиви Суду
Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з вироку, свій висновок про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень суд першої інстанції обґрунтував доказами, які були зібрані в передбаченому законом порядку, перевірені в судовому засіданні та визнані судом належними і допустимими, і яким цей суд у своєму рішенні дав відповідну правову оцінку.
Такого висновку місцевий суд дійшов зокрема, на підставі наданих у судовому засіданні показань свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , експертів ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , даних, які містилися в протоколах слідчих дій, висновках судових експертиз та інших письмових доказах у їх сукупності.
Суд першої інстанції ретельно перевірив докази надані стороною обвинувачення, шляхом логічного аналізу зіставив встановлені в кримінальному провадженні факти та обставини і дав їм об'єктивну оцінку, на підставі чого дійшов переконливого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні цих злочинів і достатність зібраних доказів для ухвалення обвинувального вироку. Переконливих аргументів, які би вказували на порушення місцевим судом правил оцінки доказів, передбачених вимогами кримінального процесуального закону захисник у касаційній скарзі не навів і такого з матеріалів провадження Суд не вбачає.
Згідно з положеннями ст. 419 КПК, суд апеляційної інстанції зобов'язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено правові підстави, з яких подану скаргу визнано необґрунтованою.
Цих вимог закону при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції повністю дотримався.
Під час апеляційного перегляду вироку апеляційний суд, ретельно перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника, дійшов обґрунтованого висновку про законність рішення місцевого суду, а тому залишив її без задоволення і навів у своєму рішенні докладні мотиви з яких визнав ці доводи безпідставними.
При цьому апеляційний суд не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу, об'єктивно оцінити надані сторонами докази у кримінальному провадженні, дати правильну юридичну оцінку діям засудженого та ухвалити у справі законне і обґрунтоване судове рішення.
Наведені в касаційній скарзі захисника доводи є аналогічними тим, на які сторона захисту посилалася в судах першої та апеляційної інстанції, і яким ці суди у своїх рішеннях дали правильну правову оцінку.
Так, спростовуючи доводи сторони захисту про недопустимість як доказувисновку експерта № 4446 від 23 грудня 2016 року, суди першої та апеляційної інстанцій у своїх рішеннях вказали, що цей висновок був зроблений експертами ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , які є фахівцями у галузі лісової таксації і лісовпорядкування. Кримінальне провадження зупинялося з 06 жовтня 2016 року по 22 листопада 2016 року, тобто після винесення слідчим 12 вересня 2016 року постанови про призначення експертизи, а відтак проведення експертизи в цей період не суперечить вимогам п. 5 ст. 280 КПК. Водночас твердження захисника про те, що експерти самостійно збирали документальні матеріали для проведення експертизи спростовуються вказаною постановою слідчого де у п. 3 резолютивної частини зазначено, що експертам надається копія акту, а також, на першу вимогу матеріали кримінального провадження №42016140000000167 від 08 вересня 2016 року, в яких містилися саме ті документи на які і посилалися експерти у своєму висновку.
Документи, на яких ґрунтується цей висновок експертів, були отримані в ході тимчасового доступу до документів ДП "Дрогобицьке лісове господарство" (протокол від 09 вересня 2016 року) та під час проведення обшуку в приміщенні вказаного ДП (протокол обшуку від 12 серпня 2016 року), відповідно до протоколу огляду від 10 вересня 2016 року оглянуті слідчим та приєднані до матеріалів кримінального провадження, яке слідчий надавав експертам для вивчення. Про вивчення експертами цих матеріалів зазначено в експертному висновку.
Безпідставними є доводи захисника в касаційній скарзі про те, що при проведенні цієї експертизи експерти використовували власні методи, оскільки, як пояснив під час судового розгляду експерт ОСОБА_15 , при проведенні обрахунків експертами було використано методику лісівничо-таксійних досліджень для лісового господарства зі списку літератури до Висновку №17-24, а в самому експертному висновку зазначено, що дослідження проводилось методом камерального вивчення матеріалів кримінальної справи.
Апеляційний суд обґрунтовано відхилив доводи скарги захисника про те, що розрахунок завданої шкоди у кримінальному провадженні був проведений некомпетентною особою, вказавши на те, що експерт ОСОБА_16 , який проводив ці розрахунки, має спеціальні знання та навички і кваліфікацію за спеціальністю 10.19, яка передбачає визначення розміру екологічних збитків (шкоди, завданої довкіллю) від забруднення навколишнього природного середовища, пошкодження або знищення об'єктів тваринного та рослинного світу.
При цьому, сторона захисту під час досудового розслідування та судового розгляду жодного разу не ставила питання про проведення у справі додаткової або повторної експертизи, яка би спростувала або підтвердила правильність цих розрахунків.
Що стосується доводів захисника в касаційній скарзі про недопустимість висновку експерта № 6/602 від 12 січня 2017 року за результатами проведення почеркознавчої експертизи, то, як убачається з матеріалів провадження, її було проведено на підставі постанови слідчого від 19 грудня 2016 року. В якості порівняльних матеріалів було надано вільні зразки підпису ОСОБА_7 на товарно-транспортних накладних, умовно вільні зразки його підписів у заявах слідчому від 14 і 15 грудня 2016 року, а також експериментальні зразки підписів відібрані слідчим згідно протоколу від 15 грудня 2016 року
В судовому засіданні 17 листопада 2020 року прокурор відкрив стороні захисту висновок експерта №6/602, у свою чергу захисник відкрив стороні обвинувачення лист ДП "Дрогобицьке лісове господарство" від 05.11.2019 року, після чого суд, з'ясувавши думку обох сторін, долучив ці докази до матеріалів провадження. При цьому жодних зауважень щодо недопустимості доказів наданих стороною обвинувачення сторона захисту не висловлювала. Відкриття цих матеріалів під час судового розгляду з боку обох сторін відбулося одночасно, що відповідає принципу змагальності сторін викладеному в п 15 ч. 1 ст. 7 КПК. Тим більше, що ці докази були отримані сторонами після скерування обвинувального акта до суду.
Надали у своїх рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій оцінку і доводам сторони захисту про відсутність у ОСОБА_7 повноважень на відведення дерев у рубку, складання матеріалів відводу та проведення грошової оцінки лісосік, вказавши на те, що відповідно до посадової інструкції лісничого ОСОБА_7 був уповноважений на виконання адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій і являвся службовою особою, оскільки відповідно до своїх посадових обов'язків був зобов'язаний здійснювати координацію роботи майстрів виробничих дільниць та інших служб, добір кадрів працівників, їх розстановку і доцільне використання, забезпечувати додержання правил відпуску лісу на пні, рубання лісу, побічного користування лісом, пожежної безпеки, санітарних і природоохоронних правил у лісах, проводити огляд місць рубань і заготовленої деревини та іншої продукції лісу.
Також, згідно з договором «Про повну матеріальну відповідальність» від 14 квітня 2009 року ОСОБА_7 прийняв на себе повну матеріальну відповідальність у випадку незабезпечення ним збереження доручених йому підприємством матеріальних цінностей та зобов'язувався бережливо відноситися до переданих йому на зберігання матеріальних цінностей підприємства і вживати заходів до запобігання збиткам.
Однак незважаючи на це, та будучи достовірно обізнаним, що внаслідок проведеної прохідної рубки у виділі № 4.1. кварталу № 49 Гаївського лісництва ДП «Дрогобицьке лісове господарство» на підставі лісорубного квитка серії 02 ЛКБ № 463855 було отримано 39,07 м.куб. лісопродукції не передбаченої лісорубним квитком, умисно розтратив цю лісопродукцію.
Обґрунтовано відхилили суди обох інстанцій у своїх рішеннях і доводи сторони захисту щодостягнення процесуальних витрат за проведення експертизи у кримінальному провадженні, в тому числі і за зрізання 9 дерев, що виходить за межі обвинувачення ОСОБА_7 , вказавши на те, що розрахунок завданої шкоди був проведений під час експертного дослідження. Відповідно до висновку експертів загальна шкода для насадження «дуба червоного» у відділі № 4.1. кварталу № 49 Гаївського лісництва ДП «Дрогобицьке лісове господарство» становив 86 588, 13 грн., з яких вартість недостовірно встановленого запасу деревини на лісосіці унаслідок заниження розряду висот становить 31 034, 7 грн, а збитки від незаконного зрубування 9 дерев - 55 553, 43 грн.
Постановою слідчого від 27.12.2016 матеріали, які стосувалися незаконного зрізування в ході прохідної рубки 9 дерев породи «дуба червоного», були виділені з кримінального провадження. Вказано постанова не долучалася до матеріалів провадження через те, що вона не є доказом винуватості ОСОБА_7 .
Водночас, встановлена експертами в експертному висновку № 4446 від 23 грудня 2016 року вартість розкраденої ліквідної деревини в сумі 31 034, 7 грн. була вмінена у вину ОСОБА_7 і зазначена у вироку.
Відтак, відповідно до положень ст. 124 КПК суд першої інстанції правильно стягнув з ОСОБА_7 процесуальні витрати пов'язані з проведенням експертизи.
Обґрунтовано відхилив апеляційний суд і доводи захисника в скарзі про те, що оскаржуваний ним вирок місцевого суду не містить належного формулювання обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КПК, вказавши на те, що всупереч цих доводів у мотивувальній частині вироку зазначено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків цього кримінального правопорушення, а також форми вини і мотивів, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 374 КПК.
Разом із тим, суд першої інстанції виключивши з обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 366 КК вчинення ним службового підроблення відомостей чергової річної лісосіки по Гаївському лісництву Дрогобицького лісгоспу № 463855 від 07 грудня 2015 року не відобразив цього у формулюванні обвинувачення викладеного у вироку, а тому апеляційний суд виправив цю помилку змінивши вирок у цій частині.
Наведені захисником у касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків судів обох інстанцій, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, і не ставлять під сумнів законність цих рішень.
Вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду є належним чином умотивованими та обґрунтованими і за змістом відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК, у них наведено відповідні підстави та положення закону, якими керувалися ці суди при ухваленні своїх рішень.
Під час касаційної перевірки оскаржуваних рішень судом касаційної інстанції не встановлено таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи закону України про кримінальну відповідальність, наслідком яких може бути їх зміна чи скасування, а тому підстав для задоволення касаційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Дрогобицького міськрайонного суду від 26 листопада 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 06 березня 2025 року щодо ОСОБА_7 без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді :
____________________ __________________ ___________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3