26 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 208/2664/25
провадження № 61-16065ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» про захист прав споживачів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» (далі - АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль»), в якому просив:
зобов'язати відповідача визнати борг неіснуючим, припинити нарахування
і стягнення боргу без надання послуги;
зобов'язати відповідача відкрити особовий рахунок для відповідача без боргу та надати відповідне документальне підтвердження;
зобов'язати відповідача надати позивачу технічні умови на відключення від центрального опалення та протокол обстеження об'єктів споживача теплової енергії, інші, необхідні для впорядкування відносин щодо встановлення індивідуального опалення, документи;
зобов'язати відповідача сплатити моральну шкоду у розмірі 50 000 грн;
притягнути до кримінальної та адміністративної відповідальності посадових осіб Відповідача за незаконне використання персональних даних.
Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області (на даний час назву суду змінено на Заводський районний суд міста Кам'янського Дніпропетровської області відповідно до Закону України
від 26 лютого 2025 року № 4273-IX «Про внесення змін до Закону України
«Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів») ухвалою від 04 березня 2025 року відкрив провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача визнати борг неіснуючим, припинити нарахування і стягнення боргу без надання послуг, зобов'язання відповідача відкрити особовий рахунок для відповідача без боргу та надати відповідні документи на підтвердження, зобов'язання відповідача надати позивачу технічні умови на відключення від центрального опалення та протокол обстеження об'єктів споживача теплової енергії, інші необхідні для впорядкування відносин щодо встановлення індивідуального опалення документи, зобов'язання відповідача сплатити моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
У відкритті провадження в частині позовних вимог про притягнення посадових осіб відповідача до кримінальної відповідальності та адміністративної відповідальності відмовив.
Заводський районний суд міста Кам'янського Дніпропетровської області заочним рішенням від 03 листопада 2025 року у задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовив.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 16 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Заводського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області від 03 листопада 2025 року залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявнику надати обґрунтовану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.
20 грудня 2025 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року, в якій заявник просить скасувати ухвалу апеляційного суду та зобов'язати апеляційний суд прийняти апеляційну скаргу до розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає поверненню з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Стаття 389 ЦПК України визначає перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з частиною другою статті 406 ЦПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Предметом касаційного оскарження є ухвала Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху.
З огляду на зміст касаційної скарги та доданих до неї матеріалів оскаржувана в касаційному порядку ухвала суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху не віднесена до переліку ухвал, які можуть бути предметом оскарження у касаційному порядку (стаття 389 ЦПК України).
Водночас, процесуальний закон надає учасникам справи можливість оскаржити ухвалу суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху шляхом включення заперечень на таку ухвалу до касаційної скарги на судове рішення по суті спору, водночас окремо від судового рішення така ухвала оскарженню не підлягає.
Отже, зміст частини першої статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права та регламентує право касаційного оскарження судових рішень, свідчить про те, що оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху у касаційному порядку не передбачено.
Як визначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20 травня
2010 року у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02)
та від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України»
(заява № 8863/06), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг на рішення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, згідно зі статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені у статті 389 ЦПК України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами цивільного судочинства.
У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження
№ 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Введення процесуальних «фільтрів» не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних «фільтрів» допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 21 жовтня 2010 року
(заява № 19164/04) у справі «Дія 97» проти України» зазначив, що «процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів».
Заявник оскаржує в касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції про залишення його апеляційної скарги без руху, право на касаційне оскарження якої не передбачене чинним процесуальним законом.
Верховний Суд зазначає, що процесуальні правила (пункт 3 частини першої статті 389 ЦПК України) не дозволяють відкрити касаційне провадження, якщо особа подала касаційну скаргу на рішення, яке на підлягає касаційному оскарженню.
Касаційний суд вже вказував, що ухвала апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду (див., зокрема ухвалу Верховного Суду від 11 грудня 2025 року у справі № 641/2723/25 (провадження № 61-14768ск25).
Ураховуючи викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху у справі № 208/2664/25 підлягає поверненню на підставі частини другої статті 406 ЦПК України, оскільки вона подана на ухвалу суду апеляційної інстанції, що не підлягає касаційному оскарженню окремо від постанови суду апеляційної інстанції.
З наведених обставин не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтями 260, 389, 406 ЦПК України, -
Повернути касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» про захист прав споживачів.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. М. Фаловська