м. Чернівці
23 грудня 2025 року Справа № 926/3344/25
Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В.,
за участю секретаря судового засідання Терещенко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу
за позовом Приватного підприємства фірма «МРІЯ-94» (61010, м. Харків, вул. Гольдбергівська, 63, код ЄДРПОУ 22650371)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лілак» (58005, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Кушніренка Андрія, 7А, код ЄДРПОУ 40220106)
про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 52 754,40 грн,
представники:
від позивача - Гребенюк О.О.;
від відповідача - не з'явився.
І. Стислий виклад позовних вимог.
Приватне підприємство фірма «МРІЯ-94» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лілак» про стягнення заборгованості за поставлений товар згідно видаткової накладної №1922 від 26.09.2024 в сумі 52 754,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Приватне підприємство фірма «МРІЯ-94» відповідно до видаткової накладної №1922 від 26.09.2024 поставило ТОВ «Лілак» товар - плівка п/е Т/У 500х0,08 мм у кількості 517,2000 кг, на загальну суму із ПДВ 52 754,40 грн. Для оплати товару позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру на оплату № 1963 від 26.09.2024, проте останній не сплатив вартість поставленого товару, внаслідок чого заборгував позивачу кошти в сумі позову.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2025 вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.
Ухвалою суду від 07.10.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив загальне позовне провадження у справі, призначив підготовче засідання на 11.11.2025 та встановив відповідачу строк для подання відзиву, а позивачу запропонував надати відповідь на відзив.
Ухвалою від 10.10.2025 судове засідання за участю представника позивача вирішено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 11.11.2025 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 26.11.2025, судове засідання за участю представника позивача вирішено провести в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
За наслідками підготовчого засідання суд постановив ухвалу від 26.11.2025 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 10.12.2025, судове засідання за участю представника позивача вирішено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Судове засідання 10.12.2025 не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Марущака І.В., про що учасники справи були сповіщені повідомленням заступника керівника апарату Господарського суду Чернівецької області про неможливість проведення судового засідання.
Ухвалою суду від 16.12.2025 призначено судове засідання з розгляду справи № 926/3344/25 по суті на 23.12.2025, судове засідання за участю представника позивача вирішено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Відповідач явку свого представника в судове засідання 23.12.2025 не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення ухвали в його електронний кабінет.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно із пунктом 1 частини третьої цієї статті ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частини дев'ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин суд вирішив за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.
Суд заслухав вступне слово представника позивача, який позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу. Далі суд перейшов до дослідження матеріалів справи.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
З'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.
На виконання усного договору поставки Приватне підприємство фірма «МРІЯ-94» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Лілак» товар: плівка п/е Т/У 500х0,08 мм (надалі -Товар) у кількості 517,2000 кг на загальну суму із ПДВ 52 754,40 грн, перелік якого вказано в рахуноку-фактурі на оплату № 1963 від 26.09.2024, яку позивач виписав відповідачу.
Відповідно до видаткової накладної №1922 від 26.09.2024 Приватне підприємство фірма «МРІЯ-94» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Лілак» товар: плівка п/е Т/У 500х0,08 мм (надалі -Товар) у кількості 517,2000 кг на загальну суму із ПДВ 52 754,40 грн. Вказана видаткова накладна містить підписи та печатку відповідача.
Як зазначено позивачем в позовній заяві та підтверджується пояснення його представника під час розгляду справи, посилання у рахунку-фактурі та видатковій накладній на договір №4/01-2024 від 04.01.2024 є помилковим, зважаючи на той факт, що вказаний договір не укладався та не був підписаний сторонами.
На підтвердження сплати сум податку на додану вартість у складі ціни Товару за вказаною видатковою накладною позивачем направлено відповідачу в електронному вигляді податкову накладну №210 від 26.09.2024 на загальну суму 52 754,40 грн, у тому числі ПДВ на суму 8792,40 грн.
Позивачем як постачальником було зареєстровано у ЄРПН податкову накладну №210 від 26.09.2024.
Отже, ПП Фірма «Мрія-94» виконало зобов'язання з поставки Товару у повному обсязі.
Однак після здійснення поставки товару відповідач за отриманий Товар не розрахувався, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
У зв'язку із несплатою ТОВ «Лілак» заборгованості ПП Фірма «Мрія-94» направило 27.08.2025 на адресу відповідача грошову вимогу № 29/ю від 27.08.2025 щодо сплати заборгованості на суму 52 754,40 грн, яка отримала останнім 09.09.2025.
Відповідач відповіді на вимогу не надав, борг у встановлений у вимозі строк не сплатив.
Таким чином, заборгованість ТОВ «Лілак» за поставлений товар згідно видаткової накладної №1922 від 26.09.2024 складає 52 754,40 грн.
ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.
Встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку, що спір у даній справі є майновим та зумовлений неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати за поставлений товар.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначено статтею 11 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 якої цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1, 4 частини 2 статті 11 ЦК).
За визначенням частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 4 статті 203 ЦК правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Статтею 205 Цивільного кодексу визначено форми правочину та способи волевиявлення. Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
За приписами частини 1 статті 206 ЦК усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів (частини 2 статті 206 ЦК).
Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК).
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Відповідно до статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Таким чином, законодавством передбачена можливість укладення договорів у спрощеному прядку через ділову переписку - шляхом обміну документами, в тому числі електронними; у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання).
При цьому, договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що вчинені у письмовій формі.
Укладення договору не лише у формі єдиного документа, а й у спрощений спосіб за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку, передбачена положеннями цивільного та господарського законодавства.
Укладення договору має місце, якщо зі змісту документів можливо встановити виражений намір особи укласти конкретний договір та розуміння цією особою своїх зобов'язань у разі прийняття її пропозиції іншою особою; істотні умови майбутнього договору; адресата (адресатів) відповідної пропозиції; прийняття пропозиції на запропонованих умовах другою стороною або вчинення нею в межах строку для відповіді на оферту дій відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо).
Згідно із частиною 2 статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 статті 641 ЦК України встановлено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Таким чином, якщо документи, якими обмінялись уповноважені сторони, містять інформацію, яка за своїм змістом відповідає пропозиції однієї сторони укласти певний договір на визначення умов, та інформацію щодо прийняття такої пропозиції другою стороною або свідчать про вчинення нею дій, що підтверджують прийняття такої пропозиції, договір між сторонами вважається укладеним у письмовій формі.
Рахунок-фактуру, якщо вона містить необхідну інформацію щодо істотних умов певного договору, зокрема умови про предмет, строки та ціну, можна вважати пропозицією укладення договору. Прийняття пропозиції щодо умов, предмет, строку та ціни, зазначеної у рахунку-фактурі має бути підтверджено видатковою накладною постачальника або ж здійсненням оплати рахунку-фактури.
В матеріалах справи наявний складений Приватним підприємством Фірма «Мрія-94» рахунок-фактура на оплату № 1963 від 26.09.2024, в якому зазначено предмет - плівка п/е Т/У 500х0,08 мм, кількість та ціна товару - 517,2000 кг на суму 52 754,40 грн, підписана сторонами та скріплена печатками видаткова накладна №1922 від 26.09.2024, якою підтверджується факт поставки товару, податкова накладна №210 від 26.09.2024 на загальну суму 52 754,40 грн.
Зазначені документи засвідчують наявність між сторонами договірних відносин купівлі-продажу з оформленням їх у спрощеному вигляді шляхом вчинення конклюдентних дій без укладення і підписання договору купівлі-продажу як окремого документа.
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За змістом статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини першої статті 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Водночас нормами частин першої і другої статті 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
У статті 530 ЦК України зазначено: «Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).»
Суд проаналізував наявні в матеріалах справи документи та констатує, що між сторонами не встановлені строки оплати за поставлений товар.
Норми статті 530 ЦК України в даному випадку є нормами загальної дії, якщо договором купівлі продажу (поставки) не врегульовано термін оплати то підлягає застосуванню спеціальна норма статті 692 ЦК України, якою унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Відповідно позивач набув права вимоги на сплату відповідачем заборгованості.
Факт поставки підтверджується видатковою накладною. Всього позивачем було поставлено відповідачу товару на суму 52 754,40 грн.
У зв'язку із несплатою ТОВ «ЛІЛАК» заборгованості ПП Фірма «Мрія-94» направило 27.08.2025 на адресу відповідача грошову вимогу № 29/ю від 27.08.2025 щодо сплати коштів в сумі 52 754,40 грн цінним листом з описом вкладення, який доставлено 09.09.2025.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Згідно з частиною першої статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підставними, а порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь з відповідача 52 754,40 грн основного боргу за договором.
V. Висновки суду.
За результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що позивач поставив відповідачу товар за договором поставки, проте останній неналежно виконав обов'язку щодо його оплати, внаслідок з нього підлягає стягненню 52 754,40 грн основного боргу.
VІ. Розподіл судових витрат.
Позивачем за подання позову сплачений судовий збір в сумі 3 028,00 грн згідно платіжної інструкції № 5274 від 30.09.2025.
Як убачається з позовної заяви, позивач заявив про понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд установив, що понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджується договором про надання правничої (правової) допомоги №25/08 від 25.08.2025, ордером серії АР №1268366 від 25.08.2025, актом №1 приймання-передачі наданих послуг від 30.09.2025 та інформаційним повідомленням про зарахування коштів № 1059 від 01.10.2025.
Згідно із частинами 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат у відповідності до ч. 5 ст. 129 ГПК України суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Інтереси позивача в суді представляла адвокат Гребенюк Олена Олегівна на підставі ордеру серії АР №1268366 від 25.08.2025 та договору про надання правничої (правової) допомоги №25/08 від 25.08.2025, відповідно до п. 1.1. якого Виконавець в порядку та на умовах, визначених даним договором та чинним законодавством України, зобов'язується надавати Замовникові професійну правничу допомогу щодо досудового врегулювання спору між ПП Фірма «Мрія - 94» (код за ЄДРПОУ 22650371) та ТОВ «ЛІЛАК» (код ЄДРПОУ 40220106) з приводу неналежного виконання останнім зобов'язань зі сплати грошових коштів за поставлений товар, а також здійснити представницькі повноваження у справі за позовом ПП Фірма «Мрія - 94» (код за ЄДРПОУ 22650371) до ТОВ «ЛІЛАК» (код ЄДРПОУ 40220106) про стягнення заборгованості та іншими можливими вимогами пов'язаними із поставкою Товару згідно видаткової накладної №1922 від 26.09.2024, захисту прав і законних інтересів Замовника в обсязі та на умовах, встановлених цим Договором та за домовленістю Сторін, шляхом: підготовки Виконавцем та узгодження з Замовником стратегії захисту інтересів, застосування якої буде реалізовано Виконавцем у подальшому; збору і правовому аналізу інформації, документів і матеріалів, що стосуються справи; надання усних і письмових консультацій, роз'яснень щодо правових питань, які стосуються справи, або виконання окремих доручень Замовника; складання необхідних для справи процесуальних документів, позовних заяв, клопотань, скарг, претензій, відзивів, відповідей на відзив, заперечень, письмових пояснень, запитів тощо; організації направлення засобами електронного зв'язку, в тому числі через систему «Електронний суд», позовної заяви, скарг, претензій, відзивів, відповідей на відзив, заперечень, письмових пояснень, тощо; організації направлення засобами поштового зв'язку копії позовної заяви, скарг, претензій, відзивів, відповідей на відзив, заперечень, письмових пояснень, запитів стороні по справі/суду, складання опису поштового вкладення; ознайомлення з матеріалами справи, що може включати виготовлення витягів, зняття копій та фотокопій шляхом фотографування матеріалів справи; здійснення всіх інших дій, що спрямовані на захист прав та представництво інтересів Замовника в межах розгляду справи; виконання окремих доручень Замовника про надання правової допомоги, тощо; здійснення представництва інтересів Замовника в підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форми власності та підпорядкованості; здійснення представництва інтересів Замовника у встановленому порядку у всіх судах, передбачених ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», а також в інших органах під час розгляду правових спорів.
Відповідно до п.п. 3.1.-3.3. Договору гонорар є формою винагороди Виконавця за надання правової допомоги Замовнику, розмір якого визначається як сума вартості фактично наданих послуг, яка визначається в Актах приймання-передачі наданих послуг. Гонорар не включає кошти, що вносяться Замовником на покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням договору (судовий збір, поштові витрати, тощо). Розмір гонорару за адвокатські послуги, невичерпний перелік яких вказано у п. 1.1. Договору, визначається в Актах приймання-передачі наданих послуг, які формуються ним в міру необхідності та складаються Виконавцем по закінченню відповідних етапів надання послуг, та повинен бути сплачений Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 2 (трьох) банківських днів після їх підписання. Вартість конкретної послуги визначається у Додатку №1 до даного Договору, який є його невід'ємною частиною.
В додатку №1 до договору про надання правничої (правової) допомоги №25/08 від 25.08.2025 сторони дійшли згоди та погодили орієнтовний перелік, вартість послуг на професійну правничу допомогу, невичерпний перелік якої визначений в п. 1.1 Договору в залежності від складності справи та враховуючи, що вартість однієї години послуг з надання професійної правничої допомоги складає 2000,00 грн.
Відповідно до Акту № 1 від 30.09.2025 приймання-передачі наданих послуг за договором про надання (правничої) правової допомоги № 25/08 від 25.08.2025 адвокатом витрачено 4 години часу, а саме:
1) надання консультацій з приводу можливого досудового врегулювання взаємовідносин, що склались між ПП Фірма «Мрія - 94» (код за ЄДРПОУ 22650371) та ТОВ «ЛІЛЛК» (код ЄДРПОУ 40220І 06) з приводу неналежного виконання останнім зобов'язань зі сплати грошових коштів за поставлений товар згідно видаткової накладної №1922 від 26.09.2024 вартістю 1000,00 грн;
2) вивчення та правовий аналіз наданих ПП Фірма «Мрія - 94» (код за ЄДРПОУ 22650371) документів: первинної документації щодо поставки товару за видатковою накладною №1922 від 26.09.2024, складання проекту грошової вимоги вартістю 1000,00 грн;
3) складання позовної заяви щодо стягнення заборгованості за поставлений товар згідно видаткової накладної №1922 від 26.09.2024, формування доказової бази, систематизації, групування доказів, додатків до позовної заяви вартістю 6000 грн.
Таким чином, загальна вартість фактично наданих послуг за правничу допомогу складає 8000,00 грн.
Відповідно до Інформаційного повідомлення про зарахування коштів №1059 від 01.10.2025 на розрахунковий рахунок ФОП Гребенюк О.О. внесено вказану суму в повному обсязі.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ГПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
У контексті викладеного суд зауважує, що відповідач не заявляв клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами, не заперечував факт їх надання.
Своєю чергою суд вважає понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу дійсними, необхідними та співмірними зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг у суді, а тому визнає їх обґрунтованими та розумними.
За таких обставин, у зв'язку із задоволенням позову судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн та витрати на правову допомогу в сумі 8000,00 грн необхідно покласти на відповідача у порядку статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лілак» (58005, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Кушніренка Андрія, 7А, код ЄДРПОУ 40220106) на користь Приватного підприємства фірма «МРІЯ-94» (61010, м. Харків, вул. Гольдбергівська, 63, код ЄДРПОУ 22650371) заборгованість за поставлений товар згідно видаткової накладної №1922 від 26.09.2024 у розмірі 52 754,40 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028,00 грн та 8 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.
3. З набранням рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Повний текст рішення складено та підписано 26 грудня 2025 року.
Суддя І.В. Марущак