58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 52-47-40, inbox@cv.arbitr.gov.ua
16 грудня 2025 року Справа № 926/3272/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг»
до відповідача Квартирно - експлуатаційного відділу м. Чернівці
про стягнення заборгованості в сумі 568 201,22 грн
Суддя Проскурняк О.Г.
Секретар судового засідання Гончар А.Ю.
Представники сторін:
Від позивача (в режимі ВКЗ) - адвокат Єгоров В.С.
Від відповідача - Сідлецький Д.Ю.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідача Квартирно - експлуатаційного відділу м. Чернівці про стягнення заборгованості в сумі 568 201,22 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 16 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Чернівці укладено договір № 23-7070/24-БО-Т постачання природного газу, згідно змісту якого позивач, у період жовтень-грудень 2024 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 4 855 047,04 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.
Далі позивач стверджує, що оплату за переданий газ відповідач здійснив частково, чим порушив строк оплати та умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 5.1 Договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 539 504,04 грн. З урахуванням строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за Договором, останнім нараховано пеню за неналежне виконання умов Договору в сумі 18 742,22 грн, три проценти річних від простроченої суми в сумі 1 862,40 грн та інфляційні втрати - 8 092,56 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 вересня 2025 року, судову справу № 926/3272/25 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 03 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 21 жовтня 2025 року.
15 жовтня 2025 до суду через систему “Електронний суд» надійшов письмовий відзив відповідача на позовну заяву. Згідно змісту вказаного відзиву, відповідач з наведеними позивачем обставинами та правовими підставами позову не погоджується в повному обсязі з наступних підстав.
Так, відповідач вказує, що у зв'язку із нестачею кошторисних призначень на момент укладання Договору з постачальною організацією, КЕВ міста Чернівці не вистачило коштів для повного виконання фінансових зобов'язань по даному Договору.
Разом з тим, відповідач вважає, що нарахування пені за неналежне виконання умов Договору, трьох процентів річних та інфляційний втрат є неправомірним, так як відповідно до листа Торгово-промислової палата України (далі - ТПП України) від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
17 жовтня 2025 року до суду через систему “Електронний суд» від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, згідно змісту якого ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» заперечує проти доводів відповідача.
Ухвалою суду від 21 жовтня 2025 року відкладено підготовче засідання у справі № 926/3272/25 на 03 листопада 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 03 листопада 2025 року закрито підготовче провадження у справі № 926/3272/25; призначено справу до розгляду по суті на 18 листопада 2025 року.
Ухвалою суду від 18 листопада 2025 року відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 16 грудня 2025 року.
В судовому засіданні 16 грудня 2025 року, представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позов.
Відповідно до статті 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято 16 грудня 2025 року.
Розглянувши матеріали справи, вживши всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, на яких ґрунтуються позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, заслухавши представників сторін, суд
Згідно положень частини 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Так, 16 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (далі - Постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Чернівці (далі - Споживач) укладено договір № 23-7070/24-БО-Т постачання природного газу.
Пунктами 1.1., 1.2., 1.3. вказаного Договору унормовано, що постачальник зобов'язується поставити споживачу природний газ (далі також - газ), а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем для потреб виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для означених потреб та для своїх власних потреб. За цим Договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.
Згідно пункту 2.1. Договору, постачальник передає споживачу на умовах цього Договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу з жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року (включно), в кількості 271,11400 тис.куб.метрів.
Пункт 4.3. Договору встановлено, що загальна вартість цього Договору на дату укладення становить 3 596 285,83 грн, крім того ПДВ - 719 257,17 грн, разом з ПДВ - 4 315 543,00 грн.
На виконання умов зазначеного Договору, Позивач, у період жовтень-грудень 2024 року передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 4 855 047,04 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу за жовтень від 31.10.2024 та 12.11.2024; за листопад від 30.11.2024 та 12.12.2024; за грудень від 31.12.2024 та 13.01.2025.
Відтак, судом встановлено, що позивачем належним чином виконувались свої обов'язки по договору.
Відповідно до пункту 5.1 Договору, оплата за природний газ за розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
Згідно положень абзацу 2 пункту 5.3. Договору, споживач зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі розраховуватись за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1. цього Договору.
Підпунктом 4 пункту 6.2. Договору встановлено, що споживач зобов'язаний прийняти газ на умовах цього Договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Згідно вимог статті 509 ЦК України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме листа АТ “Ощадбанк» від 08 квітня 2025 року №77/4-09/41032/2025 (інформації, щодо підтвердження нарахування та надходжень грошових коштів), оплату за переданий газ Відповідач здійснив частково, чим порушив строк оплати та умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 5.1 Договору.
За встановлених судом обставин, в порушення договірних зобов'язань, відповідач здійснив часткову оплату за спожитий газ, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 539 504,04 грн.
Розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується документально. Доказів на спростування таких обставин відповідач не надав.
Згідно частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до матеріалів справи, заборгованість за спожитий газ в сумі 539 504,04 грн відповідачем не сплачена, тобто має місце прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно приписів частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 7.1. Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством України і цим Договором.
Згідно пункту 7.2. Договору, у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Враховуючи неналежне виконання КЕВ м. Чернівці своїх зобов'язань за Договором, ТОВ ГК “Нафтогаз Трейдинг» здійснило нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат на суму заборгованості за Договором, а саме: пені - 18 742,22 грн; 3% річних - 1 862,40 грн; інфляційні втрати - 8 092,56 грн.
Відтак, з огляду на те, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, нарахування позивачем трьох процентів річних та інфляційних втрат є обґрунтованим та правомірним.
Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань.
Суд перевірив розрахунок позивача щодо нарахування пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних встановив, що розрахунок позивача є арифметично та методологічно правильний; виконаним відповідно до умов договору та чинного законодавства.
Посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань та нестачу кошторисних призначень на момент укладання Договору з постачальною організацією, як підставу для повного виконання фінансових зобов'язань по даному Договору суд відхиляє та зазначає, що Європейським судом з прав людини в рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30 листопада 2004 року у справі “Бакалов проти України» зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до положень статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Посилання відповідача на неправомірність нарахування пені, трьох процентів річних та інфляційний втрат та на лист Торгово-промислової палата України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено форс-мажорні обставини, суд оцінює критично з огляду на те, що договір між сторонами укладено при повному розумінні його положень 16 жовтня 2024 року, тобто після початку військової агресії Російської Федерації проти України.
Крім цього, суд звертає увагу сторін на наступне.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі “Руїс Торіха проти Іспанії“).
Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування сторін судом визнаються такими, що не спростовують вищевказаних висновків суду. Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд дійшов висновку позов задовольнити.
Стосовно розподілу судових витрат.
Згідно з приписами пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України, до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку судовий збір покласти на відповідача.
Керуючись статтями 194, 219, 232-241 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці (58000, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Українська, 43, код ЄДРПОУ 08179180) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676) заборгованість в сумі 568 201,22 грн. (з яких: основний борг - 539 504,04 грн; пеня - 18 742,22 грн; 3% річних - 1 862,40 грн; інфляційні втрати - 8 092,56 грн) та судовий збір в сумі 6 818,42 грн.
Повний текст рішення складено та підписано - 26 грудня 2025 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.Г. Проскурняк