65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"24" грудня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2367/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 за вх.№2-1776/25 від 14.11.2025 про відстрочення виконання рішення суду у справі №916/2367/25
за позовом: Одеського обласного центру зайнятості (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Болтенка Михайла, буд. 10, код ЄДРПОУ 03491435)
до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Акціонерне товариство “Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12г, код ЄДРПОУ 00032129)
про стягнення 249500 грн., -
за участю представників сторін:
від позивача: Тулаїнова О.С., діє в порядку самопредставництва
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.09.2025 у справі №916/2367/25 позовні вимоги Одеського обласного центру зайнятості задоволено повністю; стягнуто зі ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 249500 грн. на рахунок уповноваженого банку, з якого здійснювалося перерахування коштів - Отримувач: АТ “Ощадбанк», код отримувача: 00032129, надавач платіжних послуг отримувача: АТ “Ощадбанк», рахунок отримувача: НОМЕР_2 ; стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Одеського обласного центру зайнятості 3742,50 грн. судового збору.
28.10.2025 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 25.09.2025 у справі №916/2367/25 було видано відповідні накази.
14.11.2025 за вх.№2-1776/25 до суду від відповідача - ОСОБА_1 надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду, в якій заявник просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 25.09.2025 у справі №916/2367/25 до 24.09.2026. В обґрунтування поданої заяви відповідач вказує, зокрема, наступне:
- ОСОБА_1 має суттєві проблеми зі здоров'ям, страждає на бронхіальну астму, часті мігренозні напади, двобічну цервікотораколюмбалгію з вираженим больовим та м'язово-тонічним синдромом на тлі остеохондрозу шийного відділу хребта, на підтвердження чого до суду надаються епикриз-виписка з історії хвороби, виписка з медичної карти амбулаторного (станціонарного) хворого, інформація із сервісу Health 24 про останній візит до лікаря із скаргами на біль в дихальній системі; захворювання ОСОБА_1 вимагає постійного підтримуючого лікування та наявності/-придбання базисних (контролюючих) препаратів та симптоматичних препаратів; несвоєчасне або неповне лікування може призвести до загострення, астматичного статусу та прямої загрози життю;
- на утриманні боржника перебуває неповнолітня дитина (дочка), ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій ОСОБА_1 в силу положень Конституції України та Сімейного кодексу України зобов'язаний забезпечувати належне утримання, харчування, освіту та медичний догляд;
- ОСОБА_1 перебуває у скрутному матеріальному становищі; на рахунках ОСОБА_1 у банківських установах відсутній позитивний баланс, на підтвердження чого суду надаються виписки по рахунках, які підтверджують використання боржником кредитних коштів (кредитного ліміту) для покриття поточних життєво необхідних витрат (лікування, утримання дитини); окрім цього ОСОБА_1 має також невиконані зобов'язання перед АТ “Таскомбанк» за договором №ID27012137 від 14.06.2024, розмір кредиту за яким становить 500000 грн.; наявність у ОСОБА_1 боргових зобов'язань за кредитними договорами в різних банківських установах відображає реальну картину майнового стану боржника та свідчить про об'єктивну фінансову неспроможність останнього; поряд з цим заявник перебуває в активному пошуку роботи, що на жаль ускладнено жорсткою конкуренцією на скороченому ринку праці внаслідок воєнних дій (руйнування інфраструктури, скорочення виробництв та масова релокація бізнесу), наявністю хронічного захворювання (бронхіальної астми);
- попри скрутний матеріальний стан відповідач вчиняє дії щодо добровільного погашення заборгованості; на підтвердження часткової оплати заборгованості суду надається відповідна квитанція; такі дії боржника свідчать про його сумлінність та реальні наміри погашення заборгованості.
- ОСОБА_1 не має жодного рухомого та нерухомого майна, за рахунок якого можливо виконати рішення суду у даній справі (наразі відповідач позбавлений можливості надати витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з огляду на тимчасову недоступність наразі такої послуги); заходи з примусового виконання рішення не призведуть до його реального та швидкого виконання, а лише погіршать і без того скрутне майнове становище, створюючи реальну загрозу повної фінансової неспроможності боржника; надання відстрочки є єдиним способом забезпечити поступове, але гарантоване повернення стягнутої суми, не доводячи боржника до критичного соціального стану;
- покладання на боржника обов'язку одноразово виплатити всю суму заборгованості за судовим рішення призведе до негативних наслідків для останнього, оскільки вкрай скрутне фінансове становище створює реальну загрозу для визнання боржника банкрутом і як наслідок до повної та остаточної неможливості погашення заборгованості.
До поданої заяви відповідачем додані наступні документи:
- реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування форми ОК-5
- банківські виписки відповідача;
- виписку з медичної карти відповідача;
- відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків у відповідь на запит у електронному вигляді від 12.11.2025;
- квитанцію від 11.11.2025 про сплату 1000 грн. на виконання рішення суду від 25.09.2025 у справі №916/2367/25;
- заяву-договір від 14.06.2024 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ “Таскомбанк»;
- актовий запис про народження дитини.
Ухвалою суду від 17.11.2025 призначено розгляд заяви ОСОБА_1 за вх.№2-1776/25 про відстрочення виконання рішення суду у справі №916/2367/25 на 02.12.2025 о 16:30.
26.11.2025 за вх.№37748/25 до суду від Одеського обласного центру зайнятості надійшли заперечення на заяву про відстрочення виконання судового рішення, які долучено судом до матеріалів справи. У вказаних запереченнях позивач просить суд відмовити у задоволенні заяви відповідача та вказує, зокрема, що: матеріальний стан боржника та поточні захворювання (які не я тяжкими) не є безумовною підставою для розстрочки виконання рішення; боргові зобов'язання, на які посилається скаржник, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим; фінансове становище скаржника є результатом його власної підприємницької діяльності, в ході якої відповідач мав планувати свої видатки; відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у справі на 1 рік, проте не надає жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок такого відстрочення рішення суду у даній справі буде гарантовано виконане по закінченню цього строку.
02.12.2025 за вх.№38486/25 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій заявник просить суд розглянути заяву про відстрочення виконання судового рішення по справі №916/2367/25 за відсутності заявника та задовольнити в повному обсязі. Також у вказаній заяві відповідач повідомляє суд, що: з 17.11.2025 ОСОБА_1 проходить у навчальній частині Збройних Сил України курс базової військової підготовки, після завершення якого останнього буде направлено до військової частини; з першого дня базової загальновійськової підготовки, рекрутам нараховується грошове забезпечення, мінімальний розмір якого становить 20130 грн.; фінансова підтримка осіб, які служать у Збройних Силах України, забезпечується також і після проходження БЗВП; отримання заявником відповідного грошового забезпечення надасть змогу останньому у разі відстрочення виконання рішення суду погасити заборгованість, яка була предметом розгляду у даній справі; наразі надати докази проходження ОСОБА_1 військової підготовки не видається за можливе у зв'язку із відсутністю зв'язку з останнім на час проходження такої підготовки та з урахуванням встановлених вимог щодо конфіденційності локації проведення підготовки.
У судовому засіданні 02.12.2025 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 24.12.2025 об 11:15.
У судовому засіданні 24.12.2025 представник позивача просить суд у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду відмовити.
Відповідач у судове засідання 24.12.2025 не з'явився, про дату, час та місце розгляду заяви належним чином повідомлений, у заяві за вх.№38486/25 просив розглянути заяву за відсутності заявника.
Третя особа у судове засідання 24.12.2025 не з'явилась, про дату, час та місце розгляду заяви належним чином повідомлена.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 за вх.№2-1776/25 від 14.11.2025 про відстрочення виконання рішення суду у справі №916/2367/25, господарський суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання боржником судового рішення про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися. Вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника (постанова Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №2-54/08).
Як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 у справі №910/8153/17, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо. Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.
Дійсно, на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі “Чижов проти України», заява №6962/02). Таким чином, питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.09.2018 у справі №905/2953/17).
Отже відстрочення судом виконання судового рішення має бути пов'язано з об'єктивними та виключними обставинами, які ускладнюють його вчасне виконання, при цьому відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів як стягувача, так і боржника. Між цим, оскільки право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист, вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, суд не повинен надавати перевагу жодній із сторін.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Господарський суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах “Hornsby v. Greece» (заява №18357/91, пункт 40), “Деркач та Палек проти України» (заяви №34297/02 та №39574/02, пункт 18): право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін; ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок; право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні; судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок (“Immobiliare Saffi v. Italy», заява №22774/93, пункт 74).
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши наявні матеріали справи, господарський суд зазначає, що відповідачем не доведено суду наявності підстав (об'єктивних, непереборних, виняткових обставин, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення) саме для відстрочення виконання рішення суду строком на один рік. Також заявником не надано до суду належних доказів на підтвердження обставин, зазначених ним у заяві за вх.№38486/25 від 02.12.2025.
Проаналізувавши наявні матеріали справи, доводи сторін, з метою недопущення порушення балансу інтересів сторін, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 за вх.№2-1776/25 від 14.11.2025, з огляду на що у задоволенні заяви відповідача судом відмовляється.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 за вх.№2-1776/25 від 14.11.2025 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повну ухвалу складено 26.12.2025.
Суддя Ю.С. Бездоля