вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"26" грудня 2025 р. м. Київ Справа №911/3146/25
Суддя Грабець С.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРАЛЛЕЛЬ-М ЛТД"
до товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІАЛ ОПТ"
про стягнення боргу,
без виклику учасників справи
10 жовтня 2025 року через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРАЛЛЕЛЬ-М ЛТД" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІАЛ ОПТ" (далі - відповідач) про стягнення боргу в сумі 335 240,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки в спрощеній формі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.10.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу запропоновано надати суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (пред'явити зустрічний позов), а також докази, що підтверджують заперечення проти позову.
19 грудня 2025 року через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання доказів та долучення документів до матеріалів справи.
Згідно з ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Так, клопотання представника позивача про поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказів було задоволене судом, документи долучені до матеріалів справи.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Частиною 1 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Частиною 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовими рішеннями є, зокрема, ухвали.
Так, відповідно до довідки про доставку електронного листа, долученої до матеріалів справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 14.10.2025 року доставлена відповідачу до його електронного кабінету 14 жовтня 2025 року.
Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 14.10.2025 року внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень 14 жовтня 2025 року.
Так, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, відзив на позовну заяву не подав, заяв та клопотань на адресу суду не направляв.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
За твердженнями представника позивача, 17 лютого 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ПАРАЛЛЕЛЬ-М ЛТД" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІАЛ ОПТ" (далі - відповідач) був укладений договір поставки в спрощеній формі, на виконання умов якого, позивач передав відповідачу паливо дизельне (diesel fuel) ULSD 10 PPM (EN 590) (2710 19 43 00), в кількості 6 600 л. (далі - товар), на суму 308 220,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №12084 від 17.02.2025 року та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №00000000078 від 17.02.2025 року.
17 лютого 2025 року позивач направив відповідачу рахунок на оплату №ПМ00- 001024 від 17.02.2025 року, на суму 308 220,00 грн, який відповідач оплатив повністю, а саме 17 лютого 2025 року, - на суму 100 000,00 грн, 19 лютого 2025 року, - на суму 18 220,00 грн, 20 лютого 2025 року, - на суму 190 000,00 грн, що підтверджується інформаційними повідомленнями про зарахування коштів №3096 від 17.02.2025 року, №3103 від 19.02.2025 року, №3113 від 20.02.2025 року, №3114 від 20.02.2025 року та банківською довідкою акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" №КНО-52.1.2.1.1/223 за період з 01.12.2024 року до 29.05.2025 року.
Також, 21 лютого 2025 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки в спрощеній формі, на виконання умов якого, позивач передав відповідачу паливо дизельне (diesel fuel) ULSD 10 PPM (EN 590) (2710 19 43 00), в кількості 11 600 л. (далі - товар), на суму 538 240,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №13391 від 21.02.2025 року та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №00000000080 від 21.02.2025 року.
21 лютого 2025 року позивач направив відповідачу рахунок на оплату №ПМ00- 001113 від 21.02.2025 року, на суму 538 240,00 грн, який відповідач оплатив частково, а саме 26 лютого 2025 року, - на суму 64 000,00 грн, 17 березня 2025 року, - на суму 104 000,00 грн, 21 березня 2025 року, - на суму 35 000,00 грн, що підтверджується інформаційними повідомленнями про зарахування коштів №3115 від 26.02.2025 року, №3151 від 17.03.2025 року, №3160 від 21.03.2025 року.
Позивачем були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні:
- податкова накладна №16 щодо поставки палива дизельного (diesel fuel) ULSD 10 PPM (EN 590), на суму 308 220,00 грн, від 17.02.2025 року;
- податкова накладна №31 щодо поставки палива дизельного (diesel fuel) ULSD 10 PPM (EN 590), на суму 308 220,00 грн, від 21.02.2025 року.
Частиною 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
З метою досудового врегулювання спору, 02 червня 2025 року позивач направив на поштову адресу відповідача вимогу, а 17 вересня 2025 року на електронну адресу відповідача повторну вимогу, в яких просив відповідача сплатити борг.
Оскільки відповідач відповіді на вимоги не надав, борг не слатив, вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача 335 240,00 грн боргу.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 цієї ж статті).
Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За загальним правилом правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (ст. 208 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 04.11.2019 року в справі №905/49/15, від 29.11.2019 року в справі №914/2267/18, від 29.01.2020 року в справі №916/922/19, від 25.06.2020 року в справі №924/233/18, від 10.12.2020 року в справі №910/14900/19, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.
Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою. Підтвердженням Постачальнику про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Водночас, з огляду на п. 2 ст. 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Позивачем зареєстровані у встановленому законом порядку податкові накладні №16 від 17.02.2025 року та №31 від 21.02.2025 року, що підтверджується квитанціями про реєстрацію, долученими до матеріалів справи.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 29.06.2021 року в справі №910/23097/17, податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до видаткової накладної №012084 від 17.02.2025 року та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №00000000078 від 17.02.2025 року, позивач поставив відповідачу паливо дизельне (diesel fuel) ULSD 10 PPM (EN 590) (2710 19 43 00), на суму 308 220,00 грн.
Судом встановлено, що позивач направив відповідачу рахунок на оплату №ПМ00-001024 від 17 лютого 2025 року, на суму 308 220,00 грн, який відповідач оплатив повністю, а саме 17 лютого 2025 року відповідач здійснив оплату товару на суму 100 000,00 грн, 19 лютого 2025 року, - на суму 18 220,00 грн, 20 лютого 2025 року, - на суму 190 000,00 грн, що підтверджується копіями інформаційних повідомлень про зарахування коштів №3096 від 17.02.2025 року, №3103 від 19.02.2025 року, №3113 від 20.02.2025 року, №3114 від 20.02.2025 року та банківською випискою АТ "ПУМБ" від 29.05.2025 року, долученими до матеріалів справи.
Відповідно до видаткової накладної №013391 від 21.02.2025 року та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №00000000080 від 21.02.2025 року, позивач поставив відповідачу паливо дизельне (diesel fuel) ULSD 10 PPM (EN 590) (2710 19 43 00), на суму 538 240,00 грн.
Судом встановлено, що позивач направив відповідачу рахунок на оплату №ПМ00-001113 від 21.02.2025 року, на суму 538 240,00 грн, який відповідач оплатив частково, а саме 26 лютого 2025 року, - на суму 64 000,00 грн, 17 березня 2025 року, - на суму 104 000,00 грн, 21 березня 2025 року, - на суму 35 000,00 грн, а разом, - на суму 203 000,00 грн, що підтверджується копіями інформаційних повідомлень про зарахування коштів №3115 від 26.02.2025 року, №3151 від 17.03.2025 року та №3160 від 21.03.2025 року, долученими до матеріалів справи.
Так, оскільки позивач направив відповідачу видаткові накладні, в яких погоджені істотні умови договору поставки (товар, його кількість, ціна), надав відповідачу рахунки на оплату, відовідно до яких відповідач здійснив часткову оплату, а також зареєстрував у встановленому порядку податкові накладні, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем укладений договір поставки у спрощений спосіб (далі - договір).
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Як уже зазначалось, відповідно до видаткової накладної №013391 від 21.02.2025 року, позивач надав відповідачу рахунок на оплату №ПМ00-001113 від 21.02.2025 року, на суму 538 240,00 грн, який відповідач оплатив частково, а саме 26 лютого 2025 року на суму 64 000,00 грн, 17 березня 2025 року, - на суму 104 000,00 грн, 21 березня 2025 року, - на суму 35 000,00 грн, а разом, - на суму 203 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником після отримання товару.
Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідач документів, що підтверджували б оплату товару або спростовували б доводи представника позивача, суду не надав, тому вимога про стягнення з відповідача 335 240,00 грн боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 5 028,60 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору встановлюється за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3 028,00 грн.
Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається з платіжної інструкції №A62619 від 07.10.2025 року, позивачем за подання цієї позовної заяви сплачений судовий збір у сумі 5 028,60 грн.
Водночас, за розгляд вимог позивача про стягнення боргу в сумі 335 240,00 грн сплаті підлягав судовий збір у сумі 4 022,88 грн.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 59, 124 Конституції України, ч. ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", п. 2 ст. 3, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 207, ст. 208, ст. 530, ст. 625, ст. 638, ст. 639, ч. 2 ст. 640, ч. 2 ст. 692, ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, п. 12 ч. 3 ст. 2, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 6, ч. 4 ст. 11, ст. 16, ч. ч. 1, 2 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 123, ч. 5 ст. 252, ч. 1 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238, ч. 4 ст. 240, п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовільнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРАЛЛЕЛЬ-М ЛТД" до товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІАЛ ОПТ" про стягнення боргу в сумі 335 240,00 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІАЛ ОПТ" (08141, Київська обл., Бучанський р-н, село Софіївська Борщагівка, вул. Кошова, будинок 122, приміщення 57/6, ідентифікаційний код 42669165) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРАЛЛЕЛЬ-М ЛТД" (69091, Запорізька обл., місто Запоріжжя, БУЛЬВАР ШЕВЧЕНКА, будинок 71-А, кімната 901, ідентифікаційний код 24316073) 335 240,00 грн (триста тридцять п'ять тисяч двісті сорок грн 00 коп.) боргу та 4 022,88 грн (чотири тисячі двадцять дві грн 88 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складене 26.12.2025 року.
Суддя С. Грабець