ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.12.2025Справа № 910/16131/25
Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В. В., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Біосенс Україна», м.Київ
до відповідача: Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м.Київ
про визнання недійсним одностороннього правочину та відшкодування моральної шкоди, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Біосенс Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним одностороннього правочину про відмову від підтримання ділових відносин (відмову в обслуговуванні), шляхом розірвання ділових відносин (розірвання договору і закриття рахунків), що вчинений відповідачем на підставі рішення від 29.05.2025 відповідно до повідомлення №20.1.0.0.0./7-250530/114 від 30.05.2025 та стягнення моральної шкоди в сумі 1 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірний правочин відповідача не відповідає вимогам чинного законодавства, а його вчинення спричинило істотну шкоду діловій репутації товариства.
Розглянувши матеріали позовної заяви суд наголошує, що вимоги до позовної заяви, яка подається у порядку господарського судочинства, передбачені у статтях 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Таким чином за змістом наведених норм до суду може звернутись особа, яка діє через керівника, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи) або адвокат.
Згідно з ч. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Згідно з частиною 2 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
У пункті 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, затвердженого рішенням Ради адвокатів України Національної асоціації адвокатів України №41 від 12.04.2019, наведено перелік реквізитів, які містить ордер, зокрема ордер містить "12.4) Назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко встановив, що в ордері повинно бути зазначено орган, в якому надається правова допомога, зокрема в графі "Назва органу, в якому надається правова допомога".
Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначена конкретна, повна назва такого органу, зокрема суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 9901/847/18, ухвалах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №915/1301/19, від 16.12.2019 у справі №5023/1702/12, від 03.02.2020 у справі №923/265/19, від 17.08.2020 у справі № 911/2636/19, а також у постанові Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 591/6387/21 від 19.08.2024.
Наразі, суд зазначає, що до позовної заяви додано ордер на надання правничої допомоги серії АІ №1981432, яким передбачено надання Ясько Ігорем Віталійовичем правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Біосенс Україна» в Національному банку України. Отже, означений ордер не є доказом наявності у Ясько Ігора Віталійовича повноважень на представництво інтересів позивача у Господарському суді міста Києва.
Статтею 164 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік документів, що подаються до позовної заяви, зокрема вказано, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 N R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 грн.
Наразі, суд зазначає, що фактично позивачем заявлено одну майнову вимогу (стягнення шкоди) та одну не майнову вимогу (визнання недійсним одностороннього правочину).
З огляду на вищезазначене положення Закону України “Про судовий збір» розмір судового збору за подання позивачем до Господарського суду міста Києва вказаної позовної заяви становить 6056 грн.
Проте, позивачем до позовної заяви надало лише доказ сплати судового збору в сумі 3028 грн (платіжна інструкція №220 від 05.12.2025).
Суд звертає увагу, що згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України», зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»).
Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в Господарському процесуальному кодексі України обов'язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Отже, виходячи з вищевикладеного у сукупності полягає, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Біосенс Україна» не відповідає приписам ст.162, 164 Господарського процесуального кодексу України.
Одночасно, суд зазначає, що 19.10.2023 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» в частині обов'язкової реєстрації юридичними особами (приватної форми власності) електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
Частиною 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Згідно відомостей підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю «Біосенс Україна» електронний кабінет не зареєстровано. Вказані обставини також вказано у позовній заяві.
Згідно із ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
За таких обставин, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Біосенс Україна» підлягає залишенню без руху.
Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 164, 174, ч. 2 ст. 232, ст.ст. 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Залишити без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Біосенс Україна».
2. Надати позивачу строк для усунення недоліків, який становить десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Встановити позивачу спосіб усунення недоліків у позовній заяві шляхом: надання доказів доплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Біосенс Україна» судового збору в сумі 3028 грн; подання доказів виконання вимог частини 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України щодо реєстрації електронного кабінета в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами; ордера на підтвердження повноважень у Ясько Ігора Віталійовича, як представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Біосенс Україна» на надання правової допомоги у Господарському суді міста Києва.
4. Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із такою заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Князьков