ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
25 грудня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/2833/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2025, прийняте суддею Смелянець Г.Є., м. Одеса,
у справі №916/2833/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР"
до відповідача: ОСОБА_1
про стягнення 39 521,75 грн
У липні 2025 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 39521,75 грн.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 11.08.2025 відкрито провадження у справі №916/2833/25.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.10.2025 у справі №916/2833/25 (суддя Смелянець Г.Є.) задоволено позов; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" заборгованість за договором №011/2151/371472 від 28.09.2017 у розмірі 39521,75 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9000 грн.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2025 у справі №916/2833/25 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2025 у справі №916/2833/25 було подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції, що зумовило неотримання апеляційним господарським судом матеріалів даної справи, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів справи №916/2833/25 з суду першої інстанції, а також зобов'язано Господарський суд Одеської області направити на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали зазначеної справи.
Ознайомившись з матеріалами справи після їх надходження до Південно-західного апеляційного господарського суду, а також з апеляційною скаргою та доданими до неї документами, колегія суддів вбачає, що дана апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
За умовами пункту 1 частини другої статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно з частиною третьою статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, його ухвалено 10.10.2025.
Отже, кінцевим строком для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2025 у справі №916/2833/25 є 30.10.2025.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2025 у справі №916/2833/25 скаржник звернувся засобами поштового зв'язку з пропуском встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження, а саме: 10.12.2025.
Між тим, скаржником заявлено клопотання про поновлення вищенаведеного процесуального строку, яке мотивоване тим, що останній не був обізнаний про існування даної справи, не отримував поштову кореспонденцію, яка стосується справи, а єдиним документом, який ним одержано засобами поштового зв'язку, є копія оскаржуваного рішення. Поряд з цим, апелянтом в апеляційній скарзі зазначено дві різні дати отримання копії оскаржуваного рішення: 20.10.2025 та 24.11.2025.
Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Сам по собі факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки вказане клопотання з огляду на приписи процесуального закону повинно містити обґрунтування поважності пропуску такого строку, а за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються до господарського суду на загальних підставах.
Отже, поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку учасником справи і лише сам факт звернення з відповідним клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду поновити цей строк.
Колегія суддів зауважує, що з 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв'язку.
Відповідно до частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
З огляду на відсутність у відповідача зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, копію рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2025 у справі №916/2833/25, як і всю іншу судову кореспонденцію у даній справі, ОСОБА_1 було направлено за адресою, що значиться в Єдиному державному демографічному реєстрі (а.с.55).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі - Правила надання послуг поштового зв'язку).
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв'язку).
При цьому до повноважень господарських судів не віднесено визначення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Якщо ж фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Отже, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.
В силу частини п'ятої, пункту 3 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідно до наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №R067016982625 (а.с.80) копію рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2025 у справі №916/2833/25 відповідач отримав 16.10.2025.
За таких обставин, місцевий господарський суд, направляючи відповідачу рекомендованою кореспонденцією копію рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2025 у справі №916/2833/25 за адресою, вказаною в Єдиному державному демографічному реєстрі, вжив усіх належних та необхідних заходів для повідомлення апелянта про ухвалення оскаржуваного судового рішення, при цьому враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження порушення оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, колегія суддів зазначає про те, що в силу приписів пункту 3 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України копія вищенаведеного рішення суду першої інстанції вважається врученою скаржнику 16.10.2025 (дата проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення поштового відправлення).
Між тим, не зважаючи на те, що датою вручення ОСОБА_1 рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2025 у справі №916/2833/25 є саме 16.10.2025, жодної причини неможливості подання апеляційної скарги на вказане рішення протягом двадцяти днів після його одержання засобами поштового зв'язку, тобто до 05.11.2025 (включно), скаржником не наведено, натомість останній безпідставно наголошує на тому, що оскаржуване рішення ним вперше було отримане лише 20.10.2025 або 24.11.2025 (в апеляційній скарзі відповідачем вказано дві різні дати отримання копії судового рішення без надання жодних доказів на підтвердження факту вручення оскаржуваного судового рішення саме в одну з цих дат та/або недостовірності відомостей, вказаних в наявному у матеріалах справи рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №R067016982625).
Враховуючи викладене, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що несвоєчасне оскарження ОСОБА_1 рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2025 у справі №916/2833/25, з огляду на наведені скаржником доводи, не зумовлене обставинами, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення учасника справи та пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10 2010 у справі "Устименко проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".
Європейський суд з прав людини в рішенні від 13.03.2018 у справі "Кузнєцов та інші проти Росії" підкреслив, що поновлення строків на оскарження означає відступ від принципу res judicata, а тому особи, які оскаржують рішення за межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що причини пропуску строку, зазначені апелянтом в обґрунтування відповідного клопотання, не є поважними для поновлення процесуального строку на оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2025 у справі №916/2833/25, що відповідно до вимог процесуального закону є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для зазначення інших підстав для поновлення пропущеного строку.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
В порушення зазначеної норми скаржником не надано належних у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказів сплати судового збору у встановлених чинним законодавством порядку та розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України "Про судовий збір".
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Згідно з підпунктом 6 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3028 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік").
Як вбачається з матеріалів справи, ціна позову у даній справі становить 39521,75 грн, відтак в силу підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви позивач повинен був сплатити 3028 грн (мінімальна ставка судового збору за розгляд вимоги майнового характеру).
Отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2025 у справі №916/2833/25, яке оскаржується апелянтом у повному обсязі, складає 4542 грн - 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (розраховано наступним чином: 3028 грн х 150% = 4542 грн).
Між тим, як вбачається з доданої до апеляційної скарги копії квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН1347 від 10.12.2025, скаржником сплачено судовий збір лише в сумі 3634,50 грн, тому вказана квитанція не є належним доказом сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.
За умовами частини другої статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до вказаної норми суд апеляційної інстанції перевірив зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України та встановив, що в Комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" у реєстрі підтверджень оплат із Казначейства зафіксована сплата скаржником судового збору за розгляд апеляційної скарги у справі №916/2833/25 лише в сумі 3634,50 грн.
Колегія суддів також зазначає, що за умовами пункту 3 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Порядок надсилання копії апеляційної скарги визначений статтею 259 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення (абзац 1 частини сьомої статті 42 Господарського процесуального кодексу України).
Проте, скаржником вказаних вимог не додержано. Як вбачається з доданих до апеляційної скарги документів, апелянтом на підтвердження направлення позивачеві копії апеляційної скарги надано фіскальний чек №6770100309914 від 10.12.2025, який не є належним доказом направлення апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР", оскільки зі змісту останнього неможливо встановити, які саме документи та за якою адресою були направлені. Зазначений фіскальний чек є лише доказом отримання і оплати послуг поштового зв'язку, натомість він не надає можливості суду перевірити вміст відповідного поштового відправлення.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що скаржником не подано належних доказів, що підтверджують надсилання позивачеві копії апеляційної скарги та доданих до неї документів, оскільки апелянтом не дотримано встановленого процесуальним законом порядку надсилання апеляційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу у вигляді залишення апеляційної скарги без руху.
Встановивши недоліки апеляційної скарги ОСОБА_1 (неповажність зазначених причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а також відсутність належних доказів сплати судового збору у передбачених чинним законодавством порядку і розмірі та належних доказів надсилання позивачеві копії апеляційної скарги і доданих до неї документів), колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду залишає вказану апеляційну скаргу без руху з метою надання скаржнику можливості усунути вищезазначені недоліки, а саме: вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2025 у справі №916/2833/25 з наданням доказів, що їх підтверджують; доплатити визначену судом апеляційної інстанції суму судового збору та надати докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів Товариству з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету або у паперовій формі листом з описом вкладення.
Керуючись статтями 6, 42, 174, 232-235, 256, 258, 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2025 у справі №916/2833/25 залишити без руху.
Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків його апеляційної скарги: 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Роз'яснити скаржникові, що якщо ним не будуть усунуті недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається особі-апелянту, а у разі неподання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин його пропуску або якщо вказані ним у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовить у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя К.В. Богатир
Суддя Л.В. Поліщук