24 грудня 2025 року
м. Харків
справа № 646/3258/19
провадження № 22-ц/818/5549/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Львової С.А.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Домофон-УА», директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон-УА» Філатов Д.М., Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківські домофонні системи плюс», директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківські домофонні системи плюс» Велика О.М., Медведєва Є.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Основ'янського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2025 року в складі судді Янцовської Т.М.
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон-УА», директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон-УА» Філатова Дмитра Миколайовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківські домофонні системи плюс», директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківські домофонні системи плюс» Великої Оксани Михайлівни, ОСОБА_2 про захист прав споживачів.
Ухвалою Основ'янського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу скасувати та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду в іншому складі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що разом з заявою про відкладення розгляду справи вона надала довідку про проходження обстеження у Харківській обласній клінічній лікарні. В оскаржуваній ухвалі не вказано про те, що вона повідомила, що додатково надасть суду документи про обстеження. Також судом не зазначено про те, що її представник повідомляла про своє захворювання і перенесену операцію. Зазначила, що оскаржувана ухвала постановлена неповноважним складом суду, а саме за наявності двох раніше заявлених судді відводів, але не розглянутих судом у тому порядку, в якому цього вимагає стаття 40 ЦПК України. Залишення без розгляду або повернення без розгляду заяви про відвід не передбачено законом. Вважала, що посилання суду про затягування справи необґрунтовані. Вказала, що суд незаконно розглядав справу у скороченому провадженні, оскільки раніше судом справа розглядалася у загальному провадженні та нею було подано заяву про перехід до загального провадження у справі. Висновок суду про неможливість розгляду справи по суті необґрунтований.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду - залишити без змін.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачка належним чином повідомлена про розгляд справи повторно не з'явилася у судове засідання без поважних причин, що є підставою для залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон-УА», директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон-УА» Філатова Д.М., Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківські домофонні системи плюс», директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківські домофонні системи плюс» ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про захист прав споживачів.
Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 липня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено проведення підготовчого засідання.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2021 року справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено проведення судового засідання.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2024 року справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено проведення судового засідання.
Справа призначалася до розгляду неодноразово, зокрема, на 20 серпня 2025 року та на 02 жовтня 2025 року.
З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення на ім'я ОСОБА_1 вбачається, що судова повістка на 20.08.2025 повертається з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.116-117 том 4).
16.08.2025 за допомогою системи «Електронний суд» представниця ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням ОСОБА_1 в безпорадному стані та надала докази щодо цього (а.с.120-124 том 4).
Згідно довідки від 20.08.2025, складеної секретарем судового засідання, у зв'язку із неявкою сторін фіксування судового процесу не здійснювалось та розгляд справи відкладено на 02.10.2025 (а.с.125 том 4).
З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення на ім'я ОСОБА_1 вбачається, що судова повістка на 02.10.2025 повертається з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.133-134 том 4).
29.09.2025 ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву, в якій просила відкласти розгляд справи на листопад-грудень 2025 року у зв'язку з лікуванням в період з 30.09.2025 по 06.10.2025 у КНП «Обласна клінічна лікарня» та вказала про те, що додатково надасть документи щодо проходження лікування. Також ОСОБА_1 надала довідку з КНП «Міська поліклініка № 24» Харківської міської ради, в якій зазначено про те, що ОСОБА_1 перебуває на амбулаторному та стаціонарному обстеженні КНП «Обласна клінічна лікарня» з 30.09.2025 по 06.10.2025 (а.с.137-138 том 4).
Ухвалою Основ'янського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без розгляду.
Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно зі статтею 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Відповідно до частин 1-4 статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Згідно частини 5 статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Частиною 6 статті 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Статтею 223 ЦПК України визначено наслідки неявки в судове засідання учасника справи, в тому числі позивача.
Зокрема, частиною 1 статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомленого про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до частини 5 статті 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, за змістом положень частини п'ятої статті 223 ЦПК України та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної (двічі поспіль) неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 11 листопада 2020 року у справі № 643/856/15-ц (провадження № 61-8953св20), від 18 січня 2022 року у справі № 369/3184/19 (провадження № 61-16668св21).
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18 (провадження № 61-2329св20), від 31 травня 2023 року у справі № 693/1116/20 (провадження № 61-3487св23), від 04 квітня 2024 року у справі № 686/15042/20 (провадження № 61-16751св23), від 08 жовтня 2024 року у справі № 296/3392/21 (провадження № 11836св24).
Вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, суд повинен врахувати всі умови залишення заяви без розгляду у сукупності. Відсутність хоча б однієї із умов не дає права суду залишати позов без розгляду.
У постановах Верховного Суду: від 11 січня 2023 року у справі № 500/3032/18, від 12 січня 2023 року у справі № 205/3009/16, від 14 лютого 2023 року у справі № 947/15909/21 зазначено, що причини повторної неявки позивача в судове засідання правового значення не мають, а обов'язковими умовами для застосування передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права чи інтересу, згідно з принципами відповідного виду судочинства має бути активним учасником судового провадження безпосередньо чи опосередковано (через представника). Правила статті 223 ЦПК України спрямовані на те, щоб унеможливити свавільне обмеження права особи на судовий розгляд її справи. Зокрема вони встановлюють наслідки, які можуть настати для особи, яка не дотримує правил судового провадження. Так, частина п'ята статті 223 ЦПК України дає суду право повернути позовну заяву без розгляду, тобто застосувати до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідну форму відповідальності за дії, пов'язані з неявкою на засідання суду (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/949/18, від 27 травня 2020 року у справі № 9901/11/19, від 16 листопада 2023 року у справі № 9901/221/21 та від 08 лютого 2024 року у справі № 990/89/23).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.
Як вбачається з матеріалів справи в провадженні суду першої інстанції з травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон-УА», директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон-УА» Філатова Д.М., Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківські домофонні системи плюс», директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківські домофонні системи плюс» Великої О.М., ОСОБА_2 про захист прав споживачів та просила визнати незаконними та агресивними дії всіх відповідачів щодо невидачі тривалий час їй ключів від дверей під'їзду, де знаходиться квартира, в якій вона та її син зареєстровані, за кількістю зареєстрованих осіб;
визнати незаконними та обманними дії відповідачів 1, 2 щодо не надання мешканцям під'їзду N? 1 її будинку інформації про заміну запірного пристрою дверей під'їзду до цих дій та про необхідність заміни;
визнати незаконною не надання всіма відповідачами мешканцям під'їзду N? 1 її будинку інформації про те, хто здійснює діяльність з обслуговування домофонів у під'їзді та про реорганізацію всередині фірми, а саме зміни фірми ТОВ «Домофон-УА» на фірму ТОВ «Харківські домофонні системи плюс», а також про необхідне для надання послуг в об'єктах адреси, за якими можна пред'явити претензії;
зобов'язати відповідачів 3, 4, 5 безоплатно видати їй ключі від дверей під'їзду у двох примірниках за кількістю зареєстрованих у квартирі осіб (2 особи).
Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 липня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено проведення підготовчого засідання.
У 2021 році ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги, зазначивши, що 22.07.2020 вона отримала від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківські домофонні системи плюс» два ключа від вхідних дверей, у зв'язку з чим відпала потреба у її позовній вимозі про зобов'язання відповідачів безкоштовно видати їй ключи від дверей під'їзду у двох екземплярах за кількістю зареєстрованих у квартирі осіб (2 особи).
Враховуючи уточнені вимоги, ОСОБА_1 просила:
визнати незаконними та агресивними дії відповідача ТОВ «Домофон-УА» щодо невидачі їй ключів від дверей під'їзду, де знаходиться квартира, в якій вона та її син зареєстровані, за кількістю зареєстрованих осіб, протягом тривалого часу, а саме, з моменту заміни ним запірного пристрою у двері під'їзду в травні 2018 року до 22.07.2020 щонайменше з моменту першого її звернення про видачу їй ключів від запірного пристрою вхідних дверей під'їзду;
визнати незаконними та агресивними дії відповідача Директора ТОВ «Домофон-УА» Д.М. Філатова щодо невидачі їй ключів від дверей під'їзду, де знаходиться квартира, в якій вона та її син зареєстровані, за кількістю зареєстрованих осіб, протягом тривалого часу, а саме, з моменту заміни ним запірного пристрою у двері під'їзду в травні 2018 року до 22.07.2020 щонайменше з моменту першого її звернення про видачу їй ключів від запірного пристрою вхідних дверей під'їзду;
визнати незаконними та агресивними дії відповідача ТОВ «Харківські домофонні системи плюс» щодо невидачі їй ключів від дверей під'їзду, де знаходиться квартира, в якій вона та її син зареєстровані, за кількістю зареєстрованих осіб, протягом тривалого часу, а саме, з моменту заміни ним запірного пристрою у двері під'їзду в травні 2018 року до 22.07.2020 щонайменше з моменту першого її звернення про видачу їй ключів від запірного пристрою вхідних дверей під'їзду;
визнати незаконними та агресивними дії відповідача Директора ТОВ «Харківські домофонні системи плюс» ОСОБА_3 щодо невидачі їй ключів від дверей під'їзду, де знаходиться квартира, в якій вона та її син зареєстровані, за кількістю зареєстрованих осіб, протягом тривалого часу, а саме, з моменту заміни ним запірного пристрою у двері під'їзду в травні 2018 року до 22.07.2020 щонайменше з моменту першого її звернення про видачу їй ключів від запірного пристрою вхідних дверей під'їзду;
визнати незаконними та агресивними дії відповідача ОСОБА_2 щодо невидачі їй ключів від дверей під'їзду, де знаходиться квартира, в якій вона та її син зареєстровані, за кількістю зареєстрованих осіб, протягом тривалого часу, а саме, з моменту заміни ним запірного пристрою у двері під'їзду в травні 2018 року до 22.07.2020 щонайменше з моменту першого її звернення про видачу їй ключів від запірного пристрою вхідних дверей під'їзду;
визнати незаконними та обманними дії відповідача ТОВ «Домофон-УА» за не надання мешканцям під'їзду №1 її будинку в тому числі їй, інформації про заміну запірного пристрою дверей під'їзду до цих дій та необхідність заміни;
визнати незаконними та обманними дії відповідача Директора ТОВ «Домофон-УА» Д.М. Філатова за не надання мешканцям під'їзду №1 її будинку в тому числі їй, інформації про заміну запірного пристрою дверей під'їзду до цих дій та необхідність заміни;
визнати незаконними та обманними дії відповідача ТОВ «Харківські домофонні системи плюс» за не надання мешканцям під'їзду №1 її будинку в тому числі їй, інформації про заміну запірного пристрою дверей під'їзду до цих дій та необхідність заміни;
визнати незаконними та обманними дії відповідача Директора ТОВ «Харківські домофонні системи плюс» ОСОБА_3 за не надання мешканцям під'їзду №1 її будинку в тому числі їй, інформації про заміну запірного пристрою дверей під'їзду до цих дій та необхідність заміни;
визнати незаконними та обманними дії відповідача ОСОБА_2 за не надання мешканцям під'їзду №1 її будинку в тому числі їй, інформації про заміну запірного пристрою дверей під'їзду до цих дій та необхідність заміни;
визнати незаконною не надання відповідачем ТОВ «Домофон-УА» мешканцям під'їзду N? 1 її будинку, в тому числі їй, інформації про те, хто здійснює діяльність з обслуговування домофонів у під'їзді та запірного пристрою дверей під'їзду, про реорганізацію всередині фірми, а саме зміни фірми ТОВ «Домофон-УА» на фірму реквізитах та контактах фірми, у тому числі не надання мешканцям, у тому числі їй, адреси, за якою можна пред'явити претензії щодо запірного пристрою вхідних дверей під'їзду;
визнати незаконною не надання відповідачем Директора ТОВ «Домофон-УА» Д.М. Філатова мешканцям під'їзду N? 1 її будинку, в тому числі їй, інформації про те, хто здійснює діяльність з обслуговування домофонів у під'їзді та запірного пристрою дверей під'їзду, про реорганізацію всередині фірми, а саме зміни фірми ТОВ «Домофон-УА» на фірму реквізитах та контактах фірми, у тому числі не надання мешканцям, у тому числі їй, адреси, за якою можна пред'явити претензії щодо запірного пристрою вхідних дверей під'їзду;
визнати незаконною не надання відповідачем ТОВ «Харківські домофонні системи плюс» мешканцям під'їзду N? 1 її будинку, в тому числі їй, інформації про те, хто здійснює діяльність з обслуговування домофонів у під'їзді та запірного пристрою дверей під'їзду, про реорганізацію всередині фірми, а саме зміни фірми ТОВ «Домофон-УА» на фірму реквізитах та контактах фірми, у тому числі не надання мешканцям, у тому числі їй, адреси, за якою можна пред'явити претензії щодо запірного пристрою вхідних дверей під'їзду;
визнати незаконною не надання відповідачем Директора ТОВ «Харківські домофонні системи плюс» ОСОБА_3 мешканцям під'їзду N? 1 її будинку, в тому числі їй, інформації про те, хто здійснює діяльність з обслуговування домофонів у під'їзді та запірного пристрою дверей під'їзду, про реорганізацію всередині фірми, а саме зміни фірми Директора ТОВ «Домофон-УА» на фірму реквізитах та контактах фірми, у тому числі не надання мешканцям, у тому числі їй, адреси, за якою можна пред'явити претензії щодо запірного пристрою вхідних дверей під'їзду;
визнати незаконною не надання відповідачем ОСОБА_2 мешканцям під'їзду N? 1 її будинку, в тому числі їй, інформації про те, хто здійснює діяльність з обслуговування домофонів у під'їзді та запірного пристрою дверей під'їзду, про реорганізацію всередині фірми, а саме зміни фірми Директора ТОВ «Домофон-УА» на фірму реквізитах та контактах фірми, у тому числі не надання мешканцям, у тому числі їй, адреси, за якою можна пред'явити претензії щодо запірного пристрою вхідних дверей під'їзду.
Справа призначалася до розгляду неодноразово, зокрема, на 20 серпня 2025 року та на 02 жовтня 2025 року.
Також матеріали справи свідчать про належне повідомлення судом ОСОБА_1 на вказані судові засідання.
Між тим, ОСОБА_1 та її представник подавали до суду першої інстанції заяви про відкладення розгляду справи з підстав захворювання та надавали відповідні докази щодо цього.
Зокрема, 29 вересня 2025 року ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції довідку з КНП «Міська поліклініка № 24» Харківської міської ради, в якій зазначено про те, що ОСОБА_1 перебуває на амбулаторному та стаціонарному обстеженні КНП «Обласна клінічна лікарня» з 30.09.2025 по 06.10.2025. Також зазначала про те, що додатково надасть документи щодо проходження лікування.
Між тим, законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності (неповажності) причин неявки позивача до суду залежно від того, яка це неявка: перша чи повторна. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами (такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21).
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Відповідно, навіть за наявності доказів поважності причин неявки позивача суд повинен залишити позовну заяву без розгляду. Вказана норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи (такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 295/13823/14-ц).
Правове значення у цьому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача (такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 31 березня 2022 року у справі № 158/2344/20, від 26 жовтня 2022 року у справі № 758/3200/19 (провадження № 61-7980св22)).
Залишаючи без розгляду позов ОСОБА_1 суд першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний суд, правильно застосувавши положення статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку, що позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з'явився в судове засідання і від нього та/або його представника не надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. При цьому суд надав правильну оцінку повторній (другій поспіль) неявці належним чином повідомленого позивача, як підставі для залишення позову без розгляду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частин першої статті 257 ЦПК України, оскільки неявка позивача у судове засідання, призначене на 02 жовтня 2025 року, є повторною, про судові засідання, призначені 20 серпня 2025 року та 02 жовтня 2025 року, позивач був повідомлений.
Колегія суддів враховує також, що судові засідання через неявку ОСОБА_1 та її представника, в тому числі і за їх клопотаннями, були відкладені 24.09.2024, 06.11.2024, 27.01.2024, 20.03.2025, 21.04.2025, 21.05.2025, 12.06.2025, що загалом, з урахуванням неявки 20.08.2025 та 02.10.2025, становить 9 судових засідань поспіль.
Визначаючи пропорційність застосування судом такого процесуального заходу, як залишення позову без розгляду, колегія суддів звертає увагу на те, що після звернення ОСОБА_1 з первісними вимогами її право було поновлено відповідачем - 22.07.2020 ОСОБА_1 отримала два ключі від під'їзду, після чого змінила предмет позову, вимог майнового та зобов'язального характеру не заявляє, просить визнати незаконними дії та бездіяльність відповідачів.
Колегія суддів враховує при цьому те, що позовна давність за вимогами ОСОБА_1 не сплинула та вона не позбавлена можливості знову звернутися із таким самим позовом до суду. При цьому ОСОБА_1 не зазнає непропорційних втрат.
Доводи ОСОБА_1 про те, що оскаржувана ухвала постановлена неповноважним складом суду, колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що заяви про відвід головуючому судді розглянуто судом першої інстанції у встановленому процесуальним законом порядку та підстав для відводу не встановлено. Підстави для визнання відводу обґрунтованим судом апеляційної інстанції також відсутні.
Залишення позову без розгляду не перешкоджає особі після усунення умов, що були підставою залишення позову без розгляду, звернутися до суду повторно.
З огляду на наведене також немає підстав вважати, що права позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, відповідно до статті 55 Конституції України, пункту 1 статті 6 Конвенції, є порушеними.
Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони зводяться до особистого тлумачення заявником норм процесуального закону та незгоди з висновками суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Основ'янського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина