Справа № 201/11175/25
Провадження № 2/201/5024/2025
25 грудня 2025 року Соборний районний суд
міста Дніпра
у складі: головуючого судді Федоріщева С.С.
за участю секретаря судового засідання Максимової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання старшого державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тичинського Дмитра Євгеновича у виконавчому провадженні № 79737925 про зміну способу та порядку виконання рішення суду, -
Старший державний виконавець Соборного ВДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тичинський Д.Є. звернувся до суду із поданням про зміну способу та порядку виконання судового рішення виконавчому провадженні № 79737925, яке перебуває у нього на виконанні.
В обґрунтування подання, послався на те, що рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 27 жовтня 2025 року у справі № 201/11175/25 задоволено зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача суму боргу за договором позики від 15.10.2021 року в розмірі 35 000 (тридцять п'ять тисяч) доларів США.
На підставі зазначеного рішення 28.11.2025 року судом видано виконавчий лист №201/11175/25, а постановою старшого державного виконавця від 03.12.2025 року відкрито виконавче провадження № 79737925.
У межах виконавчого провадження державним виконавцем вжито передбачених законом заходів примусового виконання, зокрема здійснено запити до органів ДПС України, Пенсійного фонду України, банківських установ, перевірено наявність транспортних засобів та іншого рухомого майна, отримано відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, однак реальне виконання рішення у грошовій формі є істотно ускладненим, зокрема у зв'язку з відсутністю у боржників достатніх коштів, офіційних доходів та іншого ліквідного майна, на яке можливо звернути стягнення.
Водночас судом при ухваленні рішення від 27.10.2025 року встановлено, що умовами договору позики від 15.10.2021 року, зокрема пунктом 7, прямо передбачено право позикодавця у разі невиконання зобов'язання вимагати звернення стягнення на конкретно визначене майно боржника, а саме на нежитлове приміщення - магазин-приміщення № 1049, розташоване у АДРЕСА_1 , яке належить боржнику ОСОБА_2 на праві приватної власності.
З огляду на наведене, державний виконавець звернувся до суду з поданням про зміну способу та порядку виконання рішення шляхом звернення стягнення на вказане нерухоме майно у формі визнання за стягувачем права власності на нього в рахунок погашення заборгованості.
У судове засідання державний виконавець Тичинський Д.Є. не з'явився, про дату, час та місце розгляду повідомлявся належним чином, подав до суду письмову заяву з проханням розглянути подання за його відсутності, при цьому подання підтримав та просив його задовольнити.
Стягувач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду повідомлена належним чином, проте її представник подав до суду письмову заяву з проханням розглянути подання за його відсутності, при цьому подання підтримав та просив його задовольнити.
Боржники ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань не надсилали при цьому виклик останньої до суду здійснювався в порядку, передбаченому ч.11 ст.128 ЦПК України, шляхом публікації на офіційному веб-сайті судової влади України відповідного оголошення, оскільки відповідно до інформації з Єдиного державного демографічного реєстру №2165426 від 23.12.2025 про її зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання, відповідні відомості відсутні.
Відповідно до ч.2 ст.435 ЦПК України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Неявка учасників судового процесу в судове засідання не є перешкодою для розгляду подання державного виконавця, а тому суд вважає за можливе вирішити це питання за відсутності сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв'язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Надаючи оцінку доводам стягувача, які він навів у судовому засіданні, та державного виконавця, викладені ним у його поданні про зміну способу виконання судового рішення, а також надаючи оцінку доданим до нього доказам, суд виходить з наступного.
Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 27 жовтня 2025 року у справі № 201/11175/25 задоволено зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача суму боргу за договором позики від 15.10.2021 року в розмірі 35 000 (тридцять п'ять тисяч) доларів США.
Рішення оскаржено не було та набрало законної сили.
На підставі зазначеного рішення 28.11.2025 року судом видано виконавчий лист №201/11175/25, а постановою старшого державного виконавця від 03.12.2025 року відкрито виконавче провадження № 79737925.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно із ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).
За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2011 року N 2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.(пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Відповідно до частин першої, третьої-п'ятої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» та частин першої, третьої статті 435 ЦПК України, суд має право змінити спосіб та порядок виконання судового рішення у разі наявності обставин, що істотно ускладнюють його виконання або роблять його неможливим.
Суд звертає увагу, що зміна способу виконання рішення не є переглядом або зміною суті судового рішення, а є процесуальним механізмом, спрямованим на забезпечення реального та ефективного виконання вже ухваленого рішення суду.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, вкладеною у Постанові від 06.02.2025 по справі № 824/45/22.
В даному випадку, як убачається з мотивувальної частини рішення від 27.10.2025 року, судом уже встановлено: наявність дійсного грошового зобов'язання у розмірі 35 000 доларів США; факт невиконання боржниками зобов'язання; дійсність договору позики від 15.10.2021 року; наявність спеціальної договірної умови (п. 7 договору), якою сторони передбачили право кредитора у разі порушення зобов'язання вимагати звернення стягнення на визначене нерухоме майно або визнання за ним права власності на таке майно.
Таким чином, можливість задоволення вимог кредитора шляхом переходу права власності на визначене майно була добровільно погоджена сторонами ще на стадії укладення договору, що виключає порушення балансу інтересів сторін.
Суд також враховує, що: виконання рішення у грошовій формі є тривалим та фактично безрезультатним з огляду на відсутність доходів і коштів у боржників; реалізація нерухомого майна на електронних торгах в умовах воєнного стану є ризиковою, витратною та не гарантує отримання суми, достатньої для повного погашення боргу; місто Дніпро перебуває під постійною загрозою ракетних та дронових ударів, що створює реальний ризик пошкодження або знищення майна, яке є єдиним активом боржника; у разі знищення майна право стягувача на виконання рішення суду може стати ілюзорним, що суперечить принципу обов'язковості судового рішення та стандартам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин суд доходить висновку, що збереження первісного способу виконання істотно ускладнює реальне виконання рішення, тоді як зміна способу виконання шляхом звернення стягнення на конкретне майно відповідає: встановленим судом обставинам; волі сторін, зафіксованій у договорі; принципу ефективності судового захисту; завданню виконавчого провадження.
Суд вважає, що подання державного виконавця є належним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Щодо набрання цією ухвалою законної сили, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.261 ЦПК України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
При цьому, тлумачення ст.261 ЦПК України з урахуванням принципу розумності та «методу чесного читання» свідчить, що у ч.1 ст.261 ЦПК України передбачено загальне правило для всіх судових рішень, які постановлюються у формі ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили за правилами, передбаченим для рішення суду (ст.273 ЦПК України), тільки в тому випадку, коли для конкретного виду ухвал це прямо передбачено процесуальним законом (ст. 460, 479, 480, 487 ЦПК України).
Можливість апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції при цьому значення не має і на момент набрання нею законної сили не впливає. Аналогічні висновки щодо строку і порядку набрання ухвалами законної сили наведені у постановах Верховного Суду від 30.03.2020 у справі №910/6543/18, від 13.04.2022 у справі № 580/3356/20, від 12.01.2023 у справі №761/13085/14-ц, від 30.01.2023 у справі № 501/3311/21 та від 14.03.2024 у справі №824/2/22, які в силу положень, передбачених ч.4 ст.263 ЦПК України, необхідно враховувати при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин у справі, яка розглядається.
На підставі викладеного, керуючись ст.33 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 258 - 261, 435 ЦПК України, суд -
Подання старшого державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тичинського Дмитра Євгеновича - задовольнити.
Змінити спосіб та порядок виконання рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 27 жовтня 2025 року у справі № 201/11175/25, а саме: замість стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 35 000 (тридцять п'ять тисяч) доларів США; встановити спосіб виконання рішення шляхом звернення стягнення на належне боржнику - ОСОБА_2 - нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення (магазин-приміщення) № НОМЕР_1 , розташоване у АДРЕСА_1 , загальною площею 59,1 кв.м., та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , право приватної власності на вказане нежитлове приміщення в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 15.10.2021 року.
Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно здійснити державну реєстрацію права приватної власності на зазначене нежитлове приміщення за ОСОБА_1 на підставі цієї ухвали.
Ухвала набирає чинності в порядку ст.261 ЦПК України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя С.С. Федоріщев