Справа№751/10697/25
Провадження №1-кс/751/2670/25
23 грудня 2025 року місто Чернігів
Слідчий суддя Новозаводського районного суду міста Чернігова ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , представника скаржника ОСОБА_5 , скаржника ОСОБА_6
розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_6 , на дії слідчого СУ ГУНП в Чернігівській області в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, -
Захисник підозрюваної ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_5 , звернувся до суду зі скаргою на дії слідчого слідчого відділу Чернігівського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Чернігівській області ОСОБА_4 щодо повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, у кримінальному провадженні №12025270000000700 від 07.10.2021; просив скасувати повідомлення про підозру та зобов'язати слідчого, прокурора вчинити дії щодо виключення з ЄРДР відомостей про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_6 .
Скарга мотивована тим, що 07 жовтня 2025 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, з порушенням положень КПК України. Так, при повідомленні про підозру не було залучено захисника, хоча слідчий знав про укладення договору про надання правової допомоги. Також для вручення підозри ОСОБА_6 не виклалася слідчим повісткою у встановленому порядку. Крім того, повідомлення про підозру не відповідає критерію «обґрунтованої підозри» та не містить достатніх відомостей про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення. Вважає вказані порушення процесуального порядку вручення повідомлення про підозру підставою для його скасування.
У судовому засіданні захисник та підозрювана скаргу підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених у них.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги, оскільки вручення повідомлення про підозру здійснювалось у передбаченому КПК України порядку. Підозрюваній роз'яснювалось право на захист, а положеннями КПК України не передбачається обов'язковий завчасний виклик повісткою осіб для вручення їм повідомлення про підозру.
Вислухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Статтею 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового провадження.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
У судовому засіданні встановлено, що у провадженні Слідчого управління ГУ Національної поліції в Чернігівській області перебуває кримінальне провадження №62021100040000047 від 10.06.2021 за ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 365-2, ч. 2 ст. 367 КК України.
07 жовтня 2025 року у вказаному кримінальному провадженні №62021100040000047 від 10.06.2021 ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Також даною нормою визначено вимоги, яким це повідомлення має відповідати.
Оцінюючи доводи сторони захисту, слідчий суддя виходить з того, що норми статей 276-279 КПК України не передбачають обов'язкового залучення захисника для здійснення такої процесуальної дії, як повідомлення про підозру.
За змістом статті 49 КПК України, слідчий, прокурор зобов'язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо: його участь відповідно до ст. 52 цього Кодексу є обов'язковою, а підозрюваний не залучив захисника; підозрюваний заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може його залучити самостійно; слідчий, прокурор вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний не залучив його.
Із наведеного можливо дійти висновку про те, що КПК України не встановлює імперативної вимоги про те, що у даній процесуальній дії - повідомленні особі про підозру - участь захисника є обов'язковою, а в разі незалучення захисника проведена процесуальна дія є незаконною.
Оцінюючи обставини даної конкретної справи слідчий суддя відзначає, що учасниками справи не було надано слідчому судді відомостей про те, що в даному випадку незалучення захисника призвело до певних негативних наслідків, зокрема до порушення або обмеження певних суб'єктивних прав підозрюваної, або до недотримання порядку відповідної процесуальної дії.
Зі змісту дослідженого у судовому засіданні повідомлення про підозру вбачається факт вручення підозрюваній пам'ятки про її процесуальні права, про що в матеріалах кримінального провадження містить розписка підозрюваної. Із доводів учасників та обставин справи не вбачається підстав вважати, що незабезпечення участі захисника підозрюваної у даній процесуальній дії призвело до обмеження прав підозрюваної. Не надано в розпорядження слідчого судді й відомостей про те, що у подальших процесуальних діях, що проводилися за участі підозрюваної, було порушено її право на захист із залученням кваліфікованої правничої допомоги.
У матеріалах справи відсутні відомості про те, що під час повідомлення про підозру ОСОБА_6 заявляла клопотання про залучення захисника, а слідчим чи прокурором було відмолено у цьому. Участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів та в інших випадках, передбачених статтею 52 КПК України, тоді як ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а інші випадки обов'язкової участі захисника у даному кримінальному провадженні не встановлені.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про те, що в межах даної справи не відбулося порушення імперативного припису законодавства щодо обов'язкової участі захисника в процесуальній дії, а слідчому судді не надано достатніх даних для висновку, що його незалучення спричинило певні негативні наслідки для прав підозрюваної.
Висновок слідчого судді про те, що сам по собі факт незалучення захисника до проведення такої процесуальної дії, як повідомлення про підозру, не є обов'язковою підставою для висновку про незаконність такої процесуальної дії, узгоджується із висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 01.08.2022 у справі №161/7088/20.
Що стосується наведених у скарзі аргументів на предмет того, що слідчим було порушено вимоги КПК України щодо повідомлення та виклику особи у кримінальному провадженні, які визначені статтями 111 та 133-137 КПК України, слідчий суддя зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Тобто КПК України встановлює спеціальні вимоги щодо вручення особі повідомлення про підозру, зокрема щодо обов'язку відповідного слідчого або прокурора вручити таке повідомлення безпосередньо в день його складення. І лише у випадку неможливості такого вручення вручення повідомлення про підозру здійснюється у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
У межах розгляду даної справи слідчим суддею не було встановлено обставин, які би вказували на неможливість вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру безпосередньо в день її складення, а отже і немає підстав стверджувати про те, що відбулося недотримання встановленого КПК України порядку повідомлення про підозру.
Також положеннями КПК України не передбачено обов'язкового здійснення виклику особи відповідно до ст.ст. 133, 135 137 КПК України для вручення їй повідомлення про підозру.
Підсумовуючи доводи захисника, слідчий суддя виходить з того, що ним не наведені такі істотні порушення порядку вручення повідомлення про підозру, які б могли вплинути на порушення прав та інтересів підозрюваної у даному кримінальному провадженні.
Що стосується доводів захисника на предмет невідповідності повідомлення про підозру стандарту «обґрунтованої підозри», слідчий суддя зауважує таке.
В обґрунтування скарги в цій частині захисник посилається на те, що стороною обвинувачення не було надано належної оцінки діям підозрюваної, а висновки про її причетність до певного кримінального правопорушення є необґрунтованими. У матеріалах справи відсутні докази, які вказують на причетність підозрюваної до вчинення кримінального правопорушення. Повідомлення про підозру не містить викладу обставин та обґрунтування, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в можливій причетності до вчинення кримінального правопорушення. Зокрема, стороною обвинувачення не враховано, що у матеріалах кримінального провадження відсутні докази того, що ОСОБА_6 була обізнаною про реальну можливість та вільні кошти у контролюючого органу для самостійного укладення договору про проведення оцінки майна. Вартість майна для реалізації у сумі 1 207 985 грн була предметом погодження низкою посадових осіб контролюючого органу, у тому числі начальником ГУ ДПС у Чернігівській області. У матеріалах провадження відсутні докази того, що ГУ ДПС у Чернігівській області мало фінансові можливості для самостійного залучення суб'єкта оціночної діяльності для оцінки майна ПрАТ «ЧЕЗАРА».
Аналіз положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України дає підстави вважати, що в ході розгляду скарги на повідомлення про підозру підлягають з'ясуванню дотримання в ході повідомлення про підозру Глави 22 КПК України, у тому числі щодо відповідності підозри вимогам ст. 277 КПК України.
Відповідно до п. 2 ст. 277 КПК України, повідомлення має містити такі відомості:
1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;
2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;
3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;
4) зміст підозри;
5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;
7) права підозрюваного;
8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Слідчий суддя зауважує, що повідомлення про підозру містить виклад обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру. А тому посилання на очевидну необґрунтованість та бездоказовість повідомлення про підозру не відповідають дійсності.
Відповідно до вимог п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, правильності кваліфікації дій, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою для повідомлення особі про підозру.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому, слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Оцінка вказаних аргументів означатиме, по суті, встановлення та оцінку обставин ймовірного кримінального правопорушення, тобто те, що слідчий суддя фактично вдався до дослідження фактичних обставин злочину, встановлення достатності, належності та допустимості зібраних доказів для доведення наявності у діях підозрюваного складу інкримінованого йому злочину, тобто до вирішення тих питань, які не є предметом розгляду слідчого судді під час досудового розслідування, та підлягають вирішенню під час розгляду справи по суті, після дослідження та оцінки зібраних у справі доказів під час судового розгляду.
Отже, вищевказані посилання захисника є передчасними та не можуть бути підставою для задоволення скарги на даній стадії провадження, оскільки до повноважень слідчого судді не входить доказова перевірка обґрунтованості версій сторони захисту та сторони обвинувачення.
Такий висновок слідчого судді узгоджується із апеляційною практикою, зокрема подібний висновок наведено в постанові Київського апеляційного суду від 15 грудня 2025 року у справі №752/8936/25.
З урахуванням усього наведеного, слідчий суддя дійшов висновку про те, що скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 303-308, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_6 , на дії слідчого СУ ГУНП в Чернігівській області в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, про скасування повідомлення про підозру від 06.10.2025 ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62021100040000047 від 10.06.2021, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.
Повний текст ухвали суду складено 26.12.2025.
Слідчий cуддя ОСОБА_1