Справа № 506/1306/23
Провадження № 1-кп/517/101/2025
26 грудня 2025 року с-ще Захарівка
Захарівський районний суд Одеської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Захарівка кримінальне провадження, внесене 10 жовтня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023161180000947 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Біле Лутугунського району Луганської області, українця, громадянина України, одруженого, не працюючого, із базовою загальною середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України
ОСОБА_4 будучи раніше притягнутим до адміністративної відповідальності: 15.03.2023 постановою Красноокнянського районного суду Одеської області за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, 12.05.2023 постановою Красноокнянського районного суду Одеської області за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, 18.09.2023 постановою Красноокнянського районного суду Одеської області за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а саме за вчинення за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 стосовно своєї дружини ОСОБА_5 домашнього насильства психологічного характеру.
Після цього, ОСОБА_4 , будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, належних висновків для себе не зробив та продовжив вчиняти домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_5 , яке виразилось у такому.
Так, 22.09.2023 приблизно о 16 год 00 хв, більш точного часу не установлено, перебуваючи на території двору домоволодіння, розташованого за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де також знаходилась його дружина ОСОБА_5 , та в цей час, на ґрунті особистих неприязних відносин, у нього виник злочинний умисел спрямований на вчинення щодо ОСОБА_5 домашнього насильства психологічного характеру.
Реалізуючи свій злочинний умисел в цей же день та час ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого мешкання на території двору домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи і оцінюючи свої дії, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», з метою заподіяння психологічних страждань ОСОБА_5 , з особистих мотивів, діючи систематично, умисно вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_6 , з якою спільно проживає, пов'язаний спільним побутом і має взаємні права та обов'язки, психологічне насильство у вигляді словесних образ, криків, погроз, висловлювань нецензурною лайкою на її адресу, яке супроводжувалось приниженням її гідності, що призвело до негативних змін у її психоемоційному стані, психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої.
Потерпіла ОСОБА_6 , побоюючись погроз та агресивного, неврівноваженого стану ОСОБА_4 , які виразились у його залякуванні, пониженні її самооцінки, усвідомлюючи факт неможливості свого самостійного захисту, була змушена звернутись до поліції.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчинені кримінального правопорушення визнав, розкаявся та суду пояснив, що неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за домашнє насильство. При цьому під час вчинення даних дій перебував в стані алкогольного сп'яніння. Систематично вчиняв щодо своєї дружини ОСОБА_6 домашнє насильство, а саме ображав та висловлювався нецензурною лайкою на її адресу. Також повідомив, що шкодує про вчинене та запевнив суд про недопустимість такого в майбутньому.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 суду повідомила, що вона спільно проживає з своїм чоловіком ОСОБА_4 . Між ними постійно виникають конфлікти, ініціатором, яких завжди був її чоловік. Конфлікти виникали, в той час коли останній перебував в стані алкогольного сп'яніння. Крім того, ОСОБА_4 постійно принижував та ображав її, висловлювався щодо неї нецензурною лайкою. Через те, що ОСОБА_4 постійно її ображав, принижував, вона неодноразово викликала працівників поліції. Своїми діями ОСОБА_4 завдав шкоди її психічному здоров'ю та погіршенню якості її життя. Претензій до обвинуваченого на даний час вона немає та просить призначити йому не суворе покарання, оскільки уже тривалий час вони живуть мирно та без конфліктів.
З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що із заявою про вчинення кримінального правопорушення звернулась ОСОБА_6 . Згідно вказаної заяви, вона просить прийняти міри до її чоловіка ОСОБА_4 , який систематично вчиняє домашнє насильство відносно неї.
Відомості за вказаним фактом зареєстровані за ст. 126-1 КК України у встановленому порядку 10.10.2023, що підтверджується витягом з ЄРДР.
Відповідно до постанов Красноокнянського районного суду Одеської області від 15.03.2023, 12.05.2023, 18.09.2023 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 173-2 КУпАП та накладено нього адміністративні стягнення.
Учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються.
Суд, з'ясувавши, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст обставин справи, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позиції та роз'яснивши, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються.
Розглянувши вказане провадження в межах висунутого обвинувачення, дослідивши докази у справі в заявленому сторонами обсязі, суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого доведена, оскільки підтверджена показаннями обвинуваченого в судовому засіданні, які узгоджуються із заявою потерпілої ОСОБА_6 та показаннями потерпілої, постановами Красноокнянського районного суду Одеської області від 15.03.2023, 12.05.2023, 18.09.2023 та відповідають викладеним в обвинувальному акті обставинам. Вказані докази суд приймає до уваги як належні та допустимі, та вважає їх достатніми для висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 .
Так, обвинуваченим суду повідомлено всі обставини вчинення ним кримінального правопорушення, останній зазначив, що систематично вчиняв по відношенню до своєї дружини психологічне насильство.
Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні чітко вказала на кількість фактів її звернення до правоохоронних органів, підстави для звернення, а саме вчинення ОСОБА_4 домашнього насильства, застосування психологічного насильства, наслідки у виді страждань, погіршення якості життя. Вказані показання потерпілої підтверджені письмовими документами, а саме матеріалами якими чітко підтверджено показання потерпілої, кількість її звернень до правоохоронних органів, підстави звернення до правоохоронних органів. Всі зазначені докази в їх сукупності підтверджують всі обов'язкові складові складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, оскільки ОСОБА_4 систематично умисно вчиняв психологічне насильство щодо своєї дружини, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.
Отже, суд, оцінивши сукупність доказів у справі та надавши юридичну оцінку діям обвинуваченого, вважає, що дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ст. 126-1 КК України, як вчинення домашнього насильства, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо подружжя, що призводить до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи.
При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_4 покарання суд керується вимогами ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Частина 2 ст. 50 КК України встановлює, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Покарання повинно бути справедливим балансом з однієї сторони між необхідністю застосування заходів примусу внаслідок вчиненого кримінального правопорушення і усвідомлення винною особою необхідності її понести, а з іншої сторони такі заходи примусу мають бути достатніми для перевиховання особи і попередження нових злочинів.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21.08.2019 у справі № 682/956/17 виснувала, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. При обранні форми реалізації кримінальної відповідальності, суд у визначених законом межах наділений правом вибору не лише виду та розміру покарання, а й порядку його відбування.
Відповідно до довідки Окнянської багатопрофільної лікарні вбачається, що ОСОБА_4 у вказаному закладі на обліку лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
З характеристики наданої за місцем проживання обвинуваченого вбачається, що ОСОБА_4 характеризується з позитивної сторони.
З вимоги про судимість ГУНП в Одеській області відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, судимість погашена у встановленому законом порядку.
Суд приймає до уваги, що обвинувачений вину визнав, розкаявся та оцінює зазначене як обставину, що пом'якшує покарання у виді щирого каяття.
Про щире каяття обвинуваченого беззаперечно свідчить його показання в судовому засіданні, відповідно до яких він не лише повідомив про всі обставини вчиненого кримінального правопорушення, а й висловив щирий жаль щодо його вчинення, неодноразово повідомляв про усвідомлення неприпустимості та протиправності його дій, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести покарання.
Стороною обвинувачення не зазначено в обвинувальному акті про наявність обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , та які відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91, ч. 1 ст. 92 КПК України підлягають доказуванню саме прокурором. У силу положень ст. 337 КПК України суд позбавлений можливості додатково встановлювати та враховувати обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 та які в обвинувальному акті не зазначені, а також які прокурором не доказувалися, оскільки це погіршить становище обвинуваченого.
Отже, обвинувачений ОСОБА_4 в силу ст. 89 КК України не судимий, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, не працевлаштований, позитивно характеризується за місцем проживання, відповідно до ст. 12 КК України вчинив умисний нетяжкий злочин, свою винуватість у його вчиненні визнав.
Санкція ст. 126-1 КК України передбачає можливість суду призначити покарання у виді громадських робіт, пробаційного нагляду або обмеження волі, або позбавлення волі.
З урахуванням вказаних обставин, на основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, керуючись вимогами ст.ст. 50, 65 КК України, суд, вважає, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді пробаційного нагляду, а також з покладенням на підсудного відповідних обов'язків в порядку ст.59-1 цього ж Кодексу. Вказане покарання досягне мети покарання, визначеної ст. 50 КК України щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Призначення більш м'якого покарання, передбаченого санкцією ст. 126-1 КК України, ніж пробаційний нагляд, буде недостатнім.
Судом не встановлено наявності обставин, визначених ст. 69 КК України, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, які б з урахуванням особи винної дали можливість призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України за це кримінальне правопорушення.
За змістом ч. 1 ст. 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки: заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; направлення для проходження програми для кривдників.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 91-1 КК України заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
Суд ураховує те, що захист від домашнього насильства є надзвичайно важливим, соціально значущим і актуальним завданням, вирішення якого носить важливий характер, оскільки домашнє насильство починається з «незначних дрібниць», а потерпілим від нього здебільшого стають жінки та діти.
У свою чергу програма для кривдника передбачає комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків.
Метою корекційної програми є допомога особі, яка вчинила насильство, в осмисленні власної насильницької поведінки, усвідомленні її витоків, проявів, наслідків для особистого життя та життя оточуючих, налагодженні гармонійного життя з родиною та в суспільстві, а також в усвідомленні того, що домашнє насильство - це порушення прав людини, яке карається відповідно до чинного законодавства.
Завданнями програми є: сприяння зміні насильницької поведінки кривдника; сприяння засвоєнню кривдником моделі сімейного життя на засадах гендерної рівності, взаєморозуміння; взаємоповаги і дотримання прав усіх членів родини, формування у кривдника конструктивної моделі поведінки у приватних стосунках; сприяння оволодінню кривдником знаннями про основні норми законодавства в сфері запобігання та протидії домашньому насильству та/або насильству за ознакою статі, а також про види відповідальності за його вчинення; формування у кривдника відповідального ставлення до власної поведінки та її наслідків для себе та оточуючих; сприяння розвитку у кривдника емоційного інтелекту та самосвідомості; розвиток навичок кривдника до конструктивного безконфліктного спілкування, ефективної та ненасильницької комунікації; розвиток здатності кривдника виявляти, аналізувати та усвідомлювати свої негативні думки, когнітивні фільтри, помилки, емоції, керувати ними, розуміти їх наслідки.
Застосування конкретних обмежувальних заходів, визначених ст. 91-1 КК України, з огляду на положення зазначеної статті, відносяться до дискреційних повноважень суду, оскільки їх застосування або незастосування має вирішуватись виходячи з конкретних обставин кримінального провадження та особи винного.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного систематичного вчинення щодо своєї дружини ОСОБА_7 психологічного насильства, яке виразилось у словесних образах, погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою в її бік та приниженні її людської гідності, що призвело до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої.
З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що до обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно застосувати обмежувальний захід, передбачений п.5 ч.1 ст.91-1 КК України у виді направлення для проходження програми для кривдників строком на 3 місяці.
Цивільний позов не заявлявся.
Речові докази та процесуальні витрати у справі відсутні.
Запобіжний захід у вказаному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого не обирався та ураховуючи приписи ст. 374 КПК України та відсутність жодних клопотань зі сторони учасників судового розгляду, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили не застосовувати щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Керуючись статтями 50, 65, 126-1 КК України, статтями 373, 374 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопрошення, передбаченого ст. 126-1 КК України.
Призначити ОСОБА_4 покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.
На підставі п.п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Контроль за поведінкою ОСОБА_4 , покласти на орган пробації за місцем його проживання.
На підставі ч. 1 ст. 49-2 КВК України початок строку відбування покарання ОСОБА_4 у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників у порядку, передбаченому п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України на строк 3 (три) місяці.
Роз'яснити ОСОБА_4 , наслідки ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду та непроходження програми для кривдників у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.389 та ст.390-1 КК України.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Захарівський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя