Справа № 592/20983/25
Провадження № 1-кс/592/8441/25
25 грудня 2025 року м.Суми
Слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 , прокурора Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання старшого слідчого СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 345, ч. 1 ст. 263 КК України, -
25.12.2025 старший слідчий СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області капітан поліції ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми з клопотанням, погодженим прокурором Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із змісту якого вбачається, що в провадженні слідчого відділення СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025200480003222 від 23.12.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 345, ч. 1 ст. 263 КК України. Досудовим розслідуванням було встановлено, що мешканець м. Суми ОСОБА_4 вчинив умисні злочини проти громадської безпеки та проти авторитету органів державної влади за наступних обставин. ОСОБА_4 у невстановлений час, але не пізніше 23.12.2025, у невстановленому досудовим розслідуванням місці та спосіб, діючи умисно, достовірно знаючи вимоги законодавства України про те, що зброя, боєприпаси та вибухові пристрої відносяться до предметів, обмежених в обігу та не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу зброї та боєприпасів, не маючи відповідного дозволу на зберігання, незаконно придбав ручну осколкову оборонну гранату Ф-1 у кількості 1 одиниця. Достовірно знаючи про те, що вказана граната відноситься до загальнонебезпечних предметів, неконтрольоване поширення яких може становити підвищену загрозу для суспільства, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та суспільну небезпеку вчинюваного діяння, тобто діючи з прямим умислом, не маючи законного дозволу на зберігання вибухових пристроїв, діючи в порушення вимог Постанови Верховної Ради України № 2471-ХІІ від 17.06.1992 “Про право власності на окремі види майна» , Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 292 від 13.04.1999, ОСОБА_4 поклав вищевказану гранату до кишені власної куртки, тим самим почав її зберігати, без передбаченого законом дозволу до моменту затримання співробітниками поліції, тобто до 23.12.2025. Згідно висновку експерта № СЕ-19/119-25/21144-ВТХ від 24.12.2025 надані на дослідження вилучені предмети, відповідно є: - корпусом ручної осколкової оборонної гранати Ф-1 промислового виготовлення, який споряджається вибуховою речовиною (тротил) та засобом підриву (детонування) ; - уніфікованим запалом ручної гранати модернізованим УЗРГМ промислового виготовлення, що застосовується для спорядження ручних осколкових гранат Ф-1, РГД-5, РГ-42. Надані на дослідження корпус ручної осколкової оборонної гранати Ф-1 та уніфікований запал ручної гранати модернізований УЗРГМ є основними комплектуючими частинами ручної осколкової оборонної гранати Ф-1 і при конструктивному поєднанні утворюють остаточно споряджений вибуховий пристрій промислового виготовлення військового призначення, а саме: ручну осколкову оборонну гранату Ф-1, яка належить до категорії бойові припаси. Окрім цього, 23.12.2025 о 09:00 командир взводу № 1 роти ТОР Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з інспектором взводу № 1 роти ТОР УПП в Сумській області ДПП України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заступили на чергування у складі екіпажу “Руно Т-01» та несли службу по охороні громадського порядку на території м. Суми. Відповідно до Закону України “Про Національну поліцію» та “Положення про Національну поліцію» , патрульна поліція відповідно до покладених на неї службових завдань запобігає правопорушенням і припиняє їх у місцях несення служби, здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події, керуючись ст. ст. 42-46 Закону України “Про Національну поліцію» . Цього ж дня, близько о 10:50 командир взводу № 1 роти ТОР УПП в Сумській області ДПП України ОСОБА_7 , перебуваючи на службі під час виконання своїх службових обов'язків за адресою: м. Суми, вул. Заливна, біля буд. 22/1, рухаючись на службовому транспортному засобі “Peugeot» , спеціальний державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в однострої зі знаками розрізнення “Національної поліції України» , будучи екіпірованим спеціальними засобами, табельною вогнепальною зброєю, закріпленим на бронежилеті нагрудним жетоном із зображенням спеціального номеру, виконуючи свої службові обов'язки, помітив ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рухався назустріч службового автомобіля та мав ознаки алкогольного сп'яніння у виді порушення координації рухів. У подальшому ОСОБА_7 вийшов з транспортного засобу та звернувся до ОСОБА_4 , після чого останній, перебуваючи на відкритій ділянці місцевості за адресою: м. Суми, вул. Заливна, біля буд. 22/1, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, поєднаним зі спеціальним мотивом, а саме у зв'язку з виконанням співробітником правоохоронного органу своїх службових обов'язків, що вказує на умисне прагнення залякати та перешкодити виконанню службових обов'язків, спостерігаючи перед собою працівника Національної поліції в однострої, промовляючи фразу “Не возьмьотє мєня» , раптово дістав з кишені власної куртки предмет, ззовні схожий на бойову гранату типу Ф-1 у зібраному вигляді, при цьому тримаючи корпус гранати у правій руці, а кільце чеки у лівій, не від'єднуючи чеку від запалу та висловив вербальну погрозу застосування вказаної гранати щодо ОСОБА_7 в усній формі, тобто висловив пряму погрозу вбивством. 23.12.2025 о 11:30 (фактичний час) ОСОБА_4 було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, в порядку ст. 208 КПК України. 24.12.2025 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого. Цього ж дня, 24.12.2025 ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, підтверджуються наступними матеріалами: - протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 23.12.2025; - протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 ; - протоколом проведення слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_7 ; - протоколами допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; - протоколами проведення слідчого експерименту за участі свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; - висновком експерта № СЕ-19/119-25/21144-ВТХ від 24.12.2025; - протоколом огляду місця події від 23.12.2025; - протоколом огляду предмету (відеозапис з нагрудного відеореєстратору) ; - повідомленням про підозру ОСОБА_4 ; - іншими матеріалами справи у їх сукупності. Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами матеріалів кримінального провадження зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі і вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Європейський суд з прав людини одним із критеріїв для визначення наявності обґрунтованої підозри вважає наявність фактів причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого особу підозрюють (рішення у справі “Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» ) . Доведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи його продовження має відповідати стандарту “розумна підозра» (рішення у справі “О'Хара проти Сполученого Королівства» ) , тобто наявності фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача у тому, що саме ця особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі “Фокс, Кемпбел Харлей проти Сполученого Королівства» ) . Стороною обвинувачення було дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_4 із вчиненням кримінальних правопорушень, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України. З огляду на викладене є достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 345, ч. 1 ст. 263 КК України, за одне з яких законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 7 років. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування було встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовуються наступним. Відповідно до ст. 177 КПК України було встановлено наступні ризики: 1) Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 на даний час підозрюється у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, за яке санкція ч. 1 ст. 263 КК України передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, дає підстави вважати, що останній може переховуватися з метою уникнення покарання. Тому сторона обвинувачення доходить висновку про те, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи невідворотність покарання, без належного контролю його поведінки може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду з метою уникнення покарання, оскільки останнє є доволі значним терміном ув'язнення, а відтак сторона обвинувачення має достатні підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на свободі під загрозою тяжкості покарання та втрати свободи на тривалий строк, матиме можливість ухилятися від органу досудового розслідування та/або суду та переховуватися поза межами свого місця проживання. Наявність зазначеного ризику з підстав тяжкості покарання, що загрожує підозрюваному, також узгоджується і з позицією Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду (п. 36 рішення у справі “Москаленко проти України» , яке набуло статусу остаточного, а також рішення у справі “Ілійков проти Болгарії» ) . В рішенні у справі “W проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив про те, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі “Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. В кожному випадку, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини “Летельє проти Франції» від 26.06.1991, заява № 12369/86) . Аналогічні позиції викладені в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах “Харченко проти України» , “Лабіта проти Італії» , “Рохліна проти Росії» , в яких вказано про те, що тримання під вартою є виправданим, якщо цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу. Окрім цього, варто врахувати те, що ОСОБА_4 не працює, не має на утриманні неповнолітніх дітей, не має місця роботи, сталого джерела доходів, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення майнових злочинів, в тому числі пов'язаних з насильством (ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 187 КК України) . Також варто зазначити про те, що на даний час додатково проводяться необхідні слідчі (розшукові) дії з метою перевірки причетності ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, пов'язаних з незаконним обігом психотропних речовин. 2) Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. На даний час у кримінальному провадженні проведений не весь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено всі обставини, що мають значення для досудового розслідування, не встановлене джерело отримання Вербицьким гранати Ф-1, зокрема, не встановлені особи, які збували вказаний вибуховий пристрій ОСОБА_4 , не встановлені місця їх проживання, місця знаходження та переховування речей і документів, що мають значення речових доказів у кримінальному провадженні і містять відомості про обставини розслідуваного кримінального правопорушення, у зв'язку з чим у органу досудового розслідування є всі підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на волі, буде намагатися знищити, сховати або спотворити вказані речові докази, які мають значення для кримінального провадження, та попередити вищевказаних невстановлених осіб про проведення відповідного розслідування, що підтверджується поведінкою ОСОБА_4 під час фактичного затримання, коли останній викинув в напрямку річки Псел речові докази, які в подальшому були вилучені співробітниками поліції. Окрім цього, в ході огляду місця події було вилучено належний ОСОБА_4 мобільний телефон марки “Iphone 13» , який може містити в собі відомості, що мають значення для досудового розслідування, пароль від якого останній у категоричній формі відмовився повідомляти слідчому. У зв'язку з вищевикладеним у слідства існують підстави вважати, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі та маючи дистанційний доступ до власних облікових записів вказаного мобільного терміналу, може заблокувати або видалити листування, фотозображення, облікові записи тощо, які можуть містити в собі інформацію щодо джерела придбання вибухового пристрою останнім, а також іншу інформацію на підтвердження причетності до вчинення злочину. 3) Незаконно впливати на свідків. Так, ОСОБА_4 є обізнаним про осіб, які надавали свідчення викривального характеру у вказаному кримінальному провадженні відносно останнього, а, отже, у слідства існує достатньо підстав вважати, що останній, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків, зокрема, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , а також потерпілого ОСОБА_7 , з метою зміни їхніх показів на свою користь. 5) Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин проти громадської безпеки, за який передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, а також умисний злочин проти авторитету органів державної влади, що дає підстави вважати, що підозрюваний може вчинити інші кримінальні правопорушення, тобто, перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може продовжити свою злочинну діяльність у сфері незаконного обігу зброї та бойових припасів. Також, останній офіційно ніде не працює, що свідчить про те, що він не має сталого матеріального становища, соціальних зв'язків, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів. Окрім цього, в ході затримання та проведення інших процесуальних дій підозрюваний ОСОБА_4 проявляв зухвалу поведінку, здебільшого щодо представників поліції, своїми діями чинив небезпеку для себе, працівників поліції та оточуючих, а отже його особистість не заслуговує на довіру. Також, при визначенні виду запобіжного заходу, відповідно до ст. 178 КПК України, суд зобов'язаний оцінити всі обставини в сукупності, а саме: тяжкість покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке санкцією ч. 1 ст. 263 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, особу підозрюваного (не має на утриманні неповнолітніх дітей, не має місця роботи, сталого джерела доходів, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів проти власності, веде антисоціальний спосіб життя) . Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу. Інші, більш м'які запобіжні заходи, крім тримання під вартою не можуть бути застосовані до ОСОБА_4 виходячи з наступного. Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання не може бути застосований щодо ОСОБА_4 , оскільки він вчинив умисний тяжкий злочин проти громадської безпеки, а також злочин проти авторитету органів державної влади та його особистість не заслуговує на довіру і підстав вважати, що він буде виконувати покладені на нього обов'язки в слідства немає. Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до ОСОБА_4 , оскільки відсутні особи, які можуть виступити в ролі поручителів, які забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та забезпечать належну поведінку підозрюваного. Запобіжний захід у вигляді застави не може бути застосований до ОСОБА_4 , оскільки він ніде не працює та у нього відсутнє стале джерело доходу. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не може бути застосований до ОСОБА_4 , оскільки його особистість не заслуговує на довіру. Крім того, ОСОБА_4 за місцем свого проживання зможе чинити тиск та незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні. Таким чином, застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного. Згідно практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості при оцінці порушень цінності суспільства. Беручи до уваги сукупність вищевикладених фактів, а також тяжкість вчинених злочинів ОСОБА_4 , аналізуючи його особистість, вбачається, що, перебуваючи на свободі, він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, продовжувати злочинну діяльність, вчинити інші кримінальні правопорушення та перешкоджати слідству, незаконно впливати на свідків, потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання ризикам в порядку ст. 177 КПК України шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, оскільки інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваного, а тому тільки один запобіжний захід, а саме: тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків та забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного. На підставі вищевикладеного до суду подане клопотанням про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке не суперечить п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 40, 131, 132, 176-178, 182, 183, 184, 194 КПК України, він просив: 1. Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. 2. Відповідно до ч. 3 ст. 183 та ст. 182 КПК України визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконанням підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у сумі вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (вхідний № 50655/25 від 25.12.2025) (а. п. 1-4) .
В судовому засіданні прокурор Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_3 клопотання підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у ньому, та просив постановити ухвалу, якою клопотання задовольнити.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 просили відмовити у застосуванні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на необґрунтованість підозри та відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Вислухавши клопотання слідчого, дослідивши та перевіривши документи та копії документів, доданих до клопотання, вислухавши пояснення та думку прокурора, пояснення та думку підозрюваного, пояснення та думку захисника підозрюваного, прихожу до наступного висновку.
ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, та у вчиненні нетяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 1 до 3 років.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні “Чеботарь проти Молдови» зазначив в п. 48 про те, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності до ст. 5 § 1 (с) , поліція не зобов'язана мати у своєму розпорядженні докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, не в момент арешту, не під час перебування заявника під вартою. Також необов'язково, щоб затриманій особі були в кінцевому рахунку пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа постала перед судом. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозри, які були підставою для затримання особи. Слова обґрунтована підозра означають наявність фактів або інформації, які могли б впевнити об'єктивного спостерігача про те, що особа можливо, вчинила злочин.
Ч. 5 ст. 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Аналіз наданих стороною обвинувачення доказів свідчить про те, що вони об'єктивно зв'язують підозрюваного із вчиненням злочинів, відтак погоджуюся із доводами прокурора про те, що пред'явлена ОСОБА_4 підозра на даному етапі досудового розслідування є обґрунтованою, що також узгоджується з вимогами Європейського суду з прав людини, зокрема, з позицією, висловленою в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Нечипорук і Йонкало проти України» , заява № 42310/04, від 21.04.2011.
Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.
Всі інші питання, фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи невинності у вчиненні злочину, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу, а саме: судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальні правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, визначеним в п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відтак, прихожу до висновку про те, що ОСОБА_4 , може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інші кримінальні правопорушення, що свідчить про існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, прихожу до висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, передбачені ч. 1 ст. 176 КПК України, в тому числі і цілодобовий, а також нічний домашній арешт, навіть із застосуванням електронних засобів контролю, з урахуванням відомостей про особу не будуть запобігати ризикам його ухилення від слідства та суду, не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Крім того, оскільки ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, відтак, на підставі положень п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, вважаю за необхідне не визначати йому розмір застави у кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 199, 375, 376, 615 КПК України, -
Клопотання старшого слідчого СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23.02.2026 до 24:00 включно.
На підставі положень п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
Під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні.
Апеляційна скарга подається на ухвалу слідчого судді безпосередньо до Сумського апеляційного суду.
Апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_10